Гадаю, найгостріше цю проблему відчувають молоді батьки, привівши своє чадо в перший клас, щоб той набиралися розуму і ставали свідомими та освіченими. Часто, вникаючи в сам процес навчання-зомбування, вони жахаються і їм стає шкода власних дітей: "Вони ж живі".
А хто ж такі ті "освічені", ті сотні, тисячі, мільйони умів, які здобули освіту, відмучили 10-11 класів і вийшли у світ "освіченими"? Адже під цим словом ми маємо на увазі розумну особистість з високим рівнем інтелекту та широкими поглядами. Але хіба можна вважати таким кожного, у кого в руках є отой шматочок пластику - диплом про освіту?
Якщо ви все ж вперше задумалися "А що ж не так з нашою системою освіти?", то раджу вам для початку прочитати статтю "Як сучасна школа вбиває таланти дітей і створює тисячі невдах" і, мабуть, ви, як і я, більше ніколи не будете байдужими до цієї проблеми.
Отже, де ж шукати альтернативу школі? Чи можливе в Україні індивідуальне навчання? Та скільки воно коштуватиме зусиль, часу та грошей молодим батькам, які все ж вирішили зламати систему та не допустити, щоб їхня малеча ставала обмеженим продуктом застарілих поглядів, принципів та звичок?
В першу чергу пропоную звернутися до Законодавства України, яке:
Озброюйтеся Конституцією і захищай права своїх дітей.
То в чому ж переваги домашньої школи?
Система освіти в школі давно застаріла, вона не вчить бути особистістю, мислити творчо. Вона рівняє дітей під стандартний середній рівень, зводить їхні знання до шаблонних.
Навчаючи дітей, ви можете використовувати інтерактивні методи, чого немає чи зовсім мало в загальноосвітній школі.
Дистанційне навчання враховувати оптимальний для конкретної дитини графік, організовувати її навчання у відповідності з оптимальним для конкретної дитини графіком, звільнити час для відвідування спортивних секцій, гуртків, читання тощо, забезпечити повну соціалізацію та розвиток, повністю використовувати потенціал її творчих здібностей і талантів.
При дистанційному навчанні відсутні конфлікти з вчителями та дітьми, які в умовах високого стресу і несприятливого морально-психологічного клімату більшості шкіл можуть стати стійкою тенденцією.
Однак не все так просто. Легко сказати "домашня освіта - замість школи", а де ж взяти час на те, щоб навчити свою дитину справді важливих речей, де дістати достатньо коштів на репетиторів і різноманітні секції та заняття?
Дорогі батьки, час визначати пріоритети, правильно організовувати свій час і встигати робити все, що від вас залежить, щоб ваша дитина розвивалася та ставала розумною і успішною особитістю. Це не означає, що не потрібно ходити на роботу та весь день сидіти з дитиною, розв’язуючи математичні задачі, пишучи диктанти та вивчаючи три іноземні мови. При індивідуальній формі навчання діти отримують індивідуальні плани з визначеним обсягом матеріалу, який вони повинні засвоїти. Школу потрібно відвідувати тільки, щоб здати контрольні чи екзамени для перевірки здобутих знань. Ви самі вирішуєте який час є найоптимальнішим для навчання та засвоєння матеріалу. Дитина не страждає від того, що їй не вдається так само швидко, як іншим однокласникам, зрозуміти інформацію, чи, навпаки, їй не доводиться очікувати, коли інші засвоять матеріал, якщо їй він видався досить легким.
Ви та інші педагоги повинні приділяти дитині стільки часу та зусиль, скільки потрібно саме їй для успішного опанування теми.
Вчіть дитину вчитися
Запам’ятайте: головне не змусити дитину вивчити запропоновану їй інформацію, а навчити знаходити потрібний їй матеріал та розуміти його. Чи багато правил, зазубрених у шкільні часи, ви пам’ятаєте? Я - ні. Мені дуже імпонує приклад Ольги Юрковської, мами-приватного підприємця, яка обрала для своїх дочок індивідуальну форму навчання та ділиться своїм досвідом в особистому блозі. Вона пише: "Інколи я відповідаю на питання дочок, але здебільшого я кажу їм: "Загугліть", навіть якщо й знаю правильну відповідь."
Ольга також підкреслює, що ми не можемо сформулювати свою думку, грунтуючись на одному джерелі, не превіреному власним досвідом. Вона радить звіряти інформацію, користуючись мінімум трьома джерелами. Краще підкажіть дитині потрібну книгу чи цікавий сайт замість того, щоб змушувати її штудіювати шкільний підручник.
Дороге задоволення
Дитина - ваша найголовніша інвестиція, ваше найуспішніше капіталовкладення. Це не означає, що ви повинні перестрибувати вище себе та працювати за трьох, щоб у сина чи дочки був найкращий репетитор. Зважте свої можливості та оберіть ті заняття, секції чи репетиторів, які будуть вам по кишені. Головне - не намагайтеся зекономити на дитині, цим ви економите на її майбутньому.
Чи стає дитина асоціальною без школи?
Мова не про те, щоб забрати дитину з навчального закладу і навчати її в зачиненій кімнаті, відірваною від навколишнього середовища та оточення. З’ясуйте, чим подобається займатися вашому малюку, можливо, він дуже любить слухати музику і його приваблює якийсь музичний інструмент - віддайте його на заняття музики. Якщо ваша дитина проявляє велику активність та із завзяттям грає у спортивні ігри - є безліч секцій з футболу, баскетболу, волейболу чи, скажімо, тенісу. Або ж вона з самого дитинства танцює під улюблені пісні - саме час відвести дитину у танцювальну школу. Там ваш син чи дочка обов’язково знайдуть дітей-однодумців, з якими вони охоче спілкуватимуться.
І ще одна досить значуща перевага гуртків та секцій у тому, що вони вчать командної гри. Це надзвичайно важливо у сучасному світі, де вміння працювати в команді цінується у будь-якій сфері діяльності, чи то приватне підприємництво, чи державна установа.
Діти - наше все. Ми повинні розуміти, що домашнє навчання - це не назавжди. Діти підростуть і стануть самостійними, і рівень цієї самостійності, свідомості, готовності до дорослого життя й буде визначатися саме тими знаннями, уроками та зусиллями, які ви вкладете в її розвиток сьогодні.
Суперечлива стаття. З одного боку, я погоджуюся, що сучасна школа дуже далека від ідеалу, і працювати туди йдуть не талановиті педагоги, а переважно ті, хто не може знайти собі більш оплачуваної роботи.
А з іншого, я маю змогу спостерігати за сучасними дітьми. Вони надто розніжені і не здатні переборювати труднощі, стресові ситуації, знаходити свою нішу в різнорідному середовищі. Дуже багато дітей страждають, бо вдома їх переконали, що вони "пуп Землі", а в школі виявилося, що є сильніші, розумніші, спритніші від них. Діти не вміють приймати поразку. А доросле життя це суцільна конкуренція. І треба 100 разів програти, щоб нарешті 1 раз виграти. Школа, навіть така погана як зараз, вчить "тримати удар", вставати після поразки і йти далі.
І ще одне, дуже добре завжди бути серед однодумців. Але важливо ЗНАЙТИ однодумців серед великої кількості людей з різними думками. Цього теж можна навчитися в школі.
Коментарі
Суперечлива стаття. З одного боку, я погоджуюся, що сучасна школа дуже далека від ідеалу, і працювати туди йдуть не талановиті педагоги, а переважно ті, хто не може знайти собі більш оплачуваної роботи.
А з іншого, я маю змогу спостерігати за сучасними дітьми. Вони надто розніжені і не здатні переборювати труднощі, стресові ситуації, знаходити свою нішу в різнорідному середовищі. Дуже багато дітей страждають, бо вдома їх переконали, що вони "пуп Землі", а в школі виявилося, що є сильніші, розумніші, спритніші від них. Діти не вміють приймати поразку. А доросле життя це суцільна конкуренція. І треба 100 разів програти, щоб нарешті 1 раз виграти. Школа, навіть така погана як зараз, вчить "тримати удар", вставати після поразки і йти далі.
І ще одне, дуже добре завжди бути серед однодумців. Але важливо ЗНАЙТИ однодумців серед великої кількості людей з різними думками. Цього теж можна навчитися в школі.
Так, зараз я також не бачу альтернативи сучасній школі. Я б не наважилася забрати дитину із загальної школи і вчити самостійно. Хоча б тому, що це буде дорого.
Але ВСІ діти зараз ненавидять школу! Раніше такого не було. Не було такого страшенного відторгнення. Можливо, тому, що ми все дальше віддаляємося від Радянського Союзу, а школа так і залишилася такою ж, як була 25-30 років за незначними бутафорськими змінами (перекрасили фасад і стіни, а підвалини залишили старими). В сучасній школі працюють здебільшого ті, хто працював у Радянській школі або вихованці Радянської школи, хто її закінчував у 80-х. Особисто знаю багатьох вчителів, які зараз працюють в школі. Вони не хочуть змін. Хочуть, аби їх не чіпали і здебільшого не дуже люблять свою "роботу". Для них то не творчий процес, а монотонна робота, рутина, яку вони відбувають з року в рік, не змінюючи матеріал роками!
Дуже багато дітей ненавидять школу, бо в дошкільному віці не змогли достатньо розвинути вольові якості. Сучасних дітей з одного боку надто сильно оберігають, щоб не з'їло чогось, не зіпріло, не впало, не вдарилося. А з іншого боку, на дитину ще з пелюшок навалюють різні методики раннього розвитку. І те дитя боїться зовнішнього світу і боїться зробити помилку, в результаті починає думати, що краще самому нічого не робити.
Я належу до того останнього щасливого покоління дітей, яке виросло у дворах радянських хрущовок, їло зелені яблука і квіти бузку та кульбаби, лазило по деревах і ліпило пасочки з болота. Ми носили на шиї шнурок з ключами від квартири. І батьки не боялися залишати нас без нагляду в компанії однолітків. І ми ходили вже з першого класу самі, долаючи до школи два перехрестя без світлофорів. До семирічного віку ми вже вміли давати собі раду, знаходити друзів, вибудовувати ієрархічні стосунки.
А сучасні діти ходять гуляти з мамою за руку на дитячий майданчик з гумовим покриттям. Вони живуть у штучно створених умовах. Тому необхідність виконувати вказівки і завдання на уроці викликає відразу. Діти звикли, що їх розважають, а школа - це перша важка праця для дитини.
Так світ дуже швидко змінюється, але 2 на 2 завжди буде чотири. І можливо колись доведеться вибиратися з лісу без джіпіесу, бо сіла батарея в мобільному. А дитина на уроці географії бавилася в ігри на планшеті. Є речі, які просто треба знати, навіть, якщо їх ніколи не використаєш.
Це дуже складна і болюча тема. Старі педагоги не йдуть на пенсію, бо вона надто мізерна, а молодь не йде вчителювати, бо зарплата теж мала. А приватні школи з суперсучасними методиками і творчими вчителями по кишені лише багатим. Реформи дуже потрібні, але які саме ще ніхто не знає. Ми тільки навпомацки шукаємо шлях.
Дзвінко, підтримую твоє: Діти не вміють приймати поразку. А доросле життя це суцільна конкуренція. І треба 100 разів програти, щоб нарешті 1 раз виграти. Школа, навіть така погана як зараз, вчить "тримати удар", вставати після поразки і йти далі.
І ще одне, дуже добре завжди бути серед однодумців. Але важливо ЗНАЙТИ однодумців серед великої кількості людей з різними думками. Цього теж можна навчитися в школі. Говоримо про муки дітей у школі і мовчимо про муки дорослих у реальному житті. Матриця: ПРОГРАМОВАНЕ НЕЩАСТЯ в дії.
Найгірше в сучасній школі те, що вчителі продовжують принижувати дітей і шантажувати! Погані оцінки ставлять із "помсти" за незручний характер дитини. Або роблять дітей залежними від вчителі в інший спосіб (не буду описувати, як. Безліч прикладів). Ба навіть більше - школа принижує й батьків. Я знаю, про що кажу. Знаю, бо працювала в школі. Знаю, бо моя дитина вчилася в сучасній школі (і ходила до школи, як на каторгу). Знаю із середини, що тепер коїться в школі. Знаю, як адміністрація школи поводиться з активними дітьми та їхніми батьками. Знаю, які методи використовуються для приборкання "неугодних". Але це окрема історія. Статтю дала для інформації. Бо цю тему треба підіймати, чи не так?
Так, цю тему треба піднімати. Треба шукати альтернативу. Але, поки що її не видно, бо домашнє навчання може і добре, але мало кому підходить.
Основні зміни роблять ентузіасти і мрійники. Як кажуть, процес пішов.