- Відвідувань: 37
- Переглядів: 45
!Святослав Хоробрий - українець!
Світ:
Спецтема:
Знаєте, здебільшого, поняття "українець" часто вживають неправильно, тому що давно втратили його первинне значення, сенс. То ж спробуймо "повернути речам свої імена".
Насамперед визначимося: говорячи про чиюсь українськість, ми маємо на увазі, що українець – це посада чи звання (як у війську чи в наукових колах, наприклад, доцент – 1) посада; 2) звання. ?Пригадуєте "доцент би змусив" (комедія "Джентельмени удачі")? :) ). Але ж розберімося – ?який доцент змушує? Звичайно, той хто на посаді, бо він виконує службові доручення. А доцент-звання змушує хіба що самого себе, бо звання зобов'язує до постійного самовдосконалення, росту, це перш за все відповідальність перед самим собою.
Йдемо далі. Стосовно Святослава Хороброго. ?Українець – це його етнічна приналежність чи його ідентифікація, як жителя певної місцевості, чи послідовника якогось вчення?
Святослав був сином Ігоря, онуком Рюрика – лицаря з посвяченої в руси/роси ("просвітлені", термін надетнічний) поморсько-балтійської знаті (варяго-фіно-балт) з Новгорода на Волхові. Тобто, етнічно він належав (опосередковано) до древніх венедів (венеди-руси + венедо-балти + венедо-самодійці-угри + венедо-фіни + венедо-карели = древні венеди),
а через ланцюжок зміни назв народу: європейські венеди – волхви-укри – слов'яни-руси (субареї – над духовні) – сумери-слов'яни(шумери – зоряні люди, тобто ті, які віщують від імені зір космосу і є надзвичайно духовними), а ще їм вавілоняни причепили прізвисько халдеї) – сігіни (за Геродотом) – карпи – слов'яни-дуліби (кривичі, деревляни, поляни, сіверяни) – … – … – русичі – русини – козаки – малороси – українці – арії – …– ? – Отже, Святослав був українцем етнічно.
А також був русом(росом), тобто послідовником вчення волхвів-укрів Імперії Дулібія Рось – Отже, Святослав був українцем і за званням.
Далі розкладемо слово на складові слова "укр+а+їнець" та розберемося зі значеннями його складових: корінь "укр" трапляється в назві духовних провідників древніх слов'ян волхвів-укрів, й означає – "волю (Бога) хвалящий", або "укрощающий волю народу"; суфікс "-їнець" – напевне, означає "послідовник чогось/когось".
Так от: "українець"– послідовник та учень волхвів-укрів "волю (Бога) хвалящий", стосовно Святослава Хороброго – "укрощающий волю народу" (тобто, звання). Святослав таким і був – згідно з вченням та настановами духовних провідників волхвів-укрів "укрощав" волю/сваволю народів (щоб не руйнували державу). Отже, Святослав був українцем ще й за посадою!
Думаю, ми можемо стверджувати, що київський князь Святослав Хоробрий є українцем і за посадою, і за званням, і етнічно.
Сьогодні "українець", як житель сучасної країни Україна – це лише посада, шанс набути звання… і, напевне, вже нову – арій.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Цікаве дослідження.
"здебільшого, поняття "українець" - не треба виділяти комою.
"То ж" - разом, сполучник, який можна замінити сполучником отже
"Наперед визначимося: говорячи про чиюсь українськість ми маємо" - Наперед - передусім або насамперед. Токож виділяємо дієприслівниковий зворот : говорячи про чиюсь українськість, ...
"Але ж давайте розберемося" - розберімося, який... Без давайте - давати можна щось, якусь річ. З цією темою можна ознайомитись тут: https://www.ar25.org/article/ochyshchennya-movy-ce-osvyachennya-dushi.html
"приналежність, чи його ідентифікація, як жителя певної місцевості чи послідовника" - розставляємо правильно коми: приналежність чи ідентифікація, як жителя певної місцевості, (повторення чи, тому кома) чи послідовника...
"де означало – "волю (Бога)" - й означає "волю..."
над духовні - разом.
"зустрічається в назві" - трапляється в назві.
напевне - вставне слово, виділяємо.
"згідно вчення" - згідно з вченням (згідно завжди вимагає прийменник з).
Дякую.
Творімо разом мову Сенсар!
Коментарі
Цікаве дослідження.
"здебільшого, поняття "українець" - не треба виділяти комою.
"То ж" - разом, сполучник, який можна замінити сполучником отже
"Наперед визначимося: говорячи про чиюсь українськість ми маємо" - Наперед - передусім або насамперед. Токож виділяємо дієприслівниковий зворот : говорячи про чиюсь українськість, ...
"Але ж давайте розберемося" - розберімося, який... Без давайте - давати можна щось, якусь річ. З цією темою можна ознайомитись тут: https://www.ar25.org/article/ochyshchennya-movy-ce-osvyachennya-dushi.html
"приналежність, чи його ідентифікація, як жителя певної місцевості чи послідовника" - розставляємо правильно коми: приналежність чи ідентифікація, як жителя певної місцевості, (повторення чи, тому кома) чи послідовника...
"де означало – "волю (Бога)" - й означає "волю..."
над духовні - разом.
"зустрічається в назві" - трапляється в назві.
напевне - вставне слово, виділяємо.
"згідно вчення" - згідно з вченням (згідно завжди вимагає прийменник з).
Дякую.
Творімо разом мову Сенсар!
Дякую за увагу до публікації. Поправив. Навчаємось разом!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Хочу добавити, що по релігії він скоріш завсе був аріанином, так яй і його матір Ольга та пізніше син Володимир. А те, що його називають язичником, це скоріше пізніша хуцпа. Слов'янський історик Мавро Орбіні, який користувався джерелами, які до нас не дійшли називає його хрестиянином
Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.
Шановний, хуцпа це називати Святослава хреситянином. Без сумніву, іудо-християни б скористалися цією інформацією для зміцнення панування над духовністю українців. Було б так само як з Ольгою, іудо-християнство якої нам нав/язують на кожному кроці. Натомість ми маємо повне замовчування життя та діяльності нашого великого пращура.
Більше того, на пропозицію про прийняття іудо-християнства Святослав відповів негативно-іронічно: якщо я полишу віру пращурів своїх, то не тільки військо моє сміятись з мене буде, а навіть їх коні. Судячи з інформації до іудо-християнства матері він відносився як до божевілля, тобто зі співчуттям. Не варто забувати, що під час правління Святослава, Ольга навіть не жила в Києві, а окремо у Вишгороді.
Рабів до раю не пускають.
Думаю, хуцпа тут в іншому.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Ще за часів князя Ігора (945 р.), тобто майже за півстоліття до хрещення Русі Володимиром, у Києві була хрестиянська церква: «А хрестиян-русів водили [на клятву] в церкву святого Іллі, що стоїть над потоком..., тут-бо була соборна церква, бо багато варягів були хрестияни» (Повість врем’яних літ). Згідно з переданням, цей Іллінський собор був споруджений ще князем Аскольдом (правління 864–882), який був хрещений під іменем Микола.
Це означає, що у війську Святослава були і язичники (прихильники етнічного звичаю) і аріяни (ті ж самі язичники, але просвітлені). Різниця приблизно така, як нинішні пересічні українці, які курять, п’ють, їдять м’ясо і часом матюкаються, і арієзовані українці, які практикують Живе Слово, вживають живу їжу, не п’ють і активно займаються самовдосконаленням.
Сьогодні ситуація приблизно така ж сама: коли говориш людині "Давай займатися оздоровленням і самовдосконаленням", вона каже, що її не зрозуміють її друзі, знайомі, співробітники. Приблизно те ж саме сказав Святослав своїй бабусі Ользі: "Та ж дружина моя (воїнство) з цього буде сміятися".
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Тому нам, людям 21-го століття, стосунки між Ольгою і Святославом легко зрозуміти, адже подібну ситуацію ми й сьогодні спостерігаємо навколо: переважна більшість людей перебуває у нижчих просторах подій, а якщо їм хтось почне розповідати про Простір волі, то вони подумають, що ця людина з’їхала з глузду.
Так можуть подумати навіть тоді, коли переконуєш людей елементарно відмовитися від горілки, пива і тютюну. Тому й сказано в Літописі, що «невірним бо віра хрестиянська уродьство єсть». Сучасні «невірні» (невігласи) вважають «уродьством» вегетаріанство чи, скажімо, прагнення досконалості.
Згідно з Літописом (рік 6463) «Ольга часто говорила (Святославу): “Я, сину, пізнала Бога і радію, а коли й ти пізнаєш Бога, то почнеш радіти”. Він же не приймав того, кажучи: “Як я можу один іншу віру прийняти? Та ж дружина моя (воїнство) з цього буде сміятися”. Вона ж рече йому: “Охрестишся ти – і всі інші те саме зроблять”. Він же матері не послухав і далі справляв звичаї поганські», тобто давав волю тривозі, ненависті, агресивності, гордині, насильству, перебуваючи у нижчих просторах подій.
Судячи з подій того часу, Ольга перебувала у Просторі волі (або поблизу нього), а Святослав - у Просторі боротьби.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Сучасна версія "Повесті..." не оригінал", з чим погоджуються всі! вчені. Це спотворенна версія з "потрібними" вставками, зробленими іудо-християнськими церковниками й не тільки. Зроблена на догоду своїй конь/юктурі. Тобто впровадження влади над арійським(українським) людом. Щось на кшталт сучасної біблії, яка має дуже далеке відношення до вчення Хреста, можливо навіть цілком протилежне.
Дійсно, як свідчить візантійський історик того часу, церква була в Київі(що недивно, якщо Аскольд охристився, він повинен був мати місце для поклоніння) ще при Ользі але за часів Святослава вона зникла й більше згадок про неї немає. Що робив Святослав з іудо-християнськими церквами достоменно відомо, для прикладу можна взяти його походи на болгарів й акцентувати увагу на його відношенні до іудо-християнських збіговиськ немає сенсу.
Є чудова мудрість, судіть не по словах, а по діях. Ольга могла казати, що завгодно, аби навернути сина до чужої та незрозумілої йому віри, теж саме роблять свідки яхве, та інші сектанти для залучення неофітів до секти. Що думав про іудо-християнську віру Святослав, теж достаменно відомо, Ви, пане Миру, вже згадали його відповідь (бо віра християнська уродьство єсть).
Так ось, візмемо історичні факти, Святослав розбудував наймогутнішу державу Европи(можливо світу) того часу, захистив свій люд, а Ольга, чим запам/яталась вона, окрім надзвичайної жорстокості? Вона перебувала в просторі Волі?) Облиште. Всі сучасники й історики, навіть ворожі, називають Святослава хоробрим та мудрим правителем, що ніяк не може поєднуватись з тривогою, ненавистю, агресивністю, гординею, бо де є одне, там немає іншого, це речі взаємовиключні. Відповідь його Ользі була такою, бо мав він чіткий світогляд, сформований провідною верствою, Волхвами. Про його правоту годі й казати, подальший тисячорічний досвід України тому краще підтвердження.
Тому нам, людям 21-го століття, стосунки між Ольгою і Святославом легко зрозуміти, адже подібну ситуацію ми й сьогодні спостерігаємо навколо: переважна більшість людей перебуває у нижчих просторах подій, а якщо їм хтось почне розповідати про Простір волі, то вони подумають, що ця людина з’їхала з глузду. На мою особисту думку, це помилкове уявлення про ситуацію, а точніше буде зпівставлення з відношенням людей які, ведуть здоровий образ життя, займаються розвиваючими та "очістними" духовними практиками, до людей які вживають наркотики або знаходяться в секті. Здорові люди вважають їх божевільними й цілком мають рацію.
Рабів до раю не пускають.
Те, що Ольга була іудо-християнкою, суперечить статті Русь аріанська. Я вважаю, що була спроба навернути Ольгу в іудо-християнство, наприклад місія німця Адальберта, яка закінчилась повним крахом. І тут велику роль зіграли, як язичники так і аріани. Відомо, що на Русь з'їжджались аріани та кельтські хрестияни (на мою думку це ті самі аріани, оскільки наприклад відомо, що вони старались наслідувати раннє апостольське хрестиянство та на відміну від іудо-християнських монахів Єгипту, для яких духовність полягала у аскетизмі та стражданні, для кельтських монахів духовність полягала у життєрадісності, світлості, яскравості, тобто у дусі гри. Окрім того вони сповідували принцип за яким людина своїми власними силами має досягти Царства Божого без посередників. Це аріанський принцип, згідно з яким Царство Боже можна досягти власною силою, для цього треба лишень бажання.Також кельтські монахи сповідували ведення богослужіння національними мовами, через що зробили переклади церковних книг на багато європейських мов, не виключено, що й на руську). Тобто можна припустити, що Русь була духовним центром аріохрестиянства. І відповідно до цього були на Русі, і моравські аріани, які ненавиділи німців. Це так само, як бойкот украї нською діаспорою Януковича, де патріотизм зіграв свою роль. Морави не на виділи німців, за те, що ці по перше знищили їхню державу, по друге німецьке католицьке духовенство, знищувало аріанство і насаджувало католицизм.
Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.
У домонгольській Русі взагалі не було іудохристиянства. Коли Ярослав Мудрий у 1039 році привів до Києва візантійського митрополита, а той почав перехрещувати в нову віру аріянські храми, то це призвело до постання киян і війни з Візантією.
Про домонгольську Русь деяке уявлення дає сайт http://domongol.org/ Головна тема - сварги і дракони. Ось, наприклад, мідна підвіска 12 ст.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!