Заклик до зброї (буквально) для технологічних братів – про книгу «Технологічна республіка» гендиректора Palantir Technologies

Послання «Технологічної республіки» є чітким і підбадьорливим як пробудження: технологічним братам, які провели роки буму революції в Кремнієвій долині, вдосконалюючи доставку курячих паличок додому, краще подорослішати. Вони повинні переорієнтувати свій інженерний геній на допомогу Америці в захисті західних цінностей, розробляючи зброю для вбивства наших ворогів до того, як наші вороги розроблять зброю для вбивства нас.

Це означає, що вони повинні подолати свою нехіть до співпраці з Пентагоном. Це означає, що вони мають подолати будь-яку огиду до співпраці з Пентагоном. Атомна епоха закінчилась, ми живемо в столітті програмного забезпечення. Поява штучного інтелекту і його безмежний спектр потенційних військових застосувань лише додає нагальності потребі в тому, що має стати національним проектом.

«Якщо морський піхотинець США просить кращу гвинтівку, ми повинні її створити» – пишуть автори. «І те саме стосується програмного забезпечення».

Можна було б звинуватити авторів у тому, що вони роблять те, що на Волл-стріт називають «розмовами про свою книгу». Зрештою, Palantir Technologies, їхній роботодавець, займається саме створенням кращого програмного забезпечення для морських піхотинців. Але Олександр Карп, генеральний директор Palantir з 2004 року, і Ніколас Заміска, керівник відділу корпоративних зв’язків компанії, – справжні апологети.

«Технологічна республіка» – це критично важливе розширення аргументу, який вони наводили роками: Кремнієва долина відмовилася від високих амбіцій – літаючих автомобілів, телепортації, ліків від раку – заради «легкого гедонізму» культури споживання. «Занадто багато капіталу, інтелектуального та іншого, було присвячено задоволенню часто примхливих і швидкоплинних потреб орд пізнього капіталізму», – пишуть Карп і Заміска.

«Технологічна республіка» із захопливим сюжетом та влучними зворотами з’являється в момент тектонічного зсуву для технологій. За часів Байдена уряд розглядався багатьма в індустрії як антагоніст. Тепер, раптово, всі стали кращими друзями. Під час передвиборчої кампанії 2024 року керівники компаній були досить щедрими, щоб отримати місця в першому ряду на інавгурацію. Героя №1 у сфері технологій Ілона Маска не без жартів називають співпрезидентом, а інший співпрезидент, Дональд Трамп, торгує криптовалютою. Перша леді теж має одну на продаж (для тих, хто купує онлайн, це $MELANIA).

57-річний Карп, з його скуйовдженим волоссям, молодіжним гардеробом, безкомпромісною серйозністю та оціночною вартістю близько 10 мільярдів доларів, здається, готовий зруйнувати мейнстрімну культуру як справжній персонаж Кремнієвої долини. У 2024 році акції Palantir показали настільки хороші результати – 340 відсотків прибутку – що журнал Economist назвав Карпа «генеральним директором року».

Palantir продає програмне забезпечення для виявлення аномалій на замовлення для різних цілей, зокрема для виправлення помилок у ланцюгах поставок, моніторингу фінансових операцій на предмет можливого відмивання грошей і прогнозування того, де в зоні бойових дій будуть закладені придорожні бомби. Компанія процвітає завдяки своєму іміджу поганого хлопчика. «Краще, щоб мене вважали злим, ніж некомпетентним», ­– сказав якось Пітер Тіль. Тіль, технічний щуролов ультраправих, став співзасновником компанії у 2003 році разом з Карпом та двома іншими.

Читачі, яким подобається, як у книзі шмагають фірми Кремнієвої долини за «дріб'язковість їхніх амбіцій», можуть опинитися наступними в черзі. Автори вказують на показову переломну подію: бунт працівників Google через контракт з Пентагоном у 2018 році.

Бунт був успішним. Google припинив роботу над контрактом, тому що, за словами одного з керівників, «реакція була жахливою». «Технологічна республіка» це рішуче критикує. Про відступ компанії пишуть автори: «Вони беруть на себе відповідальність за побудову величезних технічних імперій, але відмовляються запропонувати підтримку державі, чий захист – не кажучи вже про освітні установи та ринки капіталу – забезпечив необхідні умови для їхнього сходження. Їм варто було б усвідомити цей борг, навіть якщо він залишається несплаченим».

У цій оцінці є відгомін полковника Натана Джессепа, персонажа Джека Ніколсона у фільмі «Кілька хороших хлопців». Дійсно, «Технологічна республіка» може стати трохи дідівською, коли, на жаль, звинувачує лише «лівих» у відсутності національного консенсусу, який, на думку авторів, є необхідним для перемоги в гонці озброєнь зі штучним інтелектом.

Наприклад, автори віддають належне «лівим» за початок демонтажу «цілої системи привілеїв» у 1960-х і 1970-х роках, але критикують їх за те, що вони не змогли замінити цю систему новим набором спільних цінностей. «Це покоління знало, проти чого воно виступає і з чим воно не може змиритися, але не знало, за що воно виступає», – пишуть вони.

Незалежно від того, чи зможуть американці домовитися про те, як і навіщо захищати країну, Карп і Заміска закликають технологічну індустрію піти шляхом Палантіра і долучитися до цих зусиль.

Джерело