Нова раса

(клацайте на фото, щоб збільшити)



"Не біомаса, а раса Тараса мене на князівство покличе!"

Початок:

Всесвіт, Сварга, Брахма

Три поверхи духовного світу

Фізичний світ: душа, плоть, реінкарнація

Продовження:

Раса — це організована група людей, яка за властивим їй поєднанням фізичних, психічних і духовних ознак відрізняється від будь-якої іншої і завжди відтворює тільки собі подібних. Якщо використовувати комп’ютерні аналогії, то раса – це організована група духовно споріднених людей, які працюють на комп’ютерах однієї серії (наприклад, PC 286 або Pentium) і використовують подібне програмне забезпечення. Тобто оператор – це неначе втілена духовна сутність, сукупність компонентів «заліза» – це генофонд, сукупність використовуваних програм – це культура.

Расою, згідно з наведеним вище визначенням, може бути окремий етнос, тому коректно говорити про Українську расу, Японську расу чи якусь іншу. Сукупність етносів, що мають спільне походження, прийнято називати «великою расою». На сьогодні існує три великі раси: Біла (європеоїдна), Жовта (монголоїдна) і Чорна (негроїдна).

Нова раса виникає тоді, коли з існуючого середовища народжується група людей, які опановують вищий світогляд, досконалішу форму організації, передові технології, а також відрізняються вищим способом життя. Все це разом дозволяє згаданій групі сформувати якісніший генофонд, який, у свою чергу, розкриває нові можливості для світоглядного, організаційного і технологічного розвитку.

Отже, кожна раса – це духовно-світоглядний, культурний, організаційний, технологічний і генетичний потік, цілісність та однорідність якого зростає в міру еволюційного розвитку раси. Якщо на початку формування раси вона може бути порівняно різнорідною, то з часом всі її складові дедалі більше припасовуються одна до одної і творять гармонійну цілісність. На початку свого формування раса може складатися з різних антропологічних типів, проте з часом домінуючим стає один антропологічний тип.

Раси відрізняються одна від одної як за рівнем загального розвитку, так і за пристосованістю до певних природно-кліматичних умов та історичних обставин. Якщо еволюційна мета людини – це її боголюдська реалізація, то головним показником розвитку раси є її здатність до творчості. Ця творча спроможність виражається у дедалі більшому вдосконаленні раси в цілому та її членів зокрема, а також у вдосконаленні її життєвого простору, тобто природного середовища і техносфери (штучної природи). З погляду здатності до творчості, об’єктивно існують вищі і нижчі раси.

Комп’ютерні аналогії дозволяють краще зрозуміти, чому міжрасові змішування призводять до деградації вищої раси. Уявіть, що у вас половина деталей від РС-286, а половина від Pentium. Для того, щоб вони працювали разом, потрібно досягнути узгодженої взаємодії, щоб ці деталі «розуміли» одне одного. Примітивніша частина компонентів від РС-286 фізично не може піднятися на рівень Pentium, тож єдиний вихід – штучно спримітивізувати Pentium, відключити в ньому вищі можливості, недоступні для РС-286. Подібним чином при взаємодії людських рас в цілому перемагають гени нижчої раси, оскільки для продовження життя вищі гени змушені опуститися на нижчий рівень функціонування.

З іншого боку, ці ж аналогії дозволяють пояснити той емпіричний факт, що вищі культурні надбання зазвичай недоступні для нижчих рас через їхні генетичні обмеження. Подібним чином, попри всі намагання і хитрування, ви ніколи не зможете установити сучасну операційну систему на застарілу модель комп’ютера – бо «не те залізо».

Реінкарнація духовних сутностей, як правило, відбувається в середовищі людей своєї раси. Наприклад, українець: після смерті і відпочинку у просторі духів він зазвичай знову втілюється в середовищі українського етносу. Це й зрозуміло: якщо людина звикла працювати на комп’ютері певного типу, то наступний сеанс роботи вона постарається продовжити на звичній для неї моделі, з тим самим програмним забезпеченням.

Для народження раси потрібно, щоб інтенсивність внутрішньої генетичної та інформаційно-культурної взаємодії була набагато вищою за інтенсивність такої взаємодії із зовнішнім світом. Тоді складові елементи майбутньої раси «притираються» один до одного і зливаються в цілісний расовий організм. Найприродніше така «усамітненість» досягається при наявності відносно ізольованої території, яку називають «расотворчим казаном».

Продовження: Перша людська раса – неоантропи
Реформація: 25 пунктів. Кому вниз: Мажа-віра

В тему:
Расизм – це добре. Докази.
Кольорові раси та їх вплив на українські расові елементи
Свій до свого по своє (Залишайся білим)
Нація з погляду біології. Неполіткоректні висновки
Раса проти розпусти
Люди без расових упереджень виявилися генетично хворими
Расизм – це природно
Корені расизму криються у глибинах мозку
Мозкові клітини вміють розпізнавати представників свого етносу
Демографічний вибух: батьки і сини
13 причин, чому не можна полоти полуницю
Твоя шкіра – твоя уніформа!