Україна повинна зменшити роль держави в економіці, провести низку реформ, аби прискорити інтеграцію в ЄС

Попри скорочення майже на 30% у 2022 році, українська економіка, за словами Комісії, "продемонструвала неабияку стійкість" в умовах безпрецедентного стресу, а стабілізація цього року потенційно може прокласти шлях до відновлення у 2024 році, залежно від безпекового контексту. На додаток, у звіті чітко зазначено, що доля України значною мірою залишається у її власних руках. Навіть в умовах російської агресії, що триває, країна може розпочати відновлення і зробити кроки на шляху до членства в ЄС за умови, що вона буде готова, нарешті провести внутрішні реформи, пише Atlantic Council.

Організоване привласнення державних ресурсів (читай – пиляння чиновниками державного бюджету, – прим. моя, О.К.) з метою отримання приватної вигоди є результатом діяльності держави, вплив і роль якої є надто сильними. Водночас держава є надто інституційно слабкою, щоб ефективно здійснювати свої повноваження з регуляторного та судового нагляду в національних інтересах. Успішною програмою реформ буде та, яка дозволить державі робити менше, але робити це краще.

Роль держави була завищеною ще до вторгнення Росії: понад 3500 державних підприємств виробляли одну десяту усього виробництва в Україні та мали близько 18% зайнятості. Вимоги військової мобілізації створили державний сектор, який зараз набагато більший, ніж у будь-якій державі-члені ЄС. Лише в банківському секторі частка держави сягнула майже 60%, пригнічуючи конкуренцію аж до того, що Міністерство фінансів було змушене визнати відсутність функціонуючого ринку фінансових послуг.

Хоча довоєнна мета скорочення частки держави до менш ніж чверті залишається, український парламент зараз обговорює проект закону, який має дозволити націоналізацію ще більшої кількості банків. Йдеться не лише про ті банки, які потрапили під офіційні санкції держави, а й про ті банки, які внесені до «списку ганьби» бізнесів, які продовжують торгувати з Росією.

У статті зазначається, що будь-яке посилення контролю держави над економікою, ймовірно, посилить проблему корупції, яка залишається однією з головних перешкод на шляху до вступу в ЄС. Межі між політичною та економічною владою, які занадто часто залишаються розмитими у характерному пострадянському стилі, мають бути набагато чіткіше окреслені. Як показали численні скандали, державні банки та підприємства створюють величезні можливості для самозбагачення і зловживань владою з боку тих, хто контролює їх нібито від імені держави, включаючи відкати, кумівство, надмірні зарплати та фаворитизм при укладанні державних контрактів.

Якщо одним із небагатьох позитивних наслідків війни було прискорення деолігархізації України, то одним із нових ризиків після неї буде небезпека реолігархізації через приватизацію, яка є непрозорою та затьмареною фаворитизмом. Президент України Володимир Зеленський має протистояти спокусі використати свій патронат для створення лояльного до нього бізнес-класу. Це призведе до того, що Україна буде виглядати не так, як майбутній член ЄС, а як мініатюрна версія путінського капіталізму.
Ніякої перемоги в такому випадку не буде.

Автор статті – Девід Кларк, який був спеціальним радником з питань Європи у Міністерстві закордонних справ Великобританії у 1997-2001 роках, а зараз працює незалежним аналітиком, який спеціалізується на зовнішній політиці та європейських справах.