- Відвідувань: 230
- Переглядів: 244
Про етимологію слова «господь», його первинне значення і символіку (+аудіо)
Категорія:
Світ:
Спецтема:
151225-isus.jpg
Аудіоверсія: Про етимологію слова «господь», його первинне значення і символіку
Словом «господь» в Євангелії називається боголюдина (Заповідь людині любити бога – це релігійна вимога ставати боголюдиною).
Слово «господь» вказує на таку якість боголюдини, як спроможність бути сувереном, керівним центром, паном самому собі. Звідси «господар» – самостійний власник, «господарство» – впорядкований економічний організм.
Саме на цю якість вказує етимологія слова «господь». Первинне його звучання, що зустрічається у старих книжках, – «оспот» (пізніше «оспоть»). Це двокореневе давньоарійське слово, яке складається з коренів *ос і *пот.
Корінь *ос означає: ось (вісь), центр, полюс (центр обертання).
Корінь *пот означає: потуга, сила, могутність, потенція, спроможність (лат. potis, англ. potence).
Головним символом центру є свастика, відтак свастика є символом боголюдини, господа.
Саме тому свастика є емблемою господа Ісуса Хреста: цей символ «колись давно був емблемою Хреста і в цьому значенні вживається до самого кінця середніх віків» – пише Рене Генон у статті «Ідея Центру в давніх традиціях» (1926).
Отже, господь – «ось потуги», «центр сили», «керівний полюс». Його сенс – повністю самокерована людина – боголюдина.
Вираз «господь Ісус Хрестос» вказує на те, що Ісус Хрестос був боголюдиною, а не втіленим іудохристиянським (філонівським) «логосом».
Пізнаємо істинні значення слів.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Термін фейкове не пасує до вознесіння. Справа в тому, що вознесіння дійсно могло бути. Така можливість цілком відповідна тим надздібностям, котрі були в Ісуса згідно Євангелія. Більше того, якщо дослідити арійську традицію Індії, то там можна знайти згадки, що такі можливості є природними для осіб, що сягнули відповідного рівня розвитку. Інша річ, що фальсифікатори подали вознесіння так, наче воно відбулось на 40-й день після розіп'яття, щоб у читача виникли асоціації про смертність душі. Намагалися створити враження, що після вознесіння апостоли більше не бачились з Учителем, хоча це не узгоджено з іншими фрагментами фальсифікованого писання.
На мою думку вознесіння могло відбутися як демонстрація сили для апостолів (на зразок преображення, ходіння по воді, тощо), але не як прощальний ритуал. Для того, щоб точніше говорити про таке явище потрібне додаткове дослідження, але для нього поки що бракує матеріалу.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Коментарі
Якщо згадати про фейкове вознесіння, обряд причастя (цинічний обряд канібалізму) і те як "раб" бере собі "рабу" за дружину в сучасній церкві, коли йому (рабові) одягають корону, мимоволі підставляєш під сумнів і решту всієї "псевдорелігії", включаючи і символіку.. За певними уявленнями хрест - символ єднання божественного і людського, духовного і матеріального. Чи можливо, що ті, хто спотворювали правдиві знання, вирішили і тут посміятись, і головним символом іудохристиянства зробили хрест, котрий нагадує "обрубану" свастику. Свастика зображення динамічне, а хрест стабільний. Тут етимологічно "ст" вказує на сталість (відсутність динаміки, розвитку). Це суто припущення. Які думки ?
Sapienti Sat
Термін фейкове не пасує до вознесіння. Справа в тому, що вознесіння дійсно могло бути. Така можливість цілком відповідна тим надздібностям, котрі були в Ісуса згідно Євангелія. Більше того, якщо дослідити арійську традицію Індії, то там можна знайти згадки, що такі можливості є природними для осіб, що сягнули відповідного рівня розвитку. Інша річ, що фальсифікатори подали вознесіння так, наче воно відбулось на 40-й день після розіп'яття, щоб у читача виникли асоціації про смертність душі. Намагалися створити враження, що після вознесіння апостоли більше не бачились з Учителем, хоча це не узгоджено з іншими фрагментами фальсифікованого писання.
На мою думку вознесіння могло відбутися як демонстрація сили для апостолів (на зразок преображення, ходіння по воді, тощо), але не як прощальний ритуал. Для того, щоб точніше говорити про таке явище потрібне додаткове дослідження, але для нього поки що бракує матеріалу.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Вознесіння і левітація - це різні речі.
"Вознесіння" - це іудейські уявлення про перехід разом з тілом у інший світ, подібно до іудейського пророка Іліяху.
Левітація - це зменшення ваги. Ісус справді володів левітацією, наприклад, коли ходив по воді.
Святий Іриней Ліонський розповідає, що Ісус міг ходити по вологому піску, не залишаючи слідів.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Хрест - це символ первинного центру, який може обертатися в будь-яку сторону, а може й не обертатися. Хрест - це потенція.
Свастика (динамічний хрест) - це хрест на фазі реалізації, дії, втілення.
Свастика конкретно вказує на наявність руху і конкретизує його спрямування:
- за годинниковою стрілкою - атака, завоювання, розширення, символ активного чоловіка, богочоловіка;
- проти годинникової стрілки - гармонізація, впорядкування завойованого, зосередження, символ активної жінки, богожінки.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Обираючи свастику проти годинникової стрілки, як символ національно-соціалістичного руху, Гітлер бажав гармонізувати Світ і зберегти Традицію.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
До речі, з усього цього випливає, що повноцінним носієм суверенітету є боголюдина.
На сходинку нижче стоїть людина, яка усвідомлює себе втіленою духовною істотою - реалізована людина, арій, надлюдина.
Носієм суверенітету найнижчого рівня є людина, яка частково усвідомлює себе втіленою духовною сутністю, проявом чого є її виразне прагнення до самовдосконалення.
Якщо цього нема, то Гомо сапієнс (гобіт) не є носієм суверенітету, відтак не може мати права голосу на будь-якому рівні соціальної самоорганізації, навіть у первинних громадах.
Ключова ознака - виразне прагнення до самовдосконалення, що виражається у практичних діях у цьому напрямку.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Логічно!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Мої розвідки щодо розкриття і цього слова-поняття почалися з усвідомлення, що
ґо - давнє слово щодо визначення великої рогатої худоби, яке відоме із санскриту (С. Наливайко у багатьох свох книгах багато пише про це). Здається, що це слово відсутнє у нашій мові..
Але це визначення-слово продовжує жити й понині у словах сучасних. Тобто це свідчить, на моє розуміння, що ґо - застосовувалося у мові ще до виникнення санскриту.
Го-в-ядіння, хоча вважається не зовсім українське слово. Можливо, що ґо не дозволялось їсти, традиція, що живе у Індії, знов таки.
Отже, сучасні слова-поняття є відповідні вислов: ґо+споду+дар
Тому ґо-споду - є приклад, як люди "перетворили", а точніше перекрутили поняття. Ґо-споді є вим"я..
Між іншим знов таки ж не української традиції слова:
ґо-ссу-дар, як визначення очільника ґо-ссе-дар-ство.
Що слова російської мови в більшості є похідними від більше раніх українських слів - це відоме і вже не є питанням науковим. Як один ще приклад поняття : є-ство. В російській мові наявне слово є вислів: есть+те+ство. Оце ство присутнє у створенні багатьох слів.
Хай Буде!
VitaYou!
Первинним було слово "оспод". У книжках 14 ст. зустрічається форма "осподь" - для милозвучності додали "ь". Так само для зручності вимови додали "г".
Придихове м’яке "г" на початку і м’який знак у кінці - це українська звичка все пом’якшувати, робити красивішим і милозвучнішим.
Подібним чином говоримо не "армата" і "алебарда", а "гармата" і "галябарда".
Латинське hospes (читається "оспес") означає "господар".
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Якщо Ви цілком серйозно можете про таке "первинне" вести розмову у своїх осмисленнях подібних слів-понять, то тоді мені цілком зрозуміло оте Ваше поблажливе означення про "хуторянську", "селянську" чи "народну" етимологію..
Українська мова утримує у собі із значно більшої давнини слова. В подібних розшуках, розкрітті смислів давніх слів у сучасних необхідно враховуввати, що розвиток мовлення, збільшення слів-понять мав ( і має) діалектичний характер. Тобто, закони діалектики працювали: при збільшені (додавані) кількості вимовляємих звуків - починався змінюватися зміст. Закон взаємодії діалектичних протилежностей також працював у творені слів, як і третій закон.. Коли священні поняття для "батьків" пере-творювалися на "принизливі" для нащадків. А якісь поняття, для втративших традицію мовлення, набували значення "духовної скрєпи".
До цієї теми поняття: су-дарь, сударіня.. - в російській мові використовувались активно.. Серед "еліти". До того, що "го ссу дар" набуло значення як і визначення "помазанік божий"..
До речі в українській мовній традиції поняття "господар", як і "господарство" цілком відповідає тому смислу первісних слів, про які писав вище.
Оце і є мовна традиція (відповідно - духовна) в Україні - вона в більшості випадків утримує зміст та смисл первісних слів-понять.
Тому коли зараз промовляють слово "господь", то чи знають до чого справді звертаються - дуже слушне, як на мене, питання. А це слово набуло такого значення і для вкраїнської мови сучасної, цілком можливо, під впливом якраз мовлення розсіяних через церковні "реформи" з московії..
Хай Буде!
VitaYou!
Цитата:
"Тому коли зараз промовляють слово "господь", то чи знають до чого справді звертаються - дуже слушне, як на мене, питання."
Маєте на увазі подібність слова "господь" до слова "гаспід"...
Вірю в те, що розумію.
Аспиди - це сімейство отруйних змій.
Українське "гаспид" - це евфемізм (пом’якшення, маскування) для слова "диявол" ("сатана").
Подібність слів "гаспид" і "господь" випадкова.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Цікаве слово згадали та долучили.. Подібність їх, схоже, в тому, що вони утворилися десь в один час творення слів.
За моїми розвідками поняття Ґа - є ім"я власне цієї планети, яку таким словом визначали як Мати нашого Роду. Батько Бігу - Ор. А Ра - ім"я найближчої зірки (яку нині йменуємо Сонце).
Ці Імена Священі продовжують жити у сучасних словах. Про це, наскільки міг, писав з певними доведеннями.
З того, що вдалось з"ясувати, цілком ясно, як на мене, що ім"я Ґа не походить з давньогрецької міфології Гає (Гая), як не є давньоєгипетьським ім"я Ра. І одним із доказів є те, що на тих мовах вже ніхто не говорить, а в нашій мові ці імена наявні, хай і дещо в спотвореному вигляді.
Повертаючись до Вашого питання, цікавим є то, що Ґа-Мати, як певне осмислення в нашій традиції було прийнято порівнювати із Коровою (Влес-Книга), тобто оце ґо і слово Ґа занадто близко пов"язані.. Тобто, цілком можливо, що ті, хто вилазив з-під землі, визначались висловом як Ґа-спід. При цьому говорити, що це слово є "синонім" слову "диявол" - це якраз прояв втрати розуміння слова.
Тобто ґо-споду і Ґа-с-під (гаспид) не одне і теж саме. Різні смисли. Разом з тим саме "біблейний змій" і вже існуюче за мовною традицією на ті часи слово "ґаспід" на час перекладу тих текстів, швидше всього, і було застосоване у текстах.. Це як питання для перевірки, чи слово "гаспид", чи слово "змій" спочатку використовували у тих текстах.. чи з якого віку яке слово почали використовувати..
Десь так осмислюється Ваша заҐадка із того, що вдалося напрацювати за "методом розкриття слів", як сформулював і визначив для себе певну методологію. Хоча, звісно, таке переосмислення. з точки зору історичного розвитку мовлення, звичних нині понять потребує свого подальшого уточнення.
Хай Буде!
VitaYou!
Може детальніше про розвідку, чому Ґа - це назва нашої планети?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Якщо цікаво, подивіться у 1-му розділі "Орійська Ідеологія України" - Національні Духовні Орієнтири.
http://www.mykola.com/2015-09-30-16-23-11/2015-09-30-16-24-13/47-oriiska-ideolohiia
Хай Буде!
VitaYou!
До речі у нас слово "спідсподу" означає знизу.Отже цілком логічно допустити,що слово "гаспід" означає щось таке,що з'являється знизу (змія,енергія і т.п).
Вірю в те, що розумію.
Дякую, "спідсподу" - це добре додавання до цих міркувань :)
Хай Буде!
VitaYou!
Господь і деспот - антиподи. Дві сили, які мають різну спрямованість.
Так?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Слово "деспот" виводять від "необмежений правитель". Може мати різні значення - від суверен до самодур. З середніх віків почало вживатися в негативному контексті.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Цитата:
"Тому коли зараз промовляють слово "господь", то чи знають до чого справді звертаються - дуже слушне, як на мене, питання."
Маєте на увазі подібність слова "господь" до слова "гаспід"..
Явсе Світ задає справжній тон дискусії.
Питання розрізнення чи уподібнення понять "Бог" і "господь" - це сізіфів камінь на вселюдському шляху до верховин Свідомости. Є небезпека - якщо ми його не докотимо, то він прокотиться по нас самих і від нас залишиться один млинець. Про якого "господа" говориться: про "господа" Старого Завіту чи Бога Іісуса Нового Завіту? Якщо мова про Біблію, то правильно. Бо там "господь" - це більше, ніж "гаспид" - демон. Прочитайте Старий Завіт. Книга Мойсея.
А якщо говорити про Новий Завіт любові Іісуса, то там немає ніякого "господа" - а якщо є у текстах, то цей термін перетягнуто зі Старого Завіту. Це щодо старо- і новозавітної термінольогії. Є ще санскрит - прамова праукраїни-словянщизни. Слово "hospada" - перекладається як "те, що падає з корови", тобто "лайно". Ми хочемо Бога називати цим словом? Avanti! як кажуть наші брати італи. Думаю, що ні. Це буде архетипічно неправильно. Як і перед визначенням Бога ставити якийсь "невідомий" словосполучник "господь Бог Іісус".
Друге питання Свастики. Не треба нічого вигадувати. Визначити позитивну Свастику від негативної дуже просто:беремо дві літери латинських (давньоукраїнських) S+S= Cвастика Посолонь, тобто позитивна. Одну літеру ставими вертикально, а другу поперек горизонтально. Це архетипічна модель Процвітання Життя на Землі. Можете заглянути в мою книгу "Золота Булава" (с.134-142) для широти і глибини поняття. Найголовніший елемент Творіння вуглець має Свастику всередині себе. Все так просто. І не треба нічого вигадувати. Мати Природа вже все сотворила від 6 до 9 мільярдів літ тому правильно, правдиво і гармонійно.
Вибачєйте, дякую за цікаву тему.
Мені здається, у Вашому прикладі щодо "hospada" ми маємо гарне доповнення і водночас підтвердження того, як творилися слова з складання більш древніх слів, і що варіант "го-споду" не правомірне прирівнювати до варіанту "го-спаду".
Ви самі використовуєте соременной варіант поняття "падає". Або "спадає" як ближчий до "ho-spada". Втім, наявність зараз понять "господарник", "господарство" - ці поняття не пов'язані з "лайном". Просто треба вбачати, що господар= го+споду+дар. Так званий ефект прискорення мови приводив до утворення нових слів, коли певні звуки "випадали". Дякую за цікаво слово!
Хай Буде!
VitaYou!
Євген Чорний КАЖЕ: "Втім, наявність зараз понять "господарник", "господарство" - ці поняття не пов'язані з "лайном". Просто треба вбачати, що господар= го+споду+дар. Так званий ефект прискорення мови приводив до утворення нових слів, коли певні звуки "випадали". Дякую за цікаво слово!"
Маєте рацію. Тут слід дослідити, чи наше українське слово "господар" ("даруючий візантійському господу") це довізантійське поняття чи поствізантійське. Бо наше українське є "Хазяїн", "Хазяйка", "Пан-Пані". А "господар" міг бути запозиченим як синонім із візантійщини. Адже в жодній європейській мові до слова Бог не прикладають термін "господь", а тільки в нас і особливо в Московії. Там навіть президент - це Государь! Чудове слово Lord, саксо-британці і Pan, чехи, словаки. Пан явно українського кореня. Чому б нам не вживати замість "гаспида" слово Пан Бог, як це вживали у 15-18 сторіччях "Пан Бог"?)))))
Проте дякую за цікаву співрозмовність...
__________________________________________
Ра-Діймо!
Ім’я "Посейдон" (дорійське Poteidan) означає "володар води".
Корінь *пот означає: потуга, сила, могутність, потенція, спроможність (лат. potis, англ. potence).
Корінь *дон, або *дана - це вода.
Все, що робиться з власної волі, – добро!