Нація - цілісний біосоціальний організм

Усі людські риси, притаманні цивілізованій людині, є результатом її суспільного життя. Якщо б найобдарованішу дитину у віці немовляти залишити в умовах дикої природи, ця дитина ніколи б не оволоділа не тільки якими-небудь професійними навичками, але й ніколи б не навчилася елементарних норм гігієни. У дорослому віці вона перетворилася б на кошлату брудну істоту з мавп'ячими рефлексами, а середня тривалість життя таких істот не перевищувала б 20-25 років. 

Отже, саме суспільство робить з примата людину і надає їй можливості для людського життя. З цього можна зробити висновок, що для свого власного добробуту людина повинна ставити інтереси суспільства, принаймні, не нижче своїх власних. 

Щоб виконувати суспільні норми життя, люди мусять володіти певним рівнем соціальної відповідальності. Соціальна відповідальність людини змушує її в усіх випадках поступатися своєю вигодою заради суспільних інтересів, якщо між ними виникає суперечність. 

Скажімо, з точки зору особистої вигоди індивіда було б оптимальним зібрати усі рейки, або каналізаційні люки, які йому попадуться на очі, і здати їх на металобрухт. Однак, з точки зору суспільства дана активність була б явно небажаною.
(Текст статті "Хто робить Україну країною рабів")

Ми живемо у суспільстві, де діяльність однієї особи, через більший або менший причинно-наслідковий ланцюжок, впливає на життя інших осіб. Відтак їх долі взаємозалежні.

Багато хто помилково вважає, що можуть існувати, так би мовити, "особисті справи" і ніхто не повинен у них втручатися. Що ми повинні бути толерантними і поважати "вибір" іншого. Займається хтось проституцією - то й що; підтримує хтось українофобів - це його вибір; наряджається хтось, як опудало - це його смаки; пропагує хтось мультикультуру - ну і хай. Це - неправильно! Суспільство - цілісний організм, і якщо якась його складова ініціює процес гниття, то він охопить усе суспільство.

Отже місія тих, хто стоїть на сторожі суспільних інтересів - не залишатися байдужими і ліквідовувати процес гниття. Це у свою чергу вирішує 2 питання:
1) гниль поводиться менш нахабно і процес розкладання уповільнюється;
2) гниль локалізується і не має змоги заражати здорові частини суспільного організму.

При цьому не слід гребувати будь-якими методами, якщо вони досягають успіху. Дії стражів здоров'я повинні бути найрішучішими. Коли йдеться про виживання, ми не можемо дозволити собі таку розкіш, як інтелігентне поводження.

На цю тему є одна повчальна казочка: Історія однієї клітинки