Пророцтво про Третій Гетьманат

В Україні й еміграції почалась самоорганізація українців шляхом формування сотенно-полкової структури. Полковники зі своїми сотниками представлятимуть українські громади на Конституційних Зборах. Ухвалення Конституції, обрання Гетьмана, Головного радника і Конституційного аудитора означатимуть заснування Третього Гетьманату – всесвітньої української держави-громади. Природно, виникає запитання про взаємодію з існуючою паразитичною антисистемою. Вона ж не здасться без бою. Що з нею робити?

Класичні бойові стратегії пропонують перевірену тисячоліттями послідовність дій:

– спробуй зробити противника своїм другом;

– якщо не вдається зробити противника другом, зруйнуй його плани, зміни його погляди на негативні для нього наслідки війни, щоб він відмовився від самої думки про неї;

– якщо не вдається зруйнувати плани, то розбий його союзи: якщо союзники почнуть його покидати, він може змінити свої наміри.

А якщо не вдається зробити противника другом, змінити його наміри і позбавити союзників? Тоді необхідно полюбити свого ворога і потурбуватися про його армію.

Останній пункт виглядає, м’яко кажучи, дивно. Правда, до нього додається пояснення: хто щиро любить свого ворога і турбується про нього, той добре знає його і робить себе невразливим. Але все одно виглядає нереально і загадково: ну як можна полюбити того, хто хоче тебе знищити чи зробити рабом!?

БОЙОВА ЛЮБОВ

У пошуках відповіді звернімось до ще одного авторитетного джерела, в якому розглядається стратегія взаємодії з ворогом. Цей документ називається Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого (Євангеліє). Як не дивно, а в Нагірній проповіді дається така ж сама рекомендація: «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас; таким чином станете синами Отця вашого, що на небесах, який велить своєму сонцю сходити на праведних і неправедних. Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Матвій 5.44-48).

Саме в цій фразі й захована розгадка «бойової любові». Нагадаємо, що всі чотири євангелія були написані гелленською (давньогрецькою) мовою, яка розрізняє два різновиди любові: «філіа» і «агапе». Українська мова їх перекладає одним словом «любов» – і при цьому втрачається дещо дуже важливе. Це подібно до того, як російська мова не розрізняє українські «любов» і «кохання».

Філіа (φιλία) – це горизонтальна, братерська, земна любов, що основується на взаємності. Наприклад, це любов між родичами, друзями, соратниками. Вона передбачає здатність обох сторін безкорисно робити добро один одному.

Агапе (αγάπη) – це вертикальна любов, яка не потребує взаємності; це зацікавлений і доброзичливий погляд Творця на своє творіння – згори вниз.

Саме про вертикальну, божественну любов йдеться в цьому фрагменті Доброї Новини, тому й уживається слово «агапе». На підтвердження того, що це погляд згори вниз, додається фраза про Отця Небесного, який любить і праведних, і неправедних – незалежно від того, люблять вони його чи ні. Саме про цю вертикальну любов-агапе до ворога йдеться і в класичних бойових стратегіях. Але яким чином ця вертикальна любов дає невразливість?

Як ми вже знаємо, любов-агапе дозволяє дивитися на противника згори. Отже, для цього треба перебувати над противником. Таким чином, рекомендація полюбити ворога вертикальною любов’ю означає вийти з простору лобового зіткнення і опинитися над ворогом. Образно кажучи, якщо на тебе пре танкова колона і ти не можеш її зупинити, то сядь у літак і піднімися над танками. Виходить, що невразливість дає не сама любов-агапе, а перебування у вищому просторі буття, недоступному до ворога. Любов-агапе – це лише наслідок перебування у вищому просторі. Опинившись над ворогом і будучи для нього невразливим, можна або ігнорувати ворога, або спокійно його дослідити і знешкодити.

Отже, практичне запитання: Як опинитися над ворогом? Як потрапити у простір, недоступний для нього? Де він, цей простір? У стратосфері? На іншій планеті?

ЧОТИРИ ПРОСТОРИ БУТТЯ

І тут ми підходимо до знань, вочевидь, добре відомих авторам згаданих вище рекомендацій «полюбити ворога». Йдеться про те, що людський світ має 4 рівні існування. Найнижчий – це простір страждань. У ньому панують зневіра, песимізм і негативні емоції, які притягують до себе нові нещастя.

Другий рівень – це простір боротьби. У ньому перебуває більшість українців. Вони борються за життя, відбиваються від хижаків, шукають порятунку. Тут також переважають негативні емоції, а навколишній світ сприймається як щось вороже й небезпечне. Сучасна «політика» – це суцільна боротьба.

Третій рівень – це простір пригод. Події в цьому просторі зазвичай не несуть загрози життю, але вкидають в кров достатньо адреналіну. Тут також панує боротьба, проте вже з’являється ігровий азарт і прагнення випробувати себе. В цьому просторі не занудьгуєш, тут доволі цікаво, проте не людина керує пригодами, а пригоди керують нею. У всіх трьох названих просторах хронічно не вистачає ні часу, ні ресурсів.

Найцікавіше ж – на четвертому рівні. Це простір волі. В ньому відчуваєш себе дитиною Божою і паном-господарем своєї долі. Тут панують душевний спокій і любов, радість і оптимізм, впевненість у власних силах і безстрашність. Ознакою утвердження в цьому просторі є наявність вільного часу і достатніх ресурсів, які завжди з’являються тоді, коли людина готова ефективно їх застосувати (див.: Банк-що-не-збанкрутує).

Всі чотири простори можуть перебувати поряд. Наприклад, з кількох десятків пасажирів, що їдуть в тому ж самому автобусі, частина може бути у просторі страждань, інша частина – у просторі боротьби, хтось у просторі пригод, а ще хтось – у просторі волі. Це можна порівняти з чотириповерховим будинком, в якому чим вищий поверх, тим краще життя.

АПОСТОЛИ ІСУСА: БРАХМАНИ І КШАТРІЇ

Красномовні описи перебування у Просторі пригод і Просторі волі передає Добра Новина. Як ми знаємо, в Ісуса Хреста було 12 апостолів, з яких троє – Іван, Яків і Петро – належали до внутрішнього кола. Для цього вони пройшли відповідну ініціацію і отримали від нього нові імена.

Іван та Яків отримали ім’я Воанергез, що значить «Сини грому» (буквально, «діти енергії»). Про Івана відомо багато. Судячи з описів, він був природженим брахманом (волхвом-вольовиком, друвідом). З того, що Іван і Яків були рідними братами і після ініціації отримали на двох одне ім’я, випливає, що Яків також був брахманом.

Про енергетичні можливості цих Синів грому у «Добрій новині» є красномовне оповідання. «Як наблизився час, Ісус твердо постановив пуститися в дорогу до Єрусалима. І вислав посланців перед собою; пішли вони й увійшли в якесь самарянське село, щоб Йому приготувати місце. Та самаряни Його не прийняли, бо Він мав вигляд подорожуючого до Єрусалима. Бачивши те, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш — ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і пожер їх. Ісус, обернувшись, став докоряти їм. І вони пішли в інше село» (Лк 9.51—56). Очевидно, що коли Яків та Іван, обурені зневагою самарян щодо Ісуса, попросили дозволу спалити це негостинне село «небесним вогнем», вони не жартували. Вони справді могли це зробити. Про це добре знав Ісус (бо сам їх цьому навчив), тому зупинився і «обернувшись, став докоряти їм».

Апостол Симон після ініціації отримав від Ісуса ім’я Петро, що значить «скеля» (камінь, фундамент). Він був людиною швидкої дії, прямою та відвертою, завжди говорив те, що думав, володів вибуховим темпераментом. За своєю природою він був кшатрієм (воїном), носив з собою меча. Про його рідного брата Андрія майже нічого не відомо, але можна припустити, що він також мав природу кшатрія. Вірогідно, він також носив меча, бо після настанови Ісуса «Тепер же хто має калитку, нехай візьме так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч» (Лука 22.36) в апостолів виявилося два меча. Ймовірно, що Андрій був скарбником (банкіром) громади, тому й носив меча, подібно до свого брата. Згідно з церковною традицією, зібрані громадою кошти досі називаються «Андріїв гріш». Підтвердженням особливого статусу Андрія є те, що Ісус інколи долучав його до внутрішнього кола з трьох апостолів.

Отже, маємо два яскраві образи – брахмана Івана і кшатрія Петра. Різниця між ними не лише в різних типах характерів і приналежності до різних арійських варн. Описуючи цих двох апостолів, «Добра новина» спеціально підкреслює, що вони перебували в різних просторах буття. Ось найхарактерніші приклади.

У ПРОСТОРАХ ВОЛІ І ПРИГОД

Коли Ісуса уночі схопили, то спочатку ув’язнили його в садибі первосвященика Каяфи. Там зібралася вся іудейська владна верхівка, а територія пильно охоронялася. Петро дуже хотів усе бачити своїми очима. Тому він звернувся по допомогу до Івана. Іван був характерником, тож невимушено увійшов досередини, неначе він був невидимий! У цей час Петро стояв надворі біля дверей. «Вийшов той інший учень, промовив до воротаря й увів Петра всередину» (Іван 18.16). Дивовижно! Просто промовив щось до охоронця і спокійно ввів Петра.

Що далі там робив Іван – не відомо: може просто спостерігав, а може пішов щось перекусити. На нього ніхто не звертав уваги, неначе його не існувало. Натомість у Петра тут же почалися бурхливі пригоди «з адреналіном»: іудеї тричі виявили його як чужинця-галілеянина і вже готові були схопити, тож Петру довелося негайно покинути садибу. Чому з цими двома апостолами на тій самій території відбулися зовсім різні події? Тому, що брахман Іван перебував у Просторі волі, а кшатрій Петро – у Просторі пригод, причому на межі з Простором боротьби.

Інший епізод з «Доброї новини». Ісуса розіпнуто на таврі (Т-подібній конструкції). Біля нього стоять чотири жінки: його мати Марія, її рідна сестра Саломія (матір апостолів Івана та Якова), її двоюрідна сестра Марія Клеопова, а також Марія Магдалина. Апостоли всі поховалися, бо у цей час потрапляти на очі іудеям було смертельно небезпечно. Проте поряд з розіп’ятим спокійно стоїть апостол Іван, а Ісус дає йому вказівку взяти під опіку свою матір. Знову ж Іван неначе невидимий. Тобто фізично він стоїть разом з усіма, але енергетично не сприймається, на нього не звертають увагу. Його бачать лише ті, хто разом з ним перебувають у Просторі волі.

ПІДНІМИСЬ НАД ВОРОГОМ

Описані вище 4 простори – це твердий факт, перевірений практикою достатньо великої кількості наших сучасників. Тому поставлене вище запитання «Як опинитися над ворогом?» формулюється точніше: Як потрапити у Простір волі?

Головний інструмент – це відома технологія «Живе Слово» в поєднанні з відновленням правильного, позитивного, арійського світогляду. Вона проста і масово доступна, тому досвід самооновлення Живим Словом вже мають тисячі українців в Україні та в еміграції. Переважно вони й виступають ініціаторами формування сотень Третього Гетьманату, тому що здорові, енергійні, організовані, веселі, оптимістичні, безстрашні.

Найбільше шансів стати сотниками і полковниками мають українці, що перебувають у Просторі волі або впевнено рухаються до нього. Тож виходить, що в цьому вищому просторі формується держава-громада Третій Гетьманат, що притягує до себе, піднімає вгору дедалі більше українців. Так відбувається перехід України в нову екологічну нішу – простір гармонії, сили, любові, права.

Третій Гетьманат – це держава української мрії. Але найдивовижніше, що пророцтво про її народження виразно зафіксоване в «Добрій новині Ісуса Хреста, сина Божого», у заключному розділі Євангелія Івана. Це послання настільки важливе, що наведемо його повністю:

«Каже Ісус до Симона Петра: Симоне Іванів! Чи любиш ти Мене любов’ю-агапе більше, ніж оці? Той Йому відповів: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе любов’ю-філіо. І знову, вдруге каже до нього: Симоне Іванів! Чи любиш Мене любов’ю-агапе? Відповідає Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе любов’ю-філіо. Тоді Він утретє йому каже: Симоне Іванів! Чи любиш Мене любов’ю-філіо? Засмутився Петро, що втретє його питає: чи любиш Мене? — і каже йому: Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що я люблю Тебе любов’ю-філіо.

Коментар: Тричі ясно вказується на те, що Петро володіє горизонтальною любов’ю-філіо і не володіє любов’ю-агапе.

«Каже йому Ісус: Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодший, підперізувався сам і ходив, куди сам хотів. А як постарієшся, простягнеш твої руки, і інший підпереже тебе і поведе, куди ти не хочеш. І, промовивши те, сказав йому Ісус: Іди за Мною!»

Обернувшись, Петро бачить, що за ним іде учень, якого любив Ісус і який під час вечері схилився Йому на груди і спитав: «Господи, хто той, що Тебе зрадить?»

Побачивши його, Петро каже Ісусові: Господи, а цей що? Каже до нього Ісус: Якщо Я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною! І розійшлось це слово між братами, що той учень не вмре. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: Якщо Я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того?»

Увесь цей фрагмент при буквальному його прочитанні виглядає дуже дивно і суперечливо: Ісус запитує Петра про божественну любов, а той уперто Йому засвідчує свою братерську любов. Потім робиться пророцтво про те, що Петро на старості зробить щось богопротивне, хоч насправді нічого такого не сталося. Найбільш дивним є речення, в якому Ісус кудись іде, за ним прямує Петро, а за останнім тихо йде Іван. І тут Ісус промовляє дивовижну фразу: «Я хочу, щоб він лишився, поки прийду». 

Насправді у цьому фрагменті ми маємо справу з символічною конструкцією, в яку апостол-євангеліст Іван зашифрував пророцтво про майбутнє Хрестової громади. Цим пророцтвом завершується Чотириєвангеліє, що вказує на його надзвичайну важливість. Пояснимо його символіку.

ЦЕРКВА ПЕТРА І ЦЕРКВА ІВАНА

Нагадаємо, що Петро – це кшатрій, що перебуває у Просторі пригод на межі з Простором боротьби. Натомість Іван – це брахман, що перебуває у Просторі волі.

Так от, іменем Петро позначається духовна громада (або церква, від лат. circus — «ціркус», коло), яка володіє земною любов’ю (філіа) і виконує кшатріївську функцію управління та захисту. Петро — це символ сучасної церкви, в якій домінує адміністративно-політичне начало. Логічно завершеним її вираженням є Римська церква, що побудована за військовим принципом: єдиноначальність, «командир завжди правий» — догмат про безпомилковість Папи Римського, чіткість управління, естетичний аскетизм тощо.

Поки ця громада Петра була «молодою» (перші віки хрестиянства), то вона діяла згідно зі своєю волею. Але коли вона «постаріє», то мимоволі ухилиться від виконання свого призначення. Проте, незважаючи на наявні проблеми, церква-кшатрій повинна іти за Хрестом («Іди за мною!»).

У цей же час за Ісусом і «громадою Петра» тихо йде «громада Івана», що володіє любов’ю-агапе. Ця вертикальна любов є наслідком перебування у вищому просторі. Іван — це символ оновленої духовної громади, що перебуватиме у Просторі волі й житиме аж до наступного пришестя Сина Божого.

«Громада Івана» – це засновники всесвітньої Української духовно-економічної держави-громади Третій Гетьманат. Вони працюють над собою, очищують світогляд, вдосконалюють душу й тіло. Тому ця сонячна, арійська громада формується у Просторі волі, що робить її невразливою.

На нинішню паразитичну антисистему «громада Івана» дивиться згори, подібно до того, як дослідник зі щирою зацікавленістю дивиться в мікроскоп на своїх улюблених мікробів. Ці оновлені українці – арії – вийшли з Простору боротьби і перестали живити паразитів своїми думками та емоціями. Коли ж більшість українців розірве зв’язки з паразитами, то останні залишаться без донорів і засохнуть.

І тоді збудуться слова іншого українського пророцтва: «Згинуть наші воріженьки як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці...» Це значить: ми створимо свій інформаційний простір і свою глобальну економіку, ми змінимось ментально і тілесно, ми відродимо Звичай і продовжимо славний козацький рід. Хай Буде!

Кому вниз. Мажа-віра 

В тему:
Сонячний аеростат, або Як позбутися паразитів
Як стати брахманом
Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого
2010: виходимо у Простір волі! 
Чому саме «Живе Слово»?
Грааль-2010
У животі вагітної жінки розмовляють віруючий і невіруючий немовлята 
Заснування Третього Гетьманату в запитаннях і відповідях (оновлюється щоденно) 
Музика з аудіодиску «Реформація: 25 пунктів» (аудіо, MP3)