Єрмак контролює інформаційні потоки до президента і створює небезпечну атмосферу інсинуацій у самому серці урядової машини. «Андрій монополізував вухо президента, – каже один з чиновників. – Шість років в одній кімнаті, підказуючи йому думки. Фактично це вже одна людина». «Росіяни повільно смажать нас на слабкому вогні, – зневірено каже один із високопосадовців, – а ми граємося в ідіотизм із дуже серйозними наслідками».
Виклики летять один за одним. Без жодного натяку на припинення вогню, Україна готується до затяжної війни. Новини з передової невтішні. Російські війська знаходяться неподалік Сум, міста з довоєнним населенням у 250 тисяч, яке російський агресор хоче перетворити на сіру зону. Кровопролиття на Донбасі триває, і Росія просувається вперед. Рекордна кількість російських безпілотників та ракет валиться на великі міста України, іноді понад 500 за одну ніч.
Так починається стаття "The Economist" від 6.07.2025 р. Видання нагадує, що у ніч з 30 червня на 1 липня американська військова допомога, яка зменшувалася відтоді, як Дональд Трамп став президентом, різко припинилася: всі поставки зброї були призупинені, а деякі літаки, які вже летіли в Україну, розверталися в повітрі. Ніхто не знає, чи є ця пауза тимчасовою (як минулого разу, в березні), чи постійною, пише The Economist.
Деякі джерела наполягають на тому, що Трамп сам не знав про зупинку, інші стверджують, що все це є частиною плану тиску на Україну з метою змусити її піти на поступки Росії, щоб досягти мирної угоди, якою б поганою вона не була. Але військова драма в Україні – це лише один бік справи. Не менш тривожним є внутрішньополітична ситуація розколу, кадрові чистки та внутрішні чвари, які можуть розвалити країну зсередини набагато більш руйнівним чином, ніж росіяни можуть досягти за допомогою насильства.
Три події, що відбулися в червні, задали тон. 23 червня віцепрем'єр-міністр Олексій Чернишов, якого колись називали майбутнім прем'єр-міністром, став найбільш високопоставленим українським політиком, якого коли-небудь звинувачували в корупції. Перебуваючи у відрядженні в Європі, він спочатку зволікав з поверненням в Україну, створивши собі абсурдний образ міністра повернення українців, який сам не планує повернення.
Приблизно в той самий час уряд попередили про неминучі перестановки та ймовірне призначення нового прем'єр-міністра, 39-річної Юлії Свириденко. Була зроблена нова спроба усунути від влади запеклого незалежного шефа української розвідки Кирила Буданова, яка закінчилася невдачею принаймні на цей час.
Багато джерел вказують на приховану роль Андрія Єрмака, який керує президентською адміністрацією, але насправді є невибраним головним міністром усього і відіграє важливу роль в усіх трьох інтригах.
Надзвичайна роль Єрмака в уряді викликає чутки та припущення. Зі зростом 1,85 м, його імпозантна зовнішність стала ще більш помітною під час війни, ніби живлячись зникненням конкурентів. До того як у 2019 році він з'явився як молодший помічник президента України Володимира Зеленського, він був відомий як теле- і кінопродюсер, юрист, оперативний працівник у модній індустрії та фахівець з розв'язання проблем кіоск-бізнесу.
Його політичний злет був стрімким і несподіваним, але багатьох це не вразило. Недавні статті в Politico описують двопартійну зневіру американців щодо дидактичного підходу пана Єрмака до дипломатії. Дехто вважає цього дратівливого помічника просто громовідводом для загальної втоми американців від України, але ці повідомлення відображають реальне відчуття, що двері у Вашингтоні для нього зачиняються.
Багато хто вважає, що Єрмак буде боротися за своє політичне життя. Три події червня свідчать про протилежне – на внутрішній арені він сильніший, ніж будь-коли.
Немає доказів, що Єрмак наказав провести розслідування щодо Чернишова. Понад рік детективи розслідували заяви про те, що соратники віцепрем'єра купили квартири за зниженою ціною в проекті, який він схвалив. Але троє чиновників, які побажали залишитися анонімними, стверджують, що Єрмак використовував свій вплив, навмисно дозволяючи справі просуватися, одночасно заморожуючи інші. На їхню думку, справжнє правопорушення Чернишова полягало в тому, що він став на заваді Єрмаку – по-перше, він намагався запропонувати себе як альтернативний канал для відносин з США. По-друге, його падіння розчистило поле для просування пані Свириденко, яка тісно пов'язана з Єрмаком.
Ідея заміни чинного прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, невибагливого і поступливого адміністратора, на протеже Єрмака не нова. Рік тому пан Зеленський наклав вето на цю зміну. Але з того часу Єрмак зміцнив свої позиції, а його суперники ослабли. Парламентське голосування щодо цієї зміни очікується в найближчі два тижні. Окрім нового прем'єр-міністра, зміни очікуються в освіті, охороні здоров'я, культурі, соціальній політиці та, можливо, фінансах. Один високопоставлений чиновник каже, що «Андрій завершує те, що вважає незавершеною справою. [Переважна більшість] людей на його боці».
Протягом червня в українській розвідці назрівала ще більш драматична чистка, а трирічна ворожнеча між паном Єрмаком і генералом Будановим загрожувала завершитися усуненням останнього з посади. Джерела, наближені до помічника, називають генерала непередбачуваним революціонером, який будує власну політичну машину. «Дев'яносто відсотків співробітників [президентської] адміністрації вважають його божевільним, – каже один з інсайдерів, – а десять відсотків вважають його генієм». Натомість соратники глави розвідки називають його відданим державником і одним з небагатьох, хто здатний говорити президенту гірку правду.
Але до середини червня багато хто з них побоювався, що «дев'ята спроба» Єрмака усунути генерала Буданова буде успішною. Це виявилося передчасним. За допомогою звичного поєднання примусу і хитрощів генерал Буданов домігся чергового відстрочення виконання вироку. За інформацією The Economist, допомогли йому, принаймні на даний момент, неодноразові попередження Білого дому не звільняти генерала.
Виживання генерала Буданова показує, що президент Зеленський зберігає за собою право остаточного рішення, незалежно від ролі Єрмака в його системі. Єрмак, здається, не має власної влади, а черпає її з дивної взаємозалежності з президентом, яку ніхто не може точно визначити. Іноді цей впертий помічник є просто проксі-сервером для впертого Зеленського.
Але чиновники наполягають, що Єрмак дійсно контролює інформаційні потоки до президента – за одними оцінками, на 85% – і створює небезпечну атмосферу інсинуацій і змов у самому серці урядової машини. «Андрій монополізував вухо президента, – каже один з них. – Шість років в одній кімнаті, підказуючи йому думки. Фактично це вже одна людина».
Жорстка палацова політика не є новим явищем і не є несподіванкою в країні, яка пройшла через три з половиною роки війни. Було б дивно, якби виснажене керівництво України не централізувало процес прийняття рішень. Але масштаби скрутного становища країни, стратегічне становище якої погіршується з кожним днем, роблять зосереджені та дисфункціональні владні структури небезпечними, зауважує видання.
Існує також занепокоєння щодо неналежного використання виконавчої влади для введення санкцій, що перешкоджають ворогам і конкурентам [Єрмака – прим. моя, О.К.] брати участь у суспільному житті. Одним із рішень могло б бути розкриття інформації, але цього не очікують. «Росіяни повільно смажать нас на слабкому вогні, – зневірено каже один із високопосадовців, – а ми граємося в ідіотизм із дуже серйозними наслідками».
Наші інтереси:
Бачимо, як одна тварина мутить воду і тримає в заручниках усю країну. Про цю тварину іноземна преса вже стільки статей написала – про жодного українського урядовця стільки не писали! Але Зеленський, як кролик перед удавом, не може його позбутися. Як влучно сказав інсайдер, Зеленський та Єрмак – "фактично одна людина".
Чому нову цивілізацію зможуть побудувати ТІЛЬКИ ті, хто прагне вічної молодості? Як керувати ШІ, не ставши його рабом? І чому тральфамадорський оптимізм важливіший за політичні програми?
Політична боротьба в Україні загострюється, в уряді переполох, але Єрмак сильніший, ніж будь-коли, – The Economist
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Єрмак контролює інформаційні потоки до президента і створює небезпечну атмосферу інсинуацій у самому серці урядової машини. «Андрій монополізував вухо президента, – каже один з чиновників. – Шість років в одній кімнаті, підказуючи йому думки. Фактично це вже одна людина». «Росіяни повільно смажать нас на слабкому вогні, – зневірено каже один із високопосадовців, – а ми граємося в ідіотизм із дуже серйозними наслідками».
25070701.jpg
Виклики летять один за одним. Без жодного натяку на припинення вогню, Україна готується до затяжної війни. Новини з передової невтішні. Російські війська знаходяться неподалік Сум, міста з довоєнним населенням у 250 тисяч, яке російський агресор хоче перетворити на сіру зону. Кровопролиття на Донбасі триває, і Росія просувається вперед. Рекордна кількість російських безпілотників та ракет валиться на великі міста України, іноді понад 500 за одну ніч.
Так починається стаття "The Economist" від 6.07.2025 р. Видання нагадує, що у ніч з 30 червня на 1 липня американська військова допомога, яка зменшувалася відтоді, як Дональд Трамп став президентом, різко припинилася: всі поставки зброї були призупинені, а деякі літаки, які вже летіли в Україну, розверталися в повітрі. Ніхто не знає, чи є ця пауза тимчасовою (як минулого разу, в березні), чи постійною, пише The Economist.
Деякі джерела наполягають на тому, що Трамп сам не знав про зупинку, інші стверджують, що все це є частиною плану тиску на Україну з метою змусити її піти на поступки Росії, щоб досягти мирної угоди, якою б поганою вона не була. Але військова драма в Україні – це лише один бік справи. Не менш тривожним є внутрішньополітична ситуація розколу, кадрові чистки та внутрішні чвари, які можуть розвалити країну зсередини набагато більш руйнівним чином, ніж росіяни можуть досягти за допомогою насильства.
Три події, що відбулися в червні, задали тон. 23 червня віцепрем'єр-міністр Олексій Чернишов, якого колись називали майбутнім прем'єр-міністром, став найбільш високопоставленим українським політиком, якого коли-небудь звинувачували в корупції. Перебуваючи у відрядженні в Європі, він спочатку зволікав з поверненням в Україну, створивши собі абсурдний образ міністра повернення українців, який сам не планує повернення.
Приблизно в той самий час уряд попередили про неминучі перестановки та ймовірне призначення нового прем'єр-міністра, 39-річної Юлії Свириденко. Була зроблена нова спроба усунути від влади запеклого незалежного шефа української розвідки Кирила Буданова, яка закінчилася невдачею принаймні на цей час.
Багато джерел вказують на приховану роль Андрія Єрмака, який керує президентською адміністрацією, але насправді є невибраним головним міністром усього і відіграє важливу роль в усіх трьох інтригах.
Надзвичайна роль Єрмака в уряді викликає чутки та припущення. Зі зростом 1,85 м, його імпозантна зовнішність стала ще більш помітною під час війни, ніби живлячись зникненням конкурентів. До того як у 2019 році він з'явився як молодший помічник президента України Володимира Зеленського, він був відомий як теле- і кінопродюсер, юрист, оперативний працівник у модній індустрії та фахівець з розв'язання проблем кіоск-бізнесу.
Його політичний злет був стрімким і несподіваним, але багатьох це не вразило. Недавні статті в Politico описують двопартійну зневіру американців щодо дидактичного підходу пана Єрмака до дипломатії. Дехто вважає цього дратівливого помічника просто громовідводом для загальної втоми американців від України, але ці повідомлення відображають реальне відчуття, що двері у Вашингтоні для нього зачиняються.
Багато хто вважає, що Єрмак буде боротися за своє політичне життя. Три події червня свідчать про протилежне – на внутрішній арені він сильніший, ніж будь-коли.
Немає доказів, що Єрмак наказав провести розслідування щодо Чернишова. Понад рік детективи розслідували заяви про те, що соратники віцепрем'єра купили квартири за зниженою ціною в проекті, який він схвалив. Але троє чиновників, які побажали залишитися анонімними, стверджують, що Єрмак використовував свій вплив, навмисно дозволяючи справі просуватися, одночасно заморожуючи інші. На їхню думку, справжнє правопорушення Чернишова полягало в тому, що він став на заваді Єрмаку – по-перше, він намагався запропонувати себе як альтернативний канал для відносин з США. По-друге, його падіння розчистило поле для просування пані Свириденко, яка тісно пов'язана з Єрмаком.
Ідея заміни чинного прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, невибагливого і поступливого адміністратора, на протеже Єрмака не нова. Рік тому пан Зеленський наклав вето на цю зміну. Але з того часу Єрмак зміцнив свої позиції, а його суперники ослабли. Парламентське голосування щодо цієї зміни очікується в найближчі два тижні. Окрім нового прем'єр-міністра, зміни очікуються в освіті, охороні здоров'я, культурі, соціальній політиці та, можливо, фінансах. Один високопоставлений чиновник каже, що «Андрій завершує те, що вважає незавершеною справою. [Переважна більшість] людей на його боці».
Протягом червня в українській розвідці назрівала ще більш драматична чистка, а трирічна ворожнеча між паном Єрмаком і генералом Будановим загрожувала завершитися усуненням останнього з посади. Джерела, наближені до помічника, називають генерала непередбачуваним революціонером, який будує власну політичну машину. «Дев'яносто відсотків співробітників [президентської] адміністрації вважають його божевільним, – каже один з інсайдерів, – а десять відсотків вважають його генієм». Натомість соратники глави розвідки називають його відданим державником і одним з небагатьох, хто здатний говорити президенту гірку правду.
Але до середини червня багато хто з них побоювався, що «дев'ята спроба» Єрмака усунути генерала Буданова буде успішною. Це виявилося передчасним. За допомогою звичного поєднання примусу і хитрощів генерал Буданов домігся чергового відстрочення виконання вироку. За інформацією The Economist, допомогли йому, принаймні на даний момент, неодноразові попередження Білого дому не звільняти генерала.
Виживання генерала Буданова показує, що президент Зеленський зберігає за собою право остаточного рішення, незалежно від ролі Єрмака в його системі. Єрмак, здається, не має власної влади, а черпає її з дивної взаємозалежності з президентом, яку ніхто не може точно визначити. Іноді цей впертий помічник є просто проксі-сервером для впертого Зеленського.
Але чиновники наполягають, що Єрмак дійсно контролює інформаційні потоки до президента – за одними оцінками, на 85% – і створює небезпечну атмосферу інсинуацій і змов у самому серці урядової машини. «Андрій монополізував вухо президента, – каже один з них. – Шість років в одній кімнаті, підказуючи йому думки. Фактично це вже одна людина».
Жорстка палацова політика не є новим явищем і не є несподіванкою в країні, яка пройшла через три з половиною роки війни. Було б дивно, якби виснажене керівництво України не централізувало процес прийняття рішень. Але масштаби скрутного становища країни, стратегічне становище якої погіршується з кожним днем, роблять зосереджені та дисфункціональні владні структури небезпечними, зауважує видання.
Існує також занепокоєння щодо неналежного використання виконавчої влади для введення санкцій, що перешкоджають ворогам і конкурентам [Єрмака – прим. моя, О.К.] брати участь у суспільному житті. Одним із рішень могло б бути розкриття інформації, але цього не очікують. «Росіяни повільно смажать нас на слабкому вогні, – зневірено каже один із високопосадовців, – а ми граємося в ідіотизм із дуже серйозними наслідками».
Бачимо, як одна тварина мутить воду і тримає в заручниках усю країну. Про цю тварину іноземна преса вже стільки статей написала – про жодного українського урядовця стільки не писали! Але Зеленський, як кролик перед удавом, не може його позбутися. Як влучно сказав інсайдер, Зеленський та Єрмак – "фактично одна людина".
Зверніть увагу
Ельфи або смерть: Хто будуватиме новий світ після апокаліпсису? (подкаст)