Війна Ізраїлю та Ірану, роль Росії і значення для України: етико-моральний аналіз нової глобальної турбулентності

1. Геополітична архітектура: трикутник Іран – Ізраїль – Росія

Іран: Ядерна загроза як догма

Іран давно підозрюється у намірі створити ядерну зброю не для стримування, а для нападу. Війна з Ізраїлем – це більше, ніж конфлікт: це релігійно-ідеологічна місія. У шиїтському наративі Ізраїль — не держава, а «тимчасова помилка історії». Із цієї доктрини народжується небезпека: ядерна зброя тут не засіб шантажу, а знаряддя знищення.

Росія: Погроза ядерною зброєю як норма

Росія формально не говорить про ядерну агресію першою, але весь світ знає: щойно Кремлю щось не сподобається, звучить «атомний аргумент». І якщо Іран мріє про бомбу, то Росія блефує своєю вже сьогодні. Головна мета — паралізувати Захід страхом.

Ізраїль: Самозахист чи геополітичний цинізм?

Ізраїль діє у парадигмі превентивної оборони. Але цього разу удар викликає запитання: якщо цілі залишились неушкодженими, а наслідки — глобальні, чи не стала ця атака актом політичного самозбереження уряду Нетаньягу? ЗМІ повідомляють, що прем’єр намагався таким чином уникнути кримінального переслідування. Якщо це правда — ми стоїмо перед етичним шоком: війна як інструмент самозахисту політика.

2. Реакція України: позиція чи непевність?

Офіційна заява МЗС України виглядає нейтральною — можливо, надто нейтральною. У ній вказано:

• Занепокоєння дестабілізацією.

• Стурбованість наслідками для нафтового ринку.

• Нагадування про підтримку Росії з боку Ірану.

Проблема такої заяви:

• Вона не називає винного.

• Вона не містить чіткої оцінки подій.

• Вона зводить питання до фінансових і енергетичних інтересів.

Порівняння: така риторика нагадує позицію частини африканських країн у 2022-му: «припиніть війну в Україні, бо дорожчає зерно». А ми хочемо, щоб світ говорив про право на життя, а не про ціни.

3. Етико-філософські парадокси сучасності

Ідеологія нетерпимості

Іран і Росія — держави, в яких ідеологія панування (чи то релігійна, чи то імперська) виправдовує насилля. Вони не сприймають альтернатив. Їхній наратив — це поділ на «своїх» і «ворогів». Сьогодні — євреї. Завтра — українці. Післязавтра — хто завгодно.

Подвійні стандарти Заходу

Чому удари по Ірану — «превентивна самооборона», а навіть постачання зброї Україні — «ризик ескалації»? Якщо Ізраїль має право бити на випередження, то чому Захід досі боїться дати Україні далекобійну зброю для удару по воєнній інфраструктурі РФ?

Маніпуляція пам’яттю

Ізраїль бореться з антисемітизмом. Росія — з «русофобією». Обидві країни зводять критику до «ненависті», захищаючи тим самим власну агресивну політику. Путін навіть включає антисемітизм у риторику 9 травня. Це — небезпечна підміна понять.

4. Практичне значення для України

Чому конфлікт важливіший, ніж напад ХАМАСу 7 жовтня 2023 року

• Тоді був тероризм.

• Зараз — можливий ядерний конфлікт.

Загрози:

1. Зміщення уваги Заходу — вже не на тимчасовий сплеск, а на довготривалий конфлікт з глобальними наслідками.

2. Зростання цін на нафту — більше грошей для Кремля.

3. Потенційна участь Росії як «миротворця» — спроба Кремля легітимізувати себе в очах світу.

Можливості:

1. Нагадати про роль Ірану у війні в Україні — дрони-камікадзе Shahed, технології, ракети.

2. Зміцнити союз із державами, що бояться Ірану та Росії — Саудівська Аравія, Туреччина, Японія.

3. Просити чіткішої підтримки у США — з фокусом на спільну боротьбу з тріадою Іран–Росія–КНДР.

Висновок: Історія повторюється, але ставки вищі

Коли Ізраїль атакував Іран, він запустив не лише ракети — він відкрив нову главу геополітичного протистояння, де більше немає чітких меж між локальним і глобальним. Україна вже давно у цій грі. Але що важливіше — ми не маємо права на помилку. Наші слова, наші заяви, наші дії мають значення. Якщо ми помовчимо — промовлятимуть за нас інші. Зовсім не в нашій користі.

Користь для читача: Що робити українцю

1. Сформувати світоглядну позицію
Зрозуміти, що ця війна — не «чуже кіно». Це виклик, який безпосередньо впливає на нашу безпеку, дипломатію та економіку.

2. Слідкувати за риторикою МЗС
Громадський тиск має значення. Ми повинні вимагати чітких формулювань, а не «стурбованості».

3. Впливати на інформаційне поле
Пояснювати іноземцям, що Іран постачає зброю Росії. Що Росія — це «іран сьогоднішньої Європи».

4. Аналізувати, а не захоплюватися образами
Ні Ізраїль, ні Іран не є однозначними «героями» чи «ворогами». Світ складний. Але завжЯди треба обирати сторону — сторону людяності, права і свободи.

Влог Анатолія  Якименка