Висновки нового дослідження Дартмутської лабораторії соціальної нейробіології та Принстонського університету вражають самі по собі. Однак, коли починаєш замислюватися про інтерпретацію цих результатів, просто їде дах.

Висновки такі.
1. Творчий потенціал залежить від т.зв. дистального моделювання - вміння людини переноситися в уяві з його реальності «тут і зараз» до світів, віддалених у часі і просторі: фізичному (віддалення по відстані), семантичному (віддалення за змістом), імовірнісний (віддалення від поточного розуміння ймовірностей) і абстрактному (віддалення за рівнем абстрагування від реальності).
2. Зірки креативності мають унікальні можливості дистального моделювання, завдяки тому, що задіюють в мозку особливий нейронний механізм - дорсомедіальну підсистему мережі пасивного режиму.

Іншими словами:
1. Творчий потенціал залежить від можливості подумки полетіти якнайдалі від реальності;
2. Цим даром володіють люди, мозок котрих від народження працює інакше, ніж у більшості.

Таким чином, супер-креативні люди - свого роду імаджінавти, здатні до нічим не обмежених переміщень по невичерпному всесвіту уявних світів. Вони подібні до «люденів» з романів братів Стругацьких - вигаданої людської раси, що має надлюдські можливості, які їм дає дуже рідкісне генетичне відхилення - «третя імпульсна система». Але імаджінавти - не плід геніальної фантазії. Це реальні люди, що живуть серед нас. А їхня надлюдська креативність (і, можливо, не тільки) - настільки ж рідкісне генетичне відхилення, як і «третя імпульсна система» люденів. Та й самі брати Стругацькі, звичайно ж, були імаджінавтамі. Хто б сумнівався!

Детальніше про завдання дослідження і його результати

Люди постійно використовують уяву, згадуючи минуле і плануючи майбутнє: від реконструкції подій власного життя до обмірковування своєї інвестиційної стратегії. Цей процес має назву «дистальне (далеке) моделювання». У міру того, як ситуація, що моделюється, все більше віддаляється від реальності (у всіх сенсах: відстань, час, смислова дистанція, сприйняття ймовірностей і подолання все нових рівнів абстрагування), уявляти ситуацію стає все важче.

У більшості людей межі дистального моделювання досить обмежені. Кожен легко може уявити себе таким як є післязавтра вранці за сніданком у себе на кухні. А ось уявити себе через 20 років на островах Фіджі, після зміни громадянства та статі, та й ще таким, що в наслідок катастрофи втратив руки і ноги, і їх замінено на біопротези як у Толі-робота - зможе далеко не кожен.

Меган Мейер, нині директор Дартмутської лабораторії соціальної нейробіології (вона була докторантом в Принстоні під час дослідження), і її колеги припустили, що творчі здібності людей повинні корелювати зі здатністю до дистального моделювання. І в своєму дослідженні «Creative Expertise Is Associated With Transcending the Here and Now» (Творчий досвід пов’язаний з подоланням тут-і-зараз), вони це переконливо довели.

У дослідженні (що складається з трьох пов’язаних тестів), брали участь люди звичайних професій (фінансисти, юристи, медики тощо) і особливо креативних професій - «творчої еліти»: письменники, режисери, артисти і художники - володарі престижних нагород, стипендій, премій на кінофестивалях, творчих конкурсах тощо.

У перших двох пов'язаних дослідженнях перед учасниками ставилися завдання на дистальне моделювання, типу «уявіть, яким буде світ через 500 років». В результаті гіпотеза підтвердилася - «творча еліта» продемонструвала разюче більшу дистальну фантазію.

Результат тесту 2. Порівняння показників креативних експертів («творчої еліти») і людей звичайних професій (А) самооцінка успішності своєї кар'єри; (В) суб'єктивна дистальная жвавість моделювання і (С) об'єктивна дистальная яскравість моделювання. Джерело https://psycnet.apa.org/record/2019-05721-001

Тоді автори поставили таку задачу — визначити, що таке відбувається в мозку представників «творчої еліти» інакше, завдяки чому вони досягають успіху в дистальному моделюванні? Іншими словами, чи мають зірки креативу сильніший «м'яз уяви», подібно до того, як у професійних спортсменів незрівнянно сильніші м'язи, ніж у неспортсменів (подивіться на ноги футболістів, руки бейсболістів тощо)? У третьому дослідженні тестування «творчої еліти» і представників звичайних професій проводилося в сканері функціональної магнітно-резонансної томографії (fMRI). Їм пропонувалися два типи тестів на дистальне моделювання.

Уявити і подумки візуалізувати:
- проксимальна (близька) подія на тимчасовому обрії 24 години;
- дистальна (далека) подія, що відбувається через 100 років.

Дистальність (Д) та проксимальність (П) питань на уяву поділялася по чотирьох доменах:
1. П - подія на тимчасовому обрії 24 години; Д - подія, що відбувається через 100 років.
2. П - купівля подарунка дитині в універмазі свого міста; Д - очікування в черзі за квитком на таксі в Токіо.
3. П - ви прийшли на вечірку, де нікого не знаєте; Д - ви - це Барак Обама, і намагаєтеся підбадьорити хлопця, що засумував.
4. П - йдете вранці випити кави; Д - теж йдете вранці випити кави, але ви іншої статі.

При тестах на проксимальні події мізки представників обох груп учасників працювали абсолютно однаково. У їхньому мозку працювали ділянки медіальної префронтальної кори. Її призначення, відповідно до статті 2012 року в Neuron, - «реалізація асоціацій між контекстом, місцями розташування, подіями та відповідними адаптивними реакціями, особливо емоційними».

Однак, коли дійшла справа до тестування дистальних подій, все змінилося - між двома групами учасників проявилася велика різниця.

Результат тесту 3. Порівняння показників креативних експертів («творчої еліти») і людей звичайних професій. При проксимальному моделюванні обидві групи показують приблизно однакові результати (зліва), а при дистальному моделюванні (справа) креативні експерти показують кращі результати в усіх 4х доменах. Джерело https://psycnet.apa.org/record/2019-05721-001

Для моделювання дистальних подій зірки креативу задіяли іншу підсистему мозку - дорсомедіальну підсистему мережі пасивного режиму - dorsal medial system default network. Вона, як відомо з попередніх досліджень, асоціюється з уявою намірів і особистісних якостей інших людей, а також з цілим спектром різноманітних процесів: розуміння оповідань; фізичне, тимчасове і соціальне уявлення відстані; розуміння концепцій; створення високорівневих конструкцій або абстракцій.

Нейровізуалізація результатів тесту 3 для креативних експертів («творчої еліти») і людей звичайних професій. (A) зони мозку показують велику активацію для дистального (vs. проксимального - показаний рожевий кольором) і проксимального (vs. дистального - показаний синім кольором) моделювання. (С) в порівнянні з людьми звичайних професій, креативні експерти показують велику активацію дорсомедіальної підсистеми мережі пасивного режиму для дистального (в порівнянні з проксимальним) моделювання. Джерело https://psycnet.apa.org/record/2019-05721-001

Такий результат виявився цілком несподіваним для дослідницької групи. Вони очікували, що «творча еліта» використовує той же нейронний механізм для дистального моделювання, що і для проксимального, але просто використовує його краще («м'яз уяви» сильніше). А насправді, виявилося, що вони використовують принципово іншу підсистему мозку (інший «м'яз уяви»).

Можливі інтерпретації результатів дослідження

Таких інтерпретацій, як мінімум, три. Одна крутіше за іншу:
- Креативні можливості індивіда, швидше за все, записані в генах.
- З розвитком біоінжінірінга, найбагатші стануть і самими креативними.
- Можливо, імаджінавти - це еволюційні попередники нового виду Homo imaginationis, що йде на зміну Homo sapiens.

Розглянемо ці інтерпретації трохи детальніше.

Креативні можливості індивіда, швидше за все, записані в генах.

А як інакше? Дистальне моделювання - плід виховання або тренувань? Вкрай сумнівно.

Тим ні менш, дослідники хочуть спробувати знайти спосіб тренування «м'язи уяви». Але факт, що «творча еліта» має не просто більш розвиненим потенціал мозку, а використовує для творчості іншу підсистему мозку, ставить принциповий бар’єр на цьому шляху. Будь-яке тренування має на увазі розвиток чогось: навички, м’язів, реакції тощо. Але тут мова йде про переключення на іншу ментальну систему. Натренувати у людини здатність підключати для вирішення творчих завдань іншу область мозку - виглядає не дуже реальним.

З розвитком біоінжінірінга, найбагатші стануть і самими креативними

З розвитком науки і практики редагування генома, рано чи пізно, буде знайдено спосіб генетичного включення «м'язу уяви» - перемикання на іншу ментальну підсистему. І природно, таке включення над-креативності, в першу чергу, стане доступним еліті — владній та фінансовій. Це означає, що слова Харари з його «21 урок для 21 століття» вже не жахалка щасливого автора бестселерів, а цілком реальний сценарій, який спирається на результати наукового дослідження.

«Між тим, до 2100 року багаті можуть стати більш талановитими, творчими і розумними, ніж мешканці нетрів. Як тільки відкриється реальний розрив у здібностях між багатими і бідними, закрити його стане практично неможливо. Якщо багатії використовують свої здібності для подальшого збагачення, а за великі гроші вони зможуть купити собі поліпшені тіла і мозок, то з часом розрив буде тільки збільшуватися. Тоді до 2100 року 1% найбагатших людей буде володіти не тільки більшою частиною світового багатства, але і більшою частиною світової краси, творчості та здоров’я».

Можливо, імаджінавти - це еволюційні попередники нового виду Homo imaginationis, що йде на зміну Homo sapiens.

Ключову роль у розвитку людства відіграє масова кооперація. Саме завдяки їй людство має всі свої досягнення. Саме вона стала основою великого еволюційного переходу від генетичної еволюції до генно-культурної коеволюції.

Але як справедливо вказав той же Харари:
«Величезні маси незнайомих між собою людей здатні до успішної співпраці, якщо їх об’єднує міф. Будь-яка широкомасштабна людська співпраця - від сучасної держави до середньовічної церкви, античного міста і древнього племені - виростає із загальних міфів, з того, що існує виключно в уяві людей» (виділено мною).

Таким чином уява людей стає спільним ментальним простором, який вміщує загальні міфи і тим самим забезпечує масову кооперацію незнайомих людей.

І чим складніше ці міфи, ці фікції, тим більш розвинені здібності до творчості необхідні людям, щоб вийти за межі самих себе, поширюючи свою уяву на більш віддалені часи, простори, перспективи і гіпотетичні реальності. А як показали результати дослідження Меган Мейер та її колег, найважливішим ментальним механізмом такої творчості є дистальне моделювання.

Проте як показали попередні дослідження, дистальне моделювання підвищує ментальний потенціал не тільки індивідуальної, але і колективної творчості, що пов’язано з моделюванням соціальних зв’язків і розвитком емпатії. А символічні ігри дітей (ігри буцімто по-правді), що спрямовані на моделювання множинних соціальних перспектив, - є ні що інше, як розвиток ментальних навичок творчості, які потім використовують дорослі.

Нарешті, заслуговує на особливу увагу той факт, що над-навички креативності, соціальної творчості і емпатії асоціюються з однією і тією ж підсистемою мозку - default network - мережею пасивного режиму. Ця мережа включається, коли наш розум пасивний і нічим не зайнятий. Коли він не відволікається ні на які зовнішні подразники, а як би знаходиться в процесі внутрішнього діалогу і блукання думок ( «mind wandering»). Активація мережі пасивного режиму включає процес блукання думок, який, з одного боку, відволікає нас від моменту тут-і-тепер, а з іншого, включає унікальну можливість людей, яку ми отримали завдяки еволюції, - думати і міркувати про минуле і майбутнє, моделювати речі, ідеї і навіть почуття, настільки віддалені від нашого тут-і-тепер, нібито вони перебувають в інших всесвітах.

Невелика частина людства (приблизно 6%) - люди з над-розвиненою креативністю, яких тут названо імаджінавтами, можливо, отримали внаслідок еволюції здатність задіювати в мозку особливий нейронний механізм - дорсомедіальну підсистему мережі пасивного режиму. Результатом цього стала їх над-креативність, а також, можливо, підвищена емпатія і особливий сорт мудрості (в основі якої здатність відсторонитись від власного досвіду і сприймати речі і події з інших точок зору).

Еволюція мозку людини пройшла через кілька етапів: зростання обсягу, ускладнення структури, розвиток спеціалізованих підсистем, удосконалення «прошивки», поєднання останнього і передостаннього для якісного стрибка функціональних можливостей розуму.

Посилена активація дорсомедіальної підсистеми мережі пасивного режиму у малого відсотка індивідів, можливо, стане їх еволюційною перевагою (що в значній мірі підтверджується вищесказаним).

Людени братів Стругацьких, які отримали еволюційну перевагу перед звичайними людьми,  вирішили залишити Землю.

У імаджінавтів можливий інший варіант - замінити собою більшість людства, зробивши новий еволюційний перехід від Homo sapiens до Homo imaginationis - від людини розумної до людини уяви.

Джерело: Сергей Карелов: Они видят сквозь пространство и время, а их мозг работает иначе