Ми постійно читаємо в Інеті скарги на порушення приватності з боку Windows, смартфонів, операторів мобільного зв’язку, соціальних мереж і т.д. і т.п.
А як у нас з приватністю життя всередині сім’ї?
Чи мають право на приватність чоловік, дружина, донька, син?
Спогад з дитинства:
Повертаючись з роботи, мама завжди купувала і привозила мені щось смачненьке – яблуко чи грушу, пиріжок, булочку, цукерку або маленьку шоколадку. По приходу додому мама цікавилася у бабусі, як я себе поводив і в залежності від відповіді вручала мені смакоту. Одного разу, хоча я поводився добре і бабуся це підтвердила, мама надовго відволіклася на телефонну розмову… Я не втерпів, заліз у мамину сумку, витягнув шоколадку і почав їсти. Мама закінчила розмову по телефону і провела зі мною виховну бесіду!
Це стало правилом на все життя!
Мої кишені, портфель, ящики письмового столу мали пожиттєвий імунітет. Аналогічно поступав і я.
***
Коли я вирішив вступити в шлюб, то на цю тему поговорив з нареченою. Ми домовилися, що у кожного з нас є приватність – подруги і товариші, листування, записники,– яку порушувати не можна! Можу сказати, що за 44 роки подружнього життя жодного порушення цього правила не було! Мій записник лежав біля телефону і я знав, що дружина його не відкриє. Аналогічно я поступав і щодо записника дружини. Листи чекали адресата.
Проблема була з батьками дружини (ми жили разом). Одного разу дружина поїхала на тиждень у службове відрядження. Десь через день, приїхавши ввечері з роботи, я побачив на столі у нашій кімнаті відкритий лист на ім’я дружини. На моє запитання теща сказала, що це вона відкрила лист і прочитала! Мотивація була проста: дружина приїде тільки через тиждень… Я довго пояснював тещі, що вона не має ніякого права читати листи моєї дружини і т.п. У відповідь я почув, що вона звикла робити так з дитинства. Правда не уточнила: з свого дитинства чи з дитинства доньки (моєї дружини). Оскільки виховна бесіда не вплинула (наступного разу я побачив в руках у тещі записник дружини), то я пішов на демонстрацію – повісив на двері нашої кімнати великий замок. Оскільки я їхав на роботу трохи пізніше дружини, то спеціально замикав замок з голосним клацанням. Через пару тижнів теща попросила зняти замок, бо «перед подругами соромно», і пообіцяла більше не втручатися в наше життя.
З нашою донькою, коли вона підросла, ми теж встановили такі ж правила, які діяли до її заміжжя і переїзду до чоловіка.
Коли в наше життя увійшов мобільний зв’язок, то на телефони автоматично розповсюдилося правило приватності. Ніхто з нас не відповідає по телефону іншого! Якщо я або дружина у ванні і дзвонить телефон, то слухавка відноситься власнику.
З розмов з приятелями і приятельками знаю, що в багатьох сім’ях дружини безцеремонно перевіряють кишені і сумки/портфелі/дипломати чоловіків, передивляються контакти в телефонах, відповідають по чужому мобільнику, читають листи і записники. Аналогічно поступають і чоловіки. Ну, а контроль за дітьми, як кажуть, то свята справа.
А як ви вважаєте, чи має член сім’ї право на приватність!?
Гармонійні стосунки в сім'ї!
Думаю, що рідним можна повідомляти більше, ніж інтернет-провайдеру. Рівень приватності треба вирішити перед вступом у шлюб і народженням дитини. Батьки зобов'язані контролювати життя дітей до повноліття, оскільки у дітей нема досвіду ведення інформаційної війни.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Коментарі
Кожна людина має право вимагати від інших членів сім’ї цікавитися її приватним життя і втручатися в нього. Як вам такий підхід?
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Щодо "цікавитися" згоден, а от щодо "втручатися" то тут далеко не все так однозначно, особливо коли це стосується повнолітніх дітей та втручання батьків у подружнє життя своїх дітей.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Думаю, що рідним можна повідомляти більше, ніж інтернет-провайдеру. Рівень приватності треба вирішити перед вступом у шлюб і народженням дитини. Батьки зобов'язані контролювати життя дітей до повноліття, оскільки у дітей нема досвіду ведення інформаційної війни.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)