Консервативна революція Дональда Трампа: уроки для України

Донедавна здавалося, що Америку вже ніхто не врятує від загнивання і розпаду. Найбільші небезпеки: вимирання білого населення, неконтрольована міграція, соціальний паразитизм, засилля агресивних меншин, системна брехня під маскою політкоректності. Найвідвертіше все це описав видатний американський дослідник Патрік Б’юкенен у книгах з красномовними назвами «Смерть Заходу» (2002), «Надзвичайний стан: вторгнення третього світу і завоювання Америки» (2006), «Самогубство наддержави: Чи вціліє Америка до 2025 року?» (2011).

Сенсаційна перемога Дональда Трампа на президентських виборах 2016 року показала, що США спроможні до оновлення. Середній клас сприйняв Трампа як останній шанс білої Америки – і реалізував його. І це додає оптимізму українцям, адже у нас багато подібних проблем: швидке вимирання корінного населення, корупція, паразитизм панівної верхівки, засилля політичної брехні. Тому дослідження американського відродження є першочерговим завданням для українського суспільства.  

Почнімо з того, що майже всі політичні оглядачі та соціологічні служби прогнозували Трампу поразку. Як з’ясувалося, під виглядом «політології» та «соціології» просувалася звичайна передвиборча агітація. Проте добросовісні дослідники також помилилися. Експерти пояснюють, що несподівано змінилася поведінка виборців, тому старі соціологічні моделі не спрацювали. Головний сюрприз полягав у тому, що під пресом політкоректності американці перестали вільно висловлювати свої погляди: вони говорили «так як треба», але голосували по-своєму. Це означає, що значна частина суспільства вже не довіряє системній пропаганді, відтак «індустріальна машина» втрачає контроль над масовою свідомістю. Ставлениця пануючого істеблішменту – Гілларі Клінтон – мала майже мільярд доларів виборчого фонду і підтримку найвпливовіших ЗМІ, проте це її не врятувало. 

Зміна електоральної поведінки – це закономірність і красномовне підтвердження триваючого переходу людства від індустріальної до постіндустріальної формації. Як завжди, все починається зі зміни системи цінностей. Цінностями вмираючої системи є маніпуляції настроями натовпів,  моральний нігілізм, естетичний несмак, пристосуванство,  толерантність до збочень і паразитизму, змішування народів і рас та перетворення їх на безлику масу.

Нова формація вважає усе це сміттям і пропонує інші життєві вартості: правдомовність, нонконформізм, культ краси і здоров’я, повернення до традиції, чесну гру, очищення від паразитичних процесів, позитивне мислення, заохочення талантів, плекання національної ідентичності. За словами великого Ґете, «Істинне те, що продуктивне». Уособленням цього нового тренду став Дональд Трамп, його сім’я, команда і новостворювана адміністрація.

Так, новообраний президент США є прихильником здорового способу життя і шанувальником людської краси. Симпатії виборців він здобув тим, що сміливо називав речі своїми іменами. Таких же нонкомформістів він запросив до своєї адміністрації, в тому числі й тих, які його жорстко критикували. Таланти, принциповість і компетентність для Трампа важливіші, ніж особиста відданість. Схоже, від дотримується правила, що «опертися можна тільки на те, що чинить опір». Це його «фірмовий»  стиль керівництва: брати на роботу конкуруючі групи, часто з полярними думками, розглядати їхні пропозиції і самостійно ухвалювати остаточне рішення. У такий спосіб Трамп створює небувалу для Вашингтона конкуренцію ідей.

Найбільші американські ЗМІ, зокрема CNN і «Нью-Йорк Таймс», заблокували доступ Дональду Трампу, натомість півтора роки займалися його цькуванням, висміюванням і демонізацією. Тому він зосередив увагу на соціальних мережах, завдяки яким і переміг. Програміст Бред Парскаль разом із фахівцями з Силіконової долини побудували складні поведінкові моделі на основі даних опитувань і аналізу записів у соціальних мережах. Паралельно прихильники Трампа запускали в мережах сотні рекламних роликів, дотепних картинок і мемів, аналізували реакцію авдиторії і вибирали з них найефективніші. Показово, що при удвічі меншому бюджеті виборчої кампанії, Трамп витратив на нові інтернет-технології та маркетинг у п’ять разів більше, ніж Гілларі Клінтон.

Перемогу Трампа розглядають як перемогу американського націоналізму і традиційних вартостей. Американське суспільство обрало того, хто в першу чергу дбатиме про інтереси американської нації, а вже потім – про інтереси міжнародних структур і транснаціональних корпорацій. Економічні й політичні інтереси окремих груп вже не стоятимуть вище національних інтересів. Хоча це не скасовує загальний процес глобалізації. Просто цивілізаційний маятник досяг крайньої точки і пішов у протилежному напрямку – від уніфікації до різноманітності. Відтепер глобалізований світ активно збагачуватиметься новими етносами і новими державами. Це сприятливе тло для сучасного українського націотворення. То ж у чому полягають головні уроки американської революції для українського середнього класу?

Для початку треба визначитися, що це таке. В західній соціології переважає майновий підхід: середній клас – це ті, які посередині між багатіями і бідняками. Середній клас має стійкі доходи, достатні для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб. В Україні це не працює, адже тоді виходить, що 90% українців є бідняками, а частка середнього класу перебуває на межі статистичної похибки.

Підказку дає усвідомлення того, що в Україні формою державного правління є олігархічно-охлократичний союз: олігархи маніпулюють натовпом (охлосом) за допомогою пільг, субсидій, наркотиків і олігархічних ЗМІ, а натовп стабільно обирає їх в органи влади. Натомість до середнього класу належать українці, які завдяки власній праці є матеріально і ментально самодостатніми. Самодостатніми настільки, що можуть дозволити собі займатися такою діяльністю, яка їм подобається – всупереч бажанню олігархату.

Саме ці вільні люди сформували рух цивільних волонтерів і військових добровольців. Завдяки цим соціально відповідальним і творчим людям в Україні відбуваються перетворення, хоча частка цього «нового козацтва» не перевищує 10% дорослого населення. Це і є середній клас, який нині творить постіндустріальну Україну і Нову Європу. І саме для нього так важливі уроки консервативної революції Дональда Трампа.     

По-перше, американці показали, що перехід до нової політики можна здійснити абсолютно легітимно, без вибухових майданів, в рамках чинної Конституції. Маніпульовані натовпи на майданах – це уже вчорашній день, на часі – масова організація середнього класу.

По-друге, Трамп з однодумцями мав сміливість усе називати своїми іменами – і працюючі американці відреагували на правду. Майбутні українські лідери отримають підтримку тільки тоді, коли запропонують правду замість звичної політичної демагогії. Це потребує значних зусиль, але тільки таким чином можна сформувати стійке і активне електоральне ядро.

По-третє, Трамп об’єднав дуже неоднорідне середовище республіканців, подекуди з протилежними поглядами на майбутнє. Внутрішня конкуренція ідей є продуктивною, але тільки тоді, коли здійснюється на фундаменті чіткої системи принципів. Сформувати таку спільну концептуальну основу – ще одне завдання для нової української еліти.  

По-четверте, рух до величного майбутнього Трамп подав у формі повернення до славного минулого: «Make America Great Again» – «Знову зробимо Америку великою». Це правильний підхід, адже енергійний розвиток потребує опори на перевірені досвідом зразки. Для України такого роду консервативна модернізація означає опертя на власні історично перевірені духовні, політичні та економічні моделі. Доведеться серйозно зайнятися нашим минулим, адже нинішня версія української історії має мало спільного з реальністю.

По-п’яте, оскільки олігархічна система в Україні контролює найголовніші ЗМІ, то треба покладатися на застосування цифрових технологій з опертям на адекватні соціологічні моделі. Середньому класу необхідні власні наукові та аналітичні центри.

Якщо підсумувати, то Україні потрібен інший націоналізм – інтелектуальний, культурний і організований, а тому продуктивний. Нинішня ірраціональна і безплідна «бандерівщина» потребує переосмислення з позицій історичної науки XXI століття. Якщо це буде доцільно, то  постіндустріальний націоналізм може й не називатися «націоналізмом». Дональд Трамп переконав, що зі своїм народом треба розмовляти не лише чесно, а й тією мовою, яка йому зрозуміла.

Ця стаття опублікована в газеті "День" від 9 грудня 2016 р.

Фрагмент сторінки газети "День"

Ця стаття російською мовою: 
Консервативная революция Дональда Трампа: уроки для Украины