Зображення користувача Леонід Українець.
Леонід Українець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Правденко

Спецтема:

Казка "Правда і кривда" і Володимир Майборода надихнули мене створити нову казку про правду і кривду, котра відповідала б демократичним умовам шостого технологічного устрою.

oko.png

Око Істини

Жив на світі убогий юнак на прізвисько Правденко. І заповідали йому батьки по правді жити, бо правда завжди одна.

Пішов той юнак до училища вчитись, щоб потім у найми податись. А ще навчався там іний юнак від заможних батьків на прізвисько Кривденко, бо все він кривдою здобував. І кривда була йому до вподоби. Постійно норовив учителів обхитрити і однокласників обдурити. І дуже хвалився про те, який він кмітливий і спритний, як викручується з найскрутніших ситуацій. А Правденко, знай, старається: книги читає, програми складає, до іспитів готується. Потім же працювати доведеться. Ось і настав час вирішального іспиту.

Кривденко приходить до Правденка й питає:

— То як екзамен складатимемо: знаннями чи хитрощами?

— Знаннями, звісно! — каже той.

— Та хіба розумно так старатись, якщо можна хитрощами усе швидше вирішити?

Пішов старанний учень першим, на всі питання відповів, завдання виконав, тож отримав зразкову оцінку. А наприкінці іде хитрий: крутив-каламутив, але якось і він склав той іспит. А як саме йому то вдалось, достеменно тільки йому відомо і, може, ще вчителю.

Отримали вони документи, що можуть працювати наймитами, стали місце праці шукати. Ось і взяли обох працювати в одну й ту саму контору. Правденко все за інструкціями виконує, а Кривденко шукає, де б щось украсти в господаря. Пропрацювали вони там сім років. Заможний собі автомобіля придбав, а убогий тілько одяг, щоб до праці ходити.

Вирішив тоді він самому господарем стати, щоб самостійно ґаздувати і статків набувати. Пішов до контори, де реєструють підприємців, отримав відповідне свідоцтво та й почав господарювати. Але вчився він на наймита, то будучи підприємцем, працював і думав так, як наймит. Тож минув рік, аж ось приходить до нього Кривденко. Та й каже:

— Давай грошей!

— Йди геть лиходію, — відповідає Правденко.

— Який же я лиходій? Я — інспектор! — так, наче обурюється той і показує документи.

Довелось віддати гроші. Тож той прибуток, котрий Правденко отримав за рік, весь втратив.

Шукав Правденко далі правди. Аж трапився йому один чоловік, котрий каже, що все у світі гра і він знає, як у цю гру виграти. І може навчити за помірну плату. Заплатив йому убогий і чоловік каже: “іди до грального закладу, роби ось так і отримаєш прибуток”. Зробив те убогий і втратив свої гроші. А той чоловік, що нарадив це, десь зник. Чи мав він якесь відношення до Кривденка, то ще треба з’ясувати.

 А Правденко змалку пам’ятав триєдину заповідь:

 1) Бога люби понад усе.

 2) Себе люби, як бога.

 3) Ближнього люби, як себе.

Тому, навіть, у скрутних ситуаціях зберегав надію на краще. Усі втрати сприймав спокійно: вірив, що здолає труднощі. Опанувавши свої почуття, він почав діяти розсудливо. Зайнявся пошуком причин того, що відбувається.

Якось дізнався він, що одна заможна жінка сильно захворіла і лікарі уже відмовились її лікувати, втративши надію на одужання. Тож вирішив Правденко спробувати, а чи знайде він причину хвороби і чи допоможе її зцілити? Прийшов до неї і каже:

— Знаю, що твоє попереднє лікування було марним, але дозволь мені тобі допомогти. Якщо, допоможу тобі, віддаси мені те і те.

Погодилась жінка. Почав Правденко дізнаватись, як жила та хвора: що їла, що пила, як працювала і розмовляла. І побачив, що їжу вона їсть дуже дорогу і вишукану, але наче мертву. Тож наказав він їй відтепер споживати тільки свіжі харчі, а на додачу ще 7 абрикосових насінин і при цьому примовляти: “завжди є чиста, промениста, очищаюсь”. І справді, через кілька днів хворій стало краще, а згодом і зовсім одужала. Після того вона дуже гарно віддячила Правденкові.

Ось він задумався, як розпорядитись тими коштами, які він заробив за лікування. Помітив він, що люди важко працюють на будівництві: пилу там багато і бруду. І працівникам завше треба квапитись, а від того якість погіршується. Як би так зробити, щоби важка робота робилась правильно і з дотриманням вимог? Та на це хіба що робот здатен! Отже вирішив Правденко придбати спеціяльного робота, а для нього склав відповідну програму. Працював той робот так, що предмети, котрі він виготовляв, самі росли, наче рослини. Спочатку глечики та мисочки, потім столи і шафи, згодом цілі будинки виростали. Аж після того забогатів Правденко, коли почав людям меблі і будинки продавати. Йшли роки: у всьому мудрий Правденко знаходив утіху: у праці і в родині. Аж ось помітив, що люди стали менше купувати будинків і меблів для дому. Знову зайнявся пошуком причини, бо це вже стало для нього правилом.

Дізнався, що покупцям потрібно мати вдосталь грошей, щоб усе те купити, а гроші кудись зникають. Почав дізнаватись, куди гроші зникають. Довелось навіть досвічених розвідників наймати, щоб вони те дізнали. Прийшли розвідники і доповідають, що гроші держава отримує з-за океану, але при цьому велика їх частина зникає дорогою: то усушка, то утруска, то ще якась відмовка. Але найцікавіше, що значна частина тих грошей, що надійшли, знову за океан повертається і ще й з лихвою... А причетний до цього усього Кривденко — давній знайомий Правденка.

Довго зважував своє рішення Правденко, а таки відважився. Зібрав він товаришів і каже: "Запровадьмо власні гроші, годі з-за океану їх тяжко привозити. Тоді і буде достаток в нашій країні". Погодились товариші, вийшли вони до усього народу на майдан і ретельно розтлумачили, звідки беруться гроші і чому зникають кудись. І про таємні операції Кривденка розповіли.

Здійнялась тоді велика буря з блискавками і громом. А по тому погодились громадяни Правденка гетьманом обрати, а Кривденка зачинили у клітці довіку.

 

Ось і казочці кінець, а хто здійснить — молодець!

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Дякую за казку, друже Леоніде! ) До казкової артілі Сашка Лірника додалося!

Читав казку і по ходу виникали деякі образи/спогади.

1) українська народна мудрість зафіксована/закодована в приказках:Брехень багато, а правда одна., "Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся". Думаю, зрозуміло чому... "Правда — як масло: скрізь на верх спливає"(тут ще є)

2)до епізоду з іспитом згадався віршик, який любив мій дідусь нам повторювати:
Лисиця в школу вчитися прийшла.
А як вона ледачою була,
То щоб уроки не робити –
Надумала учительку дурити!
Напише нишком на хвості
Таблицю множення чи приклади прості
І вгору лапу піднімає.
-Я знаю!
Я піду до дошки! –
Озветься так, помнеться трошки,
Хвоста до носа піднесе
І прочита, як з книги, все.
Отак знання у неї ті
Не в голові були, а на хвості!
Учителька помітила це діло –
На хвіст ногою наступила:
-Тепер відповідай! –
Лисиця – так і сяк – не зна нічого – й край.
Шановні друзі, учні й учениці,
А поміж вас нема подібної лисиці?
(байка М. Ярового «Лисиця»)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Коментарі

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Дякую за казку, друже Леоніде! ) До казкової артілі Сашка Лірника додалося!

Читав казку і по ходу виникали деякі образи/спогади.

1) українська народна мудрість зафіксована/закодована в приказках:Брехень багато, а правда одна., "Брехнею світ перейдеш, а назад не вернешся". Думаю, зрозуміло чому... "Правда — як масло: скрізь на верх спливає"(тут ще є)

2)до епізоду з іспитом згадався віршик, який любив мій дідусь нам повторювати:
Лисиця в школу вчитися прийшла.
А як вона ледачою була,
То щоб уроки не робити –
Надумала учительку дурити!
Напише нишком на хвості
Таблицю множення чи приклади прості
І вгору лапу піднімає.
-Я знаю!
Я піду до дошки! –
Озветься так, помнеться трошки,
Хвоста до носа піднесе
І прочита, як з книги, все.
Отак знання у неї ті
Не в голові були, а на хвості!
Учителька помітила це діло –
На хвіст ногою наступила:
-Тепер відповідай! –
Лисиця – так і сяк – не зна нічого – й край.
Шановні друзі, учні й учениці,
А поміж вас нема подібної лисиці?
(байка М. Ярового «Лисиця»)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.
0
Ще не підтримано

Як для літературної казки, наявні наступні недоліки:
1. емоційне тло всіх персонажів опрацьовано дуже слабко, в ньому відчувається велика кількість "дірок" та нестиковок;
2. частина сюжетних ходів передбачувана (т.зв. "правило рушниці, повішеної на стіні на початку п'єси") і явно зроблена за бажанням автора, але не персонажів - тому фінал виглядає неприродно оптимістичним.

Зображення користувача Дмитро Ткачук.
0
Ще не підтримано

Гарна новітня казочка про наш світогляд.А ті недоліки,що описав Тимур,хоч і мають місце,але для такого жанру,як "казка",думаю можна пробачити.Казка може собі дозволити робити щось не за літературними стандартами,бо це казка))Але деякі деталі,я б змінив.Наприклад,уривок з цифрони12,можна було б змінити на цифрону 25.Вона,як на мене,звучить більш по казковому.

Змінися сам і світ зміниться навколо тебе!

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Стосовно цифрони слушна заувага.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Казка - це найважливіший зі всіх жанрів, бо тут йде делікатна праця зі свідомістю і підсвідомістю дитини, вона прописує програми, які керуватимуть нею все подальше життя. Яке створимо собі нове покоління - таке майбутнє отримаємо. Заодно треба, щоб було через кого передавати досвід в наших перевтіленнях.

Дмитро сказав: "для такого жанру,як "казка",думаю можна пробачити"

А з Тимуром не згоден. Автор створив добе завершення.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.
0
Ще не підтримано

Святослав Сонячний каже:
А з Тимуром не згоден. Автор створив добе завершення.

Просто я розрізняю казку фольклорну і казку літературну. В даному разі маємо другий варіант: казка авторська, літературна. Отже, хоча специфічний жанр літературної казки тяжіє до фольклорної спрощеності ("...й жили вони довго і щасливо, коли Правда (Правденко) перемогла Кривду (Кривденка)"), тим не менш, авторська казка не може бути настільки ж схематичною, як фольклорна. Отже, до фінальної перемоги Добра над Злом автор має підвести читачів більш літературними методами, бодай трохи промалювавши характери й емоції героїв! Це ж бо література, а не фольклор...

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Вочевидь ця казка є не літературною, а претендує на статус народної, адже праця автора поляє в тому, що він узяв народну казку і пристосував її до умов етномережі. Тому їй притаманна та ж схематичность, що і фольклору.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.
0
Ще не підтримано

Перепрошую, категорично не можу з цим погодитись! Бо в такому разі (якщо автор бере народну основу і пристосовує її до поточного моменту життя українського суспільства чи до потреб нашої етномережі) йдеться не про літературну казку, а про політичний памфлет! Це вже не літературний твір, а журналістський. Між іншим, доволі рідкісний, як на теперішній час.
Отже, якщо "Правденко" - це політичний памфлет, то вся дискусія про його літературність не має сенсу. Але в такому разі давайте називати цей твір не казкою, а політичним памфлетом чи політичним фейлетоном. От тоді все справді стає на місця! Радію, що нарешті в нашій дискусії народилась така проста істина )))

Арій Хрестовий каже:
Вочевидь ця казка є не літературною, а претендує на статус народної, адже праця автора поляє в тому, що він узяв народну казку і пристосував її до умов етномережі. Тому їй притаманна та ж схематичность, що і фольклору.

P.S. Про те, що фельєтонистика нині вироджується, мені особисто казав керівник Інституту журналістики Нацуніверситету ім.Шевченка. Коли ми презентували в ІЖ журнал "РоботодавецЬ", де я 10 років був головредом, він побачив там мої памфлети (я ще додатково йому в Інтернеті дещо показав) і сказав те, що сказав. На відміну від мене, він глибоко обізнаний на теорії журналістики - отже, я цьому добродію вірю: нинішніх памфлетистів треба берегти, як зіницю ока )))

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Гарна казка. Добре освітлені теми правильного харчування, Живого Слова, економічної самодостатності.
Є одне побажання, попередньо прошу сприймати мене не як критика (не моя роль :) ), а як співтворця, для вдосконалення твору. В наших сучасних казках якось заклали програму "правдивий-небагатий", "багатий-злочинець". Хотів би, щоб ми це виправили., адже життя по пРавді веде до багатства, а неправда створює руйнацію.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Задумався над значенням слова "Правдивий" - той, хто відає задуми Ра (Творця), і діє по них.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Задумався над значенням слова "Правдивий" - той, хто відає задуми Ра (Творця), і діє по них.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Якщо до слова правда, додати кілька голосних, то вийде поравіда, тобто по Ра відає.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Було б добре не віддавати наші багатства за океан і зачинити у темницю кГивденка..))

Вірю в те, що розумію.