Простір казки

      Перед народженням дитини, я задумався: «А з чого починається життя?»

      Зазвичай це пологовий будинок, годування грудним молоком… Спочатку дитина просто реагує на різні звуки і тільки десь на шостому місяці від народження починає намагатись їх відтворити.

      Для того, щоб дитина вчилась говорити, з нею треба спілкуватись. Зокрема, розповідати казки. Але казки слугують не тільки для розвитку мовлення, але ще й мають виховний ефект. Адже через них діти засвоюють архетипи поведінки, котрі потім використовують.

      І от, аналізуючи різні казки, я дійшов висновку, що в деяких з них є хиби. Візьмемо для прикладу казку про Червону Шапочку. Всі пам'ятають цю казку? Мама відправила доньку до бабусі, знаючи, що стежка пролягає через густий ліс, в котрому можуть бути хижаки. Червона Шапочка іде і дорогою розповідає незнайомцю усі свої наміри і місце перебування бабусі, ще й змінює стежину, на ту, котру Вовк порадив. Помилку бабусі спишемо на те, що вона старенька. Але у внучки, коли вона побачила Вовка у образі бабусі було достатньо підстав для сумнівів, то ж їй треба було одразу тікати, а не чекати поки вовк її з'їсть.

      Тож усі персонажі допустилися помилок. Мама відправила доньку у небезпечну подорож, не давши їй правильних настанов, донька не знаючи про існування хижаків, видала підступному незнайомцю всю ключову інфу. Бабуся взагалі недочуває. А Вовк потрапив у халепу через жадібність, бо, якби з’їв тільки бабусю, то міг би уникнути лісорубів.

      Зазвичай, коли в ситуації присутні кілька грубих помилок, то вона закінчується погано. Поява лісорубів, котрі врятували Червону Шапочку і її бабусю, - випадковість. В дійсності буває інакше.

      Архетипова поведінка Червоної Шапочки властива українцям, особливо мешканцям Донбасу. Вони роками грали з вогнем, нехтуючи правилами безпеки, даючи бандитам можливість керувати країною, потім поперли як жертвенні тварини на той референдум, а тепер опинились в заручниках. І тепер їх або з’їсть Вовк Неситий, або визволить Добрий Лісоруб. Але лісоруба поки що на горизонті не видно…

      Трохи краща ситуація в казці про Рака-Неборака. Упевнений та наполегливий Рак досягає мети – проганяє погану Козу-дерезу з хати. Саме так відбулось із Януковичем – його прогнали, не притягнули до відповідальності, не розстріляли – просто прогнали. Він утік з усіма награбованими мільярдами. Тобто, знову спрацював стереотип, закладений в казці.

      Виявляється, ми живемо, як у казці!! Але якій? Ким вона створена? А в якій казці ми хочемо жити?  Адже, що посіяно в казках, те потім збираємо в життєвих ситуаціях. Тож засіваймо в дитячі душі доброту, любов, красу, правдивість, волелюбність, сміливість, успішність.

      Подаю на ваш розгляд казку про Колобка на новий лад.