Родинне дерево – книжка для внуків. Розділ VІ

Частина 6

. Будівництво пам’ятника В. Чорноволу і Помаранчева революція.

25 березня 1999 року на 5 кілометрі траси Бориспіль – Золотоноша загинув лідер Народного Руху, політичний діяч, дисидент та журналіст В’ячеслав Чорновіл. 29 березня в Києві відбувся велелюдний похорон. Такої акції столиця України ще не бачила. На цьому похороні з делегацією золочівян був і я. Враження було таке, що повстала вся Україна. Весь Київ вкрився синьо-жовтим прапорами. Близько триста тисяч українців вийшли на вулиці, щоб провести в останню дорогу народного героя, який боровся за незалежність України. В 1989 році у місті Золочеві В. Чорновіл сидів три тижні в місцевому відділку міліції та виступав на установчій конференції Народного Руху, в районному будинку культури. Повертаючись з похорону автобусом Золочівські рухівці прийняли рішення: «Перший пам’ятник В. Чорноволу буде в місті Золочеві». Невдовзі створили оргкомітет та благодійний фонд з будівництва пам’ятника. Загальне керівництво за спорудження взяв на себе Борис Золотник. Збір коштів проводився в трудових колективах Золочівського району. Також кошти надходили від небайдужих людей з цілої України та від українців із діаспори. Звіти про збір коштів та їх використання друкувалися в місцевій газеті «Народне слово». Народним Рухом проводилися різні акції по збору коштів: мітинги, концерти, колядки, поїздки в інші регіони. Мені прийшлося побувати декілька разів на акціях в столиці. Серед іншого два рази у Верховній раді. Народні депутати зі всіх партій жертвували на будівництво пам’ятника. Серед них були і одіозні фігури з якими Чорновіл боровся.

Відкриття пам’ятника.

Збір коштів у Верховній раді.

Помаранчева революція. Золочівські активісти в Києві.

Йшов 2004 рік. Я працював уже два роки начальником Золочівського МВЖКП. В Україні проходила підготовка до чергових президентських виборів. В Золочівському районі був створений штаб Віктора Ющенка. За поданням штабу центральною виборчою комісією мене призначено членом окружної виборчої комісії від Віктора Ющенка по Миколаївському виборчому округу. 21 листопада закінчився другий тур голосування і переможцем виборів був оголошений Віктор Янукович, що породило народні протести, тому, що люди були впевнені, відбулася фальсифікація результатів голосування. Українці в більшості голосували за Ющенка. 22 листопада в центрі української столиці зібралися протестувальники. З усіх куточків України почали прибувати небайдужі громадяни. Закінчивши роботу в окружній виборчій комісії 23 листопада золочівський штаб направив мене старшим автобуса на майдан у Київ.

Помаранчевий Майдан.

Разом зі мною на революцію поїхав і мій шваґер Мердух Тарас. Коли ми приїхали в столицю там вже було два автобуси золочівян. Після нашої реєстрації в київському штабі нам доручили блокування Кабінету Міністрів України по вулиці Інституцькій. Ми створили периметр, заблокували вулицю і встановили чергування. Той периметр золочівяни блокували до тих пір, поки не було прийняте рішення Верховного суду про проведення третього туру голосування по виборах Президента України. Штаб із Золочева кожний день присилав новий автобус людей, деякі активісти приїзжали на власних машинах і приходили на наш периметр підтримати. В місті Золочеві стояв свій місцевий майдан і так було по всій Україні. Партія регіонів Януковича на противагу помаранчевому майдану зібрала біло-голубий майдан із представників східних і південних регіонів. В Києві створилося протистояння двох майданів, які розділяла поліція і силовики. Через тиждень штаб зробив ротацію нашому автобусу і ми з шваґром повернулися до дому. Моя Оля приймала участь у місцевому майдані і дуже хотіла поїхати до Києва. І коли відправлявся черговий автобус її також взяли. Ми з Миросею трохи переживали, але все обійшлося вона вернулася до дому і була дуже задоволена поїздкою. Помаранчева революція проходила у вигляді великого українського фестивалю. На майдані всі співали, танцювали, робили флешмоби. Вулицями їздили автомобілі з прапорами і постійно сигналили підтримуючи протестувальників. Весь час проходив концерт українських артистів на головній сцені, відправлялися служби Божі українськими священниками, виступали політики. У вечері кожен день відбувався велелюдний мітинг. Через тиждень, після мого повернення з Києва, ЦВК призначила мене членом окружної виборчої комісії по Стаханівському виборчому округу від Віктора Ющенка і я поїхав на схід організовувати виборчий процес третього туру голосування в м. Стаханів Луганської області. В Стаханів я поїхав із своїм хорошим колегою Василем Москалем. Від золочівського штабу його направили налагодити співпрацю з місцевими прихильниками Ющенка та підготувати прийом сотні спостерігачів за виборчим процесом. Місто нас зустріло холодно. На вулиці був мороз і курило снігом. Будинки були сірими, всюди висіли біло блакитні стрічки та прапори партії регіонів. Місто було депресійно - сіре, шахти і підприємства не працювали, серед людей відчувалася напруга. Центральне опалення в деяких будинках було відсутнє. Подекуди можна побачити в багатоквартирних будинках вихід димарів від «буржуйок». Квартира в Стаханові оцінювалася в декілька разів дешевше від Золочева. Переважна більшість громадян розмовляли російською мовою. Члени комісії від Ющенка пересувалися містом та виборчим округом під охороною міліції. Проживали ми в готелі Народного депутата, який також охоронявся. Попрацювавши із списками виборців ми виявили більше десяти тисяч двійників. Вчителів, лікарів та членів партії регіонів внесли в списки на декількох дільницях і вони голосували декілька разів. За результатами другого туру в виборах взяли участь 99,9 відсотків виборців, які свій голос віддали за Януковича. А виявилося, що майже 30 відсотків виборців знаходиться на заробітках в Росії і участь в голосування не приймала. Коли комісія провела повторне волевиявлення в Стаханівському виборчому окрузі то виявилося, що Янукович втратив майже 35 відсотків голосів від попереднього туру, а за Ющенка проголосувало більше тисячі виборців. Перед самим голосуванням до Стаханова приїхало більше ста спостерігачів із Золочівського району, яких ми з В. Москалем розвели по дільницях. Після проведення голосування він їх зібрав і разом з ними повернувся у Золочів, а я залишився підводити підсумки голосування і перед Новим роком також повернувся до дому. Після повторного голосування ЦВК оголосило Ющеннка переможцем виборів. 29 січня на Майдані Незалежності в Києві він склав присягу на вірність народу України в присутності сотні тисяч його прихильників серед яких був і я. На весні 2005 року при формуванні Золочівської райдержадміністрації мене призначили заступником голови, керівником апарату. Після чого я поступив в Академію державного управління при Президентові України на факультет Державного управління та місцевого самоврядування, який успішно закінчив в 2007 році. А рік перед тим мене обрали депутатом Золочівської районної ради. І ми в районі організували фестиваль «Чисті джерела Бугу - Верхобуж». Але це вже інша історія.

Далі буде.