«Цензурно-промисловий комплекс»: звіт про 50 найбільших груп, які нав'язують американцям свою цензуру

Написаний Тейббі та вісьмома іншими авторами й названий "стартовим набором громадянина для розуміння нового глобального інформаційного картелю" об'ємний звіт містить коротку характеристику кожної великої організації, залученої до "Цензурно-промислового комплексу" – пише Арон Вендівер (Aaron Vandiver) на The Defender.

Тейббі ввів цей термін під час роботи з колегами-журналістами над "Твіттер-файлами", які розкрили широку співпрацю між державними установами та компаніями соціальних мереж з метою цензурування інформації в порушення Першої поправки до Конституції США. (Юридичні виклики та розслідування щодо цензури в соціальних мережах тривають).

"Цензурно-промисловий комплекс" – це гра слів, що нагадують вислів "військово-промисловий комплекс" – термін, який президент Дуайт Д. Ейзенхауер використав у своїй знаменитій прощальній промові 1961 року, щоб попередити американців про загрозу, яку несе зростаюче злиття військової могутності та приватної промисловості, що виникло після Другої світової війни.

"Державна політика, – попереджав Ейзенхауер, – може сама опинитися в полоні науково-технічної еліти".

Понад 60 років потому Тейббі написав: "Цензурно-промисловий комплекс – це просто військово-промисловий комплекс, відроджений для епохи "гібридної війни" в епоху цифрової інформації".

Racket News

"Топ-50 призначений як ресурс для журналістів і дослідників, які починають свій шлях до вивчення масштабів і амбіцій "Цензурно-індустріального комплексу". Він намагається відповісти на кілька основних запитань про фінансування, тип організації, історію та, особливо, методологію".

Повний текст звіту: Report on the Censorship-Industrial Complex: The Top 50 Organizations to Know.

Більшість із 50 організацій, про які йдеться у звіті, використовують розпливчасті формулювання – те, що у звіті названо "тарабарщиною" (gibberish verbiage) – для виправдання своєї діяльності, спрямованої проти свободи слова.

Наприклад, організації нечітко говорять про боротьбу з "мовою ворожнечі" і використовують незвичну термінологію, таку як "моніторинг токсичності", "конструктивні альтернативні повідомлення", "попередня обробка" і "малінформація" (malinformation), тобто інформація, яка є правдивою, але спрямована на те, щоб "завдати шкоди".

Фактично, їхня місія полягає в тому, щоб забезпечити сувору відповідність офіційним наративам з основних політичних, економічних і соціальних питань – від COVID-19 до війни та зміни клімату.

Цензурні можливості, що створюються цією мережею організацій, можуть бути використані в майбутньому в незліченній кількості способів. Наприклад, деякі з 50 найбільших груп називають "кліматичну місінформацію (misinformation)" частиною своєї місії, але повний спектр того, що означає цей термін, залишається незрозумілим. Наприклад, якщо місцеві жителі та природоохоронні групи виступають проти проекту корпорації з виробництва "чистої" енергії, чи можна назвати їхні пости в соціальних мережах "кліматичною місінформацією"?

Meta (Facebook та Instagram) вже співпрацює з однією з 50 найбільших організацій – Інститутом Пойнтера (the Poynter Institute), який керує групою "фактчекінгу" Politifact, щоб цензурувати пости громадян та активістів, які стверджують про зв'язок між розвитком офшорної вітроенергетики та загибеллю і загрозою морській дикій природі.

Багато з цих 50 – неурядові організації, які, згідно зі звітом, фінансуються такими корпораціями, як Google, Facebook і BlackRock, а також приватними "благодійними організаціями", звільненими від податків, створеними впливовими мільярдерами, такими як Фонд Форда, Фонд Рокфеллера, Фонд Білла і Мелінди Гейтс, Wellcome Trust, Фундації відкритого суспільства, Omidyar Network і Craig Newmark Philanthropies.

Деякі з них є ініціативами та програмами елітних університетів США, зокрема, Брауна, Гарварду, Стенфорду та Дюка.

До списку також увійшла урядова установа США – Агентство з кібербезпеки та безпеки інфраструктури, що є підрозділом Міністерства внутрішньої безпеки США.

Метою 50 провідних організацій є "нова однорідна політика", – сказав Тейббі, – "яку можна постійно коригувати та посилювати в режимі онлайн за допомогою алгоритмів і машинного навчання".

У цій "однорідній політиці", що впроваджується за допомогою цифрових інструментів, має бути "спільний словник" – іншими словами, конформізм, в якому не допускається жодних суттєвих розбіжностей з питань, які справді мають значення.

"Демократичне суспільство потребує вільних дебатів, незгоди та політичної напруги, – сказав Тейббі, – натомість згадані групи прагнуть "спільної лексики" і холодної, жорсткої влади цензури.