Справжній екотранспорт для міста - це електровелосипед

Заміна дизельних та бензинових авто на електромобілі широко подається в світі як вихід із ситуації глобальної кліматичної кризи, вирішення проблеми забруднення повітря в містах та альтернатива нафтовій голці. Частково такі сподівання звісно виправдані. Електромобілі будуть відігравати важливу роль у майбутньому. Але чи достатнього простої заміни старих авто на нові електромобілі? 

Відповідь може бути несподіваною - визначальним може стати масове поширення електровелосипедів. Цей феномен нещодавно активно обговорювали на майданчику World Economic Forum (WEF). Як показує досвід накопичений в багатьох містах світу впродовж останніх кількох років, електробайки є найефективнішим видом транспорту,  дозволяючи економити час і гроші. Їх поширення досі не привертало уваги економістів, але тепер починає стрімко прискорюватися - особливо в країнах Азії. Як можна це пояснити? 

Час - це найцінніше, що мають люди. Це одне з того, чого не можна купити за гроші. Якість нашого життєвого часу залежить в основному від особистого вибору. Нажаль багатьом не вистачає того, що можна назвати “гігієною часу”. Гігієна розуміється як набір практик, що сприяють збереженню громадського здоров'я. Аналогічним чином, ті практики, які сприяють більш здоровому та продуктивному використанню нашого життя, варто сприймати як “гігієну часу”: оптимальне використання обмеженого часового ресурсу, запобігання стресу та радість через усвідомлений вибір. 

У світі, де 75 мільйонів людей кожен рік мігрують з сільської місцевості до міст, ті витрати часу, який люди витрачають на трафік, є вражаючими. У США середній подорожуючий витрачає 100 годин на рік, сидячи у пробках. Протягом усього життя  це становить півроку. 

Наш повсякденний вибір впливає на те, скільки часу ми маємо для улюблених справ. Як видається, більшість людей не знають про те, що велосипеди приблизно такі ж швидкі, як автомобілі в містах. За статистичними підрахунками, в країнах ЄС в години пік  велосипеди швидші за автівки на цілих 40%. При цьому порівняння електокарів та електровелосипедів не змінює рівняння на користь чотирьох колес. Навпаки, електробайки посилюють перевагу над чотирьохолесними, дозволяючи пересуватися швидше, ніж на велосипедах без підсилення. Зрештою, транспортні витрати часу значно зменшуються з електробайками, особливо якщо додати до фактичного часу проїзду той час, який ми витрачаємо на ту роботу, аби заробити на дорогий чотирьохколесний засіб. 

Для прикладу візьмемо подорож на 10 кілометрів - нормальну міську відстань. Не в  годину пік, в середньому, таку відстань можна подолати на електромобілі за 20 хвилин , а на електровелосипеді – за 33 хвилини. Але ані велосипеди, ані автомобілі зазавичай не даються безкоштовно. Аби заробити на них, доводиться працювати довгі години. 

Скільки ж потрібно працювати щоб забезпечити себе приватним транспортом? За підрахунками WEF, середня вартість електромобіля, включаючи вартість покупки та технічне обслуговування, дорівнює 40 хвилинам роботи на кожні 10 пройдених кілометрів. Вартість електричного велосипеда складає у еквіваленті всього 6 хвилин роботи кожні 10 кілометрів. У підсумку, щоб долати таку відстань кожен день, електромобіліст має у перерахунку витрачати 1 годину власного життя, а власник електробайку - менше 40 хвилин. Отже очевидно, що електромобілі, як і їхні більш брудні колеги із двигунами внутрішнього згоряння, забирають набагато більше нашого дорогоцінного часу, ніж електричні велосипеди. Вони просто не гігієнічні за часом. 

Гігієна часу полягає в тому, щоб знайти для себе більше часу для мислення  та улюблених справ. Такі види дозвілля як прогулянки чи веломандрівки підтримують здоров'я, підвищують задоволення життям та добробут, стимулюють творчість. У цьому сенсі для “гігієни часу” визначальною є ефективність - це спосіб працювати краще, а не просто більше. 

Також потрібно не забувати про простір - про міське середовище. Як і авто на викопному паливі, електромобілі потребують багато землі в містах для інфраструктури (дороги, місця для паркування, зарядні станції, автомийки, шиномонтажі та ін.). Місто, орієнтоване на машини, не є зручним для життя та відпочинку людей. До такого висновку прийшли в Європі після транспортних колапсів, що спіткали багато європейських міст у 1970-х роках. Дійсно, в місті, де забагато машин, для людей не лишається місця. Зокрема, й через парковку приватних авто, які використовуються за призначенням лише кілька годин на день. 

З іншого боку, легкі двоколесні транспортні засоби зазнали значних вдосконалень останнім часом. Завдяки застосуванню електроніки вони стали більш привабливими та зручними. Не дивно що в китайських містах спостерігається масовий прихід електричних велосипедів. Вони дозволяють подорожуючим рухатися швидше і довше, ніж на звичайних велосипедах, легко і зручно долаючи шлях до роботи не вкриваючись потом. 

Дослідження виконане міжнародною компанією McKinsey, показує що великі міста в усьому світі поступово скорочують частку автомобільного транспорту, при цьому, окрім розвитку громадського транспорту, потужним фактором є електричні велосипеди.

Наприклад, у Мадриді та Копенгагені зараз доступний прокат електричних велосипедів, тоді як по всій Англії, Голландії та Данії власники електровелосипедів можуть їхати на роботу по "велосипедних супермагістралях", які ширші за звичайні велосипедні смуги та мають небагато перетинів, що дозволяє використовувати повний потенціал електричних велосипедів. 

Якщо поглянути на ситуацію в Україні, то доводиться констатувати що транспортна політика більшості міст є дуже автомобілецентричною. Міста десятками років проектувалися під автомобілі та потреби їх власників. 

Вже зараз в Києві 2% площі міста зайнято під дороги та парковки, однак згідно стратегії розвитку столиці, передбачається збільшити цю частку аж до 6%. Звісно що найлегше це зробити не за рахунок зносу споруд та будинків, а за рахунок знищення зелених зон, що аж ніяк не сприятиме покращенню ситуації в місті. Зараз стає очевидними що підхід “бізнес як завжди” не є раціональним та продуктивним, він веде до погіршення “гігієни часу”. 

Аби Київ та інші українські міста стали більш зручними та дружніми до людей, потрібно послідовно втілювати зовсім інші методики та підходи. Одним із позитивних зрушень є те, що 8 лютого Київська  міська рада ухвалила Концепцію розвитку велосипедної інфраструктури в Києві, яка розроблялась за допомоги Асоціації велосипедистів Києва. Цей документ закладає основу для створення велосипедної інфраструктури в Києві, зокрема створено карту розвитку мережі велодоріжок. 

Незважаючи на очевидні переваги електричних велосипедів та їх зростаючу популярність, їх роль для міської мобільності майбутнього досі не помічається. Державний сектор все фокусується лише на автомобілістах, фінансуючи та посилюючи згубні тенденції, майже не вкладаючи інвестицій у електричні велосипеди та інфраструктуру для них. 

Електровелосипеди та легкий електротранспорт можуть не тільки допомогти врятувати наші міста від смогу та запобігти подальшому глобальному потеплінню, а й вивільнити для нас той час і простір, які ми марно втрачаємо. Щоб це сталося, вони мають отримати політичну та фінансову підтримку, подібну до тієї, якою користуються електричні автомобілі. 

Уявіть собі, на особистому рівні, наскільки більше часу ми могли б отримати - для наших дітей, сімей, улюблених справ - до того, що ми справді цінуємо в житті, якщо б ми порахували свою “гігієну часу”  і пересіли на електричний велосипед.