Українці! Створімо своє, справжнє радіо для українців цілого світу!

— Бо ТАМ 95 відсотків — низькосортна російська попса середини 90-х (шуфутинські, кіркорови, апіни-ляпіни і їм подібні), яку, либонь, уже давно не крутять у тамтешніх губерніях, — обурений автор визнаного в світі офіційного логотипа, приуроченого до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. — Лихо в тому, що в Бережанах тій «пятніцце» немає альтернативи, адже інші радіохвилі недоступні. Тож день у день населенню району — майже стовідсотково україномовному — нав’язується постсовковий продукт «рускава міра». Офіційно зафіксовано: із 32 пісень, що пролунали в ефірі «пятніцци» впродовж двох годин, українською мовою — лише чотири, решта — російською. Зрештою, річ навіть не в мові — ситуація більше нагадує ідеологічну диверсію.

Це неабияк турбує людей, тому Бережанська міська рада офіційно повідомила Міністерство інформаційної політики України і Національну раду з питань телебачення і радіомовлення, що внаслідок такої послідовної діяльності радіостанції «українська пісня зовсім не частий гість на її каналі, а жителі міста опинились у полоні мовної політики ворога».

Із Нацради відповіли: програми ДП «Новий обрій» («Радио Пятница») відповідають вимогам Закону України «Про телебачення і радіомовлення», адже наповнені музичними творами українських авторів і виконавців на 63,8%. До того ж «осіб, які створюють загрозу національній безпеці України, не зафіксовано».

Заразом «просвітили» мешканців стародавнього галицького міста, що вітчизняне законодавство дозволяє телерадіоорганізаціям «на власний розсуд» вести мовлення різними мовами, гарантує «незалежність у визначенні змісту програм», і взагалі «цензура інформаційної діяльності забороняється». Тобто подобається «пятніцца» комусь чи ні, а з Бережан нікуди вона не дінеться, бо є ліцензованим бізнесом приватних власників.

Між іншим, свого часу біля його «колиски» стояв нинішній глава Адміністрації Президента Борис Ложкін. Навіть, як засвідчує Вікіпедія, у 2013-му удостоївся Почесної грамоти Ради Федерації Росії «за великий внесок у розвиток російських засобів масової інформації в Україні та зміцнення добросусідських відносин між Росією і Україною». Нагороду в Москві йому особисто вручала одіозна українофобка (родом із хмельницької Шепетівки) Валентина Матвієнко, котра невдовзі «по-добросусідськи» на посаді голови Ради федерації благословила російську агресію проти нашої країни.

Бережанці кажуть, що рідну мову можна почути в радіоефірі переважно за опівніч. Мабуть, у тому й полягає секрет формального дотримання відведеного для неї відтинку часу. Решту ж пору доби заповнюють набридливі рулади, які в анкеті про музичний формат ліцензіати самовпевнено іменують «безусловными хитами, которые все знают, любят и слушают».

— Кажуть, слухач має право «проголосувати» кнопкою — вимкнути програму, яка йому не подобається, і знайти іншу хвилю, — розмірковує художник Олег Шупляк. — Але як бути, якщо кнопка лише одна?

Гадаю, на це мали б відповісти організатори конкурсів із розподілу радіочастот. Однак у цьому випадку йдеться не тільки про технічний бік питання, а значно істотніший — яким «продуктом» заповнений ефірний простір. Як переконують авторитетні фахівці, в Україні достатньо чудової музики, аби скласти добротну основу мовлення будь-якої FM-станції.