Козак Мамай - вільний озброєний філософ, що творить свою пісню про сенс життя

Так історично склалося, що одного разу ми вирішили, що всі нормальні українці – це козаки. А всі, хто в козаки не записався – або не українці, або зовсім не люди. Чоловіки, здатні тримати зброю, заявили себе як правлячий клас та створили новий принцип соціального буття. 

Коли Антіохійський Патріарх побачив країну козаків, його спіткало потрясіння. Довілля, багатство, набожність та абсолютна безпека в межах козацьких вольностей вражала уяву. Першою брамою вселенської битви назвало Україну вражене посольство. 

Кажуть, політичні переконання передаються разом із групою крові. Часи змінилися. Та козацька натура продовжує жити. Ще шаблі не встигли поржавіти, а хуторяни взялися за роботу. На дверях, скринях, дошках та полотнах з`явився народний соціальний ідеал – Козак Мамай. І кожен, хто втомився від чорної роботи або проживав жалюгідне життя, поглянув на простий портрет, міг згадати себе, забутого... Вільним, озброєним філософом, що створює свою пісню про сенс життя.

Національна ідея, вмонтована в просту лубочну картинку, стала надійнішою за будь-який символ. Герби та прапори можуть мінятися, а Мамай лишається незмінним. Він сидить у самоті, та йому не сумно… Він може їхати, та йому не треба… В нього все є, але нічого відняти… Він ні до кого не проситься і до себе не запрошує… Голос його поглинається багатострунним складним інструментом – голос, зрозумілий тільки Богу… 

Єдина в світі козацька нація особистим символом віри зробила пісню, де ясно вказано, за що нам не соромно вмерти і з якою метою – щоб довести всьому світу, що ми браття козацького роду! Незбагненна дивна ціль! Наче всі ми оспівуєм не людей, народ чи країну, а легендарну метафізичну расу, здатну прозрівати істину. 

В ідеальній Україні сховались ідеальні герої – мамаєвці та мамаєвки, що не прийняли світовий порядок. Тому що дух козацької волі вище будь-яких свобод!