Розподіл ролей у соцмережі «Демоси»: громадяни-блогери, учасники-коментатори, гості-спостерігачі

Євангельська модель

Для початку погляньмо на організаційну модель, запропоновану Євангелієм, і послідовність її формування. Усе починається з Ісуса, який з початку квітня 30-го року здійснює проповідь, в результаті якої народжується спільнота прихильників.

Приблизно в цей же час Ісус призначає трьох євангелістів і дає їм завдання спостерігати за подіями та вести щоденники.

Зі спільноти своїх прихильників Ісус відбирає учнів і навчає їх. Далі обирає з них 12 найбільш підготовлених – апостолів («посланців»). Трьом із них Ісус дає нові імена: Іван і Яків Заведеї отримують ім’я Воанергес («Сини блискавки»), а Симон отримує ім’я «Петро» (Скеля). Далі ці троє наближених апостолів супроводжують Ісуса під час метафізично найважливіших подій. Інколи до цього внутрішнього кола Ісус долучає апостола Андрія – рідного брата Симона-Петра. Відтак маємо четвірку старших апостолів.

Цих 12 апостолів Ісус посилає на проповідь, під час якої вони краще пізнають учення і свої можливості, проходять перевірку практикою.

Під час перебування в Єрусалимі один з учнів – Іуда Іскаріот – стає зрадником. Тому Ісус виключає його з апостольського кола.

Учнівську групу з 11 апостолів Ісус перетворює на братство. Для цього  здійснює два традиційні ритуали – «дарування короваю» і «спільної чаші». Від цього моменту Ісус називає апостолів братами.

По свіжій пам’яті кожен з трьох євангелістів викладає своє бачення подій, які відбулися протягом останнього року – від березня 30 року до кінця березня 31 року. За дорученням Ісуса апостол Іван добирає з цих трьох текстів найсуттєвіше, узгоджує їх між собою і видає три євангелія – «від Матвія», «від Марка» і «від Луки».

Окрім цього, апостол Іван видає власну версію – «Євангеліє від Івана», яке уточнює і доповнює згадані три євангелія описами тих подій, які знав лише він або про які дізнався від Ісуса. Вочевидь, Іван також вів щоденникові записи. Подання Доброї Новини у вигляді чотирьох відмінних, але взаємно узгоджених текстів дозволило створити інформаційний продукт, надійно захищений від фальсифікацій і спотворень. Вірогідно, що написання Чотириєвангелія відбулося до кінця 31 року, тобто протягом 9 місяців після воскресіння Ісуса Хреста і повернення його разом з учнями в Галілею.

У всій цій історії звертає увагу потужна «медійна складова». Євангеліє говорить нам, що не достатньо здійснити правильні дії – ще треба правильно розповісти про них широкій аудиторії. У демосі Ісуса Хреста «медійну групу» складали євангелісти Матвій (не апостол), Марко і Лука, а їхнім безпосереднім керівником був апостол Іван.    

Сучасна реалізація євангельської моделі      

А тепер погляньмо на можливості втілення настанов Євангелія в умовах кризового переходу від індустріальної до постіндустріальної формації. Для позначення громад, сформованих за зразком громади Ісуса Хреста, використовуємо термін «демос» – від українського слова «демено», що означає кермо, стерно, правúло (те, що направляє, задає напрям).

При цьому розуміємо, що постіндустріальні демоси є не лише духовними громадами, а й центрами проповіді Доброї Новими, соціальними мережами, засобами масової інформації, школами, підрозділами Аріянської Вільної Церкви і зародками формування Вільної Української Держави. Відтак нова організаційна структура може сміло використовувати управлінські, мережеві, освітні, церковні та політичні терміни.   

Голова демосу – сисадмін мережі – шеф-редактор

Згідно з євангельською моделлю, демоси формуються згори, тобто кожна людина може заснувати свій демос або приєднатися до існуючого. Тому визначальною є роль засновника демосу, який стає його першим головою.

Євангельська модель є лідерською, в політичних термінах – монархічною. Тому голова демосу не обирається, хоча при бажанні може передати функцію голови іншому авторитетному члену демосу.

Якщо на думку частини учасників демос вичерпує себе, то вони можуть заснувати новий демос з іншим лідером і перенести до нього свою активність.   

Інструментом управління демосом є соціальна міні-мережа, відтак голова демосу з самого початку є її адміністратором. А позаяк кожен демос є засобом масової інформації, то голова демосу є його шеф-редактором.

У волі голови демосу поєднувати згадані функції або їх розділити: він може делегувати функції системного адміністратора або шеф-редактора іншим компетентним членам демосу. У демосі Ісуса Хреста роль шеф-редактора виконував апостол Іван Заведей, який керував трьома євангелістами.

У сфері виняткової компетенції голови перебуває взаємодія з громадянами – він має право надавати громадянство і право позбавляти громадянства. З числа громадян голова призначає до 12 апостолів – засновників дочірніх демосів, в тому числі чотирьох членів «квінтету», тобто керівного ядра. Нагадаємо, що до квінтету, крім голови, входять «писар» (радник), «суддя» (правник), «осавул» (силовик), «скарбник» (господар, виконавчий директор). В євангельській термінології цих чотирьох членів квінтету ще називаємо «дияконами» (тобто «діячами», відповідальними помічниками голови, завідувачами головних напрямків роботи).

Громадяни–блогери і редактори

Громадяни – це члени демосу з правом голосу. Це право реалізується у той спосіб, що громадяни є авторами своїх блогів, тобто внутрішніх засобів інформації. За допомогою блогового інструментарію громадяни мають право висувати розгорнуті пропозиції, ініціювати дискусії, здійснювати опитування з важливих питань.  

Тому кожен громадянин демосу є блогером його соцмережі. Надання громадянства в демосі зводиться до того, що голова демосу надає статус блогера тому чи іншому учаснику демосу.

Шеф-редактор може виносити блогові публікації на головну сторінку соцмережі демосу. Головна сторінка представляє офіційну позицію демосу або пропонує дискусійні питання для вироблення такої позиції.

Для редагування і оформлення офіційних публікацій шеф-редактор може надати деяким авторитетним блогерам право редагування статей інших авторів. Такі блогери отримують статус редакторів.

Приєднуючись до демосу, громадяни автоматично висловлюють довіру голові демосу. Якщо голова демосу не виправдав довіри частини громадян, то вони можуть з власної ініціативи вийти з демосу, приєднатися до іншого демосу або заснувати новий демос. З другого боку, якщо громадянин не виправдав довіри голови демосу, то голова може позбавити статусу громадянина, понизивши його до рівня «учасника».   

Громадяни мають право засновувати дочірні демоси і ставати головами цих демосів – за згодою голови материнського демосу. Інші громадяни материнського демосу мають право переходити у громадянство дочірнього демосу. Дочірній демос засновує власну соцмережу за прикладом материнського демосу, відтак громадяни дочірнього демосу стають блогерами його соцмережі.

Кількість громадян будь-якого демосу не може перевищувати 100 осіб. Якщо демос досяг максимальної чисельності, то його зростання відбувається шляхом заснування дочірніх демосів. Кількість дочірніх демосів першого рівня не може перевищувати числа 12. Кожен дочірній демос може засновувати свої дочірні демоси – демоси другого рівня – також не більше 12. Таке ж саме обмеження 12 діє для всіх демосів нижчого рівня.

Громадяни також мають право засновувати групи, члени яких отримують статус «учасників». До таких груп можуть входити члени сімей громадян, їхні діти, батьки, родичі, друзі.   

Учасники–коментатори

Статус учасника надає громадянин, який увів учасника до своєї групи і опікується ним. Чисельність такої групи учасників не може перевищувати 20 осіб, адже така група є своєрідною школою, а 20 – максимальна чисельність навчальної групи (це так звана "середня група").   

Учасники не є громадянами: вони не беруть участі в управлінні демосом, не можуть писати власні блоги, займати офіційні посади, засновувати дочірні демоси чи групи. Проте учасники можуть висловлювати свої думки в коментарях до блогових записів громадян, користуватися інформаційними і матеріальними ресурсами демосу, перебувати під його захистом і опікою, брати участь у його заходах.  

«Учасники» – це ті, що «беруть участь» у житті демосу, вважаються своїми і при бажанні можуть стати його громадянами – за згодою голови демосу.

З погляду управлінської термінології громадяни – це дійсні члени, а учасники – асоційовані члени. З погляду політичної термінології, громадяни демосу – це «громадяни держави», а учасники – це «піддані», тобто ті, що мають право постійного перебування в державі, але не володіють політичними правами.

Спостерігачі

Статус спостерігача надають члени квінтету. Для цього кожен член квінтету створює свою «групу спостерігачів». Чисельність такої групи не може перевищувати 10 осіб. Терміном чинності статусу спостерігача – до 1 року.

Спостерігач має право стежити за діяльністю демосу, не беручи участі в його заходах і не залишаючи коментарів. Статус спостерігачів корисний для взаємодії квінтетів різних демосів, їх знайомства та взаємного інформування.

З погляду політичної термінології, спостерігачі – це іноземці з довгостроковою візою.

Гості

Гості – це спостерігачі з терміном чинності статусу до 1 місяця. Після завершення цього терміну акаунт гостя автоматично блокується. Статус гостя надає член квінтету шляхом введення особи у свою «групу гостей». Чисельність такої групи не може перевищувати 20 осіб.

З погляду політичної термінології, гості – це іноземці з короткостроковою візою.

Термін тривалості рольових статусів

Статуси громадянина, учасника і спостерігача надаються на один рік, статус гостя – на один місяць, після чого автоматично блокуються. Статуси можуть бути продовжені тими, хто їх надав. Статус громадянина продовжує (або не продовжує) голова демосу, статус учасника – громадянин-опікун своєї групи, статус спостерігача або гостя – член квінтету. Це потрібно для того, щоб голова краще пам’ятав своїх громадян, а громадяни – учасників своєї групи.

Статус переглядає той, хто його надав. Голова демосу сам надає собі статус голови, тому сам вирішує – залишається головою чи передає цей статус іншому громадянину. Після передачі статусу голови, колишній голова набуває статусу звичайного громадянина.  

Продовження: Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков

Оксана Білозір - Батьківське жито