Теорія хаосу в гібридній війні. Доктрина Герасимова

Напруга в суспільстві третій рік рве нерви і роз'єднує людей по різних групах політичних пристрастей. Хтось приймає це як само собою зрозуміле, а хтось всерйоз впевнений, що в цій напрузі проглядається рука Росії і її спецоперацій. Особливо з урахуванням того, що частина політиків і активістів, які беруть участь у створенні напруженості, так чи інакше з нею пов'язані.

В рядах тих, хто вважає, що в нинішній напрузі замішана рука Кремля - ​​Моллі K. Мак-Кью, експерт з інформаційної боротьби і стратегічних комунікацій. За дивним збігом вона була радником грузинського президента Михайла Саакашвілі з 2009 по 2013 рік, а також колишнього прем'єр-міністра Молдови Влада Філата в 2014-15 роках. І зараз її аналітика стосується дій одного з її колишніх клієнтів.

Нижче переклад фрагмента статті, яку ви зможете цілком прочитати ось тут .

Останнім часом здається, що Росія нападає на Сполучені Штати з усіх можливих кутів, які іноді суперечать один одному. Російські боти покращували результати Дональда Трампа під час виборчої кампанії, однак разом з тим кремлівські ЗМІ виставляють його слабаком. 

Володимир Путін виганяє з Росії американських дипломатів, обмежуючи варіанти налагодження теплих відносин з адміністрацією, які він сам прагнув встановити. 

Конгрес США посилює свою жорстку позицію щодо Росії, безліч заголовків кричать про те, що ставка Путіна на Трампа програла ...

Збиває з пантелику?

Тільки якщо ви не розумієте суть доктрини Герасимова.

Генерал Валерій Герасимов

У лютому 2013 року генерал Валерій Герасимов, начальник Генштабу ЗС Росії, опублікував в галузевому тижневику «Військово-промисловий кур'єр» статтю в 2000 слів - «Цінність науки в передбаченні».

Герасимов поєднав радянську тактику зі стратегічної військовою ідеєю тотальної війни і виклав нову теорію ведення сучасної війни - вона більше схожа на хакерський злам суспільства ворога, ніж на пряму атаку. 

Він написав: «Самі правила війни змінилися. Роль невійськових засобів досягнення політичних і стратегічних цілей зросла, в багатьох випадках за ефективністю вона значно перевищує навіть силу зброї. [...] Все це доповнюється прихованими військовими заходами».

Багато хто вважає цю статтю корисним поясненням сучасної стратегії Росії, баченням тотальної війни, в якому політика і військове протистояння знаходяться в одному діапазоні діяльності як з філософської, так і з практичної точки зору. 

Цей підхід партизанський. Він застосовується на всіх фронтах за участю різних акторів і інструментів, наприклад, хакерів, мас-медіа, бізнесменів, витоків інформації і, звичайно, фальшивих новин, на додаток до звичайних і асиметричних військових дій. 

Завдяки Інтернет і соціальним медіа, зараз можливі операції, про які радянські фахівці з ведення психологічної війни могли тільки мріяти. Можна перевертати внутрішні справи цілих країн з ніг на голову за допомогою однієї лише інформації.

Доктрина Герасимова створює основу для цих нових інструментів. Відповідно до неї, невійськові тактики - НЕ допоміжні засоби після  застосуванням сили, а доцільний спосіб перемоги. Вони, фактично, і є справжньою війною. 

Хаос - стратегія, якої дотримується Кремль. Герасимов пише, що метою є досягнення атмосфери постійного неспокою і конфліктів у ворожій країні.

Чи працює це? Колишні російські сателіти, Грузія, Естонія і Литва, в останні роки били на сполох з приводу спроб РФ впливати на їх внутрішню політику і питання безпеки. В цей же час адміністрація Обами недооцінювала можливість нової холодної війни. 

Однак у всіх трьох країнах при владі тепер партії з російськими фінансовими зв'язками, які м'яко виступають за більш відкритий підхід до Москви.

В Україні Росія задіяла доктрину Герасимова протягом декількох останніх років. Під час протестів у 2014 році Кремль підтримував екстремістів з обох сторін протистояння - проросійські сили і українських ультранаціоналістів, розпалюючи конфлікт, який Росія використовувала як привід для анексії Криму і початку війни на Сході України. 

Додайте інформаційну війну і каламутне середовище, в якому кожен сумнівається в мотивах сусіда і практично ніхто не хоче бути героєм - це саме те середовище, в якій Кремлю легше здійснювати контроль. Це доктрина Герасимова в дії.

США - остання мета. Поліцейська держава Росія вважає Америку своїм основним ворогом. Росія знає, що вона не може змагатися з нами ні економічно, ні у військовому плані, ні технологічно. Тому вона створює нові поля битви. Вона не прагне стати сильніше нас - вона хоче послабляти нас, поки ми не опустимося до її рівня. 

Можливо, Росія і не хакнула американську систему виборів, однак, вибіркове посилення цільової дезінформації та дезінформації в соціальних мережах (іноді з використанням матеріалів, отриманих в результаті хакерського злому), а також створення інформаційних альянсів з певними групами в Сполучених Штатах, ймовірно, забезпечили перемогу в важливій битві, про яку більшість американців навіть не підозрювали.

Виборча система США - серце найпотужнішої демократії в світі. А тепер, завдяки діям Росії, у нас йде загальнонаціональна суперечка про її легітимність. 

Ми воюємо самі з собою, а ворог не зробив жодного пострілу. «Інформаційне протиборство відкриває широкі асиметричні можливості щодо зниження бойового потенціалу противника», - пише Герасимов. (Він також пише про використання «внутрішньої опозиції для створення постійно активного фронту на всій території ворожої держави»).

Не всі спостерігачі, які стежать за Росією, згодні з важливістю доктрини Герасимова. Деякі вважають, що це просто більш точне формулювання того, що Росія робила завжди. Або що Путіна роздули до масштабів всемогутнього Опудала. Або що конкуренція між різними олігархічними фракціями в Кремлі вказує на відсутність центральної стратегічної мети всієї їхньої діяльності. 

Однак немає сумнівів, що російська інтервенція систематична і багатошарова. Така структура - серйозний виклик для нас, оскільки ми не завжди дізнаємося про її втілення на практиці. Як і будь-яка партизанська доктрина, вона передбачує накопичення децентралізованих ресурсів, що ускладнює пошук її проявів і спостереження за ними.

 І стратегічно її цілі відрізняються від звичних нам. Кремль не вибирає переможця - він послаблює ворога і створює середовище, в якій програють всі, крім Кремля.

І саме в цьому справжня сила тіньової війни в стилі Герасимова - дуже складно чинити опір противнику, якого ви не бачите і в існуванні якого не впевнені. Але це не бездоганний підхід - тіньові інтриги, на яких базується доктрина Герасимова, роблять її надзвичайно вразливою. 

Її тактика перестає працювати, варто тільки показати, як діє механізм і які в нього цілі. Для цього потрібно лідерство і чітке розуміння загрози, що ми ясно побачили у Франції, коли уряд попередив виборців про російські інформаційні операції напередодні президентських виборів. На жаль, Америка досі не має уявлення навіть про те, як захиститися від загрози, не кажучи вже про відповідний наступ.

Що ми можемо винести з цього аналізу?

Доктрина Герасимова існує. І внутрішня боротьба в Україні несе всі ознаки її втілення в життя за допомогою політиків, продажних ЗМІ і зовнішньому інформаційному впливу. 

У якийсь момент сформувався якийсь пул, що створює напругу, а у нього з'явилися прихильники, які щиро вірять в правильність своїх дій. І все, що треба на сьогодні - збільшувати напругу, щоб число цих прихильників наблизилося до якоїсь критичної маси, достатньої для створення керованого хаосу всередині країни.

Так само Моллі прямо говорить про спонсорування Кремлем як проросійських організацій, так і націоналістів. І думаю, що у неї є підстави для таких висновків. 

А значить людина, що косить під патріота і бореться з внутрішньою окупацією, цілком може мати якийсь рахунок в швейцарському банку, на якому акумулюються кошти на безбідну старість. 

Ви знали, що чадо самого знаменитого націоналіста Коханівського вчиться за кордоном в дорогому вузі? А в якій квартирі він живе? Ви б сильно здивувалися, дізнавшись, скільки грошей приносить можливість бути українським націоналістом, який здатний зробити і продати бардак, попутно розмахуючи українським прапором. 

Також вона прямо вказує на метод ведення війни за доктриною Герасимова у вигляді створення «внутрішньої опозиції». Це ми бачили недавно, коли ряд політиків, в тому числі проросійських, зібралися під крилом Саакашвілі, спробувавши об'єднати свої електорати для досягнення критичної маси - незважаючи на всі колишні відмінності, які доходили до взаємних звинувачень в роботі на Кремль. Що раптом змусило об'єднатися ідеологічних ворогів? Занадто багато збігів з доктриною Герасимова.

Як би там не було, треба розуміти: «нас грають». Хтось в цій грі пішак - і не через незнання, а з ідеологічних міркувань. У ньому виростили ненависть до нинішньої правлячої коаліції, яка не влаштовує Кремль, і вони готові грати проти неї, не озираючись, що за особистості стоять поруч і за спиною. Ну а окремі «патріоти» за підсумками цих акцій непогано-таки набивають кишені.

Що найгірше, так це те, що США не зможуть нам допомогти розібратися в цій проблемі. Автор говорить про це прямо. А значить, Україна в боротьбі з цією загрозою може розраховувати тільки на себе.

І ця загроза з року в рік стає все більш значуща. А підсумковий результат вже передбачений Моллі - черговий Додон біля керма України. Як потім Росія відірветься на країні, яка так буцається проти неї декілька років, - неважко уявити.

Що відбувається у світі? Про це у статті: До формування АНСДП як прототипу постіндустріального суспільства: проповідь, писання, дія