Війна і борги. Чому б Україні не порушити питання про їх списання?

Анатолій Амелін, співзасновник Центру економічного відновлення у своєму дописі на Фейсбук наводить приклади списання боргів різним країнам.

Країна / Рік / Списана сума /% держборгу / Кредитор

•     Греція, 2012, €107 млрд, 50%, Клуб кредиторів
•     Аргентина, 2005 — 2010 р., > $ 65 млрд, 75%, МВФ
•     Польща, 1991, $25 млрд, 75%, Західні кредитори
•     Куба, 2015 р., $32 млрд, Росія
•     Ірак, 2004-2008 р., $26 млрд, 80%, Кредитори
•     Нігерія, 2005 р., $18 млрд, 60%, Паризький клуб
•     Замбія, 2006, $6 млрд, 100% МВФ
•     Ліберія, 2010, $5 млрд, 97%, МВФ, СБ
•     Кот-д'Івуар, 2012, $4,4 млрд, 70%, МВФ, СБ
•     Еквадор 2008, $3,2 млрд, 30% МВФ, СБ
•     Бангладеш, 2010 р., $1,5 млрд, Японія
•     Уганда, 1998, $1 млрд, 50%, МВФ

Як бачите, списання боргів – існуюча практика у світових кредиторів. Вони, звичайно, не мають мети роздаровувати гроші, але вони адекватні. І розуміння того, що повернути 50% краще, ніж не повернути нічого, в них є.

Україна має унікальну ситуацію. До вторгнення у нас був один із найнижчих рівнів держборгу в Європі. На кінець грудня 2021 року державний борг України становив $86,61 млрд доларів (45,2% прогнозованого ВВП)

Для порівняння:

•     Греція 193% ВВП
•     Італія 145% ВВП
•     Франція 113% ВВП
•     ЄС – 88% ВВП

Вторгнення призвело до руйнування української економіки, зростання оборонних витрат та падіння податків.

На 31 січня 2023 року держборг склав вже $116,44 млрд. І обсяг боргів зростає.

На додаток, підписавши Меморандум із МВФ, ми погодилися збільшити податкове навантаження до ВВП.

Але чому не порушується питання списання нашого держборгу хоча б частково?

Чим ми віддаватимемо борги, якщо після закінчення війни ми отримаємо країну-банкрута:

•     з нульовим зростанням ВВП (до рівня, що вже впав на 30% у 2022 році),
•     до 30% безробіття додадуться сотні тисяч вояків, які повернулися (які перестануть отримувати зарплату в армії та не матимуть роботу на громадянці),
•     з 25%-30% вартістю кредитних ресурсів (найвищий показник у Європі, що робить будь-який український бізнес – банкрутом).

Плюс колосальні борги, які віддавати і нам, і нашим наступним поколінням. Дефолт просто неминучий!

Як наслідок – на нас чекають серйозні економічні та соціальні потрясіння.

Кредитори взагалі нічого не отримають. В принципі, як і всі ми…

У мене до всіх головне запитання: в нас є наш український план і наша суб'єктна позиція з кредиторами?

Ми, мінімум, можемо розраховувати на 50% списання держборгу і реструктуризацію частини, що залишилася, на 5-10 років.

Або ми всі вважаємо, що наші діти успадкують всі ці борги?