Повернення до аріохрестиянства – головний чинник постіндустріального переходу

Перехід до нової суспільно-економічної формації є історичною неминучістю. Від нього неможливо втекти чи сховатися. Якщо його очолимо, то майбутнє розвиватиметься згідно з нашою волею  – за правилами, які нам подобаються. Якщо ж проґавимо цей шанс, то отримаємо чужі правила, які нам точно не сподобаються. Це як їзда в автомобільній колоні: перший дихає чистим повітрям, а всі позаду ковтають дим і пил.

Постіндастріал – це автоматизація рутини

Людство вже увійшло у смугу шалених технологічних перетворень. Проте технології легко поширюються планетою, відтак технологічне відставання не є великою проблемою.

Значно небезпечнішим є суспільно-політичне відставання. Переможцями у цивілізаційних перегонах будуть ті народи, які застосують передові суспільно-політичні моделі.

Проте можливість застосувати ту чи іншу модель обмежується рівнем розвитку суспільства, його людськими якостями. Про що йдеться?

Головною особливістю постіндустріального суспільства є максимальна автоматизація рутинних, нетворчих процесів. Роботизація вже активно проникає в усі сфери – від промислового виробництва і торгівлі до державного управління і освіти. Відтак зростає важливість творчої діяльності.

Хочете дізнатися, які професії будуть найбільш запитаними протягом найближчого десятиліття? Погляньте на ті види діяльності, які неможливо автоматизувати: саме на них і буде найбільший попит.

Близька катастрофа індустріального суспільства

Як це вплине на соціальну структуру? Індустріальна мегамашина потребує невеликої кількості творчих людей, оскільки державою керує малочисельна верхівка, а основна маса населення виступає в ролі «живих гайок» великого конвеєра. У результаті в індустріальних суспільствах сформувалася соціальна пропорція 5/95. Вона означає, що лише 5% населення спроможні до відповідальної творчої діяльності, натомість решта 95% можуть ефективно діяти тільки як виконавці.

Неважко прорахувати, що перехід до суспільства тотальної автоматизації буде катастрофою для згаданих 95%, а отже й для всього сучасного індустріального суспільства.    

Соціальна революція: замість 5/95 має бути 95/5

Зрозуміло, що в постіндустріальному суспільстві таки залишиться частка неавтоматизованих процесів. Проте їх буде щораз менше через економічну невигідність, адже ті ж самі операції, досі виконувані людьми, будуть виконуватися роботами якісніше, швидше і дешевше. Реалії сьогодення: у виробництві товарів і послуг вартість тиражування готових зразків постійно знижується, натомість швидко зростає вартість творення цих зразків.

Якщо підсумувати, то постіндустріальна формація вимагає радикально іншої ментальної структури суспільства – замість 5/95 потрібні протилежні 95/5. Тобто стабільний розвиток постіндустріальних народів вимагає постійного зростання частки творчих людей. Це і є звільненням людини, адже воля – це спроможність до відповідальної творчості.          

Механіка вмикання творчого потенціалу

Для того, щоб індивідуум здобув спроможність до творчості, йому треба отримати доступ до свого творчого початку, пробудити свого внутрішнього бога. Технічно це полягає у формуванні духовного серця і перетворенні з гомо сімплекс на гомо дуплекс. Завдяки такому перетворенню безсуб’єктний гобіт перетворюється на активного гравця – гомо люденс, людину. У термінах соціології, гомо сімплекс перетворюється на гомо дуплекс.

Для того, щоб народ здобув спроможність до творчості і перетворився на суб’єкта історії, йому треба сформувати колективне духовне серце – серце нації. Після його формування народ переходить зі стану аморфного етносу у стан структурованої нації. Народ-сімплекс перетворюється на народ-дуплекс.

Статичні і динамічні владні ієрархії

Індустріальні нації основані на статичних ієрархіях. Загальний творчий потенціал у таких націях визначається творчим потенціалом керівної еліти (5%) і дисципліною решти народу (95%).

Постіндустріальні нації також мають ієрархію, але вона жива і динамічна, адже формується в реальному часі мережею територіальних, ділових і духовних громад – етномережею демосів. Відтак творчий потенціал постіндустріальних націй визначається творчим потенціалом демосів та їх учасників.

Звідси прямий зв’язок: що більше творчих людей, то вищий творчий потенціал нації, вища її спроможність до колективної відповідальної творчості.

Релігія – головний інструмент перетворення людини

Для масового перетворення нетворчих гомо сімплекс на творчих гомо дуплекс потрібна масова технологія формування духовного серця. Йдеться про відновлення зв’язку між психофізичним і духовним, а через нього – з божественним, яке є первинним джерелом творчості. Теорія і практика такого відновлення зв’язку між людським і божественним називається релігією (від «ре» – відновлення, повторення, «лига» – зв’язок).

Релігіями називаються тільки ті вчення, які визнають існування в людині її творчого початку (внутрішнього бога) і спрямовані на встановленні з ним зв’язку.

Усі інші вчення, які не визнають існування внутрішнього бога, називаються віровченнями або псевдорелігіями. Про це у статті – Вертикальна типологія релігій: у що вірять люди і у що не вірять гобіти.   

Аріянство – релігія пробудження творчості

З відомих вчень релігією в точному сенсі цього слова є тільки аріянство – вчення, засноване Ісусом Хрестом на основі первинної арійської (трипільської) традиції від часів Ноя – Гермеса Трісмегіста. Пізнішим бічним відгалуженням цієї первинної релігії стали релігія Від (знань, відань) і, як її продовження, брахманізм.  

Чому релігія тільки одна? Тому, що Істина завжди одна. Від точки А до точки Б є багато шляхів, але найкоротший – один.

Філософською основою аріянства є динамізм, або «динамістичне монархіанство» –  філософія, заснована Ісусом Хрестом.

Аріянство (аріохрестиянство) було релігією Римської імперії від  Костянтина Великого (IV ст.) до імператора Юстиніана (VI ст.). Аріянство було релігією готських королівств та імперії Аттили. Аріянським письмом була глаголиця. Володимир Великий, прагнучи повторити релігійний подвиг Костянтина Великого, хрестив Русь в аріянство, тобто взяв аріохрестиянство під державну опіку.    

Інші відомі віровчення (псевдорелігії) – іудаїзм, іудохристиянство, іслам, буддизм, даосизм, конфуціанство – не визнають існування внутрішнього бога, тому засадничо не можуть пробуджувати в людині її творчий початок. Відтак, вони неспроможні вирішити головне завдання постіндустріального переходу – суттєво збільшити у суспільстві частку творчих людей. Для постіндустріальних спільнот ці вчення є лише тягарем, який гальмує рух у глобальних перегонах.   

Постіндустріальне суспільство буде тотально релігійним

Для того, щоб опинитися «в голові колони» Великого Переходу з усіма перевагами, передові спільноти докладатимуть зусиль для збільшення частки творчих людей. На це будуть орієнтуватися виховні, освітні, економічні, політичні новації.

Проте найвищу мотивацію для перетворення нетворчого гомо сімплекс на творчого гомо дуплекс дає релігія. Вона апелює до раціонального, філософського мислення і прикладу великих подвижників духу, найвищим з яких є Ісус Хрестос. Вона пропонує технології розширення свідомості і піднесення у простір позитивних подій, найвищим з яких є Царство боже. Вона звертається до успішного досвіду аріянських держав і заохочує до новітнього державотворення. Вона творить новий пасіонарний спалах. Постіндустріальні спільноти будуть тотально релігійними, адже це робить їх ефективними і конкурентоспроможними.

Вищий рівень людської творчості досягається тоді, коли людина досягає рівня реалізації – стає арієм (шляхетною людиною, реалізованою людиною, надлюдиною). Тому постіндустріальні спільноти будуть шляхетними спільнотами. При цьому шляхетні люди будуть організовані в арійські варни – і це ще один прояв «розвитку по спіралі», під час якого давні соціальні винаходи реалізуються на сучасному рівні знань і технологій.

Чому 2017 рік?

Початком реального переходу до постіндустріальної релігійності можна вважати осінь 2017 року. А все тому, що у жовтні цього року - 500-річчя Реформації. Згідно з переказами, 31 жовтня 1517 року професор теології Віттенберзького університету Мартін Лютер (1483–1546), обурений жадібністю, розбещеністю і корумпованістю католицького кліру, прибив на вході до Замкової церкви в Віттенберзі свої легендарні «95 тез».

Реформація знаменувала початок нового 532-річного природно-історичного циклу (1483–2015). Несучи народам духовне визволення, вона зачепила весь європейський світ і народила небачений пасіонарний спалах. Ті країни, де утвердився протестантизм (більшість регіонів Німеччини, Англія, Скандинавія, США), у період Нового часу стали на шлях динамічного суспільно-економічного розвитку. Й сьогодні вони залишаються світовими лідерами. Натомість країни, де зберігався католицизм, а тим паче православ’я, втрачали свої позиції.  

Одним з проявів Реформації стало відродження аріянства. Його лідером загальноєвропейського масштабу був Юрій Немирич – видатний інтелектуал і теолог, полковник у Богдана Хмельницького, Генеральний писар при гетьмані Івані Виговському. Проявом аріянства стало відродження «козацької віри»:

• Українське аріянство
• Аріянство – віра козаків
• Музей Хреста, фронти ідеології і козацьке аріянство

Після поразки гетьмана Івана Мазепи українське аріянство потрапило під безжальний прес московського іудохристиянства. В результаті трьох століть релігійних репресій і геноциду сформувалося сучасне християнство, яке є суперечливою сумішшю аріянства, іудохристиянства, народних звичаїв і забобонів.

У 2014 році Україна розпочала національно-визвольну війну за політичну свободу. Нині виходимо на найвищий рівень цієї війни – за світоглядне визволення і подолання псевдорелігійної корупції. Блокування в Україні російських соціальних мереж та інформаційних сервісів – це лише «квіточки».  

Результатом духовно-світоглядної війни стане очищення української аріохрестиянської основи від московських збочень, повернення до власних витоків, прискорений рух до нової цивілізації. Постіндустріальний Третій Гетьманат буде вільною сонячно-релігійною державою шляхетних творчих людей.

Хай Буде!