"Найбільше, що мені огидно у цій всій історії з Міндічем і його численною компанією, – це відсутність уваги до війни, ось що для мене є їх найгіршим гріхом. Але в тому то й справа, що міндічі тут, на жаль, – не одинокі".
"Втратити 100 млн під час бойових дій – це справа декількох годин. Це болісно, але це не смертельно. Смертельно, коли люди на найвищих щаблях нашого державного організму і на самій вершині неформальної ієрархії живуть у байдужості до збройної боротьби, яка зараз точиться", – написав військовослужбовець, а до війни відомий громадський діяч Ігор Луценко.
"Вони крадуть у нас не стільки гроші, вони крадуть дещо набагато цінніше. Вони мають формальні повноваження, але їх не застосовують для того, щоб зробити ту ж енергетику – скелет нашого тилу – захищенішою та витривалішою. Що це є, як не прихованим дезертирством зі своєї ділянки фронту?
Вони мають найдорожчий ресурс: зараз це доступ до вуха Верховного головнокомандувача, якому підпорядкований і тил, і фронт. І вони цей золотий ресурс витрачають для того, щоб шкодити, а не щоб допомагати. Що це є як не диверсією в одній із найнебезпечніших форм?
Але чи не ту саму огидну байдужість до війни можна зустріти не тільки серед топових представників владної групи, але і серед так званої опозиції, і серед табору тих, хто називає себе лідерами суспільної думки, і серед грандів журналістики чи зірок культури?
Якийсь депутат профільного комітету Верховної Ради, котрий пафосно мовчить ці всі роки щодо наймасштабніших проблем в армії, але отримує зарплату, – чи не такий він самий злочинець?
Мільярдер зі списку Forbes, котрий, крім піару, не використав і десятої долі своїх колосальних засобів та лобістських можливостей для захисту батьківщини, – хто він, як не дезертир? Хто, як не він, кинув справу оборони країни у жахливій неорганізованості та некомпетентності – маючи найкращі компетентності, досвід і здібності для організації бойової роботи?
Популярний співак у прекрасній фізичній формі, котрий без упину їздить з концертами й жодного дня не воював, – чи не більше він своїм прикладом зробив для пропаганди СЗЧ, ніж усі ворожі соловйови разом узяті? Чи не так само у цьому спрацював краще усіх скабєєвих топовий український публіцист, котрий відверто каже, що він “біла кістка” і не має воювати?
Усі ці VIP-СЗЧшники, парламентські дезертири та масові поп-ухилянти – ви думаєте, що від них менше крові і смертей, менше стертих у порох бахмутів?"
Наші інтереси:
Нарешті піднімається питання, то скільки ж у нас реально на війні військових, а скільки військових на папері та в зарплатних відомостях. Скільки військових не воюють, а займаються своїми справами? Були ж випадки (але вони замовчувалися), коли "ловили" на гарячому вищих командирів, у яких друзі або брати-свати та інші блатні рахувалися військовими на папері й отримували виплати, але реально не воювали та навіть не служили у війську! Потрібно провести щось на кшталт аудиту – і ми вжахнемося, коли побачимо, скільки витрачається коштів на утримання тилових "воїнів", паркетних генералів, штабних щурів, etc. Ми ще побачимо, як корупція квітне буйним цвітом у різних генеральних та командних штабах, як крадуть гроші на Армії, як займаються приписками і відкатами...
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Міндічі та компанія крадуть у нас не тільки гроші. Топчиновникам держави байдуже до війни – Ігор Луценко
Світ:
"Найбільше, що мені огидно у цій всій історії з Міндічем і його численною компанією, – це відсутність уваги до війни, ось що для мене є їх найгіршим гріхом. Але в тому то й справа, що міндічі тут, на жаль, – не одинокі".
25111902.jpg
"Втратити 100 млн під час бойових дій – це справа декількох годин. Це болісно, але це не смертельно. Смертельно, коли люди на найвищих щаблях нашого державного організму і на самій вершині неформальної ієрархії живуть у байдужості до збройної боротьби, яка зараз точиться", – написав військовослужбовець, а до війни відомий громадський діяч Ігор Луценко.
"Вони крадуть у нас не стільки гроші, вони крадуть дещо набагато цінніше. Вони мають формальні повноваження, але їх не застосовують для того, щоб зробити ту ж енергетику – скелет нашого тилу – захищенішою та витривалішою. Що це є, як не прихованим дезертирством зі своєї ділянки фронту?
Вони мають найдорожчий ресурс: зараз це доступ до вуха Верховного головнокомандувача, якому підпорядкований і тил, і фронт. І вони цей золотий ресурс витрачають для того, щоб шкодити, а не щоб допомагати. Що це є як не диверсією в одній із найнебезпечніших форм?
Але чи не ту саму огидну байдужість до війни можна зустріти не тільки серед топових представників владної групи, але і серед так званої опозиції, і серед табору тих, хто називає себе лідерами суспільної думки, і серед грандів журналістики чи зірок культури?
Якийсь депутат профільного комітету Верховної Ради, котрий пафосно мовчить ці всі роки щодо наймасштабніших проблем в армії, але отримує зарплату, – чи не такий він самий злочинець?
Мільярдер зі списку Forbes, котрий, крім піару, не використав і десятої долі своїх колосальних засобів та лобістських можливостей для захисту батьківщини, – хто він, як не дезертир? Хто, як не він, кинув справу оборони країни у жахливій неорганізованості та некомпетентності – маючи найкращі компетентності, досвід і здібності для організації бойової роботи?
Популярний співак у прекрасній фізичній формі, котрий без упину їздить з концертами й жодного дня не воював, – чи не більше він своїм прикладом зробив для пропаганди СЗЧ, ніж усі ворожі соловйови разом узяті? Чи не так само у цьому спрацював краще усіх скабєєвих топовий український публіцист, котрий відверто каже, що він “біла кістка” і не має воювати?
Усі ці VIP-СЗЧшники, парламентські дезертири та масові поп-ухилянти – ви думаєте, що від них менше крові і смертей, менше стертих у порох бахмутів?"
Нарешті піднімається питання, то скільки ж у нас реально на війні військових, а скільки військових на папері та в зарплатних відомостях. Скільки військових не воюють, а займаються своїми справами? Були ж випадки (але вони замовчувалися), коли "ловили" на гарячому вищих командирів, у яких друзі або брати-свати та інші блатні рахувалися військовими на папері й отримували виплати, але реально не воювали та навіть не служили у війську! Потрібно провести щось на кшталт аудиту – і ми вжахнемося, коли побачимо, скільки витрачається коштів на утримання тилових "воїнів", паркетних генералів, штабних щурів, etc. Ми ще побачимо, як корупція квітне буйним цвітом у різних генеральних та командних штабах, як крадуть гроші на Армії, як займаються приписками і відкатами...
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)