Warning: DOMDocument::loadHTML(): Unexpected end tag : p in Entity, line: 71 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
21 січня 2026 року Президент США Дональд Трамп виступив на Всесвітньому економічному форуму у Давосі. Трамп вимагає від Європи стати сильнішою, самостійнішою та прагматичнішою, перетворившись для США на сильного союзника.
Це особисте: європейське коріння Трампа та його бачення сильної цивілізації
Перш за все, позиція Трампа щодо Європи не є суто політичним розрахунком – вона має глибоке особисте коріння. Він неодноразово наголошував на своєму походженні, щоб підкреслити, що його турбота про континент не є абстрактною. Він бачить себе частиною європейської цивілізації, а його критика – це спроба застерегти союзників від помилок, які, на його думку, ведуть до занепаду.
Він прямо заявив про своє походження: «Я походжу з Європи – Шотландія та Німеччина, на 100%. Моя мати – 100% шотландка, мій батько – 100% німець». Цей зв'язок він використовує як основу для свого емоційного звернення до європейців, запевняючи їх у своїй прихильності.
«Сполучені Штати дуже піклуються про народи Європи, ми справді... ми глибоко віримо у зв'язки, які поділяємо з Європою як цивілізація. Я хочу бачити її велич».
Саме ця позиція – бажання бачити європейську цивілізацію великою та сильною – мотивує його подальшу, значно жорсткішу, критику конкретних політичних рішень та фінансових зобов'язань. Для Трампа сильна Європа – це сильний Захід.
Відмова від «зеленої афери» – шлях до сили, а не слабкості
Дональд Трамп нещадно розкритикував європейську енергетичну політику, яку він охрестив "Green New Scam" ("Зелена нова афера"). Його головний аргумент полягає в тому, що слідування цій ідеології призвело до глибокої енергетичної кризи, зробивши європейські країни слабшими та вразливішими. Як приклади він навів Німеччину, де виробництво електроенергії впало на 22% з 2017 року, а ціни зросли на 64%, та Велику Британію, яка, на його думку, ігнорує величезні енергетичні резерви в Північному морі, через що її виробництво енергії впало на дві третини порівняно з 1999 роком і становить лише третину від колишнього рівня.
Атакуючи "зелений курс", Трамп одночасно просуває інтереси американської економіки, де домінують викопні види палива, та кидає виклик Європі й Китаю, які прагнуть лідерства у сфері "зелених" технологій.
Особливо зневажливо Трамп висловився про вітрові турбіни, підкресливши, що їх виробляє переважно Китай, який сам їх майже не використовує, а лише продає "дурним людям". За його словами, така політика має руйнівні наслідки для Заходу:
«Наслідки такої руйнівної політики були суворими, включаючи нижчий економічний ріст, нижчий рівень життя, нижчу народжуваність, більш соціально руйнівну міграцію, більшу вразливість до ворожих іноземних супротивників і значно, значно менші армії».
Європа має платити за власну безпеку
Тема фінансування НАТО – наріжний камінь світогляду Трампа. Хоча вимога до союзників витрачати 2% ВВП на оборону існувала задовго до нього. Унікальний внесок Трампа полягає в тому, що він перетворив цю колективну мету на плату за послуги. У його інтерпретації НАТО – це не альянс, заснований на спільних цінностях, а безпекова угода, де США є головним постачальником послуг, а Європа – клієнтом, що постійно заборговує.
Він знову заявив, що вважає несправедливим, коли США покривали левову частку витрат альянсу, і поставив собі в заслугу те, що змусив союзників збільшити свої внески. Водночас він висловив глибокий сумнів у тому, що європейські члени НАТО прийдуть на допомогу США у разі нападу, попри готовність Вашингтона захищати Європу. Це не просто критика, а фундаментальне переосмислення суті союзницьких зобов’язань.
«До Сполучених Штатів ставляться дуже несправедливо в НАТО... ми так багато даємо і так мало отримуємо натомість... проблема з НАТО в тому, що ми будемо поруч з ними на 100%, але я не впевнений, що вони були б поруч з нами, якби ми їм зателефонували».
Ця теза є ключовою в його аргументації: справедливість в Альянсі має бути двосторонньою.
Війна в Україні – це передусім європейська проблема
Позиція Трампа щодо війни в Україні є радикальним розривом із 75-річною традицією американської зовнішньої політики, яка завжди розглядала стабільність у Європі як ключовий інтерес національної безпеки США. Він переосмислює цей підхід, визначаючи війну як регіональну проблему, відповідальність за вирішення якої лежить насамперед на європейських країнах. Він наголошує, що США географічно віддалені від конфлікту, а отже, саме НАТО та Європа мають нести основний фінансовий і політичний тягар.
Хоча він заявляє про бажання зупинити криваву бійню з гуманітарних міркувань, він чітко дає зрозуміти, що робить це як послугу Європі, а не через пряму загрозу для Сполучених Штатів. Це перетворює США з гаранта європейської безпеки на віддаленого, хоч і доброзичливого, але, по суті, спостерігача.
"...говорячи про НАТО, я говорю про Європу, вони повинні працювати над Україною, а не ми. Сполучені Штати дуже далеко, нас розділяє великий прекрасний океан, ми не маємо до цього ніякого відношення".
Але це на словах. Насправді США стратегічно зацікавлені в сильній Україні, а тому будуть її підтримувати за будь-яких обставин. Проте головним ворогом Штати вважають Китай, тому значну частину витрат щодо України воліють перекласти на Євросоюз.
Європа не спроможна захистити себе без допомоги США
Найпровокативніша теза Трампа – це його заява про те, що європейські країни настільки ослабли, що не можуть самостійно гарантувати власну безпеку. Приклад із Гренландією є апогеєм його світогляду: це не просто пропозиція купівлі нерухомості, а символічний демонтаж традиційних уявлень про суверенітет. Його логіка така:
– Данія не змогла захистити Гренландію під час Другої світової війни, і США були змушені взяти острів під свій контроль.
– Сьогодні ніхто, крім США, не може забезпечити безпеку цієї стратегічно важливої території.
– Отже, якщо союзник не в змозі захистити власну територію відповідно до американських стандартів, її суверенітет стає предметом переговорів, а її стратегічна цінність – товаром, який може придбати сильніший партнер.
Цей аргумент є прямим звинуваченням європейських союзників у неспроможності виконувати свої базові функції, що змушує США брати на себе додаткову відповідальність.
Заклик до пробудження: «Нам потрібні сильні союзники, а не ослаблені»
Трамп переконаний, що європейська модель розвитку останніх десятиліть базувалася на помилкових засадах, де неконтрольована масова міграція стала одним з ключових елементів. Він стверджує, що ідея «імпортувати нові та абсолютно інші популяції з далеких земель» є частиною провальної моделі, яка призвела до соціально руйнівної міграції та стала причиною «найбільшої хвилі масової міграції в історії людства». На його думку, така політика неминуче призводить до економічного занепаду, зниження рівня життя та робить Європу вразливою.
Сполучені Штати зацікавлені в тому, щоб Європа була потужним, самодостатнім і впевненим у собі гравцем на світовій арені, а не слабким партнером. Його заклик – це попередження про те, що поточний курс європейської політики робить континент вразливим. З його точки зору, ослаблена Європа – це не просто тягар, а потенційний вакуум, який можуть заповнити супротивники, що прямо загрожує інтересам національної безпеки США.
Його головне послання до європейських лідерів пролунало чітко та безкомпромісно:
«Нам потрібні сильні союзники, а не серйозно ослаблені. Ми хочемо, щоб Європа була сильною... Європа та ці країни повинні робити свою справу. Вони повинні вийти з культури, яку створили за останні 10 років. Це жахливо, що вони роблять із собою. Вони руйнують себе».
Для Трампа сила союзників – це фундаментальне питання. Сильна та економічно процвітаюча Європа означає сильне НАТО, стабільний західний світ та надійного партнера, здатного розділити глобальну відповідальність. Ослаблена Європа, навпаки, стає джерелом нестабільності.
Фактично, Трамп закликав Європу змінити свій політичний устрій – перейти від етатичної (читай «паразитичної») держави до народної держави (республіки громад), яку нині в США у важкій боротьбі намагаються відновити республіканці, консерватори та технологічні праві.
Отже, послання Дональда Трампа до Європи складається з таких чітких елементів: він апелює до спільного цивілізаційного коріння, вимагає взяти відповідальність за власну безпеку та активніше підтримати Україну, жорстко критикує саморуйнівну внутрішню політику ЄС в енергетиці та міграції, закликає континент до негайного посилення.
Його підхід можна схарактеризувати як «вимогливу любов» – він не приховує свого розчарування, але стверджує, що його кінцева мета – процвітання Європи.
Наші інтереси:
Відродження України в союзі з республіканськими США та оновленою Європою.
Філон Іудей був багатим аристократом і високофункціональним корпоративним психопатом. Свої тексти він генерував як несвідоме, інстинктивне мавпування, подібно до сучасних систем штучного інтелекту...
Нам потрібна сильна Європа, а не ослаблена: несподівані заклики Трампа з Давосу до союзників
Категорія:
Світ:
Спецтема:
21 січня 2026 року Президент США Дональд Трамп виступив на Всесвітньому економічному форуму у Давосі. Трамп вимагає від Європи стати сильнішою, самостійнішою та прагматичнішою, перетворившись для США на сильного союзника.
260123-trampudavosi.jpg
Зміст
Це особисте: європейське коріння Трампа та його бачення сильної цивілізації
Перш за все, позиція Трампа щодо Європи не є суто політичним розрахунком – вона має глибоке особисте коріння. Він неодноразово наголошував на своєму походженні, щоб підкреслити, що його турбота про континент не є абстрактною. Він бачить себе частиною європейської цивілізації, а його критика – це спроба застерегти союзників від помилок, які, на його думку, ведуть до занепаду.
Він прямо заявив про своє походження: «Я походжу з Європи – Шотландія та Німеччина, на 100%. Моя мати – 100% шотландка, мій батько – 100% німець». Цей зв'язок він використовує як основу для свого емоційного звернення до європейців, запевняючи їх у своїй прихильності.
«Сполучені Штати дуже піклуються про народи Європи, ми справді... ми глибоко віримо у зв'язки, які поділяємо з Європою як цивілізація. Я хочу бачити її велич».
Саме ця позиція – бажання бачити європейську цивілізацію великою та сильною – мотивує його подальшу, значно жорсткішу, критику конкретних політичних рішень та фінансових зобов'язань. Для Трампа сильна Європа – це сильний Захід.
Відмова від «зеленої афери» – шлях до сили, а не слабкості
Дональд Трамп нещадно розкритикував європейську енергетичну політику, яку він охрестив "Green New Scam" ("Зелена нова афера"). Його головний аргумент полягає в тому, що слідування цій ідеології призвело до глибокої енергетичної кризи, зробивши європейські країни слабшими та вразливішими. Як приклади він навів Німеччину, де виробництво електроенергії впало на 22% з 2017 року, а ціни зросли на 64%, та Велику Британію, яка, на його думку, ігнорує величезні енергетичні резерви в Північному морі, через що її виробництво енергії впало на дві третини порівняно з 1999 роком і становить лише третину від колишнього рівня.
Атакуючи "зелений курс", Трамп одночасно просуває інтереси американської економіки, де домінують викопні види палива, та кидає виклик Європі й Китаю, які прагнуть лідерства у сфері "зелених" технологій.
Особливо зневажливо Трамп висловився про вітрові турбіни, підкресливши, що їх виробляє переважно Китай, який сам їх майже не використовує, а лише продає "дурним людям". За його словами, така політика має руйнівні наслідки для Заходу:
«Наслідки такої руйнівної політики були суворими, включаючи нижчий економічний ріст, нижчий рівень життя, нижчу народжуваність, більш соціально руйнівну міграцію, більшу вразливість до ворожих іноземних супротивників і значно, значно менші армії».
Європа має платити за власну безпеку
Тема фінансування НАТО – наріжний камінь світогляду Трампа. Хоча вимога до союзників витрачати 2% ВВП на оборону існувала задовго до нього. Унікальний внесок Трампа полягає в тому, що він перетворив цю колективну мету на плату за послуги. У його інтерпретації НАТО – це не альянс, заснований на спільних цінностях, а безпекова угода, де США є головним постачальником послуг, а Європа – клієнтом, що постійно заборговує.
Він знову заявив, що вважає несправедливим, коли США покривали левову частку витрат альянсу, і поставив собі в заслугу те, що змусив союзників збільшити свої внески. Водночас він висловив глибокий сумнів у тому, що європейські члени НАТО прийдуть на допомогу США у разі нападу, попри готовність Вашингтона захищати Європу. Це не просто критика, а фундаментальне переосмислення суті союзницьких зобов’язань.
«До Сполучених Штатів ставляться дуже несправедливо в НАТО... ми так багато даємо і так мало отримуємо натомість... проблема з НАТО в тому, що ми будемо поруч з ними на 100%, але я не впевнений, що вони були б поруч з нами, якби ми їм зателефонували».
Ця теза є ключовою в його аргументації: справедливість в Альянсі має бути двосторонньою.
Війна в Україні – це передусім європейська проблема
Позиція Трампа щодо війни в Україні є радикальним розривом із 75-річною традицією американської зовнішньої політики, яка завжди розглядала стабільність у Європі як ключовий інтерес національної безпеки США. Він переосмислює цей підхід, визначаючи війну як регіональну проблему, відповідальність за вирішення якої лежить насамперед на європейських країнах. Він наголошує, що США географічно віддалені від конфлікту, а отже, саме НАТО та Європа мають нести основний фінансовий і політичний тягар.
Хоча він заявляє про бажання зупинити криваву бійню з гуманітарних міркувань, він чітко дає зрозуміти, що робить це як послугу Європі, а не через пряму загрозу для Сполучених Штатів. Це перетворює США з гаранта європейської безпеки на віддаленого, хоч і доброзичливого, але, по суті, спостерігача.
"...говорячи про НАТО, я говорю про Європу, вони повинні працювати над Україною, а не ми. Сполучені Штати дуже далеко, нас розділяє великий прекрасний океан, ми не маємо до цього ніякого відношення".
Але це на словах. Насправді США стратегічно зацікавлені в сильній Україні, а тому будуть її підтримувати за будь-яких обставин. Проте головним ворогом Штати вважають Китай, тому значну частину витрат щодо України воліють перекласти на Євросоюз.
Європа не спроможна захистити себе без допомоги США
Найпровокативніша теза Трампа – це його заява про те, що європейські країни настільки ослабли, що не можуть самостійно гарантувати власну безпеку. Приклад із Гренландією є апогеєм його світогляду: це не просто пропозиція купівлі нерухомості, а символічний демонтаж традиційних уявлень про суверенітет. Його логіка така:
– Данія не змогла захистити Гренландію під час Другої світової війни, і США були змушені взяти острів під свій контроль.
– Сьогодні ніхто, крім США, не може забезпечити безпеку цієї стратегічно важливої території.
– Отже, якщо союзник не в змозі захистити власну територію відповідно до американських стандартів, її суверенітет стає предметом переговорів, а її стратегічна цінність – товаром, який може придбати сильніший партнер.
Цей аргумент є прямим звинуваченням європейських союзників у неспроможності виконувати свої базові функції, що змушує США брати на себе додаткову відповідальність.
Заклик до пробудження: «Нам потрібні сильні союзники, а не ослаблені»
Трамп переконаний, що європейська модель розвитку останніх десятиліть базувалася на помилкових засадах, де неконтрольована масова міграція стала одним з ключових елементів. Він стверджує, що ідея «імпортувати нові та абсолютно інші популяції з далеких земель» є частиною провальної моделі, яка призвела до соціально руйнівної міграції та стала причиною «найбільшої хвилі масової міграції в історії людства». На його думку, така політика неминуче призводить до економічного занепаду, зниження рівня життя та робить Європу вразливою.
Сполучені Штати зацікавлені в тому, щоб Європа була потужним, самодостатнім і впевненим у собі гравцем на світовій арені, а не слабким партнером. Його заклик – це попередження про те, що поточний курс європейської політики робить континент вразливим. З його точки зору, ослаблена Європа – це не просто тягар, а потенційний вакуум, який можуть заповнити супротивники, що прямо загрожує інтересам національної безпеки США.
Його головне послання до європейських лідерів пролунало чітко та безкомпромісно:
«Нам потрібні сильні союзники, а не серйозно ослаблені. Ми хочемо, щоб Європа була сильною... Європа та ці країни повинні робити свою справу. Вони повинні вийти з культури, яку створили за останні 10 років. Це жахливо, що вони роблять із собою. Вони руйнують себе».
Для Трампа сила союзників – це фундаментальне питання. Сильна та економічно процвітаюча Європа означає сильне НАТО, стабільний західний світ та надійного партнера, здатного розділити глобальну відповідальність. Ослаблена Європа, навпаки, стає джерелом нестабільності.
Фактично, Трамп закликав Європу змінити свій політичний устрій – перейти від етатичної (читай «паразитичної») держави до народної держави (республіки громад), яку нині в США у важкій боротьбі намагаються відновити республіканці, консерватори та технологічні праві.
Отже, послання Дональда Трампа до Європи складається з таких чітких елементів: він апелює до спільного цивілізаційного коріння, вимагає взяти відповідальність за власну безпеку та активніше підтримати Україну, жорстко критикує саморуйнівну внутрішню політику ЄС в енергетиці та міграції, закликає континент до негайного посилення.
Його підхід можна схарактеризувати як «вимогливу любов» – він не приховує свого розчарування, але стверджує, що його кінцева мета – процвітання Європи.
Відродження України в союзі з республіканськими США та оновленою Європою.
Зверніть увагу
Філон Іудей з Александрії Єгипетської – фальсифікатор Євангелія, батько іудохристиянства (подкаст)