Тотальна війна проти імперії: Уроки історії та стратегія виживання України

Очевидно, що жодна спроба зупинити нинішню російсько-українську війну, не досягнувши її мети, приречена на провал. Щодо мети Московії, то течі століть вона незмінна – дійти до останнього моря, як Чингіз хан заповідав свою орді, частиною якої згодом стала і Московія. Знищити свого ворога – такою є мета цієї війни для України. Лише у цьому випадку українці отримують тривалий світ.

Знищення Московії не означає знищення її населення або матеріальних засобів його застосування. Знищення Московії означає лише знищення імперії зі столицею у Москві. Тут виникнути нові держави, а безпечні кордони України мають відповідати не тільки відновленню кордонів 1991 року, але і долученням до складу України її інших історичних земель (дивись карту України 1918 року годин гетьмана Павла Скоропадського).

Принциповим є чітке українське формулювання мети війни для громадян, світу і Московії: «Свободу Україні і поневоленим народам». Народи Московії мають бачити в Україні не лише доброго захисника власної землі, але і їх визволителя від імперської Москви.

Розуміння глобальної мети війни і впевненість у її справедливості є джерелом сили для армії і патріотів тилу. Населення України, починаючи з дитячого віку, слід привчати до думки, що Україна завжди була, є тепер і завжди буде територією війни. Така наша доля, що завжди вимагати від нас жити з повним напруженням усіх життєвих сил і прагнути до найвищих результатів у всіх ділянках діяльності і держави, і окремої людини.

Однією з принципових помилок Німеччини під час Другої світової війни, що звела її шанси на перемогу нанівець, було ігнорування своєї визвольної місії. Гасло звільнення цивілізованого світу від більшовизму і комунізму було, але свою національну визвольну місію Німеччина проігнорувала. Перемігши Францію, Німеччина не унезалежнила її колоній, заграючи з імперськими колами вже окупованої Франції. Не сприяла вона і антиколоніальній боротьбі Британських колоній, заграючи з імперськими колами ще не переможеної Великої Британії. Наказом по повітряним силам Британії стріляти по всьому, що рухається німецькою землею, відповіла Британія на ці загравання. У висліді війни Британія все одно втратила свою колоніальну імперію, але без участі Німеччини. Захопивши Україну, Німеччина не заявила прямо і відверто про свою визвольну місію. Замість цього вона частково винищила, частково ув’язнила радикальне крило українських націоналістів, що виступало за негайне проголошення незалежності України.

Ми ж маємо не лише захищати нашу національну свободу, але і нести її іншим уярмленим народам. Так, це не сподобається Сполученим штатам, які вже понад 100 років всіма доступними їм діями підтримують абсолютне зло планети, що  під різними назвами існує на території колишньої Російської імперії. Радянський союз, а згодом і Російська федерація – це їхні дітища. Без їх участі вони просто не виникли б.

Які у нас шанси знищити Московію в ході нинішньої війни? Внутрішня дестабілізація Московії може різко підвищити шанси на переможне для України завершення цієї війни. Але у прогнозах краще покладатись на чинники, що легше піддаються оцінці.

Першим таким негативним чинником є несформульованість на сьогодні для самих українців глобальної мети цієї війни. Другим чинником є неготовність суспільної думки Європи до розпаду Московської імперії. Європа не розуміє, що розділена  Московія легше піддаватиметься впливу європейської цивілізації і вгамуванню мілітаристських настроїв її населення. Третій чинник – це геостратегічна гра Сполучених штатів, у якій Московія займає чільне місце як зручний гравець на їх боці.

Так було у Першій світовій війні. Так було і у Другій світовій війні, яку виграли виключно Сполучені штати, втративши на європейському і африканському театрах військових дій менше 200 тисяч військовослужбовців. У цей же час Радянський союз втратив не менше 27 мільйонів життів своїх громадян. Деякі дослідники доводять цю загальну кількість втрат до 50 мільйонів. Це при тому, що, якщо відкинути пропагандивну мішуру, Радянський союз Другу світову війну програв.

Поріділе населення Московії – загинули кращі, зруйнована інфраструктура, злидні і зневіра у майбутньому її громадян. Правда, це не завадило Москві влаштувати черговий геноцид українців через відпрацьований двома попередніми спробами механізм голоду. Україна втратила у 1946-1947 роках 1.5 мільйона осіб. Напівзруйнована Московія не спромоглася на більшу кількість жертв. Зауважу, що «найуспішнішою» була спроба знищення українців у 1932-1933 роках, коли загинуло 10.5 мільйонів українців.

Щодо планів Сполучених штатів щодо Московії, то я зауважив би таке: якби Сполучені штати дбали лише про доступ до природних ресурсів Московії, то їм зручніше було б мати справу з розділеною країною, де кожний регіон самостійно видобуває і продає природні ресурси. Якщо ж Сполучені штати зворушливо турбуються вже більше ста років за територіальну цілісність Московії і її військовий потенціал, то мета цієї турботи інша. 

Отже, шанси на нашу перемогу вже у нинішній російсько-українській війні є, але більше шансів на те, що війна закінчиться тимчасовим компромісом. Нам слід розраховувати на гірший варіант як на базовий. Мені подобається точка зору московитів на Україну як на окраїну. Не заглиблюючись у історичне походження цієї назви, скажу, що нині Україна – це дійсно кордон цивілізованого європейського простору, а не дикого азійського, тобто Московії. Це і є наша доля нині і далеко у майбутнє.

Ще не закінчилась тимчасовим миром нинішня російсько-українська війна, а вже слід думати про наступну. Скільки їх буде попереду важко сказати. Але війни триватимуть, доки ми не досягнемо стратегічної мети – знищення нашого ворога. Що робити?

І. Переводити все життя країни на військові рейки. Обмеження «демократії» неминучі. Слід ввести інститут військових комісарів, паралельний всім значним виборним посадам в державі. Це дозволить також ефективніше боротись з корупцією.

ІІ. Потрібно нарешті подолати розхитаність тилу в основі якої безвідповідальне ставлення значної частини населення до трагізму нинішнього моменту у житті української нації. В Україні мають бути зачинені всі установи, діяльність яких шкідлива для української держави, та знищені всі ідеологічні символи імперії зла. Ставлення до осіб, що ухиляються від мобілізації до лав діючої армії має бути як до дезертирів у військовий час.

ІІІ. Чітко сформулювати для українського народу і світу мету нинішньої російсько-української війни як війну на знищення останньої імперії на європейському континенті.

ІV. Використати для перемоги нашу найголовнішу перевагу над московитами, яка полягає у цивілізаційний вищості середнього українця над середнім московитом. Цю перевагу можна реалізувати через всебічний розвиток фундаментальних і прикладних наук та сучасних військових технологій на їх основі.

Наука і технології мають бути підпорядковані інтересам перемоги у війни, оскільки мир з московитами можливий лише під загрозою застосування сили з нашого боку.

Почати реалізації програми створення української ядерної зброї, відновити космічну програму України. На навколоземній орбіті має літати безліч українських супутників, які моніторять поверхню землі в інтересах безпеки України.

Відновити авіабудування і створити власну сучасну військову авіацію. Відновити власне автобудування з метою створення надійного і недорого транспорту для найширших верств населення. Включитись у світову революцію у сфері інформаційних технологій, штучного інтелекту, квантових комп`ютерів, робототехніки.

Не менш важливим є і розвиток гуманітарних досліджень, оскільки саме їхні результати дають можливість ефективно впливати на свідомість власних громадян і населення ворожої нам країни. При малій чисельності населення України проти населення Московії шанс на перемогу дає лише наша технологічна, наукова і культурна перевага над ворогом, яка реалізовуватиметься на полі бою перевагою нашої зброї і наших можливостей впливу на свідомість солдат і населення ворога.

Або глобальна модернізація України, або знову статус колонії Московії і участь у всіх її згубних для України і світу військових авантюрах. З країни хліборобів, якою Україна була починаючи з шостого тисячоліття до нової ери, Україна має стати країною науковців у військовій формі.

V. Перемога у війні не має жодного сенсу, якщо немає людей, які могли б нею скористатись. А тенденція вимальовується саме такою. З моменту отримання незалежності населення України скоротилось майже вдвічі. Причому темпи скорочення збільшуються. Дітей народжується все менше, менше стає і чоловіків.

Українська нація вимирає найшвидшими темпами у світі. Більше того, погіршується генетичний потенціал країни: на фронті гинуть найкращі, за кордон тікають найуспішніші. Якщо так піде і далі, то виникає запитання – для кого наші героїчні воїни виборюють перемогу над заклятим ворогом? Кому перейде у спадок найкраща у світі українська земля?

Святе місце порожнім не буває. Я вже чую голоси у Верховній раді про необхідність завезення робочої сили з інших країн світу. Це голоси ворогів українського народу, які ховаються під маскою його друзів.

Задача знищення ворога двоєдина з задачею відродження української нації на звільненій від ворога землі. Великий демографічний потенціал України, попри її поневолення протягом століть, завжди залишав для неї шанс на майбутню незалежність. І нарешті цей шанс був у 1991 році реалізованим. У знелюднілій України, навіть після нашої перемоги, такого шансу немає.

З якою країною можна порівняти нинішній катастрофічний стан України? Очевидна лише одна паралель – це Німеччина після Першої світової війни. Ситуація там була навіть ще гірша. 500000 марок за одне куряче яйце – як вам таке? За 6 років перед Другою світовою війною Німеччина повністю виправила катастрофічну економічну, військову і демографічну ситуацію.

Не всі дії тодішньої Німеччини слід розглядати як прийнятні, але у сфері економіки, військового будівництва, патріотичного виховання молоді і всього населення, у демографічній політиці успіхи були просто колосальні. Ті алгоритми відомі. Користуймося ними. Німеччина була єдиною країною Західної Європи, яка за 6 передвоєнних років зуміла фактично подолати глибоку демографічну кризу.

Декілька моїх власних пропозицій:

♦ Жінки мають служити у війську на рівні з чоловіками. Виключення становлять жінки, які народили першу дитину у віці до 20 років, а другу до 25 років. Чоловіки платять життям за свободу своєї Батьківщини. Чимось істотним мають заплатити за неї і жінки.

♦ Починаючи з третьої дитини держава має забезпечувати достатнє матеріальне забезпечення саме цієї дитини і наступних дітей для їх повноцінного виховання.

♦ Якщо визначити програму демографічного відродження України однією короткою фразою, то вона звучить так: повернути жінку до родинного життя. Спроби перетворити жінку у чоловіка полишити. Для дітей диявола це є намаганням знищити білу расу як таку.

Інші пропозиції:

1. Смертна кара має бути відновлена, але лише для однієї категорії злочинів, а саме тих, хто зрадив Батьківщину. Нелояльність деяких громадян до України, доведену судом,  слід карати позбавленням їх громадянства України.

2. Військовий, що пройшов війну, повинен мати щонайменше п'ять голосів на виборах.  Ми маємо зменшили вплив соціальних низів суспільства на долю країни, якою, звичайно, вони не переймаються.

3. Населення має поступово озброюватись. Починати потрібно з героїв війни. Кожне нагородження українського воїна має супроводжуватись врученням йому іменної зброї. Всі військові, які пройшли фронт, мають залишити у себе свою табельну зброю. Потрібно спростити доступ до зброї і цивільного населення України. Стрілецька зброя має бути дома у дуже багатьох, але не у всіх.

4. Військові, які пройшли фронт, повинні мати пільгові умови для всіх видів професійної діяльності в України. Їм має бути відкрита широка дорога до влади всіх рівнів.

5. Україна має максимально зменшити втрати серед мирного населення у цій і наступних війнах з Московією. Для цього населення слід максимально розосередити територією України. Цьому сприятимуть якісні дороги і доступні за ціною автівки.

6. «Ворог приходить туди, де програли вчитель і священник» (Отто фон Бісмарк). Хіба не так було у Криму і на Донбасі? Необхідна реформа середньої освіти в Україні. З кожним роком до лав студентів вищих закладів освіти приходять все гірше підготовлені школярі. Характерний приклад. В моєму вузі колись найпрестижнішим фахом була теплофізика. Тепер від теплофізиків залишилась жменька студентів. Тема лекції була абсолютно безнадійна для їх сприйняття – інтеграл.  Щоб якось розрядити гнітючу атмосферу, я спитав студентів: що довкола чого обертається – Земля довкола Сонця, чи Сонце довкола Землі? На мій подив зав'язалась жвава дискусія. Щоб з'ясувати переважаючу точку зору я провів голосування. За те, що Земля обертається довкола Сонця проголосувало 5 студентів. За те, що Сонце обертається довкола Землі – 6. Я не певний, що і більшість читачів цієї статті знає правильну відповідь на це запитання.

Без припливу талановитою молоді у точні і прикладні науки науковий і технічний прогрес України не можливий. Зазначу, що сучасні інформаційні технології дозволяють читати лекції найталановитішим викладачам і науковцям України для всієї країни відразу. Один лектор і вся країна – це сучасний підхід. Насправді має існувати цілий спектр курсів, розрахованих на різний вихідний рівень слухачів. Читати лекції слід провідним фахівцям країни у відповідній царині знань. Читати і для студентів, і для школярів. Без якісної освіти ми не створимо наукові колективи, які відповідали б викликам 21 сторіччя.

Чому ці технології не запроваджуються у навчальний процес? Освіта у сучасних умовах – це теж лінія фронту, без перемоги на якому про світле майбутнє України годі і мріяти. У нас має існувати культ науки і навчання. Однією фразою суть реформи середньої школи я сформулював би так – повернути до середньої школи чоловіків.

У сучасній середній школі більшість дітей не навчається – просто ходить до школи, як колись ходила у дитячий садок. Тепер школа відіграє роль колективної няньки, даючи можливість батькам мінімально відволікатись на виховання своїх дітей.

Слід суттєво підняти ефективність військової підготовки школярів. І тут досвіт передвоєнної Німеччини є неоціненним.

Також в школах корисно запровадити уроки інтелектуальних стратегічних ігор типу шахів, го тощо. Відповідні змагання дозволять виділити з маси школярів найінтелектуальнішу її частину, якій можна запропонувати спеціальну програму навчання.

Навчання має будуватись на основі змагання, а не підневільної нецікавої рабської праці. Навчатись має бути цікаво і приємно.

7. «Ворог приходить туди, де програли вчитель і священник» (Отто фон Бісмарк). Як можна виграти українські священники, якщо їх у церквах України абсолютно менше. Доки Україна має миритися з тим фактом, що великих церков в Україні – це оплот ворожої України пропаганди і, фактично, не є церквами?

8. Мільйони українців ніні покинули Україну. Значна їх частина після закінчення війни захоче повернутися. Кожна така особа має провести ретельну перевірку з приводу правомірності залишення нею Батьківщини під час смертельної для її загрози.

Влада навіть у воюючій країні не має бути зосереджена в одній особі. Якісна Верховна Рада і підзвітний їй президент – таким я бачу політичне майбутнє України.

Для того, щоб отримати право керувати автівкою, надають добрі складний іспит. Недосвідчена людина може позбавити життя іншу людину через власну помилку за кермом. А людина на високій політичній посаді скільки людей може позбавити життя через помилкове рішення? Мільйони. Чому вона перед зайняттями відповідної посади не дає жодного випробування?

Найпростіший іспит – це вимірювання коефіцієнта інтелекту і звичайна медична комісія. Але варто використовувати і інші. Надто велика ціна помилкового кадрового призначення. Потрібна реформа виборчої системи України, яка зменшила вплив малоосвіченої частини населення України на майбутнє України через вибір.

Панове, ви хочете виграти цю війну? Сама перемога до нас не прийде. Для цього потрібно думати і діяти тільки так, щоб сприяти нашій перемозі, а не фальшивими категоріями дітей діавола. Глобальна модернізація України – запорука нашої перемоги і у цій війні, і у наступних, які не змусять себе довго чекати.

Україна – це східний кордон європейської цивілізації, це земля війни. Так було так є і так буде. Тільки той українець, хто здатний жити на такій землі і в таких умовах. Так жили тут наші предки – кімерійці, скіфи, сармати, козаки. Так іншого жити і нам.

Війна вимагає від української нації колосальних жертв. Чоловіки сплачують за перемогу своїми життями. Жінки мають платити за перемогу при народженні дітей. Ця війна з нашого боку має бути тотальною, охоплюючи всі сфери діяльності і держави, і окремої людини, лише тоді у нас будуть шанси на перемогу і тривалий мир.

І ще: ми будуємо національну українську державу, пам’ятаючи, що переважна більшість народів Європи, Малої Азії і Кавказу є нашими братами. Також вступивши в НАТО і ЄС ми не повинні втратити нашу національну ідентичність.