Деякі маленькі діти стверджують, що мають спогади про попереднє життя, і вони часто показують поведінку, яка пов'язана зі спогадами. Це дослідження розглянуло психологічне функціонування таких дітей Америці.
П'ятнадцять учасників, віком від 3 до 6 років, пройшли тестування за допомогою шкали Stanford-Binet й тестування самосвідомості для дітей. Їхні батьки заповнили опитування за шкалою адаптивної поведінки Вінеланда, контрольний список поведінки дитини, дитячий дисоціативний перелік та анкету для сім'ї. Дитячі загальні індекси інтелекту за Stanford-Binet були більшими, ніж стандартне відхилення від середнього, з відносною силою у вербальних і кількісних міркуваннях. В тесті Вінеланда діти набрали суттєво вище середнього у повсякденних життєвих, моторних навичках і загалом. Тринадцять з п'ятнадцяти набрали низькі бали в дисоціативному переліку, що вказує на відсутність дисоціації. Згідно з контрольним списком поведінки дитини не виявили клінічно значущих проблем поведінки. Тестування самосприйняття не виявило чогось незвичайного. За сімейною анкетою не виявили чітких закономірностей. Тож у підсумку маленькі діти, які заявляють, що пам'ятають попередні життя, демонструють високий рівень інтелекту, і тестування не виявило доказів, що їхні доповіді виникають з психопатології.
Вступ
Діти, що заявляють про спогади з минулого життя, зазвичай починають це робити у віці 2-3 роки і зазвичай припиняють у віці 6-7 років. Під час цього періоду повідомлень деякі діти виявляють поведінку, пов'язану зі спогадами або виказують страх до способу смерті, який вони описали, або демонструють теми спогадів у своїх іграх. Наприклад, Джеймс Медісон Лейнінгер зображав у дитячих іграх авіакатастрофу. Деякі кажуть, що вони були померлими родичами, а інші говорять, що вони були незнайомцями. Хоча батьки в інших культурах із вірою в реінкарнацію можуть прийняти розповіді дітей без сумніву, американські батьки іноді засмучені цим з кількох причин. Деякі батьки здивовані ідеєю попереднього життя або стурбовані тим, що їх діти ненормальні. Інші батьки стикаються з ситуацією, яка суперечить їх конфесійним переконанням.
Такі випадки були зареєстровані в культурах з вірою в реінкарнацію спочатку Стівенсоном, а потім і іншими: Міллсом, Гаральдссоном, Кейлом. Крім того, Стівенсон опублікував серію європейських випадків, а також повідомлення про американські випадки.
Дослідження в Університеті Вірджинія є першим, що включає в себе психологічні оцінки дітей з культури без загальної віри в реінкарнацію і першим серед учасників у ранньому віці, коли діти зазвичай ще повідомляють про ці спогади. Гаральдссон здійснив психологічне тестування на трьох групах старших осіб з культур, що мають віру в реінкарнацію: два в Шрі Ланка і одне в Лівані. У першому наборі з Шрі-Ланки 23 дитини віком від 7 до 13 років, які повідомляли про спогади попереднього життя, коли вони були молодшими, порівнювалися з 23 контрольними дітьми, які не зробили таких заяв. Суб'єкти дослідження мали більше вербальних навичок і кращу пам'ять, ніж у контрольній групі, демонстрували набагато кращі успіхи в школі, були більш соціально активні і менш вразливими до навіювання. Подібні результати були отримані Гаральдссоном і колегами у дослідженні 27 дітей у Шрі-Ланці (2000 рік). Вони краще навчалися в школі і менше піддавались впливу навіюванням. Вони показали більше поведінкових проблем, включаючи опозиційні, нав'язливі і перфекціоністські риси. Вони набрали більше пунктів з показників швидких змін особистості і мрійливості. У дослідженні в Лівані Харальдссон (2003) виявив, що 30 дітей, які повідомляли про попередні життя, отримали більш високі показники мрійливості, уваги і дисоціації, ніж контрольна група. Загалом показники не містили відповідних клінічних проблем. Ця група не відрізнялась від контрольної в когнітивних тестах і шкільній успішності.
Такі випадки у культурах із вірою в реінкарнацію можна приписати культурним чинникам, як це робить Броді. Однак в західній культурі випадки траплялись в сім'ях, де спочатку не вірили в реінкарнацію. Враховуючи відсутність культурного підкріплення, виникає питання: може такі заяви дітей виникають через психопатологію? Це і було темою окремого дослідження. А також дослідники намагалися вияснити чим відрізняються діти, що заявляють про спогади з минулого життя, від тих, що не роблять таких заяв.
Методи
Основними критеріями залучення до дослідження були: повторюваність тверджень про минуле життя, вік від 36 до 83 місяців і щоб хтось із батьків чув ці твердження і міг відповідати на питання. Більшість учасників залучили після того, як батьки звернулись у Відділ Досліджень Сприйняття стосовно їх дітей. З п'ятнадцяти дітей сім були дівчатками і вісім хлопчиками. Всі з тридцяти батьків хоча б колись відвідували коледж, але тільки 12 з них отримали чотирирічний ступінь, з цих дванадцяти чотири мали ступінь магістра і два - доктора.
Четверта редакція шкали інтелекту Стенфорда-Бінета застосовується для дітей віком від двох років для вимірювання інтелекту в кількох напрямках: вербальні, абстрактні, візуальні, кількісні міркування і загальний індекс. Використовуючи батьків як інформаторів інструментарій "Адаптивна поведінка за Вайнландом" вивчає навички адаптації поведінки дитини в кількох галузях діяльності порівняно з однолітками. А саме: спілкування, навички щоденного життя, соціалізація, рухові навички, тощо. Дитячий дисоціативний перелік (CDC) - це 20-елементний контрольний список, що включає дисоціативну поведінку в дитинстві, починаючи з мрійливості до патології. Кожен може бути оцінений за шкалою від 0 ("хибно") до 2 ("дуже правильно"). Контрольний список поведінки дітей (CBCL) є загальноприйнятим інструментом, що оцінює поведінку проблемних ситуацій у таких напрямках: замкнутий, соматичні скарги, тривожні / депресивні, соціальні проблеми, проблеми з увагою і мисленням, злочинна або агресивна поведінка. Тестування самосвідомості дітей (CAT) - це проективний тест, який використовується для оцінки загального функціонування особистості (Беллак 1993). Він призначений для використання з дітьми віком від 3 до 10 років. Їх просять розповісти історії на основі 10 малюнків тварин у різних ситуаціях. Анкета для сім'ї оцінює сім'ю, зокрема, виміри "організація-контроль" і "згуртованість проти конфліктів". Цей інструмент був раніше використаний у дослідженнях дітей у Шрі-Ланці й Лівані.
Процедура
Дослідження було схвалено інституційною радою з соціальних і поведінкових наук. Учасники не були винагороджені за їх участь. Попередні історії були отримані від батьків електронною поштою і телефоном. ДЖим Такер слухав розповіді батьків під час зустрічі. тестування проводилось у звичайний спосіб за винятком того, що це відбувались вдома, а не в клініці. Статистика визначалася за допомогою програмного пакета SPSS.
Отримані дані
З 15 дітей три сказали, що вони були померлими бабусею, дідусем або прадідом. У всіх інших випадках за участю незнайомих людей, не було виявлено фактичного померлої людини, чиє життя відповідало б заявленому. Більшість батьків повідомили, що вони мали нейтральні або негативні почуття стосовно реінкарнації до цього випадку. Три з них описують попередню віру в реінкарнацію.
Діти показали індекс інтелекту значно вище середнього в трьох з чотирьох підтестів Стенфорда-Бінета: зокрема у вербальному, кількісному і абстрактно візуальному мисленні. Показники короткострокової пам'яті були посередніми. Загальний індекс був суттєво вищий середнього, одна дитина набрала 139 балів. Вислідки теста Вайнланда мали хіба що статистичне, але не клінічне значення, і були цілком в межах середнього. Два з п'ятнадцяти показали значну дисоціативну поведінку. Їх поведінка була скоріше винятковою і не характерною для відібраних дітей загалом. З допомогою контрольного списку поведінки дітей виявили незначні проблеми, але тільки серед тих учасників, що виявили дисоціативну поведінку. В сімейних опитувальниках не виявлено суттєвих відмінностей від середнього і чітких закономірностей. Аналогічно і в тесті самосприйняття.
Обговорення
Цей набір молодих американців, що заявляють про спогади з минулого життя, продемонстрував високий інтелектуальний рівень з особливою виразністю у кількісних і вербальних міркуваннях. Інші обстеження не знайшли доказів психопатологій для групи в цілому. Але два винятки з групи вказують на можливість, що діти з дисоціативними тенденціями можуть бути більш схильними до заяв про минуле життя. Цю можливість можна оцінити, порівнюючи групу дітей з дисоціативними симптомами із контрольною групою. Подальші дослідження також можуть обґрунтовано вивчити дві окремі популяції дітей зі спогадами про минулі життя - меншість зі значними дисоціативними симптомами і більшу групу без таких симптомів. У майбутніх дослідженнях знадобитися відокремити дві групи, щоб отримати справжню картину кожної з них.
Є можливість, що непатологічний процес може створювати фантазії щодо минулого життя у дітей. Однак, враховуючи відсутність тем реінкарнації і відповідних вірувань у культурі Америки, яка може слугувати стимулом для таких фантазій, можливість психопатології є більш значною. Гаральдсон стверджував, що деякі подібні діти демонстрували симптоми узгоджені з посттравматичним стресовим розладом, але недостатні, щоб встановити точний діагноз. Деякі американські випадки включали нічні жахіття і посттравматичні ігри. Яскравий приклад цього - випадок Джеймса Лейнінгера. Загалом ці діти почуваються добре і проявляють високий інтелект.
Обмеження
Це пілотне дослідження використовувало малу кількість суб'єктів, які заявляють про попередні життя. Оскільки учасників поточного дослідження не отримали за допомогою випадкової вибірки, то незрозуміло, чи вони є репрезентативними для дітей взагалі. Тому наслідки і розрахункові дані потрібно інтерпретувати обережно. Багато хто з батьків звертався за допомогою до Відділу Досліджень Сприйняття через Інтернет - 58% американців мають доступ до Інтернету відповідно до опитування, проведеного під час дослідження Маккарті у 2003. Користувачі Інтернету можуть бути більш розумними в середньому, ніж ті, хто не використовує його. Це може пояснити значні досягнення в інтелектуальному тестуванні учасників, але є малоймовірним, особливо враховуючи різноманітність рівнів освіти батьків, хоча й вимагає окремого розгляду.
Дослідження проводилось тільки на дітях. Тож, якщо психопатологія все таки існує, то вона могла ще не проявитись. На додаток, надто малий вік учасників обмежував кількість засобів дослідження. Але в будь-якому випадку усі засоби були правильними і надійними.
Висновки
Нема жодних доказів того, що синдром, що включає спогади про минуле життя і відповідна цим спогадам поведінка, виникають з психопатології у американських дітей. Діти в дослідженні продемонстрували, що синдром не обмежений місцями, де культурні чинники можуть сприяти їм. Такі американські діти взагалі розвинуті досить добре. А звіти про минуле життя можуть насправді бути одним із маркерів високого інтелекту.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Психологічне дослідження американських дітей, котрі повідомляють про спогади з минулого життя
Світ:
Спецтема:
Деякі маленькі діти стверджують, що мають спогади про попереднє життя, і вони часто показують поведінку, яка пов'язана зі спогадами. Це дослідження розглянуло психологічне функціонування таких дітей Америці.
virdzhinskyyuniversytet.jpg
Зміст
Аннотація
П'ятнадцять учасників, віком від 3 до 6 років, пройшли тестування за допомогою шкали Stanford-Binet й тестування самосвідомості для дітей. Їхні батьки заповнили опитування за шкалою адаптивної поведінки Вінеланда, контрольний список поведінки дитини, дитячий дисоціативний перелік та анкету для сім'ї. Дитячі загальні індекси інтелекту за Stanford-Binet були більшими, ніж стандартне відхилення від середнього, з відносною силою у вербальних і кількісних міркуваннях. В тесті Вінеланда діти набрали суттєво вище середнього у повсякденних життєвих, моторних навичках і загалом. Тринадцять з п'ятнадцяти набрали низькі бали в дисоціативному переліку, що вказує на відсутність дисоціації. Згідно з контрольним списком поведінки дитини не виявили клінічно значущих проблем поведінки. Тестування самосприйняття не виявило чогось незвичайного. За сімейною анкетою не виявили чітких закономірностей. Тож у підсумку маленькі діти, які заявляють, що пам'ятають попередні життя, демонструють високий рівень інтелекту, і тестування не виявило доказів, що їхні доповіді виникають з психопатології.
Вступ
Діти, що заявляють про спогади з минулого життя, зазвичай починають це робити у віці 2-3 роки і зазвичай припиняють у віці 6-7 років. Під час цього періоду повідомлень деякі діти виявляють поведінку, пов'язану зі спогадами або виказують страх до способу смерті, який вони описали, або демонструють теми спогадів у своїх іграх. Наприклад, Джеймс Медісон Лейнінгер зображав у дитячих іграх авіакатастрофу. Деякі кажуть, що вони були померлими родичами, а інші говорять, що вони були незнайомцями. Хоча батьки в інших культурах із вірою в реінкарнацію можуть прийняти розповіді дітей без сумніву, американські батьки іноді засмучені цим з кількох причин. Деякі батьки здивовані ідеєю попереднього життя або стурбовані тим, що їх діти ненормальні. Інші батьки стикаються з ситуацією, яка суперечить їх конфесійним переконанням.
Такі випадки були зареєстровані в культурах з вірою в реінкарнацію спочатку Стівенсоном, а потім і іншими: Міллсом, Гаральдссоном, Кейлом. Крім того, Стівенсон опублікував серію європейських випадків, а також повідомлення про американські випадки.
Дослідження в Університеті Вірджинія є першим, що включає в себе психологічні оцінки дітей з культури без загальної віри в реінкарнацію і першим серед учасників у ранньому віці, коли діти зазвичай ще повідомляють про ці спогади. Гаральдссон здійснив психологічне тестування на трьох групах старших осіб з культур, що мають віру в реінкарнацію: два в Шрі Ланка і одне в Лівані. У першому наборі з Шрі-Ланки 23 дитини віком від 7 до 13 років, які повідомляли про спогади попереднього життя, коли вони були молодшими, порівнювалися з 23 контрольними дітьми, які не зробили таких заяв. Суб'єкти дослідження мали більше вербальних навичок і кращу пам'ять, ніж у контрольній групі, демонстрували набагато кращі успіхи в школі, були більш соціально активні і менш вразливими до навіювання. Подібні результати були отримані Гаральдссоном і колегами у дослідженні 27 дітей у Шрі-Ланці (2000 рік). Вони краще навчалися в школі і менше піддавались впливу навіюванням. Вони показали більше поведінкових проблем, включаючи опозиційні, нав'язливі і перфекціоністські риси. Вони набрали більше пунктів з показників швидких змін особистості і мрійливості. У дослідженні в Лівані Харальдссон (2003) виявив, що 30 дітей, які повідомляли про попередні життя, отримали більш високі показники мрійливості, уваги і дисоціації, ніж контрольна група. Загалом показники не містили відповідних клінічних проблем. Ця група не відрізнялась від контрольної в когнітивних тестах і шкільній успішності.
Такі випадки у культурах із вірою в реінкарнацію можна приписати культурним чинникам, як це робить Броді. Однак в західній культурі випадки траплялись в сім'ях, де спочатку не вірили в реінкарнацію. Враховуючи відсутність культурного підкріплення, виникає питання: може такі заяви дітей виникають через психопатологію? Це і було темою окремого дослідження. А також дослідники намагалися вияснити чим відрізняються діти, що заявляють про спогади з минулого життя, від тих, що не роблять таких заяв.
Методи
Основними критеріями залучення до дослідження були: повторюваність тверджень про минуле життя, вік від 36 до 83 місяців і щоб хтось із батьків чув ці твердження і міг відповідати на питання. Більшість учасників залучили після того, як батьки звернулись у Відділ Досліджень Сприйняття стосовно їх дітей. З п'ятнадцяти дітей сім були дівчатками і вісім хлопчиками. Всі з тридцяти батьків хоча б колись відвідували коледж, але тільки 12 з них отримали чотирирічний ступінь, з цих дванадцяти чотири мали ступінь магістра і два - доктора.
Четверта редакція шкали інтелекту Стенфорда-Бінета застосовується для дітей віком від двох років для вимірювання інтелекту в кількох напрямках: вербальні, абстрактні, візуальні, кількісні міркування і загальний індекс. Використовуючи батьків як інформаторів інструментарій "Адаптивна поведінка за Вайнландом" вивчає навички адаптації поведінки дитини в кількох галузях діяльності порівняно з однолітками. А саме: спілкування, навички щоденного життя, соціалізація, рухові навички, тощо. Дитячий дисоціативний перелік (CDC) - це 20-елементний контрольний список, що включає дисоціативну поведінку в дитинстві, починаючи з мрійливості до патології. Кожен може бути оцінений за шкалою від 0 ("хибно") до 2 ("дуже правильно"). Контрольний список поведінки дітей (CBCL) є загальноприйнятим інструментом, що оцінює поведінку проблемних ситуацій у таких напрямках: замкнутий, соматичні скарги, тривожні / депресивні, соціальні проблеми, проблеми з увагою і мисленням, злочинна або агресивна поведінка. Тестування самосвідомості дітей (CAT) - це проективний тест, який використовується для оцінки загального функціонування особистості (Беллак 1993). Він призначений для використання з дітьми віком від 3 до 10 років. Їх просять розповісти історії на основі 10 малюнків тварин у різних ситуаціях. Анкета для сім'ї оцінює сім'ю, зокрема, виміри "організація-контроль" і "згуртованість проти конфліктів". Цей інструмент був раніше використаний у дослідженнях дітей у Шрі-Ланці й Лівані.
Процедура
Дослідження було схвалено інституційною радою з соціальних і поведінкових наук. Учасники не були винагороджені за їх участь. Попередні історії були отримані від батьків електронною поштою і телефоном. ДЖим Такер слухав розповіді батьків під час зустрічі. тестування проводилось у звичайний спосіб за винятком того, що це відбувались вдома, а не в клініці. Статистика визначалася за допомогою програмного пакета SPSS.
Отримані дані
З 15 дітей три сказали, що вони були померлими бабусею, дідусем або прадідом. У всіх інших випадках за участю незнайомих людей, не було виявлено фактичного померлої людини, чиє життя відповідало б заявленому. Більшість батьків повідомили, що вони мали нейтральні або негативні почуття стосовно реінкарнації до цього випадку. Три з них описують попередню віру в реінкарнацію.
Діти показали індекс інтелекту значно вище середнього в трьох з чотирьох підтестів Стенфорда-Бінета: зокрема у вербальному, кількісному і абстрактно візуальному мисленні. Показники короткострокової пам'яті були посередніми. Загальний індекс був суттєво вищий середнього, одна дитина набрала 139 балів. Вислідки теста Вайнланда мали хіба що статистичне, але не клінічне значення, і були цілком в межах середнього. Два з п'ятнадцяти показали значну дисоціативну поведінку. Їх поведінка була скоріше винятковою і не характерною для відібраних дітей загалом. З допомогою контрольного списку поведінки дітей виявили незначні проблеми, але тільки серед тих учасників, що виявили дисоціативну поведінку. В сімейних опитувальниках не виявлено суттєвих відмінностей від середнього і чітких закономірностей. Аналогічно і в тесті самосприйняття.
Обговорення
Цей набір молодих американців, що заявляють про спогади з минулого життя, продемонстрував високий інтелектуальний рівень з особливою виразністю у кількісних і вербальних міркуваннях. Інші обстеження не знайшли доказів психопатологій для групи в цілому. Але два винятки з групи вказують на можливість, що діти з дисоціативними тенденціями можуть бути більш схильними до заяв про минуле життя. Цю можливість можна оцінити, порівнюючи групу дітей з дисоціативними симптомами із контрольною групою. Подальші дослідження також можуть обґрунтовано вивчити дві окремі популяції дітей зі спогадами про минулі життя - меншість зі значними дисоціативними симптомами і більшу групу без таких симптомів. У майбутніх дослідженнях знадобитися відокремити дві групи, щоб отримати справжню картину кожної з них.
Є можливість, що непатологічний процес може створювати фантазії щодо минулого життя у дітей. Однак, враховуючи відсутність тем реінкарнації і відповідних вірувань у культурі Америки, яка може слугувати стимулом для таких фантазій, можливість психопатології є більш значною. Гаральдсон стверджував, що деякі подібні діти демонстрували симптоми узгоджені з посттравматичним стресовим розладом, але недостатні, щоб встановити точний діагноз. Деякі американські випадки включали нічні жахіття і посттравматичні ігри. Яскравий приклад цього - випадок Джеймса Лейнінгера. Загалом ці діти почуваються добре і проявляють високий інтелект.
Обмеження
Це пілотне дослідження використовувало малу кількість суб'єктів, які заявляють про попередні життя. Оскільки учасників поточного дослідження не отримали за допомогою випадкової вибірки, то незрозуміло, чи вони є репрезентативними для дітей взагалі. Тому наслідки і розрахункові дані потрібно інтерпретувати обережно. Багато хто з батьків звертався за допомогою до Відділу Досліджень Сприйняття через Інтернет - 58% американців мають доступ до Інтернету відповідно до опитування, проведеного під час дослідження Маккарті у 2003. Користувачі Інтернету можуть бути більш розумними в середньому, ніж ті, хто не використовує його. Це може пояснити значні досягнення в інтелектуальному тестуванні учасників, але є малоймовірним, особливо враховуючи різноманітність рівнів освіти батьків, хоча й вимагає окремого розгляду.
Дослідження проводилось тільки на дітях. Тож, якщо психопатологія все таки існує, то вона могла ще не проявитись. На додаток, надто малий вік учасників обмежував кількість засобів дослідження. Але в будь-якому випадку усі засоби були правильними і надійними.
Висновки
Нема жодних доказів того, що синдром, що включає спогади про минуле життя і відповідна цим спогадам поведінка, виникають з психопатології у американських дітей. Діти в дослідженні продемонстрували, що синдром не обмежений місцями, де культурні чинники можуть сприяти їм. Такі американські діти взагалі розвинуті досить добре. А звіти про минуле життя можуть насправді бути одним із маркерів високого інтелекту.
ДЖерела
Psychological Evaluation of American Children Who Report Memories of Previous Lives. JIM B. TUCKER
Випадок реінкарнації Джеймса Лейнінгера
Вивчаємо палінґенезію на кафедрі філософії: https://f.intermarium.institute/
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь