- Відвідувань: 683
- Переглядів: 757
Звертання на ти – давній український звичай
Світ:
Спецтема:
230612-yuriynagulko-3.jpg
Якщо хочемо виразити свою повагу, можемо використовувати "пане", "шановний", "дорогий" тощо.
Відтепер звертаємось один до одного на "ти".
Хто за?
Ось що розповідає Ярослав Свестун (Jaroslav Swes):
Розрізняємо своїх і чужих.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
"Візантійщину і вербальна бароковість нам нав'язали в середньовіччі, як "новаторство" тих, для кого династійно властиво поминати батька-діда, хоча ми з незапам'ятних часів вшановували культ матері. "
Ми вшановували не тільки культ матері, але і культ батька. Патріархат чи матріархат - виникає коли є розбалансування Ян-Інь. Ведична культура шанує Батька і Матір як ціле. Батька найперше, а маму друге. Без ніякого подавляння чи зневаги чоловіка чи жінки. Патріархат - знаменує культивування чоловічого начала і зневагу до жінки. Матріархат - величання жінки і зневагу до чоловіків. "Рівноправ’я", або "гендерна рівність" - це однакове ставлення до чоловіків і до жінок не зважаючи на явні фізіологічні, психо-фізичні відмінності. Це три збочення.
Арійська культура возвеличує чоловіче і жіноче начало, і культивує чоловічість в чоловіках і жіночість у жінках.
Коментарі
Йдеться саме про громаду. Якщо передумав, то можна переголосувати.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Не бачу як можна переголосувати.
Під голосуванням синя кнопка "Скасувати ваш голос".
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Ось коментар Ярослава Свестуна з Фейсбуку:
В давній і добрій українській традиції звертатися до ближнього на "ти". Такий етикет міжособистістних вербальних взаємин існував за тисячу років до РХ і частково зберігся в автентиці обрядових співанок; зокрема в коляді - Добрий вечір Тобі пане господарю! Радуйся!
І тисячу років по різдві в княжу добу, ми свято берегли вірність традиції і здоровому глузду, що не завадило нам виявляти пошану до віку, родового та соціального стану. Саме тоді звичне "пане брате", "добродію", "друже" виражало ступінь поваги і приязні.
Ось як говорить Костянтин Багрянородний до княгині Ольги: Достойна Ти єси царствувати... Я хочу взяти Тебе за жону.
Волхов до князя Олега: Княже! Кінь, що його Ти любиш і їздиш на нім, - од нього Тобі померти.
І ще через пів тисячі, Станіслав Оріховський до польського короля Сігізмунда: Чи ти знаєш, хто Ти? Король. Отож правитель, а я підданий, тому Ти мудріший за мене.
Як бачимо Пра Веду (дописемну правду) не наважилися скалічити навіть упереджені літописці. Навіть християнська мовна традиція оберігає сакральне - Отче наш, Ти що єси...
То ж чому звичаєве панібратство стало синонімом зухвальства, яке разом із іншим покручем - фамільярність, збиває з толку "незрячого брата - гречкосія?"
Частково на це "чому" відповідає табель про ранги впроваджений Петром 1 в 1722 році, за яким до всіх зверхніх належало звертатися на "ви". "Ми, Петр Первый, наше императорское величество, высокородие и прочее высокомерие, повеливаем..." Відродити ординську ментальність і візантійську пиху. Разом із нашою безхребетністю ця паранойя поглинула батьківський мовний етикет, підмінивши поняття панібратства, снобістсько - рабським наслідуванням чужого та принизливого "ви".
Поки не повернемо собі етнічну мовну культуру, то і не відбудемося як нація. Анге бу!
Джерело
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Але як тоді пояснити, що майже в усіх західних мовах використовується звертання на "ви"? І мабуть так було ще далеко до документу Петра 1.
Просто в них нема альтернативи звертання на ти
В німецькій, наприклад, "ти" - du, а "ви" в множині і в однині (поважне) - sie, і активно використовується в тих самих випадках що і в українській. Цікаво як з цим в інших слов’янських мовах.
В польській мові існує звертання на Ви, але воно не використовується. В дуже рідкісних випадках, коли звертаєшся до особи в дуже похилому віці (наприклад після 80) можна сказати Ви. Але таке звертання адресату не сподобається, бо він подумає я ще не такий старий. Тому практично таке звертання не використовується. Натомість шанобливе "пане" є дуже популярним. Між знайомими навіть воно не вітається. Перший раз почув як секретарка сказала декану - Андрію, ходи сюди. Для мене це було незвично. Незнайомі люди, коли починають розмовляти на тему що їх обєднує відразу переходять на ти.
Читаю коментарі, розумію, що це вже історія, але як звертаємося в громаді? Просто я зовсім молодий, щоб до всіх вас "тикати". Та й привчили мене з дитинства так, хоча є деякі персонажі віку моїх батьків, з якими я на "ти"
До речі, старшим людям приємно, коли молоді до них звертаються на ти – тоді старші й самі почуваються молодшими.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Моя донька і мій внук звертаються до мене на ти і мені це подобається
<blockquote><strong>Сергій Ждан wrote:</strong> За взаємною згодою - не заперечую, на нашому сайті чи в інших близьких, вузьких колах однодумців - теж згоден. А для незнайомих людей потрібен перехідний період.</blockquote>
Все починається з Любові.
Раніше, у 2015 році я писав за перехідний період. А тепер думаю, що той період має бути аж до моменту погодження переходу на ТИ.
Все починається з Любові.
Поляки для шанобливості кажуть "пане ..." і нам слід так казати. А звертання на "ви" це атавізм царської росії "Ми царь Николай Второй".
Не тільки Росії, а й Франції https://en.m.wiktionary.org/wiki/nous_de_majest%C3%A9
це називалося «ми величності»…
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Не тільки Росії, а й Франції https://en.m.wiktionary.org/wiki/nous_de_majest%C3%A9
це називалося «ми величності»…
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Якщо ми звертаємось на ти, то додаток "пане" є не логічним, бо пане це те саме що й Ви. Виходить горох з капустою
Слово "пан" означає "сам собі господар", вільна самостійна людина, шляхетна особистість.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Мій перехідний період вже давно минув, тепер я за ТИ.
Все починається з Любові.
Сторінки