Міжрасові гібриди

Що так інтригує в обличчях, які ми бачимо? Лише те, що їхні риси не відповідають нашим очікуванням? Що ми не звикли бачити такі очі під таким волоссям, а такі носи над такими губами? Нашою реакцією може бути як щире бажання доморослого антрополога знайти спільність рис, так і обурення через порушення меж групи, про яке расисти минулих часів казали «розбавлення крові». 

Можливість вибору кількох рас розцінили як прогрес ті, кого не вдовольняли обмеження системи расових категорій, яку встановив наприкінці XVIII століття німецький учений Йоганн Фрідріх Блуменбах.

Йоганн Фрідріх Блуменбах поділив людство на п'ять «природних різновидів» (червоний, жовтий, коричневий, чорний і білий).

І хоча ідея мультирасовості базується на тій самій таксономії, вона дає ширші можливості самовизначення. Це крок до встановлення системи категорій, яка, як не парадоксально, є водночас і помилковою (оскільки генетики показали, що з погляду біології рас нема), і неминучою (оскільки ми все-таки живемо у світі рас і расизму). Ідентифікація раси потрібна як для виконання законів проти дискримінації, так і для визначення проблем зі здоров'ям, які притаманні певним групам населення.

Бюро перепису населення визнає неповноцінність расових категорій, зрікаючись будь-яких намірів «дати біологічне, антропологічне або генетичне визначення раси». І, певна річ, для більшості американців змішаного расового походження, включно з людьми на цих фотографіях, поняття ідентичності має багато нюансів, на які впливають політика, релігія, історія та географія, а також те, як, на думку людини, інші можуть скористатися її відповіддю.

«Я просто кажу, що я коричнева (мулатка), - пояснює дев'ятирічна Маккензі Макферсон. - А сама думаю: навіщо їм це знати?» Максиміліан Суґіура (29 років) каже, що в кожній ситуації вибирає ту національність, яка надасть йому перевагу. Почуття відданості теж відіграє важливу роль, особливо для тих, у кого фенотипічні риси обличчя, волосся чи шкіра не виказують походження. Юда Голман (29 років) визначає себе як «наполовину тайця, наполовину чорного», але в анкетах завжди вибирає «азійську расу» і «тайця» пише першим. «Мене виховувала мати, і я гордий бути тайцем», - каже він.

На дитячих майданчиках і в університетських містечках можна зустріти такі вигадливі терміни, як «чорнопонець» (Blackanese), «філатино» (Filatino), «чіканопонець» (Chicanese) і «коргентинець» (Korgentinian). 34-річного Джошуа Ахсоака у студентські часи через його мішане ескімосько-єврейське походження прозвали «єврескімосом» (Juskimo) - цим словом він і досі називає себе (юдея за вірою, що іноді дозволяє собі трефне м'ясо моржа і тюленя). Трейсі Вільямс Баутіста розповідає про свого семирічного сина Йоела Чака: той називає себе чорним при ній, але мексиканцем при батькові. Чорні родичі Вільямс попереджають її про досі не забуте «правило однієї краплі», згідно з яким людину з найменшою домішкою негроїдної крові вважають чорною.
 

Безумовно, раса досі має значення в Америці, незважаючи на заяви, що обрання Барака Обами президентом знаменувало початок пострасової ери. Можливо, США стануть плюралістичною нацією на 2060 рік, коли, за прогнозами Бюро перепису населення, неіспаномовні білі перестануть бути більшістю.

Але чисельність певної раси не гарантує для неї можливостей і не може витерти зі свідомості мас пам'яті про табори для інтернованих японців часів Другої світової чи «закони Джима Кроу». Пересічний білий американець має вдвічі більший дохід і вшестеро більше майна, ніж чорношкірий чи латино, а молоді чорношкірі чоловіки мають удвічі вищі шанси, ніж білі, стати безробітними.

Расові упередження не зникли з виправних закладів, системи охорони здоров'я і загальнонаціональних новин. Дослідження мозкової діяльності у Колорадському університеті в Боулдері показало, що людина визначає расу за одну десяту секунди, навіть швидше, ніж стать. У травні дослідники повідомили, що особи з консервативними політичними переконаннями радше, ніж ліберали, зараховують мулатів до чорношкірих. І таке судження робиться миттєво. 

.