Пам’ятник Бандері поставлять неподалік місця, де бандерівці вбили лідерів ОУН Сеника і Сціборського

4 червня 2018 року в Департаменті містобудування Житомирської міської ради відбулось засідання ради з приводу місця встановлення пам'ятника Степанові Бандері. Очільник Житомирського обласного осередку ВО "Свобода" Сидір Кізін й відомі скульптори України Олег Пінчук і Володимир Шолудько представили проект майбутнього пам'ятника - повідомляє Прес-служба ВО "Свобода".

Місце встановлення в сквері на перехресті вулиць Театральної та Великої Бердичівської затвердили більшістю голосів.

Степан Бандера: Коротка біографія до 1934 року

"Вже у наступному році ми відзначатимемо 110-ту річницю з дня народження героя ‒ людини-символу української визвольної боротьби Степана Бандери. Тому в Житомирі повинен з'явитися достойний пам'ятник націоналісту ‒ окраса нашого міста.

Сьогодні на нараді були думки, щоби встановити пам'ятник на вулиці Степана Бандери, подалі від центру. Але вдячний всім членам ради, які підтримали встановлення його в центральній частині міста. Пам'ятник буде встановлений не за кошти з міського бюджету, а коштом житомирян, небайдужих до цієї справи.

Є бачення архітекторів, скульпторів, жителів Житомира й, нарешті, місце для нього. Тому впевнено рухаємось далі", ‒ наголосив Сидір Кізін.

Коментар НО:

Нагадаємо, що влітку 1941 року тривала підготовка до реалізації стратегічного україно-німецького плану проголошення у Києві союзної Третьому Райху незалежної Української  держави. По всій визволеній Україні діяли похідні групи ОУН, сформовані українцями за підтримки Німеччини. «Практична підготовка Похідних груп ОУН під проводом полк. А. Мельника розпочалася вже наприкінці квітня 1941 р. На основі теренової екзекутиви ОУН у Німеччині зусиллями сотника Боді та К. Мельника були розгорнуті спеціальні «вишкільні курси» в Берліні, Бремені, Гамбурзі, Бреслау. На території Німеччини, Чехії, Франції, а також на прикордонних із СРСР землях – Посянні, Підляшші, Холмщині – почали формуватися групи активних членів ОУН, готових рушити на Схід» (Сергій Кот. Похідні групи ОУН. – Газета «Українське Слово»,  09 серпня 2010).

Основна похідна група ОУН під керівництвом Омеляна Сеника мала дістатися Києва і проголосити державність України. Омелян Сеник мав бути головою українського уряду: на цю посаду його запропонував Андрій Мельник і ще у 1939 р. погодив його кандидатуру з німцями. Проект Конституції України в тому ж році написав Микола Сціборський.

Бандерівці завдали по цим планам нищівний удар: 30 серпня Омелян Сеник і Микола Сціборський були вбиті. «30 серпня 1941 р. у Житомирі внаслідок теракту загинули члени проводу ОУН(М), ветерани та провідні теоретики руху О. Сеник та М. Сціборський. Однією з найбільш поширених версій вбивства є організація його СБ ОУН(Б). Лідери мельниківців слідували через місто до Києва, де планували провести переговори з командуванням німецької групи армій «Південь». Неподалік від штаб-квартири ОУН(М) по вул. Михайлівській до них стрімко наблизилася молода людина і пострілами з двох пістолетів «ТТ» ззаду холоднокровно розстріляла свої жертви, однак, втікаючи, була застрілена німецьким офіцером. При вбивці знайшли паспорт на ім’я уродженця Галичини Степана Козія (інколи подається – Кузія). Версія про причетність німців до теракту виглядає непереконливою: вбитим було влаштовано урочистий похорон за участю високих чинів СС, його ж вояки стояли у почесній варті біля домовини...

Є твердження, що смертний вирок ветеранам ОУН було винесено «чорним судом» за участю Миколи Лебедя. Так, принаймні, свідчив один з керівників СБ ОУН(Б) Мирон Матвієйко, який назвав і організатора теракту – Миколу Климишина. Бандерівці одразу ж після вбивства миттєво втекли із Житомира, «лишивши розкидані речі і харчі» (Дмитро Вєдєнєєв, Володимир Єгоров (Київ). Меч і тризуб. Нотатки до історії служби безпеки Організації Українських Націоналістів. Частина III).

За уточненими даними, Сеника і Сціборського було вбито на розі вулиць Великої Бердичівської та Івана Франка, поблизу нинішнього Житомирського державного університету ім. Івана Франка - колишньої чоловічої гімназії, в якій навчався Микола Сціборський.

Докладніше у статті: Головна спецоперація ХХ століття.

Додаткова інформація:

• 1941: Акт проголошення Української Держави ОУН(б)
• Третя війна з Росією: 6 таємних інструментів сталінізму
• Створення дивізії «Галичина» як політичний проект та цивілізаційний вибір
• Як бандерівці знищили УПА
• Трансформагенти, або Корисні ідіоти – головний інструмент гібридної війни
• Проект «Бандера»
• Конфуцій і бандерівці: виправлення імен
• Зразковим українським націоналістом був Андрей Шептицький - журнал Країна
• ОУН: Люди і руїни. 1927-2017. (Ч. I. До УССД шляхом терору і «перманентної революції»)