x
Warning: DOMDocument::loadHTML(): Unexpected end tag : p in Entity, line: 97 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
x
Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 399
  • Переглядів: 482

Українська Держава – союзник Третього Райху (+аудіо)

Категорія:

У 1939–1940 роках німці планували відтворити Другий гетьманат Павла Скоропадського, але вже з новим лідером – полковником Андрієм Мельником. Це й зрозуміло: стара схема з союзною Українською Державою нормально спрацювала в минулому, тому раціональні німці не вважали за потрібне вигадувати «новий велосипед».

181211prysyagavoyakivkurenyauvvmius-front1943donbas.jpg

 Присяга вояків Українського Визвольного Війська. Міус-фронт, 1943, Донбас
Присяга вояків Українського Визвольного Війська. Міус-фронт, 1943, Донбас

Аудіоверсія

Попередні статті:

«Дехто з оточення Гітлера (приміром Альфред Розенберґ) виношували плани створення Великої України (куди входили б Кубань і навіть Тамбов). Українці, за підрахунками Розенберґа, могли б дати німецькій армії близько 4 мільйонів багнетів» - пише політолог Кость Бондаренко [1].

Зауважимо, що Розенберґ – це не просто «дехто з оточення Гітлера», а провідний ідеолог німецького національного соціалізму і головний фахівець зі справ Східної Європи. Він є автором праці «Шляхи майбутності німецької закордонної політики» (Мюнхен, 1927), що стала програмою Третього Райху [2]. Як фахівець з расології, Розенберґ відносив українців до арійської раси і вважав, що шлюби німців з українськими жінками будуть корисними для Німеччини.

Від 1933 р. Розенберґ очолював відділ зовнішньої політики НСДАП, підтримував контакти з українською політичною еміграцією у Німеччині — з гетьманцями Павла Скоропадського та ОУН, неодноразово висловлювався за створення Української держави, а з 17 липня 1941 р. за розпорядженням Гітлера очолив міністерство Райху для окупованих районів Сходу (Ostministerium).

Розенберґ писав: «Київ був головним центром варязької держави з нордичною панівною верствою. Але й після татарського панування Київ протягом довгого часу грав роль полюса, супротивного Москві. Його внутрішнє національне життя засновано на майже незалежній традиції, що постала на власному ґрунті, всупереч твердженням московитської історіографії, котрі опанували всю європейську науку. [Нашим] політичним завданням для цієї області мало б бути заохочення прагнень до національної незалежності аж до створення самостійної державності, якій належало б одній або у поєднанні з Донською областю та Кавказом у вигляді Чорноморського союзу постійно стримувати Москву та убезпечувати великонімецький життєвий простір зі сходу» [3].

У галузі культурної політики Розенберґ виступав за проведення заходів, які зміцнили б національну самосвідомість українців і дозволили би змобілізувати їх для боротьби проти Росії. Зокрема, він висунув ідею відкриття у Києві українського університету та наполягав на перенесенні столиці райхскомісаріату України з Рівного до Києва.

Це були не тільки теоретичні розробки. «У серпні 1939 року шеф абверу [4] адмірал Вільгельм Канаріс і його помічник Ервін фон Лагузен зустрілись у Відні з А.Мельником. Канаріс привітав Мельника з «рішенням фюрера створити Західно-Українську державу» і попросив надати проект Конституції та склад майбутнього уряду.

Мельник погодився. Уряд мав очолити Омелян Сеник. Сам Мельник, за задумом ОУН, мав обійняти диктаторську посаду вождя нації. Конституція, складена Миколою Сціборським, першою ж статтею затверджувала в Україні “авторитарний, тоталітарний, професійно-становий” режим. Вождь нації, за Конституцією, мав право скликати й розпускати парламент і уряд, обирався довічно й був відповідальним перед Богом, історією та власною совістю» [5].

«21 липня 1940 р., вперше повідомляючи військове командування про свій намір якнайшвидше напасти на СРСР, Гітлер побіжно кинув: “Політичні цілі: Українська держава, Федерація Прибалтійських держав, Білорусія...”» [6].

Інші настанови Гітлера: «Щоб війну довести до кінця, мало зайняти простір, розбити ворожі збройні сили. Уся територія мусить бути розділеною на держави з власними урядами, з якими ми могли б укласти мир» [7]. «Наше завдання — швидко, наскільки це можливо з мінімумом військових сил, побудувати соціалістичні державні утворення, які залежатимуть від нас. Ці завдання такі складні, що їх не можна покладати на армію» [8].

Отже, на відміну від політики щодо завойованих держав Заходу, головним інструментом східної політики Третього Райху мало бути не воєнне підкорення, а дипломатія і формування союзних держав. Східна Європа вимагала більш м’якого, тоншого підходу. «Навіть на некомуністичному Заході, де Німеччина на той час розгромила та окупувала шість держав, жодній не було запропоновано мир» [9].

«Невдовзі після чехословацької кризи, 21 листопада 1938 р., польський посол інформував свого міністра закордонних справ, що відомий американський політичний діяч У. Булліт говорив: "Німеччина має повністю сформований і підготовлений український штаб, який повинен взяти владу на Україні і утворити українську незалежну державу під егідою Німеччини

Якщо ж спробувати охарактеризувати ставлення німців до різних політичних сил українства напередодні Другої світової війни, то можна дійти висновку, що в цілому Берлін віддавав перевагу націоналістам, хоч досить впливові німецькі чинники інколи дотримувалися іншої думки. Але незаперечним є той факт, що керівником "Української служби довір’я" у Німеччині, яка мала репрезентувати перед німецькою владою всі українські емігрантські організації, обрали доктора М. Сушка, тісно пов'язаного саме з ОУН» [11].

З описаного вище випливає, що у 1939–1940 роках німці фактично планували відтворити Другий гетьманат Павла Скоропадського, але вже з новим лідером – полковником Андрієм Мельником. Це й зрозуміло: стара схема з союзною Українською державою нормально спрацювала в минулому, тому раціональні німці не вважали за потрібне вигадувати «новий велосипед».

Зверніть увагу: нова Українська держава мала об’єднати всі українські етнічні землі, включно з Курщиною, Воронежчиною, Кримом і Кубанню – як за часів Скоропадського. Такі плани міг виношувати тільки союзник, адже противники (Московія, Польща, Угорщина, Румунія) завжди тільки шматували Україну.  

   

Що не подобалося українцям, так це те, що німці офіційно не оголосили про свої наміри створення незалежної України. Проте це пояснюється вимогами дипломатії і військово-політичної стратегії. Адже протягом 30-х років Німеччина була зацікавлена у мирних стосунках з Польщею і СРСР, тож визнання стратегічного союзу з Україною могло б зіпсувати всю гру. У зв’язку з цим справжні наміри щодо України були оприлюднені в обмежених українських колах незадовго перед війною з СРСР.  

У певній утаємниченості щодо українсько-німецького союзу була зацікавлена і українська сторона: «Не випадково у листі від 14 вересня 1933 р. до колишнього командувача Донською армією В. Сидорина генерал-хорунжий Армії УНР В. Петрів, котрий мешкав в Празі, писав: "...Мушу цією листовною дорогою остерегти Вас від занадто великого захоплення орієнтацією на гітлерівську Німеччину. Мої інформації ясно кажуть мені, що ця орієнтація є тепер небезпечною для організацій, що мусять працювати на територіях держав, що є в орбіті французької політики"» [12].

Українська Держава мала бути проголошеною в Києві після звільнення всієї території України. Це виглядало б як прояв вдячності українцям за їхню дружню допомогу Третьому Райху. Пропагандистський резонанс від цього був би колосальний.   

Ви запитаєте: Я як же повідомлення антифашистської пропаганди про те, що Гітлер і Гімлер виношували людожерські плани «знищення 30 мільйонів слов’ян»?

Ця маячня донині нахабно тиражується на основі давно спростованих фальшивок – т. зв. «Застільних розмов Гітлера» і «Щоденників Гітлера», а також неіснуючого «Генерального плану “Ост”» та свідчень Нюрнберзького процесу, які вибивалися тортурами. Наприклад, «так звані “Щоденники Гітлера”, вперше опубліковані в журналі "Штерн" і нібито написані особисто Гітлером. Ці щоденники були викриті як підробка в 1983 році. При хімічному аналізі паперу в його складі був виявлений відбілювач, який почали застосовувати при виробництві паперу лише з 1955 року. Незважаючи на те, що жоден нормальний історик не використовує ці сумнівні документи в якості аргументації в наукових суперечках, цитати з них частенько гуляють в антифашистській літературі. Саме завдяки подібній літературі і з’явився міф про теорію неповноцінності слов’ян в расовій політиці Третього Рейху» [10].  

«Про німецьку політику щодо України в перші тижні війни свідчать "особливі інструкції з українського питання", датовані 11 липня 1941 р. У них, зокрема, підкреслювалося, що "територію України слід розглядати як життєвий простір дружнього нам народу". У зв'язку з цим заборонялися будь-які самовільні конфіскації, зверталася увага на те, щоб кожний військово­службовець поважав релігійні вірування греко-православного і греко-католицького населення. Дозволялася організація під німецьким контролем української міліції, командирами підрозділів якої рекомендувалося призначати колишніх офіцерів австрійської і польської армій» - пише історик Анатолій Кентій

Був ще один важливий чинник зацікавленості німців в незалежній союзній Україні: це дозволило б гітлерівській пропаганді переконливо представити Німеччину визволителькою народів, що привело б до активізації національно-визвольних рухів інших народів СРСР і його швидкого розпаду. Можна впевнено стверджувати, що якби ці плани здійснилися, то до кінця 1942 року Радянського Союзу вже б не існувало.

Наскільки Україна була б незалежною у Третьому Райху? При наявності 4-мільйонної армії на своїй землі ця незалежність була б значною. А якщо врахувати, що народжуваність серед українців була в кілька разів вищою чим у німців, то можна припустити, що через одне-два покоління українці стали би у Третьому Райху якщо не домінуючою, то дуже впливовою силою.

І українці це розуміли, тому сміло йшли на союз з Німеччиною. Взаємна стратегічна зацікавленість робила цей союз надзвичайно міцним.  

Саме тому цей українcько-німецький союз так стривожив Москву, тож його руйнування стало пріоритетом радянської розвідки.

Продовження: Асиметрична відповідь: український фашизм  

Додатково: Створення дивізії «Галичина» як політичний проект та цивілізаційний вибір

Чому не відбулася Українська держава: 


Посилання і примітки:

1. Кость Бондаренко. Історія, якої не знаємо. Чи не хочемо знати? – Газета «Дзеркало тижня», 28 березня 2002. 

2. Енциклопедія українознавства (головний редактор Володимир Кубійович). Т.XIII, с. 1614. – Буенос-Айрес, 1964.

3. Україна в стратегічних планах Німеччини // Українська державність у XX столітті (Історико-політологічний аналіз). – Київ: Політична думка, 1996. – http://litopys.org.ua/ukrxx/r13.htm

4. Абвер (нім. Abwehr — оборона, відсіч)  — назва органу армійської розвідки та контррозвідки Німеччини у 1919–1944 рр.

5. Кость Бондаренко. Там же.

6. Гальдер Ф. Военный дневник: В 3-х т.– М., 1969.–Т.2.–С.60 (цит. за «Україна в стратегічних планах Німеччини» – див. вище).

7. Kriegstagebuch des Oberkommandos der Wehrmacht (Wehrmacht fьhrupgstab). Bd. I: August 1940—31. Dezember 1941. Zusammengestellt und erlautert von H.-A.Jacobsen.—F. a. M., 1965—S.341.

8. Україна в стратегічних планах Німеччини.

9. Там же.

10. Разоблачение Генерального плана «Ост» и «Застольных бесед Гитлера». – Библиотека Питера Хедрука. – http://hedrook.vho.org/library/ost.htm. Див. також статтю «Щоденники Гітлера» на сайті http://uk.wikipedia.org/

11. Косик В. Україна і Німеччина в Другій світовій війні. - С. 476. (Цит. за: Анатолій Кентій. – http://lib.oun-upa.org.ua/kentiy/r205.html).

12. Анатолій Кентій. Збройний чин українських націоналістів.  1920-1956.  /  Том 1. Від УВО до ОУН. 1920-1942. – http://lib.oun-upa.org.ua/kentiy/r201.html.

Якщо вас цікавить розвиток цієї теми, ви можете підтримати наш проект щедрими дарами.

 


В тему:
Наші інтереси: 

Треба знати друзів і ворогів. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Працюємо!

Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»

Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Правильне розуміння Німеччини є надзвичайно важливим для України. Дана стаття - ідеальний інструмент такого розуміння. За моїми власними спостереженнями німці є деморалізованою на тепер нацією. Ми також недалеко відійшли від них. Ми разом програли Другу світову війну. Ми більше не маємо права програвати. Правильні стосунки з Німеччиною - ключ до нашого успішного майбутнього.

Коментарі

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Чи можна говорити про "юдейський слід" в розколі ОУН і німецько-українського союзу?

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Там не просто слід, а добре протоптана стежка.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

До речі, продовження цієї стежки - судилище над Іваном Дем'янюком, вчинене саме в Німеччині. Стосунки між українцями і німцями реально вдалося погіршити.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Яка реальність новітнього союзу з Німеччиною? Не маю конкретних фактів, але серед португальців мусується думка, що вони працюють на Німеччину, яка їм дає кредити. Але моя думка схиляється, що то Америка керує сьогоднішньою ситуацією в Європі і, звичайно, не допустить нового українсько-німецького союзу. Тут є ще один цікавий момент, що в Німеччині багато турків(!?). Можливо, на сьогоднішній день вигідно мати добрі стосунки і з Туреччиною?...

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Добрі стосунки вигідно мати з усіма, просто з геополітичними союзниками ці стосунки надійніші, бо зміцнені взаємним інтересом.

Що стосується Німеччини, то німецька нація зараз є окупованою і приниженою. Це, до речі, гарно показано у фільмі "Хвиля" Тому правильніше говорити про союз не з існуючою державою, а з німецькою нацією.

Зовнішнім символом світоглядного рабства німців є їхній перевернутий прапор. Перевертання відбулося після революції 1848 року. До того прапор був жовто-червоно-чорний.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.
0
Ще не підтримано

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Доктор Смалець.
0
Ще не підтримано

Дуже цікава стаття і дуже цікаві аналогії України з Німеччиною: у них і у нас - окупаційні війська (Севастополь), перевернуті прапори (жовтим вниз) і повна хата паразитів(самі знаєте, хто). Справді, варто рухатись назустріч... (Так і проситься на язик: "змітаючи все на своєму шляху". Жарт :-))

Зображення користувача Кабан Іклан.
0
Ще не підтримано

Доктор Смалець каже:
"змітаючи все на своєму шляху". Жарт :-))

Прочитав "ЗМІНЮЮЧИ все на своєму шляху".

Зображення користувача Доктор Смалець.
0
Ще не підтримано

Дякую за поправку: так справді краще :-))

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

В кожному жарті є доля... жарту! Все решта - правда!

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Тур Ярий.
0
Ще не підтримано

Цікаво, чи в Німеччині відроджується аріанство? Найбільш перспективним бачу союз, який базується на аріанському світогляді. Інших варіантів навіть би не розглядав з причин які описав І.Франко: - "Із-за кожної політичної партії виглядає хитра пика жида".

Все тільки починається!

Зображення користувача Андрій Ясун.
0
Ще не підтримано

Розенберґ був у дуже поганих стосунках Еріхом Кохом. Після війни Розенберґ був страчений, а Коха Сталін віддав полякам, які засудили його на довічне ув'язнення. Парадокс, але - факт. І знову "юдейська стежка".

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Причому Еріх Кох дожив до старості у комфортних умовах і помер природною смертю. Це ще один агент НКВД, судячи з його дій - працював проти Німеччини і України.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Гендельф Білий.
0
Ще не підтримано

В Середні Віки Священна Римська імперія (Німеччина) і Київська Русь були наймогутнішими державами в Європі. Наші стосунки беруть початок від княгині Ольги, яка заключила союз з королем Отоном для протистояння Візантії у 959 р.

Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Все простіше: Німеччина - це західна околиця імперії Аттили (див. мапу). Столиця імперії була в Києві. Аттила і гунни говорили українською мовою.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Гендельф Білий.
0
Ще не підтримано

До речі на мапі справедливо показано східний кордон держави Атілли, аж до Волги. Ця ріка з древніх часів була нашим кордоном. Про це сказано навіть у Велесовій книзі.

Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.

Зображення користувача Гендельф Білий.
0
Ще не підтримано

Як намене можливо правильнішою буде ця мапа http://viche-boruslava.org.ua/images/publications/ATTILA.jpg

Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.

Зображення користувача Сірко Крутивус.
0
Ще не підтримано

Дякую. За цікаві думки. Вважаю, що ніякі бандерівці не могли завадити реальним планам німцям створити українську державу. Ту партійку можна було причавити, створити адміністрацію, військо... Нарід потягся б до влади, а не маргіналів.
Проте, спрацювали якісь внутрішні механізму Райху, які, ймовірно, були заведені зовні, та почали трактувати Україну колонією.
До речі, мій покійний дід, східняк, який пройшов війну від Буга до Волги, від Волги до Берліна, стверджував, що якби 1941 року Гітлер розпустив колгоспи, повернувши людям землю і створив хоч якусь українську державу, то перейшли б на його бік зі броєю і самі б Сталіна йому привели б. 1941 солдати, як і весь нарід, не воювали в більшості, а чекали лику німців. У висліді німці себе не розкрили.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Гітлер допустив грубу управлінську помилку, коли призначив, щоб Україною одночасно керували і Розенберг, і Кох. Пізніше з’ясувалося, що Кох був московським агентом, а в Берліні йому допомагав інший агент - Борман. Так що тут маємо комплексну спецоперацію НКВД, в якій бандерівці виконували ключову роль.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Зоріна Небокрай.
0
Ще не підтримано

Дякую! Все цікаве: і стаття, і коментарі. Як добре знати, що прапори перевернуті. Це підказує наш правильний шлях до повернення сили. Вже здалеку видно пику жида, бо хто би ще знав, яким чином, без зусиль, все поміняти.

Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

«Варто зазначити, що надії на можливе сприяння гітлерівського Райху позитивному вирішенню українського питання пов’язувались із поглядами і політичним впливом А. Розенберга. У своїй праці “Майбутній шлях німецької зовнішньої політики” (1927) він висловив ідею про захоплення та розчленування Радянського Союзу і створення української держави, з якою Німеччина уклала б союз.

Аналіз тогочасної преси дає підстави стверджувати, що галицька громадськість була частково ознайомлена з указаною працею, ідеї якої викликали помітну дискусію в українському суспільстві. Так, газета “Діло” помістила статтю свого берлінського кореспондента, в якій ішлося про те, що концепція Розенберга розглядає Україну як рівноправного партнера Німеччини, а не об’єкт майбутньої гегемонії Німеччини. Подібну думку знаходимо на шпальтах партійного часопису УНДО “Свобода”. Висловлювалося припущення, що з часу створення АПА НСДАП у квітні 1933 р. під керівництвом А. Розенберга, саме він, а не Міністерство закордонних справ Німеччини, визначатиме основні напрями політики Райху.

Зауважимо, що подібні настрої підігрівалися повідомленнями іноземної преси, яка відзначала прихильне ставлення німецьких провідників до української визвольної справи. Наприклад, кореспондент щоденної паризької газети “Парі-Суар” написав статтю під назвою “Як Третя Німеччина задумує створити незалежну Україну”. Польська й англійська преса також рясніла повідомленнями про наміри націонал-соціалістів створити Велику Україну зі всіх етнічних українських земель. Німецький журнал “Дер Фальке” за 1933 р. писав, що у своїй закордонній політиці Райх шукає союзника на Сході Європи і бачить його лише в Україні, тому “український хліб і німецький меч можуть зробити, що хочуть”, - резюмувалось у статті».

Джерело: Гавришко М.І. Зовнішньополітична програма націонал-соціалізму у візіях громадськості Галичини // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету Волинського державного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк, 2008.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Світодар Мирний.
0
Ще не підтримано

А ви читали "Майн кампф" ("Моя боротьба") А. Гітлера?
Так, у нього можна багато чому повчитися. Тільки не тому, як мають нації взаємодіяти між собою.
Люди - не тварини, а спільноти людей - не звірині зграї. Люди повинні жити по правилах, встановлених Богом. Ці правила не приніс Мойсей людям. Вони були ще в Трипіллі. На жаль юдеї руками фарисеїв викривили їх. Ісус Хрестос викрив злі наміри фарисеїв. Він показав як повинна жити людина, щоб називатися дитиною Божою, щоб досягти Царства Божого і подав нам нові, більш досконалі правила.
Людина вільна у своєму виборі як поступити в тій чи іншій ситуації, але в рамках правил Божих. Саме цим людина відрізняється від тварини.
Вихід за межі правил Божих повинен осуджуватися, а як потрібно і каратися.
Наприклад: Не кради. Тут все ясно. Зароблене іншим добро не можна красти.
Не вбивай. Тут потрібне уточнення. Якщо вбити людину, яка хотіла вбити іншу людину, то це відвернення вбивства.
Аналогічні правила повинні бути між націями.
Робити рабом іншу націю, винищувати її, відбирати зароблене нею добро неприпустимо.
Між іншим ООН - це організація об'єднаних націй, а не держав. Там кожна принижена нація має мати право захистити себе. А чи так є насправді?
Чи має право одна держава на вето закону, проголосованого всіма іншими (чи більшістю) держав? А деякі держави мають таке право. Хіба це не фарисейство?
Кожна нація має право на самовизначення. Це правило має бути непорушним.
Якби Гітлер дотримувався цього правила, то народи Європи пішли б за ним, Європа і світ стали б іншими. А шукати союзника тільки там де тобі вигідно: це принаймні аморально.
Гітлер не виконав покладену на нього місію: очистити Європу і світ від червоної чуми.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Правильне розуміння Німеччини є надзвичайно важливим для України. Дана стаття - ідеальний інструмент такого розуміння. За моїми власними спостереженнями німці є деморалізованою на тепер нацією. Ми також недалеко відійшли від них. Ми разом програли Другу світову війну. Ми більше не маємо права програвати. Правильні стосунки з Німеччиною - ключ до нашого успішного майбутнього.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Дивовижна стаття. Я все життя по крихтам збирав інформацію про українсько-німецькі стосунки між світовими війнами. І нарешті, дякуючи цій унікальній роботі Ігоря Каганця, побачив все суттєве в одному місці. Ця стаття є правильною опорною точкою у розумінні долі України від Першої світової війни і до наших днів.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

З огляду на теперішню політику і позицію Німеччини з основних принципових питань, наскільки перспективно ставити тепер на Німеччину?

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

На поточному етапі німці потребують допомоги від українців.

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Сергій Білецький.
0
Ще не підтримано

вояки вермахту, під проводом пророка Адольфа, урівноважили імперію зла.РаДіє.черговий приклад ху́цпи.найбільшу поразку в історії воєн.юдо-більшовики замаскували під облуду перемоги.РаДіє

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Попередні плани Німеччини зрозумілі. Що змінилось у цих планах після початку Другої світової війни? Чи були у них взагалі надто конкретні плани щодо облаштування Європи у цілому і України зокрема?