ДНК українців

Україна - держава з більше ніж двотисячолітньою історією. Українські племена, нарід, нація від незапам'ятних часів жили на своїй землі (територіі), відокремлюючись від інших народів, у тому числі і слов*янських.

Різноманітні назви і самоназви українців: русичі, черкаси, козаки, русини, рутенці не заперечують нашої самобутності, не зменшують нашого права на існування як окремої нації. 

Останні ДНК-дослідження підтвердили, що українці завжди мешкали на теренах України від початків заселення цих земель, в часі трипільської культури, Римської імперії, Скифії, гунів, Київської Русі, й до сьогодення. 

Найбільшу генетичну групу (понад половину) населення України складають носії гаплогрупи R1a та її підгрупи R1a1. Остання поширена насамперед у Східній Європі, Середній Азії та Північній Індії; саме до неї здебільшого належать і сучасні слов’янські народи. Науковці вважають, що генетична мітка R1a1 вперше постала близько 15 тис. р. тому, найпевніше, у надчорноморських степах. 

А що вона єдина з-поміж решти гаплогруп відповідає основній тезі індоєвропеїзму про спільність історичних доль населення від Європи до Індії, то й отримала від генетиків умовну назву – «арійська».

Серед народів Східної Європи гаплогрупа R1a1 найбільш поширена серед сорбів (лужицьких сербів) (63%), поляків (56%), українців (54%), білорусів (51%). Цікаво, що у мешканців Великобританії ця частка складає 2–6%, й лише на півночі Шотландії, на Шетландських островах, нараховується до 27% носіїв гаплогрупи R1a1. 

Однак протоукраїнською є навіть не ця гаплогрупа, а інша - I2a-P37.2. 

Науковці стверджують, що саме це ДНК було у представників трипільської культури. З усіх Y-гап­ло­груп Європи лише «кукутені-трипільська» група І2 «нізвідки» не приходила, вона місцева й її представники постійно мешкали на теренах України. З початків історії існування людини, коли на цих теренах лютував льодовиковий період й взагалі слідів перебування людини не виявлено, формування групи І2 відбувалось на Балканах і прилеглих землях ще у дольодовиковий час. Слід також підкреслити, що тільки ця група сформувалась в Європі, а всі сусідні гаплогрупи є прийдешніми, вони сформовані поза Європою.

Найбільш розповсюджені I2a зустрічаються у боснійців і та хорватів від 40 до 60%, у сербів і македонців 20-30%. В Україні гаплогрупа I2a2 (місцева, "трипільська") є другою за поширенням після "арійської" й складає до 20%.  

У Білорусі регіони з найбільшою частотою - це західна її частина (22%) і східне Полісся (27%), в центральній частині близько 14-16%, і різке зниження на північ країни, де частота падає до 7%. У центральних областях Росії I2a тримається на рівні в середньому 5%, й спадає на північ з пониженням майже до нуля. 

В інших європейських країнах поширеність гаплогруппи I2a вкрай низька.