"Ціна держави" на своєму Телеграм-каналі радіє і пише: "Ура! Це – дуже крута новина для нас. Адже з моменту вступу в дію "Чорноморської зернової ініціативи" було експортовано майже 25 млн тонн агропродукції". Але є й протилежна думка – експортери продають зерно за безцінь та ще й не повертають гроші в Україну.
Юлія Самаєва, редакторка відділу економіки ZN.UA у своїй статті пише, що українська пшениця – найдешевша у світі, а гроші від її продажу «осідають» не в Україні, позбавляючи нашу державу частини податків і валютної виручки.
Вона пише: "Коли ви чуєте щось на кшталт «Україна поставила 87 тисяч тонн зерна до Румунії», це не означає, що всі гроші за це зерно надійшли в Україну. Ці 87 тис. тонн – цілком конкретна поставка, що відбулася у вересні минулого року, але гроші за цей товар опинилися у Швейцарії.
Колись ми присвятили чимало часу, аналізуючи, чому близько половини нашої загальної експортної виручки осідає саме в цій країні. Тож, коли ми з'ясували, що чимало української пшениці продається по 100, а то й по 50 дол. за тонну, хоча світові ціни перевалюють за 300, у нас уже були певні очікування щодо того, де лишаються гроші від розпродажів. Оптимістичні, як виявилося, бо в історії з пшеницею Швейцарія чи не найкращий варіант з існуючих".
Дивіться на малюнку поставки української пшениці у другому півріччі 2022-го. Загалом стандартна, як для такого нестандартного року, картина: Туреччина, Румунія, Іспанія, Польща, Індонезія, Італія, Бангладеш.
А на наступному малюнку – так звані торгуючі країни, тобто ті, які отримали гроші за поставки нашої пшениці в цей же період: Швейцарія, Велика Британія, Кіпр, Польща, ОАЕ, Угорщина, Сейшельські Острови.
Великі обсяги, що проходять через Швейцарію, – це здебільшого світові трейдери або наші експортери-титани а-ля «Кернел». З 2015 року ця країна, за рішенням КМУ, не є для України ані офшором, ані низькоподатковою юрисдикцією, але її умови оподаткування значно комфортніші за українські. Навіть кілька відсотків «економії» при сплаті податку на прибуток, які дає реєстрація у швейцарському кантоні Цуг, на великих сумах – значна вигода, а суми у цих гравців великі.
До світових гігантів є чимало питань, але ще більше їх до вітчизняних трейдерів, адже це – українські компанії, які свідомо роблять усе, аби сплатити країні якомога менше податків. Судячи з того, Швейцарія роками є головною скарбничкою наших сировинних титанів.
Повідомлення, що виручка від продажу зернових Румунії перевищила 750 млн дол., ще не говорить про те, що саме на цю суму Україна продала Румунії зернових. Згадані мільйони – лише та частина, яку продавці зволіли повернути в країну, але всієї суми виручки, як і всіх належних податків, Україна не отримала.
Далі авторка статті пише про те, як відбувається оптимізація податків та економія на поверненні валютної виручки та перепродаж дешевої української пшениці вже за нормальними цінами. Вона згадує про схеми з фіктивними фірмами-одноденками, мета яких продати зерно і закритися до того моменту, поки не настане строк повернення валютної виручки, а також згадує про ініціативи уряду змінити Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Наче є план впровадити мінімальну експортну ціну на зернові, прив’язану до біржової ціни на глобальному ринку, та відкоригувати умови зобов’язань із повернення валютної виручки.
У мене одразу виникає питання: які та скільки податків передбачені у подібних зовнішньоекономічних операціях та яка податкова ставка? Ми ж прекрасно розуміємо, що у нас в державі податки досить високі. Тому багато бізнесів та компаній переводять своїх працівників на ФОПи, адже сплачувати за кожного працівника 41,5% – дороге задоволення. Я навела найпростіший приклад податкової політики держави. Для бізнесу передбачені податки високі та різні. Тож, можливо, принагідно порушувати питання податкового навантаження, а не тільки питання, що держава не доотримує податки від бізнесу.
"Ціна держави" стоїть на ліберальних позиціях і пропагує ідею лібералізації економіки та меншого втручання держави у бізнес та інші сфери нашого життя. Тож не дивно, що вони написали "Ура!" продовженню зернової угоди.
Варто повідомити, що за попередніми оцінками, у лютому 2023 року експорт товарів України становив $3,3 млрд, що на 39% менше, ніж торік. Імпорт товарів склав $5 млрд – або на 19% менше.
Тенденція у структурі експорту – подальше збільшення ролі продукції сільського господарства та харчової промисловості на тлі зменшення ролі металів у експорті. Ця тенденція спостерігається з 2008 року.
Яка економіка ліпша? Яка економічна модель потрібна нині Україні? Потрібно збільшувати чи зменшувати податки? Яка роль держави має бути в економіці? Чому у нас така велика частка тіньової економіки (яка насправді є рятівним колом, що показали перші місяці війни)? Всі ці питання – важливі, щоб змінити нарешті економічну ситуацію в Україні. Цікавимося думками економістів, зокрема, тих, хто просуває ідеї вільної економіки та зменшення частки держави в економіці. Нинішня економічна модель українцям однозначно не підходить.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Експорт українського зерна. Зрада чи перемога? Зернову угоду продовжили на 120 днів
Світ:
"Ціна держави" на своєму Телеграм-каналі радіє і пише: "Ура! Це – дуже крута новина для нас. Адже з моменту вступу в дію "Чорноморської зернової ініціативи" було експортовано майже 25 млн тонн агропродукції". Але є й протилежна думка – експортери продають зерно за безцінь та ще й не повертають гроші в Україну.
23032004-1.jpg
Юлія Самаєва, редакторка відділу економіки ZN.UA у своїй статті пише, що українська пшениця – найдешевша у світі, а гроші від її продажу «осідають» не в Україні, позбавляючи нашу державу частини податків і валютної виручки.
Вона пише: "Коли ви чуєте щось на кшталт «Україна поставила 87 тисяч тонн зерна до Румунії», це не означає, що всі гроші за це зерно надійшли в Україну. Ці 87 тис. тонн – цілком конкретна поставка, що відбулася у вересні минулого року, але гроші за цей товар опинилися у Швейцарії.
Колись ми присвятили чимало часу, аналізуючи, чому близько половини нашої загальної експортної виручки осідає саме в цій країні. Тож, коли ми з'ясували, що чимало української пшениці продається по 100, а то й по 50 дол. за тонну, хоча світові ціни перевалюють за 300, у нас уже були певні очікування щодо того, де лишаються гроші від розпродажів. Оптимістичні, як виявилося, бо в історії з пшеницею Швейцарія чи не найкращий варіант з існуючих".
Дивіться на малюнку поставки української пшениці у другому півріччі 2022-го. Загалом стандартна, як для такого нестандартного року, картина: Туреччина, Румунія, Іспанія, Польща, Індонезія, Італія, Бангладеш.
А на наступному малюнку – так звані торгуючі країни, тобто ті, які отримали гроші за поставки нашої пшениці в цей же період: Швейцарія, Велика Британія, Кіпр, Польща, ОАЕ, Угорщина, Сейшельські Острови.
Великі обсяги, що проходять через Швейцарію, – це здебільшого світові трейдери або наші експортери-титани а-ля «Кернел». З 2015 року ця країна, за рішенням КМУ, не є для України ані офшором, ані низькоподатковою юрисдикцією, але її умови оподаткування значно комфортніші за українські. Навіть кілька відсотків «економії» при сплаті податку на прибуток, які дає реєстрація у швейцарському кантоні Цуг, на великих сумах – значна вигода, а суми у цих гравців великі.
До світових гігантів є чимало питань, але ще більше їх до вітчизняних трейдерів, адже це – українські компанії, які свідомо роблять усе, аби сплатити країні якомога менше податків. Судячи з того, Швейцарія роками є головною скарбничкою наших сировинних титанів.
Повідомлення, що виручка від продажу зернових Румунії перевищила 750 млн дол., ще не говорить про те, що саме на цю суму Україна продала Румунії зернових. Згадані мільйони – лише та частина, яку продавці зволіли повернути в країну, але всієї суми виручки, як і всіх належних податків, Україна не отримала.
Далі авторка статті пише про те, як відбувається оптимізація податків та економія на поверненні валютної виручки та перепродаж дешевої української пшениці вже за нормальними цінами. Вона згадує про схеми з фіктивними фірмами-одноденками, мета яких продати зерно і закритися до того моменту, поки не настане строк повернення валютної виручки, а також згадує про ініціативи уряду змінити Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Наче є план впровадити мінімальну експортну ціну на зернові, прив’язану до біржової ціни на глобальному ринку, та відкоригувати умови зобов’язань із повернення валютної виручки.
У мене одразу виникає питання: які та скільки податків передбачені у подібних зовнішньоекономічних операціях та яка податкова ставка? Ми ж прекрасно розуміємо, що у нас в державі податки досить високі. Тому багато бізнесів та компаній переводять своїх працівників на ФОПи, адже сплачувати за кожного працівника 41,5% – дороге задоволення. Я навела найпростіший приклад податкової політики держави. Для бізнесу передбачені податки високі та різні. Тож, можливо, принагідно порушувати питання податкового навантаження, а не тільки питання, що держава не доотримує податки від бізнесу.
"Ціна держави" стоїть на ліберальних позиціях і пропагує ідею лібералізації економіки та меншого втручання держави у бізнес та інші сфери нашого життя. Тож не дивно, що вони написали "Ура!" продовженню зернової угоди.
Варто повідомити, що за попередніми оцінками, у лютому 2023 року експорт товарів України становив $3,3 млрд, що на 39% менше, ніж торік. Імпорт товарів склав $5 млрд – або на 19% менше.
Тенденція у структурі експорту – подальше збільшення ролі продукції сільського господарства та харчової промисловості на тлі зменшення ролі металів у експорті. Ця тенденція спостерігається з 2008 року.
Нагадаємо, за результатами 2019-2020 маркетингового року за обсягом експорту всіх зернових культур Україна стала другим експортером у світі після США.
Яка економіка ліпша? Яка економічна модель потрібна нині Україні? Потрібно збільшувати чи зменшувати податки? Яка роль держави має бути в економіці? Чому у нас така велика частка тіньової економіки (яка насправді є рятівним колом, що показали перші місяці війни)? Всі ці питання – важливі, щоб змінити нарешті економічну ситуацію в Україні. Цікавимося думками економістів, зокрема, тих, хто просуває ідеї вільної економіки та зменшення частки держави в економіці. Нинішня економічна модель українцям однозначно не підходить.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков