Quo Vadis, Україно?

Ситуація зовнішня:

1. У світі постійно іде Велика геополітична гра: силою долі ми займаємо дуже не вигідне геополітичне розташування. Власне назва нашої держави походить від розташування на краю, на межі. Ми розташовані між двох велетнів: ЄС та Росією. Світ занадто глобалізований і тісно пов’язаний, щоб ми залишались нейтральними. Ці гравці або приєднають нас до своїх геополітичних проектів, або просто розірвуть.
2. За часів президента Кучми Україна нікуди не інтегрувалася, це називалось політикою «багатовекторності». Наступний президент Ющенко спробував приєднати країну до ЄС та НАТО. Ющенко пробував перетворити Україну в суб’єкта міжнародної політики хоча б регіонального рівня. Україні, на догоду Росії, відмовили в інтеграції до цих просторів економічної співпраці та безпеки. Рішення прийняли Німеччина і Франція. Янукович продовжив політику «багатовекторності», але у руслі російської зовнішньої політики. Після саміту у Вільнюсі він закріпив за Україною статус пасивного об’єкта міжнародних відносин.
3. На Україну величезний вплив справляє Росія. Збереження України у свої зоні впливу є для Росії питанням життя і смерті. Із втратою України вона перестає бути імперією. Доля Білорусії залежить від долі України. Росія має свою військову базу у Криму (ахіллесова п’ята України), прихильників у південно-східній Україні (Донецьк, Луганськ, Харків) та велику кількість своїх агентів впливу (В. Медведчук, Д. Табачник та ін.)
4. Існуючий баланс у Європі – результат домовленості між Берліном та Москвою, яким вдалося певною мірою витіснити США з Європи. ЄС зацікавлений в Україні тільки як в безпроблемній території, що не складатиме жодної загрози їхньому енергопостачанню. З міркувань логістики краще, щоб Україна адміністративно підпорядковувалась Росії – головному експортеру енергоресурсів до ЄС.
5. 3-й важливий гравець – США. Прихід до влади Демократичної партії на чолі з Бараком Обамою змінив вектори їхньої зовнішньої політики. Центр уваги змістився на Іран та Афганістан. США поступово погоджується з формуванням багатополюсної системи світу. Зараз США робить спробу використати Євромайдан для повернення у Європу.
6. Для чого Польщі вільна Україна? Краще мати сусіда приятеля як ворога. Україна стала б буфером між Польщею і Росією, що дозволило б енергозалежній Варшаві сміливіше і більш впевнено вести переговори з Москвою. Союз з Україною, дозволив би більше впливати на Білорусь, з перспективою скинення Лукашенка. Також союз з вільною Україною дозволив би сформувати локальний центр прийняття рішень у Центрально-Східній Європі, що зменшило б залежність від Берліну. Досвід модернізації Польщі використаний Україною – то гіпернебезпека для Росії. Старі лідери Солідарності, зрештою як і багато звичайних поляків, підтримали Україну, за що їм велике спасибі. Зараз не час згадувати минулі образи.

Ситуація внутрішня:

1. В результаті історії маємо фактично двомовну постколоніальну країну, з доволі різними частинами, з боротьбою двох пам’ятей історії (національною і радянською), з великою меншиною росіян. Але Україна як факт відбулася, вона слабка як держава, але існує.
2. Динаміка суспільного розвитку останніх років – це деградація. Половина населення живе за межею бідності. Корупція тотальна. Економіка іде вниз, що спричинено неоднаковими правилами гри для всіх учасників ринку, Податковим кодексом розрахованим тільки на олігархів. Стратегічні сфери життя (медицина, військо, освіта) – в жалюгідному стані. Середній клас слабосформований. Кілька десятків родин володіють 90% матеріальних благ України, решта 10% - припадає на 95% населення України. Вибудована своєрідна кастова феодальна система. Ти або в ній, або поза нею. 6-7 000 000 людей емігрувало. Фактично у країні проживає 40.5 000 000 чоловік (1991 р. – було 52 000 000).
3. Країна керується Партією регіонів (ідеологічно її важко ідентифікувати), яка тісно зв’язана з криміналітетом. Сателітами партії Януковича є Комуністична Партія України та Блок Литвина. Попри декларовані  Партією регіонів реформи, їх ніхто не збирався робити. Було реставровано кучмівську модель влади, яка є єдино можливою і найкращою формою організації влади для олігархічних груп. Єдине, що їх цікавить – це збагачення та відповідне встановлення балансу між ними.
4. Зараз відбувається процес формування політичної української нації, побудова її української ідентичності, першоважливість чого Ющенко все таки зрозумів. Плани Росії: перетворення України на російськомовний ареал з російською ментальністю та московським православ’ям.
5. У 2010 р. демонстративно зламано Конституцію, з порушенням скасовано конституційну реформу 2004 р., повернуто Конституцію зразка 1996 р. Вся влада зосереджена в руках Януковича. Запущено механізм гри без правил.

Опозиція зараз складається з трьох політичних сил, найскладніше те, що ніхто толком не знає, хто їх фінансує, далі – моє припущення:

а) партія «Удар» В. Кличка – праволіберальна партія, фінансується та підтримується Німеччиною, а також, частиною українських олігархів.

б) ВО «Батьківщина» - ліволіберальна партія, фінансує частина українських олігархів. Можливо, беруть гроші від всіх хто дають

в) ВО «Свобода» - консервативно-націоналістична партія, є 2 версії їх фінансування: Росія і США. Я схиляюсь до США. Усі партії фінансуються через різного роду фонди.

1. Головну загрозу становить Росія, Янукович виконує її волю. Він готовий здавати інтереси України заради своїх бізнес інтересів. Його підтримує проросійська більшість півдня і сходу України.
2. На Європу сподіватись без сенсу. Проти Росії вони не підуть, хоча б з огляду на енергетичну залежність та домовленість між Берліном та Москвою. Європейці не готові наражати себе на небезпеку заради демократичних прав українців.
3. Чи допоможе США?  Без Європи їй це зробити буде важко, хоча Америка є гарантом міжнародної безпеки України за відповідними міжнародними угодами.
4. Лідери опозиції не готові воювати у прямому сенсі цього слова. Між ними не має правдивої єдності, зрештою не всі вони грають свою гру. Відсутній єдиний центр керівництва. Янукович готовий іти до кінця.
5. Єдиними, хто власне відстоює українські інтереси, є українці, які зараз мерзнуть на Євромайдані в Києві.
6. Варіанти для Росії: а) білорусизація б) грузинський варіант (подібно до Південної Осетії у нас буде Крим і Донбас). Для Януковича і Путіна більш прийнятний варіант Білорусі.
7. Варіанти для української влади: а) білорусизація б) компроміс, але потрібно буде чимось пожертвувати, чим більшою буде жертва тим швидше він можливий в) програш, втрата матеріальних благ і можливість потрапити в тюрму
8. Чи є шанс виграти проукраїнським силам? Є, за умови: єдності опозиції та висунення єдиного лідера, гри на випередження, надання гарантій безпеки силовикам за умови їх переходу на бік опозиції., створення альтернативних  органів влади, своїх силових озброєних структур. Владу Януковича потрібно позбавити легітимності. Потрібно спішити, кожна хвилина дуже дорога. Євромайдан показує феноменальну здатність до самоорганізації, її потрібно використати. Дуже успішним є явище Автомайдану. З’являються нові лідери.
9. Дуже важливо здобути підтримку півдня і сходу України, шляхом визнання їхньої радянської ідентичності та впровадження полікультурності (хай кладуть хоч 100 пам’ятників Леніну і говорять російською скільки хочуть).