Ми підтримуємо зв'язки, посміхаємося сусідам, кличемо на свята рідню, робимо візити у відповідь. І лише після 40 років можемо без страху відмовитися від марного спілкування.
Фахівці дійшли цікавого висновку: що вищий духовний розвиток людини, то менше вона залежить від зовнішніх зв'язків. Тобто ситуація, коли від неї відвернувся цілий світ, а вона і вухом не повела – не про сильну особистість, а про розумну людину.
По-перше, що людина розумніша, то складніше їй підібрати співрозмовника свого рівня. Одна цікава дискусія – це ще не дружба.
По-друге, що розумніша людина, то її внутрішній світ багатший і складніший, ніж зовнішній. Усамітнення заспокоює і приводить думки до ладу, а особи, імена, розмови, плітки, пересуди – стомлюють і дратують.
Геніальні та визначні люди терпіти не могли церемонії, премії, червоні килимові доріжки та фотосесії для преси. Вони прагнули якнайшвидше повернутися до своєї лабораторії, кабінету, студії, щоб продовжувати займатися справою, а не трясти повітря вібраціями слів.
Джерело: Ukr.media
Розуміти, що насправді нам потрібно, а що ми робимо з почуття провини або звички. Навчитися ігнорувати настанову батьків "що люди подумають" або "щоб було, як в людей" і зрозуміти, що наше життя – це наше життя, ми можемо його прожити так, як ми хочемо, а не так, як хочуть наші батьки, родичі абихто. Поки не пізно. Щоб потім не шкодувати, що витратили своє життя на тих, хто вас не цінував, хто вас використовував тощо. Розуміємо, що в різні періоди життя нас оточують різні люди. Життя змінюється, ми змінюємося, тож ми не зобов'язані продовжувати дружити з людьми попереднього періоду нашого життя, якщо ми цього не хочемо або не відчуваємо резонансу та потреби. Часто буває так, що ніхто тобі не потрібен, тобі добре з собою. І цього не потрібно боятися.
Мабуть йдеться не про розрив зв'язків, радше про спокійне ставлення до їх відсутності. Ніколи не любив зайвого спілкування. Іноді будь яке спілкування виглядає зайвим. Хоча мабуть таки іноді.
Коментарі
Навіть, якщо це чоловік чи дружина?
Годжуся. І все ж, коли людина вже досягла «пізнання себе», відчула, свої потреби триєдиного розвитку, прагне зустрічати «собі подібних». Людина же - соціяльна істота, а не Робінзон.
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Мабуть йдеться не про розрив зв'язків, радше про спокійне ставлення до їх відсутності. Ніколи не любив зайвого спілкування. Іноді будь яке спілкування виглядає зайвим. Хоча мабуть таки іноді.
Так, саме так!
А як з похоронами? Знав людину, з якою провів шмат часу, повʼязану з цілою низкою інших її рідних-знайомих, ніби «не випадає» не прийти на її похорон… А так душа не «рветься» туди… Що з тим робити ?? Вже не говорю, що похорони взагалі випадають з думки!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !