Соцмережі як могильник цивілізації

Нещодавно прем'єр-міністр братської Туреччини Таїп Ердоган між іншим обмовився в тому сенсі, що «соціальні мережі - загроза суспільству» (і негайно заарештував дюжину блоґерів). Ви, звичайно, скажете, що таких поборників суспільного блага не варто і слухати, і місце їм на смітнику історії, - і, можливо, матимите рацію. Але саме по собі твердження цікаве: не «окремі елементи, інспіровані з-за океану» несуть загрозу суспільству, а самі соцмережі.

І це підтверджують дослідження соціологів. Кажуть вони, що сам факт публічного вияву різних поглядів призводить до поляризації, причому одна з думок зрештою одержує приголомшливу масову підтримку - куди більшу, ніж якби громадяни висловлювали свої уподобання приватно, наприклад - через виборчі бюлетені. І, нарешті, саме цікаве твердження: яка саме думка завоює підтримку мас, заздалегідь передбачити неможливо, це результат випадкового процесу.

Дослідники вперше встановили цей факт коли вивчали не політичні пристрасті людей, а їхні музичні смаки. Вони брали групу піддослідних і давали їм прослухати пісні нікому не відомих музичних колективів, а потім просили кожного скласти рейтинг вподобаних пісень (точніше, їх просили завантажити вподобані пісні для подальшого прослуховування). Як і слід було очікувати, в середньому всі пісні отримали приблизно однакове число завантажень, оскільки всі були дуже посередні.

Але ситуація змінилася, коли відомості про те, хто що вантажить, стали доступні кожному учаснику дослідження. Миттєво в списку з’явилися лідери та аутсайдери: пісню, яку ще ніхто не завантажив, вибирали вкрай неохоче, а лідера продажів хапали всі. Ще гостріше вияаилася нерівність, коли дослідники звели рейтинги в таблицю і в реальному часі показували її учасникам на екрані (ніби як голосування на «Євробаченні») - тут уже верхній рядок рейтингу йшов угору стрімкіше за всіх.

А найціквіший результат був отриманий тоді, коли з піддослідних сформували вісім незалежних груп (вісім «світів»). У кожній був свій рейтинг пісеньок - різниця між лідером і аутсайдером (за наявності соціального тиску, тобто коли всі знали про вибір один одного) була величезною. Але при цьому лідери та аутсайдери у всіх «світах» були різні, так що в середньому по всіх восьми групах ніяких особливих переваг не виявлено. Результат у кожній групі був абсолютно випадковим.

Подумати тільки! А ми-то в глибині душі вірили, що людський консенсус веде наш (єдиний) світ якимось виразним маршрутом, нехай не завжди найкращим, але розумним. А виявляється, він може привести взагалі куди завгодно - випадковим чином.

За іронією долі стаття Салганика, Додс і Уотс з’явилася в тому самому році, коли Марк Цукерберґ відкрив публічний доступ до «Фейсбуку», а Джек Дорсі зробив «Твіттер». Обидві соцмережі, з їх лайками і ретвітами, страшно схожі на «світи», сконструйовані в дослідженні: начебто спеціально творці передбачили все, щоб зробити соціальний тиск на вибір користувачів максимальним. Результат? Якщо вірити соціологам, результат повинен бути такий: одна з ідей, випадковим чином витягнута з колоди, раптово опановує величезну масу людей.

Зараз про цю роботу знову згадав автор статті в Scientific American Озгун Атасой, турок за національністю. Згадав самі розумієте в якому контексті: дивувався, як це покоління турків, якому всі дорікали в повному пофігізмі, раптом з дріб’язкового приводу влаштувало таку чудову бучу. Соцмережі, вважає він, збільшують амплітуду і непередбачуваність масових реакцій до рівня, небезпечного для людської цивілізації. А не тільки для окремих підгнилих нацлідерів, як нам, у нашому ліберальному засліпленні, хотілося б думати.

Що ж робити, запитує автор, як утримати стабільність? А ніяк, відповідають вперті факти. Число користувачів соцмереж стрімко зростає і в Ірані, і в Китаї, незважаючи на цензуру, так що дехто вже дуже сильно запізнився контролювати інтернет. Та й час спрацьовування будь-якої державної системи контролю на пару порядків більше, ніж характерний час загоряння твіттерно-фейсбучной революції. Так що вчені-соціологи поки не можуть запропонувати занепокоєним нацлідерам ніякої виразної програми. Окрім хіба що самої наївно-прямолінійної: «А ви не робіть нічого поганого, і ніхто вас не скине».

Інший рецепт - постити більше котиків і лайкати їх нестримно. Тоді будь-яка підривна ідея загубиться серед котиків, і стабільність у країні не буде скомпрометована.

Джерело: журнал "Сноб"