Стратегія ьф – це не лише війна на полі бою, а й довгостроковий план із дестабілізації Заходу до 2045 року : інтерв’ю генерал-майора ГУР Іллі Павленка

Характеристика поточного етапу війни: Росія втрачає стратегічну ініціативу

Павленко чітко окреслює, що Росія не досягла своїх стратегічних цілей у війні проти України. Її первинний задум – швидке захоплення України для встановлення нових "правил гри" в Європі – провалився. Генерал-майор посилається на брошуру Антона Вайно, глави адміністрації Путіна, під назвою Ціна перемоги. У ній Вайно наголошує, що війни ведуться не лише заради територій, а заради економічного та політичного зиску. Росія прагнула використати Україну як плацдарм для тиску на Європу, вимагаючи повернення до кордонів НАТО 1997 року та відведення американської ядерної зброї з країн колишнього Варшавського договору.

Однак, як зазначає Павленко, ефект несподіванки, на який розраховувала Росія у 2022 році, не спрацював. Українська розвідка, зокрема під керівництвом Кирила Буданова, передбачила можливі удари та підготувалася. Наприклад, ще у 2014 році ГУР аналізувало сценарії захоплення аеропортів для повернення Януковича, що дозволило вжити превентивних заходів, таких як розміщення зеніток у Борисполі. У 2022 році швидка реакція спецназу та роздача зброї населенню зірвали плани Кремля щодо блискавичного захоплення Києва.

Ключові факти:

• Росія не досягла стратегічної мети – встановлення контролю над Європою через Україну.
• На тактичному рівні Росія має локальні успіхи, але вони спрямовані на внутрішню аудиторію та тиск на Захід для переговорів.
• Економічні та політичні зиски, на які розраховував Кремль, залишаються недосяжними.

Оцінка російської армії: Потужна, але зламана машина

Павленко порівнює російську армію з "потужною, але зламаною машиною". Вона зберігає значний потенціал завдяки людським і матеріальним резервам, але має критичні слабкості. Головна перевага Росії – здатність мобілізувати величезну кількість людей. За даними Павленка, навесні 2025 року Росія провела рекордну мобілізацію – 160 000 осіб, з планами залучити до 400 000. Ці резерви використовуються для "м’ясних штурмів", але середня ланка командування залишається непрофесійною, що призводить до величезних втрат.

Щодо техніки, Росія втратила значну частину своїх запасів, успадкованих від СРСР. Багато танків і літаків "канібалізуються" – розбираються на запчастини для відновлення інших одиниць. Нові танки, як-от "Армата", не використовуються в бойових діях, а накопичуються для майбутніх операцій, що свідчить про довгострокові плани Кремля.

Ключові слабкості російської армії:

• Низький професіоналізм середньої ланки командування.
• Залежність від застарілої техніки та канібалізації.
• Виснаження ресурсів через санкції та втрати на фронті.

Диверсії ГУР на території Росії: Удари по ахіллесовій п’яті ворога

Одним із найцікавіших аспектів інтерв’ю є розкриття роботи ГУР на території Росії. Павленко розповідає про операції спецназу, які проводяться на глибині до 600 км, як-от знищення бомбардувальника Ту-22М3 в Новгородській області групою під командуванням Олега Бабія. Такі рейди вимагають надзвичайної підготовки, автономності та вміння уникати виявлення.

ГУР також систематично атакує логістичні об’єкти (мости, залізниці, нафтопереробні заводи) та ліквідує ключових осіб, причетних до виробництва зброї чи воєнних злочинів. Наприклад, удари по конструкторах ракетного озброєння чи пілотах, які бомбили цивільне населення, є частиною стратегії "справедливої відплати". Ці операції не лише послаблюють військовий потенціал Росії, а й деморалізують її суспільство.

Приклад операції:

• У 2024 році Кирило Буданов поставив завдання знизити спроможність російського ВПК. У результаті почалися точкові удари по нафтопереробних заводах і логістичних вузлах, що ускладнило постачання палива для російської техніки.

Економічна криза в Росії: Санкції та рецесія

Павленко підкреслює, що економіка Росії перебуває на межі рецесії. Санкції, брак іноземних інвестицій і високі відсоткові ставки (до 16%) стримують розвиток. Підприємства, які працюють на оборону, стикаються з проблемами кредитування та зростання витрат. Наприклад, на Петербурзькому економічному форумі 2025 року російські фінансові функціонери, такі як Набіулліна та Сілуанов, відкрито говорили про рецесію, хоча намагалися применшити її масштаби.

Росія змушена витрачати величезні кошти на оборону, не створюючи доданої вартості. Це призводить до стагнації економіки, зростання цін і зниження рівня життя. Водночас російські еліти ігнорують вказівки Путіна щодо припинення імпорту, розуміючи, що без іноземних технологій економіка зупиниться.

Економічні проблеми Росії:

• Високі відсоткові ставки стримують бізнес.
• Відсутність іноземних інвестицій через санкції.
• Залежність від імпорту технологій, попри спроби його обмежити.

Відносини Росії та Китаю: Союз чи гра в одні ворота?

Павленко розвінчує міф про Китай як "союзника" Росії. Китай використовує Росію як інструмент для послаблення Заходу, купуючи енергоносії за зниженими цінами та обходячи санкції через підставні компанії. Однак Пекін не зацікавлений у посиленні Росії як регіонального гравця. Наприклад, проект "Сила Сибіру-2" гальмується через невигідні для Росії умови.

Китай також активізує економічну експансію в окупованому Криму, але уникає офіційного визнання анексії, щоб не потрапити під санкції. Це свідчить про прагматичний підхід Пекіна, який розглядає Росію як тимчасового партнера, а не стратегічного союзника.

Ключовий висновок:

• Китай використовує Росію для власних економічних і геополітичних цілей, але не є її повноцінним союзником.

Майбутнє Росії: Дестабілізація чи консервація?

Павленко зазначає, що Росія планує свою стратегію до 2045 року, розробивши 15 сценаріїв військових конфліктів у Європі, зокрема чотири – проти Польщі. Це свідчить про довгострокові агресивні амбіції Кремля. Водночас економічні проблеми, санкції та внутрішній розрив між елітами й населенням створюють передумови для дестабілізації.

Для розвалу Росії потрібні три фактори:

1. Фінансова неспроможність держави – брак коштів на оборону та соціальні потреби.
2. Розрив між елітами та населенням – зростання соціальної нерівності.
3. Різке збіднення населення – економічний колапс, який може спровокувати бунти.

Поки що Росія уникає катастрофи завдяки авторитарній системі, але ці фактори поступово накопичуються. Павленко вважає, що сподіватися на швидкий розпад Росії не варто – потрібна активна робота Заходу та України для посилення тиску.

Висновок

Інтерв’ю Іллі Павленка розкриває, що Росія, попри свої невдачі в Україні, залишається серйозною загрозою. Її стратегія – це не лише війна на полі бою, а й довгостроковий план із дестабілізації Заходу до 2045 року. Однак слабкості Кремля – економічна стагнація, непрофесійна армія та залежність від зовнішніх технологій – дають Україні та її союзникам шанс.

ГУР, очолюване Кирилом Будановим, демонструє, що сучасна війна – це не лише зброя, а й інформація, психологія та економічний тиск. Успіхи української розвідки, від диверсій у тилу до розвінчання російських наративів, показують, що Росію можна перемогти. Але для цього потрібна єдність демократичного світу та чітка стратегія.