Соціоніка - наука про стосунки між людьми

Чому так часто розумні, порядні, освічені люди вступають в конфлікт один з одним? Як краще зрозуміти ділових партнерів і передбачати дії конкурентів? Як швидко зібрати психологічно сумісну команду і визначити місце кожного в ній? Як прогнозувати розвиток політичних подій, виходячи з персональних особливостей політичних діячів? 

Це - лише деякі з питань, якими займається молода наука - соціоніка . Соціоніка встановила і довела існування шістнадцяти людських типів, кожен з яких знає лише мову спілкування своєї групи. Таким чином вдалося глибше зрозуміти можливості людей, їх слабкі і сильні сторони, принципи їх психологічної сумісності. 

(А. Ауґустінавічуте) 

Соціоніка вже завоювала величезну популярність в найширших кругах, і популярність її постійно росте. 

Що ж таке соціоніка? Якщо говорити коротко, то соціоніка - це наука, що вивчає інформаційну психологію спілкування. Предметом вивчення соціоніки є так звані психологічні типи і відносини між ними (а зрештою і конкретні люди, які є носіями цих типів). Соціоніка довела, що існує 16 типів особистостей (типів характеру або Типів Інформаційного Метаболізму - ТІМ) і встановила закони, за якими вони взаємодіють один з одним. 

Трохи історії 

Отже, про все по порядку. Перші спроби типування людей були зроблені ще на стародавньому Сході китайськими астрологами. Вони намагалися пояснити відмінності людей за допомогою 4-х так званих "стихій": вогню, води, повітря і землі. 

Проте перші помітні успіхи в галузі дослідження психіки людини були досягнуті лише на початку 20-го століття і зв'язані вони з ім'ям відомого психолога Зігмунда Фрейда. Він запропонував розглядати психіку людини як якусь структуру, в якій він виділяв кілька рівнів: свідомість (его), передсвідомість (суперего) і область несвідомого (ід). Він описав, як взаємодіють ці рівні. 

Проте, багато хто по праву вважає родоначальником соціоніки К.Ґ. Юнга - швейцарського психолога, учня і соратника Фрейда - який в результаті своєї багаторічної психологічної практики виділив і описав вісім так званих психологічних типів. 

Юнг вперше ввів в практику такі поняття як екстраверсія і інтроверсія. Він відмітив, що одні люди відкритіші, товариські, доступні, їхній інтерес як би спрямований до зовнішнього світу (їх він назвав екстравертами), а інші - напроти, замкнуті, стримані, недоступні, їхній інтерес спрямований до свого внутрішнього світу (це інтроверти). 

І ще він ввів поняття функції психіки, яких він виділив чотири: мислення, емоції, відчуття і інтуїцію. Він відмітив, що одні люди краще оперують з логічною інформацією (міркування, висновки), а інші краще орієнтуються в царині людських взаємин, їх відчуттів. Треті в першу чергу звертають увагу на свої відчуття (колір, запах, дотик, слух, зручності...) Четверті покладаються в основному на свою інтуїцію (передчуття, здогадка, фантазія, схоплювання ситуації в цілому...) Все це він виклав в своїй фундаментальній роботі «Психологічні типи», яка побачила світ в 1921 році. 

Одним з основних результатів цієї роботи було твердження про те, що функції психіки людини розвиваються неоднаково, і, як правило, одна з чотирьох розвинена найсильніше, а інші - слабкіше. Крім того з пари екстраверсія-інтроверсія також щось переважає: або людина більшою мірою екстраверт, або інтроверт, хоча присутнє і те, і інше, але чогось обов'язково більше. Таким чином виходять 8 типів (в результаті комбінації 4-х функцій психіки та екстраверсії або інтроверсії), які Юнг детально описав в роботі «Психологічні типи». 

На жаль сучасниками Юнга його типологія не була гідно оцінена (або не зрозуміла, - багато хто вважає, що Юнг в якомусь сенсі випередив час). Як відзначали багато фахівців, типологія Юнга працювала тільки в його руках. 

Дуже багато для популяризації ідей Юнга зробили Кетрін (учениця Юнга) і Ізабель (її дочка) Майєрс Бріггс. Вони допрацювали теорію Юнга і виділили 16 типів, залежно від того, яка функція психіки стоїть на другому місці після найсильнішої (про це згадував ще сам Юнг, але не акцентував на цьому увагу) Вони детально описали кожен з цих типів і розробили тест для визначення типу особистості, який з успіхом застосовується на практиці до цього дня (тест MBTI). Область психології, яку розвивали Кетрін і Ізабель Майєрс Бріггс, отримала назву типологія, яка в даний час достатньо поширена в Америці і в Європі. Багато американців і європейців, наприклад, знають свій психологічний тип.

 

Проте справжній прорив в цій області відбувся лише в 70-і роки, коли праці Юнга потрапили в поле зору дослідника з Литви (педагога, економіста за освітою) Аушри Ауґустінавічюте. Її довгі роки хвилювало питання: "чому при бажанні людей бути добрими, чуйними, добродушними - в їх спілкуванні незрозуміло звідки з'являється дратівливість, злість". Ретельно вивчивши і переробивши положення Юнга, а також використовуючи праці відомих психологів Е.Кречмера, А.Личко і теорію інформаційного метаболізму А. Кемпінського, Аушра за допомогою спеціальних символів побудувала модель психіки кожного з 16 типів. На підставі цієї моделі вона показала, як ці типи взаємодіятимуть між собою (слід зазначити, що Аушра не знала про існування типології Майєрс Бріггс, але також прийшла до висновку, що типів 16). 

Аушра встановила, що основна відмінність між типами полягає в тому, що вони по-різному сприймають і обробляють інформацію. Так, одна і та ж подія, один і той же предмет різні типи сприймають по-різному. Також по-різному вони описуватимуть цю подію або предмет. Хтось звертає увагу на форму предмету, хтось на його естетичний вигляд, хтось на його корисність і т.д. Хтось звертає в першу чергу увагу на те, «що» було сказано, а для когось набагато важливіше, «як» було сказано (та ще і «ким» було сказано). Для когось «бурчання» партнера сприймається як причіпка, а для когось - як заклик до дії. 

Найбільш значущим успіхом підходу Аушри стала розробка інтертипних відносин, тобто відносин, що виникають між різними типами. Аушрою з колегами було встановлено і описано 16 видів відносин. Вона обґрунтовано показала, чому одні типи чудово уживаються один з одним, а інші конфліктують. Вся справа знову ж таки в різниці отримання і засвоєння інформації різними типами. Уявляєте, що це може дати! Тепер, знаючи тип людини, ви заздалегідь можете передбачити (у певних межах, звичайно) які у вас з нею складатимуться відносини! А відносини, як було показано, можуть бути найрізноманітнішими: від повного взаєморозуміння і доповнення (дуальні) до конфліктних. Тут слід зазначити, що в питанні інтертипних відносин соціоніка помітно обігнала західну типологію, в якій інтертипні відносини або зовсім не розглядаються, або це робиться на простому описовому рівні. 

Російська Академія природних наук (РАПН) визнала соціоніку відкриттям і нагородила її творця - Аушру Ауґустінавічюте - дипломом про відкриття і медаллю ім.П.Л.Капіци. 

Дуальні відносини слід виділити особливо серед всіх інших. Це відносини, при яких два типи як би доповнюють один одного: у чому сильний один, в тому слабкіший інший і навпаки. Разом же дуали складають як би єдине ціле. Вони підтримують один одного, не роблять образливих зауважень, не дратують один одного. Особливу цінність дуальні відносини представляють в шлюбі, коли психологічна дистанція між партнерами дуже коротка. Дуали сумісні не тільки в психологічному плані, але і в сексуальному. Встановлено також, що дуалізовані люди менше хворіють, швидше видужують. І навпаки недуалізовані частіше страждають від неврозів, різних розладів. 

Застосування соціоніки 

Де ще може знайти застосування соціоніка. Практика вже показала, що в найрізноманітніших галузях, де мова йде про людину як про особистість і про стосунки між людьми. 

Це, по-перше, професійна орієнтація. Соціоніка допоможе правильно вибрати найбільш відповідний для даної людини вид діяльності, де б вона змогла найповніше проявити свої здібності. 

Соціоніка допоможе вам краще зрозуміти себе, виявити свої слабкі і сильні сторони і підкаже в якому напрямку слід розвиватися. Вона допоможе вам зрозуміти інших людей і, виходячи з цього, підкаже, як будувати стосунки з конкретною людиною. 

Соціоніка підкаже вам як будувати свої взаємини з діловим партнером, виходячи з його і ваших особових особливостей. Допоможе будувати взаємини в колективі і по можливості вносити корективи до своєї поведінки. 

Соціоніка допоможе створити працездатну злагоджену команду для вирішення виробничих і інших завдань. 

Особливо хотілося б зазначити про так звані квадри - четвірки найбільш сумісних типів. У соціоніці 16 типів діляться на квадри - по 4 типи в кожній. Учасників квадри об'єднує певна спільність інтересів, а головне - відсутність можливостей конфлікту. Один одного вони завжди розуміють, за словами і вчинками не помічають нічого образливого. Спільна робота виключно плідна і продуктивна. Квадри можна утворити з чималої кількості людей, притому абсолютно не обов'язково, щоб кожного з типів ТІМ була б однакова кількість. Примітно, що, якщо в таку групу потрапляє людина з іншої квадри, вона або відчуває себе виключно незатишно, або ставить в таке положення всю квадру. 

Особливий інтерес представляє застосування соціоніки в педагогіці. Розроблена і вже використовується на практиці концепція навчання, що враховує типи особистостей як учнів, так і вчителів в школах. Використання такого підходу підвищує успішність учнів і покращує психологічний клімат в класах. 

Нарешті, вона може знайти застосування в медицині. Наприклад встановлений факт, що певні типи частіше страждають певними захворюваннями. Наприклад, логічні екстраверти частіше хворіють на серце, етичні екстраверти - нирками, інтуїтивні екстраверти - шлунком, підшлунковою, печінкою. Встановлено також, що функції психіки людини пов'язані з так званими «чакрами» - енергетичними центрами організму, які у свою чергу пов'язані з певними органами людини. Дослідження в цій області також ведуться. 

Методи соціоніки вже використовуються в аналізі історичних процесів, соціології і політології. Так, О.Букалов і В.Гуленко в кінці 80-х років сформулювали новий закон історичного розвитку - "закон змінюваності квадр", який дозволяє абсолютно інакше поглянути на ряд історичних подій, у тому числі на історію СРСР, тоталітаризм, перебудову, утворення СНД. Всі ці події представляють різні фази еволюції держави або етносу. Описуючи політичних лідерів методами соціоніки, можна багато що сказати про їхні стилі дій і мотиви, прогнозувати їх сумісність з іншими політиками і відношення до різних ідеологій. 

Розуміння національного характеру, ментальності етносу, регіону, міста, будь-якого цілісного колективу людей дає можливість оцінити шанси політиків і реакцію виборців на ті або інші дії під час виборчої кампанії. 

Висновок 

На закінчення хотілося б відповісти на два питання, що задаються найчастіше. По-перше, часто питають: чи може тип людини змінюватися з часом. Соціоніка дає однозначну відповідь: ні, не може. А якщо це і відбувається під впливом яких-небудь зовнішніх чинників, то, як правило, це приводить до неврозів і, як відзначав Юнг, «подальше лікування цього індивідуума можливе тільки через виявлення природно відповідної йому установки». 

Друге питання, що часто виникає, є питання про те, чи можливий так званий «гармонійний розвиток особи», тобто однаковий розвиток двох і більшої кількості функцій. При тестуванні люди часто сумніваються: екстраверти вони або інтроверти, сенсорики або інтуїти, їм здається що порівну і того, і іншого. Насправді через те, що людина не знає, як це буває у інших, йому здається, що і того, і того в ній порівну. Щоб уникнути непорозумінь процитуємо Юнга: «Як показує досвід, основні психологічні функції рідко або майже ніколи не мають рівної сили або однакового ступеня розвитку у одного і того ж індивідуума. Зазвичай та або інша функція переважує як в силі, так і в розвитку.» 

Також хотілося б відзначити, що соціоніка не розділяє типи на «хороших» і «поганих», у всіх є свої слабкі і сильні сторони. Соціоніка рекомендує розвивати свої сильні сторони, а слабкі підтягнуться услід за ними. Не сприймайте свої вади як недоліки, а вважайте їх особливостями вашого типу особи, залишайтеся собою і тоді ви зумієте найкращим чином проявити те, що закладене у вас природою. 

І пам’ятай головне гасло соціоніки – «Наші недоліки – це зворотній бік наших чеснот»!