Warning: DOMDocument::loadHTML(): Unexpected end tag : p in Entity, line: 53 в simple_table_of_contents_generate_table_of_contents() (рядок 108 із /var/www/vhosts/kth/observer/ar25.org/observer/www/sites/all/modules/contrib/simple_table_of_contents/simple_table_of_contents.module).
Неупереджений статистичний аналіз показує, що ця реакція етатичної бюрократії була не просто помилкою, а серією свідомих дій, які суперечили встановленим принципам громадського здоров’я.
Девід Белл є старшим науковим співробітником Інституту Браунстоуна, лікарем громадського здоров'я та консультантом з біотехнологій у сфері глобальної охорони здоров'я.
П'ять приголомшливих висновків зі статистичного аналізу реакції на COVID у статті «The Covid Response Was Not a Mistake – It Was Just Wrong» (Реакція на Covid не була помилкою – вона була просто неправильною), опублікованої на сайті Інститут Браунстоун.
1. Ігнорування базової економіки: як заходи боротьби завдали більшої шкоди, ніж сам вірус
Фундаментальний принцип громадського здоров'я полягає в тому, що економічний добробут нації безпосередньо пов’язаний зі здоров’ям її населення. Це не просто другорядна деталь, а один із найбільш усталених і фундаментальних принципів у цій галузі, що робить відмову від нього ще більш незбагненною. Рішення західних урядів «друкувати гроші, одночасно скорочуючи реальну економічну діяльність», було свідомим кроком, який, як відомо, призводить до інфляції.
Створення грошей при скороченні реальної економічної активності, очевидно, є інфляційним. Ця інфляція неминуче веде до економічних злиднів, що, своєю чергою, скорочує тривалість життя. Це основи громадського здоров’я («Public Health 101»), і кожен фахівець знав про це ще до 2020 року. Вартість локдаунів з розрахунку на один врятований рік життя більш ніж удесятеро перевищувала стандартний поріг (£30 тис.), який використовує Національний інститут охорони здоров’я Великої Британії (NICE) для схвалення медичних втручань. Це був не недогляд, а свідоме рішення пожертвувати відомими принципами громадського здоров'я заради недоведеної та надзвичайно дорогої стратегії.
2. Навмисний обман: кампанія страху, основана на спотворенні ризиків
Уряд Великої Британії, керуючись порадами своєї Наукової групи з питань пандемічного грипу та поведінки (SPI-B), свідомо вводив громадськість в оману щодо реальних ризиків COVID-19, використовуючи сфабриковані історії та відверту брехню. Як «м’який приклад» автори наводять урядовий плакат, на якому зображена здорова молода жінка в масці з гаслом: «Я ношу це, щоб захистити тебе. Будь ласка, носи своє, щоб захистити мене».
Насправді уряд знав, що ризик для такої жінки був мізерним. Щоб продемонструвати абсурдність прихованої загрози, статистики наводять потужне порівняння:
...поточна найкраща оцінка періоду повернення супервулканічного виверження, здатного знищити цивілізацію, яке мешканці міст навряд чи переживуть, становить 17 тисяч років. Навіть якщо враховувати лише два роки пандемії, цей ризик, ймовірно, вищий за ризик ковіду для зображеної жінки.
Така тактика свідчить не про паніку, а про розраховану кампанію з дезінформації, спрямовану на власних громадян з метою посіяти страх.
3. Ілюзія «наукового підходу»: Як маніпулювали даними про ефективність масок
Існувала кричуща розбіжність між офіційними рекомендаціями уряду щодо масок та науковими даними, на які він посилався. Наприклад, уряд Шотландії чітко заявляв, що «наукові докази... свідчать, що маски для обличчя є важливою частиною зупинки поширення коронавірусу».
Однак посилання на «наукові докази» вело до резюме, яке цитувало статтю з недоліками в дизайні та метааналіз, що описував власні висновки як «докази низької якості» про незначне зниження ймовірності інфікування завдяки маскам. Питання не в тому, чи помилився уряд; питання в тому, чому він вирішив нав’язати суспільству масштабну поведінкову вимогу, знаючи, що наукове обґрунтування, згідно з його ж джерелами, було фундаментально слабким. Це вказує не на помилку, а на свідоме введення в оману.
4. Правда про «смерті від COVID»: Статистика, яку вам не показували
Офіційні дані про смертність приховують кілька важливих статистичних нюансів:
1. Значна частина «надлишкової смертності» була прогнозованою. Покоління бебі-бумерів, народжене після Другої світової війни, саме досягало похилого віку, що природно збільшувало кількість смертей.
2. З 212 247 смертей у Великій Британії, де у свідоцтві був згаданий COVID, лише у 17 000 випадках вірус був вказаний як єдина причина. Більшість померлих вже були дуже хворими, і вірус лише прискорив їхню смерть.
3. Втрата тривалості життя в масштабах усього населення склала лише 6 днів на людину. Ця цифра мізерна порівняно з уже наявним 5-річним розривом у тривалості життя між найбагатшими та найбіднішими верствами населення – розривом, який локдауни неминуче поглибили.
У сукупності ця статистика демонструє, що наратив про безпрецедентного вбивцю був сфабрикований шляхом ігнорування демографічного контексту, змішування понять «смерть з COVID» та «смерть від COVID», а також приховування мізерного впливу на загальну тривалість життя населення. Хоча люди, які померли з COVID, втратили в середньому рік життя, вплив у розрахунку на все населення був незначним.
Відповідні показники для Великої Британії у 2020 році – це падіння очікуваної тривалості життя приблизно на 1 рік і втрата життя близько 6 днів на душу населення.
5. Прогностичні моделі: Створені, щоб лякати, а не прогнозувати
Епідеміологічні моделі, зокрема від Імперського коледжу Лондона, які лягли в основу політики локдаунів, були розроблені так, щоб свідомо завищувати шкоду. Моделі ігнорували два базові принципи: неоднорідність популяції (що сповільнює поширення) та високий рівень внутрішньолікарняних інфекцій. Ігнорування цих факторів гарантує завищену оцінку загрози.
Це означає, що та сама група експертів, яка просувала моделі, що пророкували катастрофічну, загальносуспільну загибель, одночасно володіла даними, які демонстрували прямо протилежне для переважної більшості населення працездатного та шкільного віку. Ба більше, локдауни часто запроваджували лише після того, як рівень передачі вірусу вже починав падати, що створювало ілюзію їхньої ефективності. Використання таких очевидно дефектних моделей не можна списати на некомпетентність; це виглядає як цілеспрямований інструмент для виправдання заздалегідь визначених політичних рішень.
Висновок
Коли реакцію на COVID аналізувати за допомогою математики та статистики, а не «спонсорованого моделювання», вона виглядає як свідома та шкідлива невдача. Це не була помилка, зроблена в поспіху, а скоріше систематичне ігнорування відомих фактів. Докази свідчать, що вони з самого початку знали, що ця реакція призведе до хаосу. Справжнє питання полягає в іншому: чому так багато професіоналів систематично робили те, про що знали, що це неправильно?
Це не просто соціальна фантастика. Це продовження саги про фріменів – вільних людей, які формують новий світ. Згідно з історичною логікою, їхнім наступним і неминучим кроком стане творення вільної...
Ковідна афера: дика некомпетентність чи навмисний злочин? – Brownstone Institute (Техас, США)
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Неупереджений статистичний аналіз показує, що ця реакція етатичної бюрократії була не просто помилкою, а серією свідомих дій, які суперечили встановленим принципам громадського здоров’я.
252005-davidbell.jpg
Зміст
П'ять приголомшливих висновків зі статистичного аналізу реакції на COVID у статті «The Covid Response Was Not a Mistake – It Was Just Wrong» (Реакція на Covid не була помилкою – вона була просто неправильною), опублікованої на сайті Інститут Браунстоун.
1. Ігнорування базової економіки: як заходи боротьби завдали більшої шкоди, ніж сам вірус
Фундаментальний принцип громадського здоров'я полягає в тому, що економічний добробут нації безпосередньо пов’язаний зі здоров’ям її населення. Це не просто другорядна деталь, а один із найбільш усталених і фундаментальних принципів у цій галузі, що робить відмову від нього ще більш незбагненною. Рішення західних урядів «друкувати гроші, одночасно скорочуючи реальну економічну діяльність», було свідомим кроком, який, як відомо, призводить до інфляції.
Створення грошей при скороченні реальної економічної активності, очевидно, є інфляційним. Ця інфляція неминуче веде до економічних злиднів, що, своєю чергою, скорочує тривалість життя. Це основи громадського здоров’я («Public Health 101»), і кожен фахівець знав про це ще до 2020 року. Вартість локдаунів з розрахунку на один врятований рік життя більш ніж удесятеро перевищувала стандартний поріг (£30 тис.), який використовує Національний інститут охорони здоров’я Великої Британії (NICE) для схвалення медичних втручань. Це був не недогляд, а свідоме рішення пожертвувати відомими принципами громадського здоров'я заради недоведеної та надзвичайно дорогої стратегії.
2. Навмисний обман: кампанія страху, основана на спотворенні ризиків
Уряд Великої Британії, керуючись порадами своєї Наукової групи з питань пандемічного грипу та поведінки (SPI-B), свідомо вводив громадськість в оману щодо реальних ризиків COVID-19, використовуючи сфабриковані історії та відверту брехню. Як «м’який приклад» автори наводять урядовий плакат, на якому зображена здорова молода жінка в масці з гаслом: «Я ношу це, щоб захистити тебе. Будь ласка, носи своє, щоб захистити мене».
Насправді уряд знав, що ризик для такої жінки був мізерним. Щоб продемонструвати абсурдність прихованої загрози, статистики наводять потужне порівняння:
...поточна найкраща оцінка періоду повернення супервулканічного виверження, здатного знищити цивілізацію, яке мешканці міст навряд чи переживуть, становить 17 тисяч років. Навіть якщо враховувати лише два роки пандемії, цей ризик, ймовірно, вищий за ризик ковіду для зображеної жінки.
Така тактика свідчить не про паніку, а про розраховану кампанію з дезінформації, спрямовану на власних громадян з метою посіяти страх.
3. Ілюзія «наукового підходу»: Як маніпулювали даними про ефективність масок
Існувала кричуща розбіжність між офіційними рекомендаціями уряду щодо масок та науковими даними, на які він посилався. Наприклад, уряд Шотландії чітко заявляв, що «наукові докази... свідчать, що маски для обличчя є важливою частиною зупинки поширення коронавірусу».
Однак посилання на «наукові докази» вело до резюме, яке цитувало статтю з недоліками в дизайні та метааналіз, що описував власні висновки як «докази низької якості» про незначне зниження ймовірності інфікування завдяки маскам. Питання не в тому, чи помилився уряд; питання в тому, чому він вирішив нав’язати суспільству масштабну поведінкову вимогу, знаючи, що наукове обґрунтування, згідно з його ж джерелами, було фундаментально слабким. Це вказує не на помилку, а на свідоме введення в оману.
4. Правда про «смерті від COVID»: Статистика, яку вам не показували
Офіційні дані про смертність приховують кілька важливих статистичних нюансів:
1. Значна частина «надлишкової смертності» була прогнозованою. Покоління бебі-бумерів, народжене після Другої світової війни, саме досягало похилого віку, що природно збільшувало кількість смертей.
2. З 212 247 смертей у Великій Британії, де у свідоцтві був згаданий COVID, лише у 17 000 випадках вірус був вказаний як єдина причина. Більшість померлих вже були дуже хворими, і вірус лише прискорив їхню смерть.
3. Втрата тривалості життя в масштабах усього населення склала лише 6 днів на людину. Ця цифра мізерна порівняно з уже наявним 5-річним розривом у тривалості життя між найбагатшими та найбіднішими верствами населення – розривом, який локдауни неминуче поглибили.
У сукупності ця статистика демонструє, що наратив про безпрецедентного вбивцю був сфабрикований шляхом ігнорування демографічного контексту, змішування понять «смерть з COVID» та «смерть від COVID», а також приховування мізерного впливу на загальну тривалість життя населення. Хоча люди, які померли з COVID, втратили в середньому рік життя, вплив у розрахунку на все населення був незначним.
Відповідні показники для Великої Британії у 2020 році – це падіння очікуваної тривалості життя приблизно на 1 рік і втрата життя близько 6 днів на душу населення.
5. Прогностичні моделі: Створені, щоб лякати, а не прогнозувати
Епідеміологічні моделі, зокрема від Імперського коледжу Лондона, які лягли в основу політики локдаунів, були розроблені так, щоб свідомо завищувати шкоду. Моделі ігнорували два базові принципи: неоднорідність популяції (що сповільнює поширення) та високий рівень внутрішньолікарняних інфекцій. Ігнорування цих факторів гарантує завищену оцінку загрози.
Це означає, що та сама група експертів, яка просувала моделі, що пророкували катастрофічну, загальносуспільну загибель, одночасно володіла даними, які демонстрували прямо протилежне для переважної більшості населення працездатного та шкільного віку. Ба більше, локдауни часто запроваджували лише після того, як рівень передачі вірусу вже починав падати, що створювало ілюзію їхньої ефективності. Використання таких очевидно дефектних моделей не можна списати на некомпетентність; це виглядає як цілеспрямований інструмент для виправдання заздалегідь визначених політичних рішень.
Висновок
Коли реакцію на COVID аналізувати за допомогою математики та статистики, а не «спонсорованого моделювання», вона виглядає як свідома та шкідлива невдача. Це не була помилка, зроблена в поспіху, а скоріше систематичне ігнорування відомих фактів. Докази свідчать, що вони з самого початку знали, що ця реакція призведе до хаосу. Справжнє питання полягає в іншому: чому так багато професіоналів систематично робили те, про що знали, що це неправильно?
Відповідь у статті: Політична зоологія: психопати і соціопати в ситуації глобальної кризи – повстання мавп (+аудіо)
Обговорення на Радіо Гартленд:
Усі причетні до цієї афери мають бути покарані.
Зверніть увагу
«Великий Вулик» Френка Герберта – етномережа вільних людей у фантастичному романі «Вулик Геллстрома»