Фізична активність з дитинства – запорука міцного здоров’я і довголіття!

Моє покоління росло не на гамбургерах і бананах з авокадо… Ми виросли на простій народній їжі – борщ, супи, каші, молоко, чай. «Кава» була двох видів – ячмінна і жолудева. Обов’язковим було вживання вітаміну – риб’ячого жиру.

Скільки себе пам’ятаю – ми щоденно гуляли пішки на Володимирській гірці з двоюрідною сестрою, яка була трохи старша за мене. Гуляли протягом цілого року. Тільки коли йшов дощ чи було дуже зимно прогулянка відмінялася. Також щоденно практикувалося ранішнє обмивання до половини холодною водою. Раз на тиждень ходили в баню. Баня, до речі, знаходилася в сусідньому будинку на нашій вулиці.

Сезон в піонерському таборі починався із зважування! Всіх зважували і вираховували загальну вагу загону. Щотижня ритуал повторювався і на спеціальній дошці підводили підсумки.

З їжі пам’ятаю рисову та манну кашу на молоці, молоко і компоти.

Головним було фізичне виховання! Різні ігри з м’ячем, лазили по деревах, щоденне купання/плавання. Практично все літо проходило біля води. Ми засмагали, як африканці. Грали також у футбол і волейбол.

Велику увагу приділяли велосипеду влітку, лижам і ковзанам взимку.

Ми зневажали товстунів і слабаків! І дражнили тих, кого батьки звільняли від уроків фізкультури, різними образливими прізвиськами.

В чотирнадцять років лунав перший дзвінок з дорослого життя – хлопчиків ставили на облік у військовому комісаріаті. Ми проходили першу медичну комісію.

Далі були здачі норм комплексів ГТО («Готов к труду и обороне» /рос. транскр./) і ГЗР («Готов к защите Родины» /рос. транскр.), а також по видам спорту на розряд. Бути розрядником вважалося престижним!

Якщо не поступав до вишу, то в 19 років призивали в армію на 3 роки (або на флот на 4 роки). До тих, хто "косив" від армії ми ставилися з презирством.

Сьогодні з певністю можу сказати, що фізична підготовка закладена з дитинства батьками і школою дала чудову можливість розвинути своє фізичне здоров’я в армії!

Щоденні ранкові пробіжки на 1 км; двічі на тиждень біг на 3 км; раз на тиждень марш-кидок на 5 км з повною викладкою; біг у протигазі; вправи на перекладині; заняття на штурмовій смузі; тактична підготовка в будь-яку погоду…

Армійська їжа теж була простою: супи, борщ, каші, м’ясо з підливою до каш, компот, чай, хліб.

За час служби в армії вироблялася і закріплювалася на все подальше життя звичка постійно дотримуватися певного режиму дня, давати організму щоденне фізичне навантаження.

Щоденні прогулянки на свіжому повітрі продовжують життя!

20 хвилин щоденних вправ з гантелями продовжують життя!

Щотижневі 2-х - 3-х годинні поїздки на велосипеді продовжують життя!

Щоденне інтелектуальне навантаження - книги, музика - продовжують життя!

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ПРОДОВЖУЄ ЖИТТЯ!

Чому я це пишу?

Бо майже щодня читаю на НО про «правильне харчування», «корисність» чи «шкідливість» певних продуктів тощо… Але коли постійне зосередження уваги на шлунку затуляє всі інші аспекти здоров’я – фізичне навантаження, психічну гігієну, комфортний одяг, емоційний стан, духовне навантаження і, головне, безперервну роботу над собою по самореалізації – це шлях в порожнечу!

P.S.

Мій блог – це реалізація мого права згідно поправки до Конституції щодо свободи слова.