Брехню про змову між Трампом і Росією вигадала Клінтон, для розслідування ФБР не було підстав – спецпрокурор Джон Дарем

Про це йдеться у статті Майкла Берона (Michael Barone) "Міф про російську змову: непатріотично?" на Washington Examiner.

Ретельно вивчивши докази (1 753 виноски!), Дарем переконливо доводить, що у ФБР не було жодних підстав для початку розслідування "Урагану перехресного вогню" щодо зв'язків між кампанією Трампа і Росією в липні 2016 року. Бюро діяло на основі "сирих, непроаналізованих і непідтверджених розвідувальних даних" і без консультацій з розвідувальними структурами.

На противагу цьому, воно відмахнулося від доказів, несприятливих для Гілларі Клінтон, в тому числі від "дуже важливих розвідувальних даних, отриманих з надійного іноземного джерела, які вказували на план кампанії Клінтон очорнити Трампа, пов'язавши його з Володимиром Путіним, щоб відвернути увагу від її власних проблем, пов'язаних з використанням приватного сервера електронної пошти".

З усім тим, колишній директор ЦРУ Джон Бреннан повідомив цю інформацію тодішньому президенту Бараку Обамі, віцепрезиденту Джо Байдену, генеральному прокурору Лоретті Лінч і директору ФБР Джеймсу Комі. Можливо, хтось із представників преси захоче запитати одного чи двох з них про те, чи вірять вони досі у версію про змову з Росією.

ФБР отримало досьє Стіла, оплачене кампанією Клінтон, у липні 2016 року, використало його для отримання дозволу суду FISA на розвідувальне спостереження в жовтні 2016 року і продовжувало це робити, навіть попри те, що в грудні 2016 року визначило, що його основним організатором був громадянин Росії Ігор Данченко, який проживає у Вашингтоні, а в січні 2017 року визначило, що його джерела були "чутками та спекуляціями".

У Сполучених Штатах має існувати та існував раніше твердий принцип, що правоохоронні та розвідувальні органи не повинні намагатися впливати на результати виборів. Але це саме те, що сталося. Директор ФБР Джеймс Комі з власних міркувань подбав про те, щоб вміст досьє Стіла було оприлюднено та щоб спеціального прокурора, колишнього директора ФБР Роберта Мюллера, було призначено для розслідування змови. Але ФБР не знайшло підстав вважати, що існувала така змова.

Тож прояснімо, щоб буде зрозуміло. Не було жодної змови між Дональдом Трампом (або кампанією Трампа) та Росією. Для розслідування ФБР не було жодних вагомих підстав. Досьє Стіла, проплачене кампанією Клінтон, було плодом уяви хитрого вашингтонського апаратника.

Як написав у Твіттері Бріт Х'юм з Fox News, журналіст з більш ніж 50-річним стажем: "Доповідь Дарема має стати протверезним докором занадто багатьом журналістам, які проковтнули досьє Стіла і розслідування ФБР його диких тверджень, що не мають під собою жодних підстав. Згадайте всі історії та скільки з того фальшивого досьє підтвердилося. Нічого".

Часто можна почути аргумент, що для багатьох американців відмова Дональда Трампа визнати результати виборів 2020 року накинула тінь нелегітимності на президентство Джо Байдена, що ризикує зробити його адміністрацію менш ефективною, ніж вона була б, якби Трамп визнав правду.

Це сильний аргумент. Такий самий аргумент можна навести проти тих, хто співпрацював з ФБР і розвідувальними службами, а також проти багатьох журналістів, які просували містифікацію про змову з Росією або сприяли їй. Тінь, яку кинули на легітимність президентства Трампа, безумовно, негативно вплинула на його адміністрацію, а отже, завдала шкоди країні.

Коли винуватці та прихильники містифікації про змову з Росією визнають свою помилку і попросять вибачення за заподіяну шкоду? Судячи з відповідей на доповідь Дарема, найімовірніша відповідь – ніколи.

Водночас від цих же людей можна почути нарікання на те, що багато їхніх співгромадян не довіряють давно усталеним державним інституціям і що вони не поважають або навіть не цікавляться давно відомими ЗМІ.

Здається, їм не спадає на думку, що, здійснюючи й продовжуючи містифікацію про російську змову, ці інституції та ці ЗМІ довели, що вони готові нехтувати правилами фундаментальної чесності, брехати та вводити в оману, щоб отримати бажані для себе результати виборів.

Таким чином, вони втрачають, цілком можливо, на довгі роки довіру великої кількості своїх співгромадян. Чи дбають вони про це?

Чому містифікація російської змови викликала таку радісну довірливість багатьох лібералів?

Автор статті вважає, що багато хто з них обурювався нападками на їхній патріотизм. Можливо, їм і в голову не спадало, що було б непатріотично вигадувати та пропагувати шахрайство, подібне до цього обману про змову з Росією.