П’ять рівнів нації: «політична», початкова, реалізована, універсальна, боголюдська

Попередні статті:

• Вічне життя: 7 необхідних компонентів режиму керованої молодості
• Чорний лебідь «Ганса»: три компоненти керованої молодості – мотивація, еволюція, організація
• Стратегія заснування нового світу та вічне життя – розшифрована Нагірна проповідь
• Віра – сила, що пересуває гори: звідки вона береться і як проявляється
• 28 чеснот Великого Переходу – навички, вміння, нідги та сідги (7х4)
• Гомо триплекс – ті, що бачать бога: 5 рівнів розвитку людини в термінах Євангелія
• Ельфійський Стандарт і сідги подвійного призначення – Церква, яку задумав Ісус
• Проект «Галілея-IV», або Куди поділась церква Ісуса
• Гра в пазли: вільний софт «Добра Новина» та його самоактивація в кінці світу
• Палінгенезія, нова людина і нова нація, або Навіщо трипільці спалювали свої старі міста

«Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів» – говорив Гельвецій. У цьому переконуємось при дослідженні взаємозв’язку між людиною і народом. Йдеться про один з проявів універсального езотеричного принципу «Що всередині, те й назовні», а саме про системну подібність індивідуального організму людини та етносоціального (народного) організму, до якого вона належить.

«Мала людина» і «велика людина»

Як ми вже переконалися, цей принцип подібності є базовим складником Арійської традиції ще від часів заснування Трипільської (Гіперборійської) цивілізації, зокрема тодішні українці розглядали свої міста як житло для колективної істоти, яке треба оновлювати строго «по графіку». Платон сформулював принцип подібності у метафорі про «малу людину» і «велику людину» (народ).

Ісус Хрестос подав цей принцип максимально чітко: палінгенезія (перенародження на вищому рівні) людини не лише подібна до палінгенезії народу, а й може відбутися лише разом з нею. Ісус описав сім кроків з перетворення «шляхетної людини» на «універсальну людину» і показав, що індивідуальне перетворення буде успішним лише разом з аналогічним перетворенням цілої цивілізації. З цього слідує, що технологія палінгенезії людини є компонентом технології палінгенезії нації, а перетворення нації є збільшеною проекцією перетворення людини. Відповідно, формуючи новий тип нації ми формуємо людину нового типу – і навпаки. Одне слово, «що в малому, те і в великому» – це продовження згаданого вище езотеричного принципу.

– Які ще знання ми можемо з нього видобути?

Оскільки існує системна подібність між людиною й народом, то наявні знання про людину ми можемо застосувати до пізнання невідомих нам властивостей народу, і навпаки – знання про народ можемо застосувати до пізнання невідомих нам властивостей людини. Це саме той випадок, коли знання принципів легко компенсує незнання фактів.

У цьому дослідженні нас цікавить технологія еволюційного стрибка цілого народу – його стрімкого переходу на вищий рівень розвитку, тобто колективної палінгенезії. Тому розпочнімо наше дослідження зі з’ясування рівнів розвитку нації. Це велика загадка, проте вона легко розгадується завдяки принципу подібності людини й народу.

Народ-етнос і народ-нація

Як ми вже знаємо, народ – це спільнота людей, яка відрізняється від інших своєю самобутністю (унікальними якостями, неповторністю) і спроможна до стійкого відтворення цієї самобутності в наступних поколіннях.

Народ може перебувати у двох станах – етносу і нації.

Етнос («свої люди») – це такий стан народу, для якого властиві аморфність, відсутність єдиного керівного органу, слабкість етнічної еліти. Через нерозвиненість власного самоуправління етнос легко потрапляє під зовнішнє управління – відверте чи приховане. Головною силою, яка утримує цілісність етносу, є відчуття «свої – чужі». Критеріями визначення своїх є зовнішній вигляд (антропологічний тип, тобто расова основа – «порода»), вільне володіння спільною мовою, а також світогляд і оснований на ньому спосіб життя. Етнос зростає передусім шляхом власного розмноження, а також, меншою мірою, шляхом асиміляції представників інших народів. Етнос – це відкрита система.

Нація – це політично організований народ з власною системою керування. Нація живе своїм розумом, має «власну голову» і спроможна керувати собою. Інструментом самокерування є своя держава. Тому нація – це державно організований народ. Це народ, який став політичною одиницею. Відповідно, це народ з власною політичною елітою, вирощеною ним ізсередини. Керування нацією здійснює рідна етнічна еліта. Набуваючи стану нації, народ стає на порядок сильнішим і динамічнішим.

Сімплекс, дуплекс, триплекс

Не важко побачити, що народ у стані етносу подібний до «простої людини» (гомо сімплекс), а народ у стані нації – до «подвійної людини» (гомо дуплекс). Отже, принцип подібності справді працює. Це дає підстави пірнути глибше і застосувати для народу (великої людини) ту ж саму типологію, що й для окремої людини.

Як ми вже знаємо, людина має п’ять рівнів розвитку – ми це докладно обговорили у статті «Гомо триплекс – ті, що бачать бога: 5 рівнів розвитку людини в термінах Євангелія». Нагадаймо собі – дуже стисло – ці рівні, починаючи з базового, тобто найнижчого:

1. Людина проста, або Гомо сімплекс. Людей цього рівня Ісус позначав словом «етнікі» (ἐθνικοί), який найкраще перекласти як «простолюд».

2. Людина-гравець, або початковий Гомо дуплекс. Для позначення «гравців» у Євангелії застосовується слово άνθρωποι (антропи), тобто люди, від άνθρωπος (антропос, людина). Люди цього рівня налагоджують зв’язок з власним духом, що проявляється у спробах критичного мислення, самостійної поведінки, прагненні до творчості та саморозвитку.

3. Реалізована людина, арій (шляхетний), або реалізований Гомо дуплекс. Для позначення аріїв Ісус застосував термін «убогі духом», по-нашому – «скромні». Скромність – це шляхетна звичка позбуватися всього зайвого (несуттєвого, застарілого, помилкового) і здобувати тільки необхідне (суттєве, актуальне, правдиве). Конструкція «убогі духом» вказує на те, що людина не має зайвого не через бідність, а з волі власного духу (у гелленській мові не було слова «скромність»).

4. Універсальна людина, «ельф», «лебідь» (по-давньому "елбедь", тобто світлосяйний), «ганза» або початковий Гомо триплекс. Ісус позначає цих людей термінами «ті, що бачать бога» і «миротворці». Якщо стисло, то це святі з активною соціальною позицією, а саме з рішучим наміром створити кращий, досконаліший світ. Визначальною властивістю людей четвертого рівня є біологічне безсмертя, тобто їхнє земне життя виходить за межі звичної циклічності – неминучого перевтілення через умовні «сто років». Універсальна людина живе стільки, скільки вважає за потрібне – поки є висока мета або поки не набридне.

5. Боголюдина, спас, син Божий, або реалізований Гомо триплекс. Визначальною властивістю людей п’ятого рівня є автоматична спроможність до самовоскресіння. Тобто якщо таку людину вбити, то через деякий час вона автоматично воскресає в оновленому тілі. У Ісуса самовоскресіння автоматично спрацьовувало приблизно через 36 годин, що дозволило йому точно вирахувати час, коли треба увійти у стан смерті. П’ятий рівень розвитку дає людині максимальні можливості та найвищий рівень щастя.

Кожен рівень має свої спроможності та обмеження, свій «список» можливих і неможливих подій – «дозволених» і «недозволених». Наприклад, за нормальних обставин арій завжди здоровий, він не може захворіти. «Лебідь» (ельф) завжди молодий, він не може постаріти. Боголюдина володіє усіма сідгами, вона не може вмерти: якщо збережено цілісність плоті, то після входження у стан смерті автоматично спрацьовує повне відновлення. Якщо стисло, то арії не хворіють, ельфи не старіють, а боголюди не вмирають.

А тепер, користуючись системною подібністю між «людиною малою» та «людиною великою», ми можемо описати п’ять рівнів розвитку народу.

1. «Політична нація» – псевдонація (народ-сімплекс)

Термін «політична нація» – це евфемізм для позначення народу, який не має власної держави. Такий народ перебуває у стані етносу, а стан державності йому забезпечує панівна верхівка, місцева або іноземна. Ця верхівка діє у власних інтересах, тому зазвичай є колективним паразитом.

Якщо нація – це республіка громад (спільна справа), яка вибудовує органи управління знизу догори, то «політична нація» – це відверта або прихована етатична диктатура. Паразитична верхівка здійснює системну політику, спрямовану на те, щоб народ залишався у стані аморфного, зазомбованого, дезорганізованого етносу, без критичного мислення та ініціативи. Цей етнос має бути слабким і беззахисним, звідси маніакальні заходи з роззброєння населення, причому навіть під час війни з зовнішнім ворогом, адже владна верхівка боїться власного народу більше, ніж зовнішнього агресора. Ставлення влади до озброєного народу – це важливий критерій розрізнення республіки та етатичної диктатури, справжньої нації та «політичної нації» (псевдонації).

Серйозною загрозою для паразитичного класу є творчі спроможності народу, тому етатична верхівка проводить політику придушення творчості та системного пониження людини до рівня розмовляючої тварини чи навіть машини (трансгуманізм).

Владна піраміда «політичної нації» тотально заражена корпоративними психопатами, невігласами, підлабузниками, пристосуванцями, ворожою агентурою, брехунами та шахраями. Тому що у псевдонації головним критерієм добору кадрів є лояльність до начальства.

Усе нутро «політичної нації» густо пронизане корупційними схемами, злодійством та брехнею. Корупція є не лише головним регулятором псевдонації, а самою основою її існування, фундаментом її суспільно-політичного устрою. Приберіть корупцію – і вся будова «політичної нації» негайно обвалиться.

Так що «нація-1» – це взагалі не нація. Народ, що перебуває у стані етносу, не спроможний до самокерування, подібно як людина-сімплекс неспроможна жити власним розумом. А якщо нема самокерування, то нема й нації.

2. Початкова нація – нація-2 (народ-дуплекс)

Народ, що перебуває у стані етносу, перетворюється на націю тоді, коли висуває рідну етнічну еліту, під керуванням якої вільно формує власну державу. Нація – це народ, який виростив собі голову, живе власним розумом і власною волею. Стратегія перетворення аморфного етносу на структуровану націю називається націоналізмом.

Звільнення від диктатури паразитичного класу негайно приводить до спалаху творчості та ініціативності у всіх сферах життя.

Народ, що створив власну систему державного керування – це вже народ-дуплекс, народ-гравець, суб’єкт історії, самостійний áктор, що бере свою долю у власні руки. Він може помилятися, але це його власні помилки, які він може осмислювати й перетворювати на історичні уроки.

Нація-2 – це початкова нація, подібно як людина-2 – це початковий Гомо дуплекс. Нагадаємо, що слово «дуплекс» означає подвійний, тобто такий, що має керівну надбудову – «голову».

Формою державного правління творчої нації є республіка (спільна справа), хоча вона ще незріла, початкова та нестійка. Влада в такій республіці зазвичай діє методом «спроб і помилок», без ясної духовно-світоглядної бази, а тому без достатньо продуманої та обґрунтованої стратегії.

У цілому нація-2 є перехідним, нестабільним утворенням, з усе ще високим ступенем соціального паразитизму, успадкованим від «політичної нації». Стабільність досягається при переході на наступну сходинку розвитку – до нації-3 (реалізованої нації). Якщо ж цього переходу не відбувається, то вільна нація-2 звалюється на попередній рівень – до «політичної нації» (псевдонації), яка в цілому є формою прихованого рабства.

3. Реалізована нація – нація-3

Якщо націю-2 неважко собі уявити, то з розумінням нації-3 дещо складніше. І тут нам допомагає описана вище подібність між окремою людиною і народом – «великою людиною». Якщо нація-2 – це початковий народ-дуплекс (народ з власною головою), то нація-3 – це реалізований народ-дуплекс.

Виходячи з властивостей людини-3 (реалізованої людини, шляхетної), можемо стверджувати, що нація-3 має ясний світогляд та володіє розвиненим критичним мисленням.

Для людини-3 властивий виразний зв’язок з власним духом, що проявляється у голосі совісті, емпатії, милосерді, чесності, відповідальності, скромності, вищій інтуїції, творчості, сильній волі. Такі ж самі духовні якості притаманні шляхетній (арійській) нації-3, яка плекає (культивує) ці якості та перетворює їх на обов’язкові компоненти загальної культури.

Формою державного правління нації-3 є шляхетна (арійська) республіка. У порівнянні з початковою республікою, шляхетна республіка володіє суттєво вищою компетентністю на всіх рівнях своєї організації. Це досягається тим, що виборні процедури здійснюють не натовпи, а демоси – правильно організовані громади персонально знайомих людей, які обирають кращих представників зі свого середовища, тож добре знають, хто чого вартий. Такий добір кращих відбувається на всіх рівнях соціальної організації – від первинної «сотні» до «полку», «коша» і до самої вершини влади. У результаті в такій республіці працює компетентна демократія, адже нагору просуваються справді кращі люди, а не шахраї, демагоги та психопати.

Таким чином, шляхетна республіка – це республіка демосів, в якій механізмом самокерування є компетентна демократія, або ж демосократія – влада демосів.

Шляхетна нація досягає третього рівня розвитку не тому, що в ній усе населення досягає третього рівня розвитку, а тому, що державою керують люди третього рівня – шляхетні обранці, які просувають шляхетну культуру. Іншими словами, нація стає арійською (шляхетною) тоді, коли нею керують арії (шляхетні) – люди з духовною свідомістю, тобто зі стійким зв’язком з власною духовною сутністю. Арії перебувають у Просторі волі, відтак генерують ефективні рішення, діють у сприятливому просторі подій і підтягують до нього всю націю.

Попри всі переваги арійської нації, вона далі перебуває в циклічному процесі «народження–зрілість–старіння–вмирання». Тобто в ході її розвитку протягом кількох століть неминуче накопичується настільки серйозний баласт, що для його скидання необхідне руйнування старої організаційної системи та творення нової «з чистого аркуша». Це нагадує роботу на комп’ютері, коли час від часу треба зносити стару операційну систему та інсталювати нову.

Так що для будь-якої нації-3, попри її ефективність, закономірно настає «організаційна смерть» з усіма неминучими втратами. Для подолання згаданого обмеження необхідно перейти на четвертий рівень розвитку – на початковий рівень триплекс – від арійської до ельфійської нації.

4. Універсальна нація – нація-4 (народ-триплекс)

Для переходу на цей рівень Ісус вживає термін «палінгенезія». Він стосується як індивідуального, так і колективного переходу зі стану дуплекс у стан триплекс.

На індивідуальному рівні людина-4 досягає системної повноти, оскільки відкриває в собі божественну свідомість: «Щасливі чисті серцем, бо вони бога побачать». Нагадаємо, що людина має плоть, психіку (душу), дух і божественне ядро (іскру Божу). Тож коли людина починає жити не лише як психофізична істота (сімплекс), а й відновлює зв’язок спочатку з власним духом (стає дуплексом), а потім і з власним внутрішнім богом (стає триплексом), то вона вмикає весь потенціал Людини.

Люди, що здійснили палінгенезію, стають універсальними людьми, «лебедями», «ельфами», «надлюдьми». Їхній універсалізм формується на основі неймовірно великого життєвого досвіду, накопиченому завдяки біологічному безсмертю.

– А як усе це реалізується на рівні цілої нації, адже далеко не всі її члени підіймаються до четвертого рівня?

Як і в попередніх випадках, рівень розвитку нації визначається рівнем розвитку її керівного органу. Керівним органом універсальної нації є універсальна варна «Лебеді» (Ганса), яка формує традиційну структуру нації, що складається з трьох арійських варн – брахманів, кшатріїв та господарів. Це питання докладно розглянуте у статті Чорний лебідь «Ганса»: три компоненти керованої молодості – мотивація, еволюція, організація. Якщо стисло, то варна «Лебеді» – це організація людей четвертого рівня (універсальних людей, «лебедів», «ельфів», «надлюдей»), натомість арійські варни – це організації людей третього рівня (аріїв, шляхетних, реалізованих людей).

Оскільки універсальна нація (нація-4) керована безсмертними людьми, то вона сама стає безсмертною, тобто виходить за межі циклічності «народження-вмирання» (умовні 500 років) і може існувати стільки, скільки вважає за потрібне. Історичним прикладом універсальної нації була Гіперборійська нація (Трипільська цивілізація), яка безперервно існувала три тисячі років, завдяки чому заклала основи європейської цивілізації та стала ядром післяпотопної раси європеоїдів (арійської раси).

5. Боголюдська нація – нація-5 (цивілізація-триплекс)

Виходячи з принципу подібності, нація-5 – це нація, що керується боголюдьми або, принаймні, однією боголюдиною – подібно як Галілейська Церква, керована Ісусом Хрестом. Для перетворення на боголюдську націю-5, ельфійська нація-4 має виплекати зі свого середовища хоча б одну боголюдину. Це занадто віддалена мета, тому нині треба зосередитись на тому, що в наших силах, а саме на перетворенні нинішньої політичної псевдонації на початкову націю-2 і реалізовану націю-3.

Йдеться про перехід українського народу від стану сімплекса до стану дуплекса. Але щоб його здійснити, треба бачити наступний крок – перехід до стану триплекса. В Євангелії перехід від дуплекса до триплекса позначається терміном «палінгенезія», тобто «перенародження», «знову народження» або ж «відродження на вищому рівні». Цей перехід дає найбільшу мотивацію та творче натхнення для стартового націотворення, адже з самого початку супроводжується масовим оздоровленням та омолодженням громадян нової держави.

Колективна палінгенезія – це перехід від нації-3 до нації-4. Він подібний до описаної в євангелії індивідуальної палінгенезії, тобто до переходу від людини-3 до людини-4.

Колективну палінгенезію можна розпочати вже сьогодні, не чекаючи формування реалізованої нації (нації-3). Її можна робити в рамках групи однодумців, яку ми позначаємо терміном «Аріянська Вільна Церква». Подібним чином Ісус не чекав цивілізаційної кризи й наступного масового відродження – він здійснив колективну палінгенезію в рамках Галілейської церкви чисельністю до сотні учасників. Це був прототип майбутньої масової палінгенезії з переходом до нації-4 та цивілізації-4 (співдружності ельфійських націй).

У сучасній політології нація, яка здійснила палінгенетичне відродження, позначається терміном «ультранація». Відповідно, стратегія формування ультранації позначається терміном «ультранаціоналізм». Про ультранацію (націю-4) і механіку здійснення колективної палінгенезії ми поговоримо в наступній статті. Далі буде.

Висновки

1. Існує подібність між індивідуальним організмом людини та колективним організмом народу: знаючи одне, можна пізнавати інше.

2. Народ може існувати в аморфному стані етносу та структурованому стані нації.

3. Подібно до людини, народ має п’ять рівнів розвитку.

4. «Політична нація» – це ілюзія народовладдя, приховане рабство та паразитизм.

5. Перехід від етносу до нації – це перехід від стану сімплекс до стану дуплекс.

6. Рівень розвитку організму визначається рівнем його керівної системи. Людина-сімплекс керована психікою, людина-дуплекс керована духом, людина-триплекс керована її внутрішнім богом.

7. Подібним чином, «політична нація» керується паразитичною верхівкою, нація-дуплекс – творчою та духовною елітою, а нація-триплекс – ельфійською та боголюдською елітою.

8. Нація стає реалізованою тоді, коли нею керує організація реалізованих людей.

9. Перехід до універсальної нації (нації-4) – це перехід у стан триплекс.

10. Нація-4 стає безсмертною тому, що нею керує варна безсмертних людей 4-го рівня. Історичною реалізацією «безсмертної» нації була Гіперборійська нація – Трипільська цивілізація.

11. Нація стає боголюдською тоді, коли нею керує хоча б одна боголюдина.

12. Стимулом і дороговказом для переходу від етносу до нації є палінгенетичне формування безсмертної нації-4, адже цей перехід супроводжується масовим оздоровленням та омолодженням, спалахом творчості та дітонародження.

Продовження:

• Оголошено початок стратегічної комунікаційної кампанії «Байден-24»: чому це добре для України.
• Американська модель – Євангеліє, виборність, озброєність: українці формують сучасну націю за активної підтримки США

Харцизи - Лебеді