Уповноважена уряду Німеччини з питань культури та ЗМІ Моніка Грюттерс (Monika Grütters) офіційно заявила, що так зване «актуальне мистецтво» (неоекспресіонізм та інші авангардні течії) не розглядається як особливо цінне національне культурне надбання.
Георг Базеліц на фоні своєї картини в музеї… (Фото: picture alliance/dpa)
Навесні 2015 року уповноважена уряду Німеччини з питань культури та ЗМІ Моніка Грюттерс (Monika Grütters) ініціювала реформу Закону про захист німецького культурного надбання від вивезення. Направлена вона на посилення контролю у сфері транскордонної торгівлі предметами мистецтва. Новий законопроект містить суворіші в порівнянні з колишніми правила експорту та імпорту творів мистецтва, а також передбачає значно більше нюансів при оформленні договорів купівлі-продажу.
Зокрема, надалі торговцю слід надавати чітку інформацію про походження арт-об'єкта, що продається. Такі заходи вводяться з метою припинення нелегальної торгівлі витворами мистецтва, що набуває загрозливих масштабів: на арт-ринку все частіше з'являються артефакти, нелегально здобуті внаслідок пограбування терористами археологічних пам'яток на Близькому Сході. Також з’являлися на арт-ринку і артефакти, нелегально здобуті «чорними археологами» на території України.
Фактично, нічого нового: Німеччина вирішила запровадити з 40-річним запізненням конвенцію ЮНЕСКО 1970 року. Одночасно законопроект Моніки Грюттерс ускладнює продаж за межі Німеччини особливо цінних об'єктів культури. Наприклад, Німеччині з великими труднощами вдалося запобігти продажу за кордон щоденників знаменитого німецького вченого і мандрівника Олександра фон Гумбольдта (Alexander Humboldt).
Як пояснювалося на офіційному сайті Моніки Грюттерс, мета реформи чинного з 1955 року Закону про правила вивезення німецького культурного надбання полягає в тому, щоб скласти зведення «однозначних експортних та імпортних правил, а також ясно прописаних обов'язків виявляти обачність та сумлінність при придбанні культурних цінностей». Реформа призведе до того, що німецьке законодавство відповідатиме нормам ЄС та сприятиме зміцненню позицій Німеччини на світовому арт-ринку.
Необхідність посилення правил вивезення культурних цінностей з Німеччини здається обґрунтованим у світлі глобальних дискусій на тему нелегальної торгівлі витворами мистецтва, особливо античними артефактами, які надходять на світовий ринок із розграбованих музеїв чи археологічних комплексів у кризових регіонах. Німеччина брала активну участь у таких дискусіях, зокрема, на рівні Організації Об'єднаних Націй, і розробила спільно з Іраком резолюцію про посилену охорону об'єктів культури від вандалізму міжнародної ісламістської терористичної організації «Ісламська держава».
Хто проти?
Галеристи, арт-ділери, колекціонери та художники авангардних течій побачили серйозний замах на свободу спекуляцій та на свої статки, пов’язані з арт-ринком: потрапляючи в ранг «особливо цінного національного культурного надбання», витвір мистецтва або будь-який інший об'єкт, що має відношення до культури, стає по суті «невиїзним», тобто його продаж за межі Німеччини може перешкодити держава.
Першим запанікував відомий німецький художник і скульптор сучасності, основоположник неоекспресіонізму, Георг Базеліц (Georg Baselitz) – він вирішив вилучити заздалегідь із усіх німецьких музеїв у Дрездені, Мюнхені та Хемніці усі свої роботи, які перебувають там на довгостроковому зберіганні.
10 липня 2015 року 77-річний художник проінформував музеї про те, що забирає роботи, і послався при цьому на плани уряду щодо реформування закону. Уповноважена федерального уряду з питань культури та ЗМІ Моніки Грюттерс висловила нерозуміння у зв'язку з рішенням Базеліця. Як заявив її представник у Берліні 13 липня, досі роботи Базеліця не входили до творів мистецтва зі статусом національного культурного надбання і «новий закон нічого не змінює щодо цього».
15 липня, на прес-конференції в Берліні Моніка Грюттерс вже сама особисто підтвердила, що актуальне мистецтво у її проекті не розглядається як особливо цінне національне культурне надбання. Винятком є лише одна-єдина робота Гюнтера Юккера (Günther Uecker). Закон, пояснила Грюттерс, покликаний у його новій правці захищати від розпродажу за кордон колекції державних музеїв, у тому числі експонати з приватного володіння, що знаходяться в музеях тимчасово.
(В офіційній лексиці посадових осіб Німеччини терміном «актуальне мистецтво» позначаються твори неоекспресіоністів, абстракціоністів та інших авангардних напрямків. – В.Ф.)
Фактично, Моніка Грюттерс чітко визначила місце неоекспресіонізму в культурі і мистецтві.
Її точка зору тим більш цінна тому, що Німеччина була колискою експресіонізму та неоекспресіонізму, і саме в Німеччині 1930-х років була проведена перша і єдина в світі виставка дегенеративного мистецтва (відкрита 19 липня 1937 в мюнхенському «Будинку мистецтва») та прийнято Закон про мистецтво виродження.
Слідом за Базеліцем, який відкликав усі належні йому роботи з музеїв Німеччини, пішли й інші. Зокрема, внучка німецького експресіоніста Макса Бекмана (Max Beckmann / 1884-1950) також оголосила про те, що забере твори мистецтва з німецьких музеїв, що належать їй, у зв'язку з загрозою експортних обмежень.
У відкритому листі під заголовком "Зарегульовано до смерті" проти планів уряду висловили свій протест також понад 250 галерей, арт-дилерів та колекціонерів. Закон, на їхню думку, націлений на контроль та обмеження німецького арт-ринку та музейних трансферів, що діаметрально суперечить гарантованій Основним законом свободі товарообігу.
Німецький художник Герхард Ріхтер (Gerhard Richter) вважає законопроект обмеженням волі. «Ніхто не має права наказувати мені, що я роблю з моїми картинами», – заявив художник в опублікованому 14 липня 2015 р. інтерв'ю газеті Dresdner Morgenpost. Він не має наміру показувати свої роботи «якийсь там комісії» і питати у неї дозволу на продаж. «Ці чиновники, як правило, не мають жодного уявлення про мистецтво», – заявив художник.
Ріхтер є визначною фігурою на арт-ринку – у 2015 році він очолював світовий рейтинг найдорожчих актуальних художників, і його роботи мають величезний попит як на міжнародному арт-ринку, так і в глобальному музейному контексті.
«У музеях і так багато експонатів. У мистецтві не може бути такої кількості шедеврів. Якщо картина коштує мільйони, то її всі прагнуть побачити саме тому, що вона так дорого коштує, – з жалем зазначає художник. – Це вистава, яка до мистецтва не має жодного відношення».
Досить відверте зізнання художника про актуальне (дегенеративне мистецтво).
До рішення свого колеги Базеліца Ріхтер ставиться з розумінням: «Я б і сам забрав усі картини з музеїв і збув би скоріше».
Слід зазначити, що Герхард Ріхтер визнаний найуспішнішим з художників, що нині живуть за підсумками доходів від продажів його робіт на арт-аукціонах за останні 40 років.
Згідно з опублікованим у журналі «Manager Magazin» "рейтингом" (28 квітня 2015 року) найбільший прибуток аукціонерам принесли з 1970 по 2014 роки роботи Пабло Пікассо. За іспанським художником за підсумками торгового обороту слідують Енді Ворхол, Клод Моне, Френсіс Бекон, П'єр-Огюст Ренуар – і 83-річний Ріхтер, який живе зараз у Кельні.
У рейтингу художників, чиї роботи мали найбільший попит у 2014 році, знову фігурує Герхард Ріхтер – на четвертому місці після Уорхола, Пікассо та Бекона. Він і тут виявляється найуспішнішим з фінансової точки зору художників, що живуть. Список складений, як повідомляє журнал, за підсумками аналізу 5 млн торгових звітів 700 аукціонних будинків.
Вернісаж Герхарда Ріхтера:
«Abstract Painting». Gerhard Richter. 1990. 62 cm x 52 cm Catalogue Raisonné 721-5
Один із найжорсткіших критиків нового законопроекту – берлінський юрист, колекціонер, меценат, професор Вільного університету Берліна Петер Рауе (Peter Raue). В інтерв'ю Deutsche Welle він обґрунтував свою позицію.
«Моніка Грюттерс домагається того, щоб вивозити за межі Німеччини витвори мистецтва, ринкова вартість яких становить понад 250 тисяч євро, а "вік" – понад 50 років, можна було лише за ліцензією спеціальної комісії. Якщо ж комісія вирішить, що експорт даного об'єкта завдає істотних збитків національним культурним надбанням, то артефакт залишиться в Німеччині. Інтереси колекціонера, який на американському арт-ринку міг би виручити за свою власність значно більше грошей, ніж на німецькому, при цьому не враховуються.
Нещодавно в Нью-Йорку пішли з молотка два полотна Енді Воргола, які були власністю одного казино – дочірньої фірми державного банку, що належить федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія. За ці роботи отримано 150 мільйонів євро. Як заявила пані Грюттерс, якби вона дізналася про намір їх продати раніше, то удостоїла б ці полотна статусу предметів національного культурного надбання та перешкодила б їхньому вивезенню з Німеччини. Можливо, що на німецькому ринку картини пішли б лише за 15 мільйонів євро.»
Як бачимо, мови про мистецтво і культуру не йдеться – цинічний наднаціональний арт-бізнес!
У коментарі до моєї попередньої статті «Неоекспресіонізм як черговий бунт проти Традиції і Мистецтва» Ігор Каганець написав:
«У людиноподібних тварин (Homo intelis) нема відчуття цілісності, краси та гармонії, адже це духовні якості (прояви втіленого духу). Тому ці несвідомі тварини засадниче неспроможні творити красу та гармонію. Мавпуючи творчість людей-художників, але не розуміючи її суті, інтеліси спроможні лише до випадкового та суперечливого поєднання розрізнених елементів або фрагментів. По-іншому вони не можуть. Тому вся їхня псевдотворчість – це мавпування, перевертання, спотворення, хаотичне скидання до купи».
До цього можна додати, що інтелісам ще властиве непомірне бажання слави і грошей!
Наші інтереси:
Мати базові уявлення про мистецтво. Вміти відрізняти твори мистецтва від псевдотворчості інтелісів (людиноподібних тварин) і дегенеративного мистецтва.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
Моніка Грюттерс: «Актуальне мистецтво» не розглядається як особливо цінне національне культурне надбання Німеччини
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Уповноважена уряду Німеччини з питань культури та ЗМІ Моніка Грюттерс (Monika Grütters) офіційно заявила, що так зване «актуальне мистецтво» (неоекспресіонізм та інші авангардні течії) не розглядається як особливо цінне національне культурне надбання.
02171005641004.jpg
Навесні 2015 року уповноважена уряду Німеччини з питань культури та ЗМІ Моніка Грюттерс (Monika Grütters) ініціювала реформу Закону про захист німецького культурного надбання від вивезення. Направлена вона на посилення контролю у сфері транскордонної торгівлі предметами мистецтва. Новий законопроект містить суворіші в порівнянні з колишніми правила експорту та імпорту творів мистецтва, а також передбачає значно більше нюансів при оформленні договорів купівлі-продажу.
Зокрема, надалі торговцю слід надавати чітку інформацію про походження арт-об'єкта, що продається. Такі заходи вводяться з метою припинення нелегальної торгівлі витворами мистецтва, що набуває загрозливих масштабів: на арт-ринку все частіше з'являються артефакти, нелегально здобуті внаслідок пограбування терористами археологічних пам'яток на Близькому Сході. Також з’являлися на арт-ринку і артефакти, нелегально здобуті «чорними археологами» на території України.
Фактично, нічого нового: Німеччина вирішила запровадити з 40-річним запізненням конвенцію ЮНЕСКО 1970 року. Одночасно законопроект Моніки Грюттерс ускладнює продаж за межі Німеччини особливо цінних об'єктів культури. Наприклад, Німеччині з великими труднощами вдалося запобігти продажу за кордон щоденників знаменитого німецького вченого і мандрівника Олександра фон Гумбольдта (Alexander Humboldt).
Як пояснювалося на офіційному сайті Моніки Грюттерс, мета реформи чинного з 1955 року Закону про правила вивезення німецького культурного надбання полягає в тому, щоб скласти зведення «однозначних експортних та імпортних правил, а також ясно прописаних обов'язків виявляти обачність та сумлінність при придбанні культурних цінностей». Реформа призведе до того, що німецьке законодавство відповідатиме нормам ЄС та сприятиме зміцненню позицій Німеччини на світовому арт-ринку.
Необхідність посилення правил вивезення культурних цінностей з Німеччини здається обґрунтованим у світлі глобальних дискусій на тему нелегальної торгівлі витворами мистецтва, особливо античними артефактами, які надходять на світовий ринок із розграбованих музеїв чи археологічних комплексів у кризових регіонах. Німеччина брала активну участь у таких дискусіях, зокрема, на рівні Організації Об'єднаних Націй, і розробила спільно з Іраком резолюцію про посилену охорону об'єктів культури від вандалізму міжнародної ісламістської терористичної організації «Ісламська держава».
Хто проти?
Галеристи, арт-ділери, колекціонери та художники авангардних течій побачили серйозний замах на свободу спекуляцій та на свої статки, пов’язані з арт-ринком: потрапляючи в ранг «особливо цінного національного культурного надбання», витвір мистецтва або будь-який інший об'єкт, що має відношення до культури, стає по суті «невиїзним», тобто його продаж за межі Німеччини може перешкодити держава.
Першим запанікував відомий німецький художник і скульптор сучасності, основоположник неоекспресіонізму, Георг Базеліц (Georg Baselitz) – він вирішив вилучити заздалегідь із усіх німецьких музеїв у Дрездені, Мюнхені та Хемніці усі свої роботи, які перебувають там на довгостроковому зберіганні.
10 липня 2015 року 77-річний художник проінформував музеї про те, що забирає роботи, і послався при цьому на плани уряду щодо реформування закону. Уповноважена федерального уряду з питань культури та ЗМІ Моніки Грюттерс висловила нерозуміння у зв'язку з рішенням Базеліця. Як заявив її представник у Берліні 13 липня, досі роботи Базеліця не входили до творів мистецтва зі статусом національного культурного надбання і «новий закон нічого не змінює щодо цього».
15 липня, на прес-конференції в Берліні Моніка Грюттерс вже сама особисто підтвердила, що актуальне мистецтво у її проекті не розглядається як особливо цінне національне культурне надбання. Винятком є лише одна-єдина робота Гюнтера Юккера (Günther Uecker). Закон, пояснила Грюттерс, покликаний у його новій правці захищати від розпродажу за кордон колекції державних музеїв, у тому числі експонати з приватного володіння, що знаходяться в музеях тимчасово.
(В офіційній лексиці посадових осіб Німеччини терміном «актуальне мистецтво» позначаються твори неоекспресіоністів, абстракціоністів та інших авангардних напрямків. – В.Ф.)
Фактично, Моніка Грюттерс чітко визначила місце неоекспресіонізму в культурі і мистецтві.
Її точка зору тим більш цінна тому, що Німеччина була колискою експресіонізму та неоекспресіонізму, і саме в Німеччині 1930-х років була проведена перша і єдина в світі виставка дегенеративного мистецтва (відкрита 19 липня 1937 в мюнхенському «Будинку мистецтва») та прийнято Закон про мистецтво виродження.
Слідом за Базеліцем, який відкликав усі належні йому роботи з музеїв Німеччини, пішли й інші. Зокрема, внучка німецького експресіоніста Макса Бекмана (Max Beckmann / 1884-1950) також оголосила про те, що забере твори мистецтва з німецьких музеїв, що належать їй, у зв'язку з загрозою експортних обмежень.
У відкритому листі під заголовком "Зарегульовано до смерті" проти планів уряду висловили свій протест також понад 250 галерей, арт-дилерів та колекціонерів. Закон, на їхню думку, націлений на контроль та обмеження німецького арт-ринку та музейних трансферів, що діаметрально суперечить гарантованій Основним законом свободі товарообігу.
Німецький художник Герхард Ріхтер (Gerhard Richter) вважає законопроект обмеженням волі. «Ніхто не має права наказувати мені, що я роблю з моїми картинами», – заявив художник в опублікованому 14 липня 2015 р. інтерв'ю газеті Dresdner Morgenpost. Він не має наміру показувати свої роботи «якийсь там комісії» і питати у неї дозволу на продаж. «Ці чиновники, як правило, не мають жодного уявлення про мистецтво», – заявив художник.
Ріхтер є визначною фігурою на арт-ринку – у 2015 році він очолював світовий рейтинг найдорожчих актуальних художників, і його роботи мають величезний попит як на міжнародному арт-ринку, так і в глобальному музейному контексті.
«У музеях і так багато експонатів. У мистецтві не може бути такої кількості шедеврів. Якщо картина коштує мільйони, то її всі прагнуть побачити саме тому, що вона так дорого коштує, – з жалем зазначає художник. – Це вистава, яка до мистецтва не має жодного відношення».
Досить відверте зізнання художника про актуальне (дегенеративне мистецтво).
До рішення свого колеги Базеліца Ріхтер ставиться з розумінням: «Я б і сам забрав усі картини з музеїв і збув би скоріше».
Слід зазначити, що Герхард Ріхтер визнаний найуспішнішим з художників, що нині живуть за підсумками доходів від продажів його робіт на арт-аукціонах за останні 40 років.
Згідно з опублікованим у журналі «Manager Magazin» "рейтингом" (28 квітня 2015 року) найбільший прибуток аукціонерам принесли з 1970 по 2014 роки роботи Пабло Пікассо. За іспанським художником за підсумками торгового обороту слідують Енді Ворхол, Клод Моне, Френсіс Бекон, П'єр-Огюст Ренуар – і 83-річний Ріхтер, який живе зараз у Кельні.
У рейтингу художників, чиї роботи мали найбільший попит у 2014 році, знову фігурує Герхард Ріхтер – на четвертому місці після Уорхола, Пікассо та Бекона. Він і тут виявляється найуспішнішим з фінансової точки зору художників, що живуть. Список складений, як повідомляє журнал, за підсумками аналізу 5 млн торгових звітів 700 аукціонних будинків.
Вернісаж Герхарда Ріхтера:
Аукціони / Ціни:
Christie's, London, UK: 05 February 2004
Estimate: GBP 70,000 – 90,000 USD 127,272 – 163,636
Sold For: £ 122,850 (incl. buyer’s premium) /USD 225,000/
Аукціони / Ціни:
Sotheby's, New York, USA: 15 May 2008
Estimate: USD 1,800,000 – 2,500,000
Sold For: USD 3,737,000 (incl. buyer’s premium)
Christie's, London, UK: 04 February 2004
Estimate: GBP 300,000 – 500,000 USD 545,454 – 909,090
Sold For: Bought in
Christie's, New York, USA: 14 May 2003
Estimate:USD 600,000 – 800,000
Sold For: Bought in
Christie's, London, UK: 20 April 2002
Estimate:GBP 300,000 – 500,000 USD 434,550 – 724,250
Sold For: Bought in
Аукціони / Ціни:
Sotheby's, New York, USA: 17 November 1992
Estimate: USD 100,000 – 150,000
Sold For: USD 88,000
Один із найжорсткіших критиків нового законопроекту – берлінський юрист, колекціонер, меценат, професор Вільного університету Берліна Петер Рауе (Peter Raue). В інтерв'ю Deutsche Welle він обґрунтував свою позицію.
«Моніка Грюттерс домагається того, щоб вивозити за межі Німеччини витвори мистецтва, ринкова вартість яких становить понад 250 тисяч євро, а "вік" – понад 50 років, можна було лише за ліцензією спеціальної комісії. Якщо ж комісія вирішить, що експорт даного об'єкта завдає істотних збитків національним культурним надбанням, то артефакт залишиться в Німеччині. Інтереси колекціонера, який на американському арт-ринку міг би виручити за свою власність значно більше грошей, ніж на німецькому, при цьому не враховуються.
Нещодавно в Нью-Йорку пішли з молотка два полотна Енді Воргола, які були власністю одного казино – дочірньої фірми державного банку, що належить федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія. За ці роботи отримано 150 мільйонів євро. Як заявила пані Грюттерс, якби вона дізналася про намір їх продати раніше, то удостоїла б ці полотна статусу предметів національного культурного надбання та перешкодила б їхньому вивезенню з Німеччини. Можливо, що на німецькому ринку картини пішли б лише за 15 мільйонів євро.»
Як бачимо, мови про мистецтво і культуру не йдеться – цинічний наднаціональний арт-бізнес!
У коментарі до моєї попередньої статті «Неоекспресіонізм як черговий бунт проти Традиції і Мистецтва» Ігор Каганець написав:
«У людиноподібних тварин (Homo intelis) нема відчуття цілісності, краси та гармонії, адже це духовні якості (прояви втіленого духу). Тому ці несвідомі тварини засадниче неспроможні творити красу та гармонію. Мавпуючи творчість людей-художників, але не розуміючи її суті, інтеліси спроможні лише до випадкового та суперечливого поєднання розрізнених елементів або фрагментів. По-іншому вони не можуть. Тому вся їхня псевдотворчість – це мавпування, перевертання, спотворення, хаотичне скидання до купи».
До цього можна додати, що інтелісам ще властиве непомірне бажання слави і грошей!
Мати базові уявлення про мистецтво. Вміти відрізняти твори мистецтва від псевдотворчості інтелісів (людиноподібних тварин) і дегенеративного мистецтва.
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?