Слова – творці або руйнівники

“Найвизначальніша функція Отчого Слова поєднувати нас з Богом”, – О. Федик

Тобто від тих слів, які ми вживаємо в повсякденні. Адже кожне слово – це не просто поєднання певних звуків. Це передусім енергетичний заряд, який ми випромінюємо у Всесвіт.

У сиву давнину слово передовсім служило для єднання людини з Богом, наповнювало її життя глибшим змістом. І ці слова були короткими й точними: “Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні. А що більше над це, то те від лукавого”. Проте поступово людина обросла словами беззмістовними, а часом й лайливими, занедбавши первинне їх призначення. Паралельно й занепала віра в Бога.

Як свого часу твердила Ольга Федик: “Девальвація слова і девальвація душі – процес синхронний”. Людина, породивши грубі, брутальні, часто лайливі слова, наразила власне тіло на різні хвороби, а соціальне життя сповнила міазмами, що остаточно зруйнувало душу людини. Ставши бездуховною істотою, людина зав'язла в матеріальному світі й почала служити злу, що й породило нинішні негаразди.

Сьогодні нагальним є питання очищення української мови. Очищення від слів-покручів, слів-руйнівників і пустопорожніх слів, що є основним для оздоровлення нашої нації.

Мовою ми створюємо програму власного життя, тобто, як говоримо, так і живемо. Є слова, які наповнюють нас енергією, зцілюють, творять. І є, на жаль, слова, що руйнують, вбивають, створюють хаос. Що також підтверджує німецький психотерапевт Носсрат Пезешкіан. Він виявив слова, які програмують хвороби тіла, матеріалізують їх у ньому або не дозволяють тіло зцілити. Це слова або вислови, які мають небезпечну руйнівну енергію. До таких належать майстерно замасковані в образні вислови слова-руйнівники.

Ось приклади таких, на перший погляд, безневинних висловів: багато крові мені попсували; всю шию мені відсиділи; заганяли мене до смерті; лопнуло моє терпіння; сидить у мене в печінці; щось мене гризе й ін.

Саме такими висловами, як довів психотерапевт Носсрат Пезешкіан, ми віддаємо чіткі команди власному тілу, програмуємо в ньому хворобу або невдачу.

Водночас наша мова напрочуд багата на фразеологізми дотепного, жартівливого, оптимістичного змісту, які є доволі інформативними. Часом короткі фразеологічні символи позначають цілі образи. Окрім цього, це невичерпне джерело позитивної енергії. Ось приклади таких висловів:

від і до – тобто від початку до кінця щось зроблено, прочитано, вивчено, написано.

Пекти раків – соромитися.

Знати на зубок – знати дуже добре.

Намотати на ус – запам'ятати.

До цурки – повністю, на дрібні шматочки.

Мов на крилах – дуже швидко.

Чути крила за собою – відчувати натхнення та силу.

Крила є символом піднесення, сили, впевненості, розуму, духовності. Також символом лету, швидкості та уособленням духовної сили ангела. Власне, основою української фразеології є загалом ті символи, що були змістом життя наших предків. Це земля, сонце, небо, зорі, світ, хліб, ряст, плуг, серце, голова, пісня й ін., які символізують святість, радість, щастя, здоров'я, любов, багатство... Вимовляючи їх, ми знаходимо гармонію, досягаємо певного успіху. У цьому багато хто з нас переконався, читаючи “Живе слово”, наповнюючи власне тіло чистими, сонцесяйними, животворними словами:

Основа образу Творця:

Вишній Дух, Світлу душу, Плоть міцну

Живим словом формуємо!

Саме в цей період, очищені “Словом”, і позбулися певних проблем. Тобто “Живе слово” є також прикладом того, якою лексикою ми маємо послуговуватись.

Отож, вживаймо слова, пройняті силою і світлом, чіткі та зрозумілі – сповнюймо простір життєдайною енергією Божого слова. Адже слово повинно очистити людські душі, скерувати думки, наміри, бажання і прагнення українського суспільства до вищої мети.