Почастішання підліткових самогубств – це наслідки карантину і специфіки всього року, що різко змінив спосіб життя

Завідувачка Кафедри психіатрії, психотерапії та медичної психології Національного університету охорони здоров'я ім. П. Л. Шупика, доктор медичних наук, професор Галина Пилягіна займається суїцидологією вже понад 25 років. Вона працює як з дітьми, так і з дорослими з суїцидальними нахилами, а також з родичами тих, хто здійснив самогубство чи його спробу. 

В інтерв'ю УП.Життя вона зауважила, що збільшилася кількість всього, що пов'язано з саморуйнівною поведінкою.

Депривація – це обмеження, коли людина позбавлена ​​чогось. "Замкнути" людину в будинку, навіть із благими намірами – це свого роду ув'язнення.

Галина Пилягіна розповіла про свою пацієнтку, 11-річну розумну дівчинку, у якої різко за 3-4 місяці з початку карантину змінилася поведінка. До цього вона практично не бувала вдома з ранку до вечора – школа, гуртки, заняття, спілкування. І раптом дитина опиняється весь час удома. І мама, яка перебуває поруч, виявляється скоріше приводом для конфліктів, тому що жодна мама не може замінити весь спектр різноманітного спілкування. А при цьому ще необхідно принципово перебудувати свою дисципліну, переорганізуватися у зв'язку з новим характером навчання.

Ще в кінці 70-х років канадські вчені провели експеримент, який називався "Парк щурів". Дві групи щурів поміщалися у різні умови: для одних робили "парк розваг", де вони могли бігати, стрибати, ховатися і т.д., а інша жила у звичайній клітці для лабораторних щурів.

Обом групам давали дві поїлки на вибір – одна з чистою водою, а друга з водою з наркотиком. Більшість щурів із "парку розваг" обирали чисту воду, а щури зі звичайної клітки, де вони були знерухомлені, без умов для цікавої активності – воду з наркотичною речовиною.

Це, звичайно, експеримент на щурах, але певні паралелі можна провести. Коли у підлітків є нестача пересування, спілкування, вони йдуть в інтернет. А там є як різноманітні можливості для навчання і саморозвитку, так і дуже серйозні небезпеки. Ні для кого не секрет, скільки некоректної й навіть шкідливої ​​інформації там можна зустріти.

І ще більша проблема – це характер спілкування в соцмережах. Якщо основне спілкування підлітка проходить у соцмережах, то в нього не формуються необхідні навички безпосереднього спілкування з однолітками.

Історія про "групи смерті" з'явилася кілька років тому, а потім стихла. На думку психіатра, зараз це піднялося саме на тлі депривації через карантинні обмеження.

Напруга в реальному житті приводить дітей у простір, який безпечніший і здається простішим – простір соцмереж. А діти легко піддаються залякуванню, психологічному маніпулюванню – легко йдуть "на слабо", коли їх провокують на дії, можливі наслідки яких вони не можуть оцінити в силу психологічних особливостей дитячого і підліткового віку.