Народовладдя або зникнення: маємо сформулювати модель Української держави та створити механізм її реалізації
Категорія:
Світ:
Спецтема:
myroslava-3.jpg
Шановне товариство!
Ми сьогодні зібралися тут як люди небайдужі – люди, які відчувають власну відповідальність і необхідність діяти, щоб урятувати не лише державу, а й українську націю.
Парадокс: нація, яка має власну державу, постійно зменшується. Лякає не лише сама цифра – за оцінками експертів, нас залишилося менше 30 мільйонів, – а й темпи, з якими це відбувається.
Логічно постає питання: чи справді ми маємо свою державу? Чи є вона українською лише за назвою?
Цей парадокс, а також низка фактів сучасного суспільно-політичного життя – зокрема Коментар до Конституції під редакцією пана Стефанчука, в якому українську націю фактично виведено за межі конституційного конструкта; ініціативи щодо подвійного громадянства; ідея продажу землі іноземцям та інші антиконституційні рішення – змушують кожну мислячу людину замислитися: чи справді ця держава є нашою?
Чи не є вона лише формально Українською, тоді як фактично належить міфічній «політичній нації», в якій частка українців невпинно зменшується? І чи не є це зменшення результатом продуманої політики антиукраїнських сил?
Чи не настане момент, коли так звана політична українська нація виявиться російськомовним конгломератом зденаціоналізованих меншин та корінних народів, який не матиме нічого спільного з українською культурою, мовою та ідентичністю?
Складається враження, що реалізується сценарій своєрідного етнічного неогенoциду: частину українців знищують фізично, частину – витісняють за межі держави, створюючи неможливі умови для життя на рідній землі, а тих, хто залишився, – асимілюють у межах гібридної війни на ідеологічному рівні.
Зазвичай ситуацію в Україні пояснюють корупцією, яка набула таких масштабів, що стала загрозою національній безпеці. Проте варто чесно визнати: проблема значно глибша. Йдеться про повзучу узурпацію влади олігархічними та антиукраїнськими силами.
Цей процес не почався вчора. Він триває з перших днів незалежності України у 1991 році. Прихід до влади Володимира Зеленського став лише логічним продовженням цієї багаторічної тенденції. Історію законодавчого оформлення цього процесу я частково презентувала торік на конференції спілки, однак це лише незначна частина загальної картини.
Найяскравіше узурпацію влади демонструє Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008.
Це рішення важливе не лише як приклад викриття узурпаційних процесів, а й тому, що воно фактично визначає ідеологічні та конституційно-правові засади народовладдя в Україні.
Саме аналіз цього рішення дає відповідь на одвічне запитання: що робити?
Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008, прийняте на основі комплексного аналізу статті 5 Конституції та інших норм, що стосуються народовладдя.
Вирішив:
1. В аспекті порушеного у конституційному поданні питання положення частини другої статті 72 у системному зв'язку зі статтею 5 Конституції України слід розуміти так, що народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні може реалізувати на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою своє виключне право визначати і змінювати конституційний лад в Україні шляхом прийняття Конституції України у порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України.
2. В аспекті конституційних подань положення частини другої статті 72 Конституції України в контексті положень статті 5 Конституції України треба розуміти так, що народ як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, здійснюючи своє волевиявлення через всеукраїнський референдум за народною ініціативою, може в порядку, який має бути визначений Конституцією і законами України, приймати закони України (вносити до них зміни), крім законів, прийняття яких на референдумі не допускається згідно з Конституцією України.
3. Положення частини другої статті 94 Конституції України необхідно розуміти так, що процедура підписання і оприлюднення законів, встановлена нею, не застосовується до законів, прийнятих референдумом.
4. Положення частин другої, третьої статті 5, статті 69 Конституції України слід розуміти так, що рішення всеукраїнського референдуму щодо прийняття законів є остаточним і не потребує будь-якого затвердження, в тому числі Верховною Радою України.
5. Звернути увагу Верховної Ради України, народних депутатів України, Президента України на необхідність ініціювання та приведення існуючого законодавства України з питань референдумів у відповідність до норм чинної Конституції України.
6. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.
Суть рішення
Згідно з Рішенням КСУ:
-
Народ має право приймати і змінювати закони на всеукраїнському референдумі за всенародною ініціативою;
в мотивувальній частині цього рішення написано Положення статті 75 Конституції України, за яким єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, не означає, що народ безпосередньо на референдумі не може приймати закони, оскільки саме народ є єдиним джерелом влади в Україні (частина друга статті 5 Конституції України). Свою правову позицію Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України): "Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам" (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
-
Народ має право вносити зміни до Конституції та ухвалювати нову Конституцію на всеукраїнському референдумі за всенародною ініціативою;
в мотивувальній частині рішення написано Конституційний Суд України в Рішенні від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 дав тлумачення, що положення частини третьої статті 5 Конституції України "право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами" треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII" (пункт 2 резолютивної частини).
-
Рішення, прийняті народом, не потребують підпису Президента й додаткової імплементації з боку ВРУ.
-
КСУ зобов’язав Верховну Раду привести чинне законодавство у відповідність до цих норм,
Однак подальші події продемонстрували протилежний вектор. Замість розширення інструментів народовладдя ми спостерігали повзучу узурпацію влади, що проявлялася в системному звуженні виборчих та референдумних процедур, унеможливленні реалізації народу як носія установчої влади, у підміні демократії формальністю періодичного голосування за заздалегідь обмеженими політичними пропозиціями.
Наслідки стали катастрофічними. Це – безпрецедентна корупція, проникнення в органи влади агентів зовнішнього впливу, деградація державних інституцій та пряма загроза українській незалежності. Сам Конституційний Суд, який мав би стояти на сторожі суверенітету народу, нерідко – під тиском олігархічних груп – перебирав на себе інструменти впливу на установчу владу, що виходить за межі його конституційної функції.
У своїй окремій думці до рішення КСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про всеукраїнський референдум" (справа 26 квітня 2018р. № 4-р/2018 суддя Мельник М.І. констатує, що «проблема утвердження реального народовладдя залишається нерозв'язаною в Україні з моменту здобуття нею незалежності. Фактично весь цей період державна влада перманентно вдавалася до зловживань та маніпуляцій конституційними нормами з метою мінімізувати можливості безпосереднього здійснення влади народу. Періодично це призводило до виникнення суспільно-політичних криз та народних повстань, визначальним з яких стала Революція Гідності. Однією з основних причин революційних подій 2013 - 2014 років було планомірне і системне усунення Українського народу від можливості здійснення ним прямого народовладдя та намагання представників попереднього політичного режиму узурпувати державну владу».
Паралельно відбувався ще один, не менш небезпечний процес – втрата українського демографічного ядра, разом із розмиттям національної ідентичності під дією гібридних впливів. Після масової вимушеної міграції українців нас у країні залишилося трохи більше 24 мільйонів – удвічі менше, ніж у момент проголошення незалежності. Це темпи, співмірні з геноцидними, хоч і здійснювані більш витончено та приховано.
Кульмінацією стало те, що гарант конституційних прав заявив громадянам, що “Конституція на паузі”.
В результаті народ опинився у патовій ситуації. Ми не можемо змінити діючу владу і не можемо її залишити
Що робити?
Перш ніж шукати відповідь в додаток до окреслених нами Конституційно правових підстав для народовладдя , окреслимо основні ідеологічні засади народовладдя, які прямо сформульовані у згаданому та інших рішеннях КСУ або такі, що логічно з них випливають.
Ці принципи свого часу визначили відомі мислителі: абат Сійес, Жан-Жак Руссо, Гоббс та інші.
Основні засади установчої влади
-
Установча влада є невід’ємним правом народу
-
Установча влада вища за будь-які встановлені нею гілки влади (законодавчу, виконавчу, судову). Не може бути обмежена ними в будь який спосіб
Сійес виділяв два види установчої влади:
-
Первинна установча влада – прийняття нової Конституції. Не обмежена ані чинною Конституцією, ані будь-якими нормативними системами. Може здійснюватися народом у будь-якій формі, оптимальній для конкретного історичного моменту.
-
Вторинна установча влада – влада народу, що здійснюється постійно в межах форм і механізмів, закріплених самим народом у прийнятій Конституції (суспільному договорі).
-
Усі нормативні акти, ухвалені народом, є нормативними актами установчої влади мають найвищу юридичну силу й не можуть бути змінені або скасовані ніким, окрім народу.
-
Закони та підзаконні акти парламенту не можуть суперечити актам установчої влади.
Висновок і подальші кроки
Виходячи з цих засад, які юридично закріплені в статті 5 Конституції, ми можемо сформувати план порятунку України, який не залежить від доброї волі жодного Президента чи складу парламенту. Адже опирається він на теорію народного суверенітету: народ є найвищою владою в країні, і ніхто не може обмежити його владу.
Що потрібно?
-
Домовитися між собою.
Кожному з нас потрібно подолати амбіції та розбіжності й зрозуміти: лише разом ми – народ, здатний проявити ту «загальну волю», про яку писав Руссо.
Лідери – це не власники партій чи організацій. Лідери – це всі, хто першим усвідомлює і приймає істину: народ є сувереном. Тільки разом ми НАРОД. -
Створити власні механізми реалізації установчої влади, які дозволять нам зафіксувати «загальну волю народом» таким чином, щоб ця воля була легітимною тобто визнавалася самим народом та світовою громадськістю.
Якщо Верховна Рада не виконує рішення КСУ, народ може розробити та впровадити власні форми фіксації своєї волі, які доцільні і оптимальні в умовах , що склалися в певний історичний момент.
Усе питання зводиться до того, як зафіксувати «загальну волю» народу в умовах, коли влада не хоче її чути, коли виборча система позбавляє шансів повернути державу, а країна перебуває у стані війни, наслідком чого частина народу знаходиться поза межами держави, а інша найбільш свідома в окопах.
Тому ключове питання нашого часу звучить так: що робити в умовах фактичного блокування народовладдя органами, які не зацікавлені в його існуванні?
Відповідь: народ має перебрати на себе відповідальність за порятунок держави, але зробити це усвідомлено, структуровано і правовими методами, уникнувши помилок минулих революцій.
Кожен із наших Майданів був проявом установчої влади. Але після кожного народ зупинявся на середині шляху – не маючи алгоритму подальших дій, чіткої моделі, інституцій та процедур. Це відкривало можливості для чергової узурпації.
Тепер ми повинні діяти інакше.
Лідерами в цьому процесі можуть і повинні стати не політики й не керівники партій, а кожен громадянин, який розуміє природу злочинної моделі управління, бачить, якою має бути система народовладдя, та готовий працювати над її впровадженням.
Як колись казали: «Кожен із нас – президент».
Сьогодні точніше: кожен із нас – носій установчої влади.
Саме народ, а не Верховна Рада чи будь-який державний орган, має сформувати:
-
модель народовладдя;
-
проект Конституції, заснований на цій моделі;
-
суспільний запит на її запровадження;
-
механізм її реалізації.
Такий механізм (інструмент) може бути повністю створений самими громадянами – ЦЕ електронна система блокчейн-голосування, профінансована народом та призначена для фіксації загальної волі.
Якщо, наприклад, три мільйони громадян добровільно перерахують по 50 гривень на її створення – це не лише фінансова підтримка, це акт колективної волі, перший крок до легітимації системи як інструменту прямого народовладдя.
Першим рішенням, ухваленим через цю систему, може стати:
Закон про електронну систему народного волевиявлення як інструмент реалізації установчої влади.
Другим – обрання делегатів до Установчих зборів, які підготують текст нового суспільного договору – моделі держави народовладдя.
Ця електронна платформа має стати:
- майданчиком для публічного обговорення;
- інструментом ухвалення рішень;
- механізмом народного контролю;
- цифровою інфраструктурою установчої влади.
І нарешті – саме через неї народ зможе ухвалити нову Конституцію України, засновану на принципах відповідальності, прозорості та реального суверенітету.
Мирослава Свистович,
радник Президента Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», заступник голови Громадської спілки «Національний рух за самоврядну Україну» з організаційних питань, екс міський голова м. Ірпінь.
Виступ на засіданні Всеукраїнської науково-практичної конференції «Від ідеї держави народовладдя – до виховання національно-свідомого громадянина: українська модель розвитку суспільства».
10 грудня 2025 року
Врятувати українську націю шляхом заснування народної держави.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Не варто боятися заможних людей, які ставлять перед собою високі цілі. Гетьман Іван Мазепа був найбагатшою людиною в Україні, та й інші були не бідними. Сучасне перетворення України починається з духовних громад. Якщо до них приєднаються ділові люди з потужними ресурсами – це прискорить рух до мети. Але мільярдери приєднаються до нас лише тоді, коли ми самі як духовна громада покажемо добрі плоди – проект майбутнього, вищий рівень свідомості, технології омолодження та інші цікаві речі.
Мирослава Свистович wrote: Передусім це ризик захоплення впливу заможними людьми, які прагнуть використовувати владу для власного збагачення — назвімо їх олігархами. Вони без особливих труднощів можуть «підсовувати» громадам своїх лідерів — більш конкурентоспроможних за рахунок ресурсів, зарплат, медійної підтримки.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Коментарі
Так. Нарешті.
І дещо з Конституції США собі запозичити.
Установчі збори та заснування держави – цілком правильна мета. Інша справа, яка держава нас цікавить – етатична чи народна?
В етатичній державі джерелом влади є панівна верхівка, яка використовує натовпи для створення ілюзії народовладдя через всезагальні вибори, референдуми та інші засоби. Але навіть якщо народні маси оберуть собі владу, то вони не зможуть її контролювати – просто прийде до влади інша етатична верхівка. Система залишиться та ж сама.
У народній державі джерелом влади є організовані громади, в яких люди знають одне одного, взаємно оцінюють, а тому довіряють. Саме вони вибудовують піраміду влади знизу доверху, відтак громади народної держави можуть контролювати свою верхівку і змінювати її. Саме на цьому принципі й працює перевірене тисячоліттями Копне право, тобто право громад. Тому народна держава називається Сокупія – Скуфія – Скіфія, буквально "об'єднання громад" або "громада громад" ("со" - об'єднання, спільність, "купа" – група, громада).
Тому первинне завдання – формування багаторівневої мережі правильно організованих громад. А далі, залежно від політичної ситуації, є два легальні шляхи перезаснування держави – через перемогу на виборах або через установчі збори. Умовно кажучи, два шляхи – німецький і американський.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Формування владної піраміди знизу догори було справді актуальним у давні часи, коли суспільство жило тісними громадами, об’єднаними спільними інтересами. Тоді виживання й добробут кожного безпосередньо залежали від здатності громади разом ухвалювати рішення та реалізовувати їх. Людина була глибоко вбудована у свою спільноту й сильно від неї залежала.
Сьогодні ситуація принципово інша. Сучасні технології зробили окрему людину значно менш залежною від конкретної громади: вона може відносно легко змінювати місце проживання, роботу, соціальне оточення. У таких умовах модель формування влади виключно «знизу» несе серйозні ризики.
Передусім це ризик захоплення впливу заможними людьми, які прагнуть використовувати владу для власного збагачення — назвімо їх олігархами. Вони без особливих труднощів можуть «підсовувати» громадам своїх лідерів — більш конкурентоспроможних за рахунок ресурсів, зарплат, медійної підтримки. На відміну від них, незалежні лідери змушені працювати, щоб утримувати свої сім’ї. Також нікуди не зникає й банальний підкуп уже наявних лідерів. Усе це активно застосовується вже зараз, а якщо через такі механізми ще й формуватиметься найвища державна влада — результат буде цілком передбачуваний. Тому формування влади виключно за запропонованою вами схемою не дасть принципово іншої якості управління.
Водночас сучасні технології дають можливість переосмислити саму ідею владної піраміди — фактично перевернути її. Тобто поставити народ угорі. Саме народ безпосередньо, через реальні форми народовладдя, має ухвалювати рішення з ключових питань державного устрою та життя суспільства.
Так, така піраміда, на вершині якої стоїть народ, на перший погляд здається нестійкою. Але їй потрібні підпорки. І цими підпорками якраз і мають бути громади та спільноти, про які ви говорите, а також низка інших інституцій, покликаних забезпечити реальний суверенітет народу (про них можна говорити окремо).
Що ж до установчих зборів. Якщо вибори до них відбуватимуться за традиційними виборчими системами, ми ризикуємо отримати проолігархічну «Верховну Раду №2». Саме тут і необхідно поєднати активність спільнот із прямим народовладдям: громади та спільноти висувають до установчих зборів тих, кому вони справді довіряють, а весь народ обирає з цього переліку за допомогою рейтингового голосування. Саме така система здатна забезпечити обрання до установчих зборів дійсно найкращих, а не найбагатших чи наймедійніших.
Маленькі демоси об'єднуються в більші і більші, аж до держави. А питання в тому, чи контролюють учасники демоса свою верхівку, квінтет, чи можуть його змінити і на яких умовах. Це не будуть вседемосні збори, а дещо інше, яке? Навряд нам варто створюватись збори голосом (у кого він гучніший), рівності теж не потрібно бути, мають бути групкі окремих інтересів, а потім їх узгодити між собою. А яким чином? Таку модель варто спробувати на малих демосах. можливо подібних моделей буде кілька, будемо вибирати і узгоджувати. Якось так.
Все починається з Любові.
Ви можете вигадувати безліч найвишуканіших моделей, але працюватиме лише оптимальна — тобто та, яка найбільше відповідає психології людей і сучасним технологічним можливостям. А оптимальною є модель, що забезпечує реалізацію суверенітету народу через електронну систему волевиявлення.
Звісно, ніхто не скасовував того факту, що в будь-якому суспільстві є люди (в древній Греції їх називали ідіотами), які не мають ані бажання, ані компетенції брати участь у вирішенні суспільних чи політичних питань. І запропонована система якраз дає їм можливість комфортно жити у статусі пасивного громадянина, не втягуючись примусово в процеси, які їм нецікаві або незрозумілі. Ба більше, для однієї людини певні питання можуть бути байдужими, а в інших вона готова брати активну участь — бо зацікавлена, компетентна або безпосередньо дотична до теми.
Існує модель, яка дозволяє врахувати всі ці особливості. Умовно назвемо її «політія». Її суть полягає в тому, що у вирішенні конкретного питання (наприклад, якою має бути школа в громаді) беруть участь лише ті, хто справді має інтерес, знання й бачення. Вони ухвалюють рішення, а всі інші погоджуються з ним за принципом мовчазної згоди. Єдина принципова умова — всі громадяни мають бути поінформовані про те, що певне питання розглядається, і мати реальну можливість долучитися до процесу ухвалення рішення.
Другий механізм обмеження участі некомпетентних осіб у прийнятті рішень — це багаторівневе тестування. На першому рівні кожен, хто хоче мати право голосу, складає базові іспити у формі тестів і отримує відповідний документ — сертифікат виборця, що підтверджує його здатність брати участь у волевиявленні. У деяких країнах подібні ідеї реалізуються у формі зваженого голосу: формально право голосу мають усі, але голос більш компетентних громадян може мати підвищений коефіцієнт — наприклад 1,5–2. Це дозволяє підвищити якість рішень і водночас зняти звинувачення у порушенні громадянських прав.
Крім того, електронна система дає змогу відсівати некомпетентність безпосередньо на етапі голосування. Наприклад, для участі в голосуванні за конкретний закон людина має пройти коротке тестування на знання його основних положень. Таким чином, рішення ухвалюються тими, хто хоча б мінімально розуміє їхній зміст і наслідки.
А конституційні збори нам ще зарано, не готові. Бо делегати цих зборів і стануть новою панівною верхівкою, - той же етатизм.
Все починається з Любові.
Що ж до установчих зборів. Якщо вибори до них відбуватимуться за традиційними виборчими системами, ми ризикуємо отримати проолігархічну «Верховну Раду №2». Саме тут і необхідно поєднати активність спільнот із прямим народовладдям: громади та спільноти висувають до установчих зборів тих, кому вони справді довіряють, а весь народ обирає з цього переліку за допомогою рейтингового голосування. Саме така система здатна забезпечити обрання до установчих зборів дійсно найкращих, а не найбагатших чи наймедійніших.
В поточних умовах можливий лише початковий імпульс і запобіжні заходи для самозбереження. Перезаснування як акт може мати той самий результат, тільки в "профіль".
Прошу пояснити цю думку.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Нам треба домовитись про терміни. Громада може бути не лише територіальною, а й екстериторіальною – діловою або духовною (за інтересами). Структурування оновленого українського етносу почнеться не з територіальних, а з духовних громад. Сучасні комунікації швидко формують громади з людей, які проживають в різних містах і різних країнах.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Так, але за діловими інтересами чи духовною спорідненістю можуть об’єднуватися не лише ті, хто щиро бажає добра Україні та її народу, а й ті, хто має протилежні наміри. Будь-яке злочинне угрупування — це теж спільнота. До того ж, ті, хто володіє значними фінансовими ресурсами, мають і набагато ширші організаційні можливості. Саме тому необхідні дуже виважені та чіткі процедури.
Не варто боятися заможних людей, які ставлять перед собою високі цілі. Гетьман Іван Мазепа був найбагатшою людиною в Україні, та й інші були не бідними. Сучасне перетворення України починається з духовних громад. Якщо до них приєднаються ділові люди з потужними ресурсами – це прискорить рух до мети. Але мільярдери приєднаються до нас лише тоді, коли ми самі як духовна громада покажемо добрі плоди – проект майбутнього, вищий рівень свідомості, технології омолодження та інші цікаві речі.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
я мала на увазі саме тих заможних людей, яким влада потрібна для власного збагачення - олігархів. Щодо Мазеп, Терещенків, Чикаленків - то їх нажаль, не має серед нас. Не будемо заглиблюватися у причини-"чому", просто конституємо цей факт.
Для того щоб громади висували довірених лідерів, потрібно спочатку сформувати ці громади. А щоб "народ" (натовп, населення) їх підтримав, ці громади мають бути авторитетними, тобто вони вже мають запропонувати людям дещо ліпше, ніж пропонує нинішня паразитична система.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Це проект вдосконалення нинішньої етатичної держави, яка вже вичерпала себе, загнила та успішно розпадається. Тому треба творити народну державу шляхом формування багаторівневої мережі духовних та ділових громад, починаючи з середовища військових та волонтерів – тих, хто воює, і тих, хто їм допомагає.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Наша дискусія безсистемна: так вже склалося. Ми не підтримуємо певні думки один одного, а заперечуємо їх. В той же час ми здатні погодитись з деякими положеннями і не відкидати їх, а розвинути, розширити сказане раніше, додати певні нюанси. І таким чином кожна думка розвивається, обростає додатками.
Рейтингування - гарна ідея, і її варто засновувати з найнижчіх рівнів.
Крім того, хотілось би дочекатись появи ельфійської нації і ставати ельфами.
Уявімо, якою сталась би наша дискусія, котру ведуть саме ельфи. Навіть арійські брахмани поводились би інакше. От що означає цілісне уявлення про світ! Нажаль такого у мене ще нема.
Все починається з Любові.
Ми просто з"ясовуємо думки один одного- щоб розуміти висхідні позиції. Особисто я не маю за мету довести комусь, що він не правий. Лише хочу викласти своє бачення вистраждане власним життям. Бо я не теоретично, а на практиці намагалася організовувати громади на місцях іще до того, як стала міським головою. Саме тому і стала, бо люди, як пише пан Ігор мене знали і довіряли.. А потім намагалася робити це ж на посаді мера..Коли хтось тільки теоретизує про те якби було добре зробити щось в громаді, я вже знаю, що і як робитимуть ті, кому це не потрібно і як реагуватимуть на це ті ж члени громади. Повірте, в Україні багато активних і грамотних людей які намагалися і зараз намагаються щось робити саме в громадах, якби в наших умовах це було ефективно, ніхто б не зупинив цього процесу.. нажаль, почати з найнижчого рівня нічого не вийде - потрібно міняти всю систему одночасно.
Щоб змінити все одночасно – і при цьому не зруйнувати систему – потрібна дуже потужна політична сила з величезними ресурсами та глибокими знаннями. Такого нема і, скоріше всього, не буде.
Якщо ми хочемо отримати могутнє дерево, то ми не можемо його створити одночасно. Природа діє по-іншому – вона застосовує насіння дерева, яке потрапляє в поживний ґрунт і дуже поступово виростає, з кожним кроком здобуваючи дедалі більше ресурсів для свого розвитку.
А починати треба зі зміни власного світогляду та його поширення. Зі старим світоглядом постійно буде відтворюватись стара етатична система.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Метафора з насінням і деревом красива, але вона працює лише за умови, що ґрунт справді придатний для росту. Українська реальність у тому й полягає, що цей «ґрунт» системно отруєний: правила гри, інституції, фінанси, контроль і відповідальність вибудувані так, що будь-яке здорове «насіння» або не проростає, або його швидко з’їдає система.
Зміна світогляду — необхідна, але недостатня умова. Я бачила на практиці сотні людей із новим мисленням, які приходили в громади з бажанням діяти, але швидко впиралися не в нестачу ідей чи мотивації, а в цілком конкретні механізми саботажу, імітації та пасивного спротиву. Система прекрасно навчилися «перетравлювати» правильні слова і навіть активних людей, не змінюючись по суті. Те, що робиться у нас це не про те, що активісти на місцях десь не допрацювали або не дотиснули. У системи є ТАБУ на будь-які поступки. Всі дії системи є цілеспрямованими, щоб виховати у нас так званий синдром "Вихованої (набутої) безпорадності". Це механізми самозахисту узурпованої влади - отого гнилого грунту в якому не проросте найдобірніше зерно...
Проблема в тому, що стара етатична система відтворюється не лише через світогляд, а й через інтереси, залежності та інституційні пастки. Тому очікування, що поступове «просвітлення знизу» саме собою призведе до системних змін, — це радше віра, ніж стратегія.
Я не заперечую важливість роботи з людьми й цінностями. Але без паралельної зміни правил, відповідальності та архітектури влади на всіх рівнях активні громади залишаються поодинокими острівцями, які не можуть масштабуватися. І досвід України показує: проблема не в тому, що ми мало пробували знизу, а в тому, що система вміє блокувати ці спроби доти, доки вона не змінюється цілісно.
"Такий механізм (інструмент) може бути повністю створений самими громадянами – ЦЕ електронна система блокчейн-голосування, профінансована народом та призначена для фіксації загальної волі."
Класна штука. Вже час створити і "прокатати" на конкретиці. Цікаво, чи вже існує щось таке назовні? Не про криптовалюту. Як початковий інструмент і початковий імпульс. Подібна мережа вже є, "Збройовий лобіст" пана Учайкіна, але про блокчейн в ній не чув.
Є багато серверів створених за принципом мережі з різним функціоналом. Але на основі блокчейн поки не має. По друге це повинна бути дуже потужна платформа, адже мова іде не про 100 чи 1000 учасників, а про 30 мільйонів потенційних користувачв (виборців України), які будуть не тільки голосувати за допомогою цієї системи, але мова іде і про використання її як площадки для ініціювання, обговорення ініціатив (в т ч. законодавчих), в тому числі кожна територіальна громада на своєму рівні матиме там свій аккаунт, де члени громади зможуть також ініціювати, обговорювати і приймати рішення щодо тих чи інших питань. за попередніми підрахунками створення такої системи коштуватиме 3 000 000 доларів. і рік часу для того, щоб її створити.
Блокчейн - не технологія панацеї. Обговорення повинно бути. І воно має бути правильно організоване. Принципи обговорень, модерація, правила прийняття рішень. Щоб це не перетворилося на фейсбук зрештою.
І один простий момент: якщо люди одне одного не бачили і не знають, все обговорення перетворюється на віртуальну гру. Ніякий блокчейн не допоможе розпізнати людину. Допоможе лише особистий досвід та знання.
А якщо Ви такий фанат технологій, то почитайте бюлетні із IT безпеки. І поцікавтеся, скільки випадків фальсифікації цифрової особистості відбувається щомісячно і якими способами. Із крадіжками криптовалют включно.
Може почати із фінансування системи блокчейн-голосування? Модель можна створювати вічно, так само вічно можна чекати на прозріння "мас", масовізацію ж не дарма люблять ліві.
Так. є така думка почати збір для створення блокчейн системи. Зараз наша Спілка за самоврядну Україну займається розробкою ТУ для створення системи, адже потрібно дати завдання ІТ спеціалістам,в якому має бути все описано для до найдрібніших детале: що там має бути, які функції, як відбувається реєстрація і тп. Розробка ТУ в процесі, але і гроші зібрати це не 1 день часу. Тому можна вже починати. Треба зробити деякі підготовяі кроки. Власне ця стаття один з таких кроків.
Пані Мирославо!
Ви починаєте будівництво із вибору сокири. Підхід має право на життя. Але проект будинку був би кращим рішенням, я гадаю.
Річ у тім, що створення електронної системи як механізму (інструменту) через який народ буде реалізовувати свою Установчу владу - це і є суть народовладдя. Навіть сам процес збору грошей на її створення з громадян важливіше, ніж ідальна модель народовладдя, яку ми можемо придумати і усе, що може бути написане в новому сіспільному договорі. Не важливо чи буде в країні президент чи гетьман, буде це парламентська чи президентська республіка - важливо те, що у народу буде позитивний досвід і механізм (інструмент) приймати відповідні рішення. Важливіше створити умови для відбору кращого, а не намагатися віразу створити щось ідеальне (це не можливо).
До речі, варто було прочитати статтю ще раз. Може і втретє повернуся. А конкретна спроба може спровокувати і ідеї.
Все, що
-- не піддається прямому прочитанню і розумінню людиною,
-- є залежним від зовнішніх постачальників, як-то енергопостачання, обладнання, зв'язок, технічна підтримка, та сама кібербезпека,
-- не може бути забезпечене силами самої спільноти (первинної групи)
Все це не має лягати в основу управління суспільством. Бо результати не можуть бути перевірені і підтверджені.
Саме тому розвинені суспільства не використовують ІТ і той нещасний блокченйн для проведення виборів.
Наша країна, як держава третього світу, використовується за полігон для всіх інших. Всі спостерігають за перебігом експлуатації і десь там роблять висновки.
В цій гілці дискусії піднімається питання спільноти, громади, але, як звичайно -- не піднімається питання: хто є придатним для лідерства в відповідальності у громаді. Хто за людськими якостями для цього має підходити. І як громада висуватиме таких лідерів, якщо основою суспвльної психології є заздрість, страх і бажання вижити/нажитися.
Я згоден із думкою про те, що перший крок -- просвітницький. Людям донести ідею про людські якості і принципову можливість створення синергетичних спільнот для спільної мети, вищої, ніж наїстися.
А це задача для вчителів. Не шкільних. А духовних.
<blockquote><strong>Микола Погорілець wrote:</strong> Все, що
-- не піддається прямому прочитанню і розумінню людиною,
-- є залежним від зовнішніх постачальників, як-то енергопостачання, обладнання, зв'язок, технічна підтримка, та сама кібербезпека,
-- не може бути забезпечене силами самої спільноти (первинної групи)
Все це не має лягати в основу управління суспільством. Бо результати не можуть бути перевірені і підтверджені.</blockquote>
Ви піднімаєте багато важливих питань, які сьогодні задають більшість людей, які мало знайомі з сучасними технологіями і мають усі підстави їм не довіряти. почнемо з блокчейн і всього.... згідно перерахованих вами пунктів. Все, що у нас зараз є залежить від електроенергії, обладнання, зв"язку і тп. Як не парадоксально, але система блокчейн від цього найменш залежна. У блокчейні: кожна дія має криптографічний доказ, історія незмінна, перевірка не потребує довіри до особи, результат відтворюваний на будь-якому вузлі.електроенергія не може пропасти у всьому світі одночасно. Велика кільекість серверів на яких відбувається запис транзакції гарантує не можливість втручання в систему з метою спотворення результатів, а також гпрантує відтворюваність у випадку, якщо десь в одному місці пропала електроенергія (у всьому світі не пропаде). У традиційних системах: ми довіряємо адміністратору», журнали можна змінити, рішення часто непрозорі. Блокчейн — це перевірка без довіри, а не навпаки.
Пані Мирославо, дякую Вам за пояснення.
Мій фах -- інформаційні системи та інформаційна безпека.
І особливості роботи систем на блокчейні я також пильно спостерігаю.
Наприклад, експоненційне збільшення вартості транзакції при лінійному збільшенні кількості інформації.
А щодо традиційних систем, де ми довіряємо адміністратору -- то Ви поганими системами користуєтесь :)
Адекватні "традиційні" системи побудовані на недовірі адміністратору. Для зручності аутсорсингу.
Ми з Вами наразі обговорюємо сокиру, а не принципові питання.
Дійсне нпродовладдя -- це структурована комунікація, а не дикий базар, де кожен волає про своє. І суттю того структурування є людські якості. Люди, які здатні формулювати, розуміти, комунікувати і захищати принципи. А таких людей, яким ця діяльність цікава -- небагато.
А ще менше людей, які готові втілювати і захищати вищі принципи людського існування, такі, як, скажімо, вільна воля та самореалізація.
Ваша ініціатива по суті прекрасна, як спроба докласти енергію до покращення життя суспільства. Порахуйте статистику: більше 60% народу готові жертвувати чужим життям та правами інших людей задля власного добробуту, виживання чи збагачення. Оцінка експертна, обговорена в колі фахівців з управління вищих ланок бізнесу та уряду.
З такою статистикою Ви готові на народовладдя?
Ось Вам Платон:
За Платоном, держава (нація) гине через втрату справедливості, порушення гармонії між верствами, перевагу особистих інтересів над спільними, розкіш, владу невігласів (тиранство/олігархія) та руйнування системи виховання. Руйнація настає, коли філософи втрачають мудрість, а воїни — мужність, перетворюючись на олігархію або тиранію.
Пані Мирославо, то як Вам народовладдя?
<blockquote><strong>Микола Погорілець wrote:</strong> Дійсне нпродовладдя -- це структурована комунікація, а не дикий базар, де кожен волає про своє. І суттю того структурування є людські якості. Люди, які здатні формулювати, розуміти, комунікувати і захищати принципи. А таких людей, яким ця діяльність цікава -- небагато.</blockquote>
Ваш аргумент правильний у головному:
дійсне народовладдя — це структурована комунікація зрілих людей, а не хаотичний базар. Але саме з цього випливає потреба технологічного посередника, а не відмова від інструментів участі.
1. Блокчейн — це не «народ вирішує все», а механізм структурування
Електронна система на основі блокчейну не замінює людські якості і не припускає, що всі однаково мудрі.
Вона фіксує правила гри так, щоб:
некомпетентність не могла стати владою,маніпуляція не могла стати нормою,сила голосу не дорівнювала гучності крику.
Блокчейн — це інфраструктура відповідальності, а не романтичне уявлення про «мудрий народ».
2. Аргумент «більшість аморальна» — це аргумент за, а не проти системи
Якщо 60% готові жертвувати чужими правами — то непрозорі, закриті, ручні системи є ідеальним середовищем для цього.
Блокчейн не робить людей кращими.Він робить зло дорожчим:
кожне рішення має автора,кожен голос має історію,кожна дія — незворотна і публічна.Аморальна більшість у непрозорій системі = тиранія.
Аморальна більшість у прозорій системі = обмежена правилами.
3. Платон боявся не народу — він боявся відсутності форми Платон не критикував участь багатьох як таку.
Він критикував демократію без паідеї — без виховання, без ієрархії чеснот, без механізмів відбору.
Блокчейн-система якраз і дозволяє:
вводити багаторівневі права участі, делегування голосу тим, кому довіряють, фільтри компетентності, репутації, досвіду.Це не «влада натовпу», а формалізована аристократія довіри, де філософи можуть мати більшу вагу — не за титулом, а за репутацією.
4. Людей, здатних мислити принципами, мало — тому їх не можна втрачатиУ ручних системах ці люди:
вигоряють,
маргіналізуються,
або йдуть у приватність.
У блокчейн-системі:
їхній внесок накопичується,
не зникає зі зміною влади,
не потребує постійної боротьби за легітимність.
Технологія тут — пам’ять суспільства, а не заміна етики.
5. Питання не «чи готовий народ», а «чи готові правила»
Народ ніколи не буде повністю готовим.
Так само, як люди не готові бути ідеальними для існування судів, законів чи конституцій.
Тому ми створюємо системи, які працюють з недосконалими людьми.
Блокчейн — це:
не віра в народ,а недовіра, формалізована в коді.
Висновок
Народовладдя без структури — шлях до тиранії.
Структура без участі — шлях до олігархії.
Блокчейн — це спроба втримати рівновагу між ними.
Тож питання не в тому, чи готові люди до народовладдя,
а в тому, чи готові ми створити систему, яка не дозволить людській слабкості стати владою.
<blockquote><strong>Микола Погорілець wrote:</strong> Саме тому розвинені суспільства не використовують ІТ і той нещасний блокченйн для проведення виборів.
Наша країна, як держава третього світу, використовується за полігон для всіх інших. Всі спостерігають за перебігом експлуатації і десь там роблять висновки.</blockquote>
Криза це завжди вікно для нових можливостей. У більшості цивілізованих країн такого не має, бо в них відносно все добре - не має війни і шаленої корупції. Нещодавно я спілкувалася і з однією письменницею із Норвегії і запитала, чи є в них електронні референдуми, і політичні сили які пропонують подібні проекти. Вона відповіла, що їм достатньо тих інструментів демократії (вибори тощо), які у них є, тому хоч в них і є така подібна партія, але вона не має підтримки. Можливо, якби ми жили в країні, де діти не гинуть через те, що розкрадаються гроші на оборонку, а з ренти за використання природних ресурсів був сформований фонд, з якого громадяни отримували свою частку, то у нас теж не було б потреби в якихось інноваційних механізмах народовладдя. Але, насправді, проблеми з демократією в прихованому вигляді є у більшості так званих цивілізованих країн, і тому Україна, як така, яка опинилася в найневигідніших умовах, тобто на межі виживання, яка штовхає її до пошуку нового, має шанс стати полігоном в хорошому сенсі цього слова і дати світу новий зразок реальної демократії (народовладдя).. До речі вже колись група козаків на чолі з П. Орликом дали світу першу Конституцію. Нещодавно до мене якраз з цього питання звернулися люди з Фоанції, які хочуть по пунктам обговорювати діючу конституцію України, щоб створити в такий спосіб суспільний договір, де народовладдя буде реальним , а не декларативним, бо за їхніми словами, це проблема більшості країн.
<blockquote><strong>Микола Погорілець wrote:</strong> В цій гілці дискусії піднімається питання спільноти, громади, але, як звичайно -- не піднімається питання: хто є придатним для лідерства в відповідальності у громаді. Хто за людськими якостями для цього має підходити. І як громада висуватиме таких лідерів, якщо основою суспвльної психології є заздрість, страх і бажання вижити/нажитися.</blockquote>
Ці питання складні тим, що їх не можна обумовити законом. Ми не можемо законом зобов"язати громаду обирати своїми лідерами людей з певними якостям, перш за все тому, що це все дуже суб"єктивно. Але ми можемо продумати і прописати на законодавчому рівні механізми, які зроблять вибір людей більш усвідомленим. І я погоджуюся, що на першому місці стоїть рівень усвідомлення, тих, хто бере участь у виборі лідера. На мою думку, виборче право не повинні мати усі, або якщо його мають усі, то голоси різних людей повинні мати різну вагу (до речі такий принцип використовується в деяких країнах).Як на мене, ідеально, коли для того щоб отримати право голосу потрібно здати певні іспити на отримання сертифікату виборця (на даний момент мови, історії, теорії держави і права). Це підвищить загальний рівень і усвідоленість, тих хто бере участь в управлінні державою через інструмент виборів, зменшіть рівень маніпуляцій, відсіче тих, хто аполітичний і приходить голосувати лише мотивований підкупом, або тих, хто зовсім тупий і не здатен пройти прості тести.
<blockquote><strong>Микола Погорілець wrote:</strong> Я згоден із думкою про те, що перший крок -- просвітницький. Людям донести ідею про людські якості і принципову можливість створення синергетичних спільнот для спільної мети, вищої, ніж наїстися.</blockquote>
Це утопічна ідея, ніколи всі громадяни не стануть "правильними". Якщо таке станеться, то нам і влада не потрібна і держава не потрібна, будемо собі жити за законами праведності. Тому завдання спільноти створити умови, які б сприяли просвіті і підвищенню усвідомленості громадян. А реальне народовладдя і є тими умовами..
Блокчейн-голосування призначене для того, щоб не допустити фальшування волевиявлення електорату. Але що робити, коли це волевиявлення є помилковим або відверто маніпульованим? Блокчейн захистить це хибне волевиявлення від фальсифікації, але це не врятує ситуацію.
У 2019 році електорат проголосував за єврейського клоуна, який ніколи не цікавився політикою, не вважав себе українцем і навіть не говорив українською мовою. Наступного разу електорат може проголосувати за собаку або табуретку. Блокчейн не допоможе зупинити масове безумство.
Народ – це не електоральний натовп, а соціальний організм, який має "голову" (5% населення) і "тулуб" (95%). Якщо хтось і спроможний виробляти більш-менш розумні державні рішення, то це згадані 5%. На рівні державного управління працює принцип "95% населення – ідіоти".
Консолідована думка згаданих 95% відсотків має сенс тільки в невеликих групах, де люди добре знають одне одного, і то лише в рамках суто локальних питань, які входять до простору компетентності згаданих компактних груп.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Звісно блокчейн це лише хороший інструимент, на зразок того, що гарним точним існструментом краще працювати ніж кам"яним молотком та крем"яним шкребком. І цей інструмент в розумній системі може забезпечити відмінний результат. Наше завдання випрацювати таку розумну систему. Коли ми говоримо про народовладдя, то повинні розуміти , що мова іде про модель держави до Сувереном , тобто найвищою владою є народ. Що це означає? Це означає, що народ як вища влада наділений усіма функціями для здійснення владних повноважень. 1) установча функція 2)Функція відбору і призначення менеджерів, які виконуватимуть установлене народом 3)функція контролю 3) функція звільнення тих, хто зловживає, або не справляється. Всі ці функції (чіткі механізми та інструменти їх реалізації) повинні бути чітко прописаними в установчих документах, прийнятих самим народом ( не ВРУ). І тоді питання відклику тих рішень або осіб, які були прийняті помилково легко вирішується саме завдяки системі блокчейн. тому, що це достовірно, - тому, що це швидко, тому, що це фінгансово не затратно, - тому, що це організаційно і процедурно доступно.
<blockquote><strong>Ігор Каганець wrote:</strong> Консолідована думка згаданих 95% відсотків має сенс тільки в невеликих групах, де люди добре знають одне одного, і то лише в рамках суто локальних питань, які входять до простору компетентності згаданих компактних груп. </blockquote>
А також висунення представника на наступний (не найвищий, звісно) рівень.
Це прекрасно працює на усіх рівнях. Коли мова іде про найвищий рівень управління , то малі групи висувають тих людей, в компетенції і моральних якостіх яких вони впевнені, а весь народ затверджує їхній вмбір рейтинговим голосуванням через блокчейн систему. таким чином до влади обираються найкращі, бо рішення малих груп (а це можуть бути групи різної якрсті, а також можуть бути куплені рішення, бо малі групи легко купити і тп) фільтруються усім народом голосуванням , адже весь народ не можливо купити. До того ж коли виборцю треба вибрати наприклад 100 чоловік із 300 він звісно може за гроші за когось проголосувати , але поряд з тим обов"язково проголосує і за дійсно порядну людину, за яку, швидше за все проголосують і інші виборці. таким чином народ має більше шансів вибрати в управління більш компетентних та порядних кандидатів.
"Думай глобально - дій локально." Думати ми вже почали і навіть продолжуємо досить немалий час. Ми що, проти якогось локального кроку? Навіщо стільки сумнівів що до локального кроку? Чого боїмося? Так можна мріяти вічно. До речі, діяти ми вже почали і досить давно, хіба не так? Що заважає спробувати? Адже не йдеться про нав'язування блокчейну одразу в систему загального виборчого права, скоріше навпаки, в локальну саме систему виборів, або хоча б опитування. Як інструмент.
Я не проти локальних кроків. Я 20 років ними займалася і тому маю можливість говорити про них як експерт практик, а не теоретик. Схожі платформи існують, є державна Єдина платформа місцевої електронної демократії — e-DEM, є платформи створені за грантові гроші, які працюють з громадами і дають їм інструменти для опитування та обговорення і тп. Але це не працює, саме через те, що це не працює. Саме тому і Ви нічого проних не знаєте і не берете участі у житті вашої громади через ці платформи, і впевнена, що і без платформи.. (подумайте і дайте собі чесну відповідь чому ви не слідкуєте за місцевими петиціями та ініціативами, чому не берете участі в розподілі громадського бюджету?)... Не має механізмів, які б примусили корупціонерів від місцевої влади обов"язково враховувати волю громади. Вони можуть загравати з активістами, ідучи на незначні поступки, але до радикальних змін у якості життя громад це не призводить. Відтак більшість людей не занурюються у ці процеси, бо не бачать у цьому сенсу.
Чесна відповідь: слідкую, але не беру - немає в чому. Залишається тільки власні дії там де бачу і можу сам. Тому і дивлюся на на единий мотив - "шкурний інтерес. Є ще страх, але його і так багато, додатковий мабуть зайвий. Найбільший мотив - любов у всіх сенсах, але це не об'єднується із першими двома, хоча мій давній друг (мабуть вже бувший) висловився за їх об'єднання в одній системі. Отже - "шкурний інтерес" із самого низу, це те, що розуміє "проста"людина (без лапок не використовую, бо їх не буває). Тому і "за" найпростішу базову систему на самому низу, зрозумілу всім - демос, або інакше сотню. В ній найменша інерційність. А далі будувати наступний рівень. Але все це в нас на НО вже обговорювалося. Мабуть варто створити найменшу систему внизу із обмеженою кількістю елементів (150-20 людей із подальшим діленням із зростанням), далі процес масштабування може стати автоматичним. А це - до пана Ігора Каганця. Базовий елемент структури має бути наскільки можливо компактним.
Аналогічно клітині, точніше нейронну. "Шкурний інтерес" змотивує до наведення зв'язків із іншими "нейронами в міру "шкурної" потреби. Третя мотивація - на вищому рівні свідомості. Якщо я десь помиляюся - є кому виправити.
Локальна дія починається з чогось малого, найпростішого. В цьому сенсі "топор" - дуже крутий інструмент. Може з загостреної палиці? Там потикати і зробити перші висновки. Чи може ми вже так багато знаємо, що такий крок не потрібен? Об'єкт потенційної дії дуже непростий - обдурена маса народу, готова і далі дуритися. Модель згори на спрацює, завелика інерція, маса об'єкта, як її міра. Або спрацює тимчасово. Без ієрархічного інструменту не вийде.
Згадайте, скільки було рухів, які намагалися змінювати систему знизу. Я не говоритиму про власний досвід чи про окремих ентузіастів — звернімося до ширших явищ. Тергромадівці, Рима Білоцерківська, Балахнін з його «республікою» та інші приклади показують одне й те саме: це не працює.
Система просто ігнорує такі спроби. Відсутність відчутних результатів породжує чергову фрустрацію, яка зрештою призводить до опускання рук — до «вивченої безпорадності». У практичному вимірі ці потуги часто не дають нічого, окрім шкоди.
Водночас їхня користь для суспільства загалом є беззаперечною, хоча й неочевидною. Саме завдяки таким ініціативам ми, попри все, не скочуємося в глухий тоталітаризм.
Саме так. я це все пройшла ізнаю. розкажіть мені про будь який ваш крок або ініціативу на локальному рівні і я з точністю 99.99% зпрогнозую Вам подальший розвиток подій. Модель яку я пропоную не зовсім "з гори" в традиційному розумінні. Згори, це те, що намагаються робити більшість неусвідомлених людей, які шукають месію, лідера, політичну силу, яких вони оберуть, а він прийде і все зробить згори - прийме правильні закони, змінить Конституцію, поборе корупцію і тп. - оце , ви правильно кажете - не працює. Бо не людина визначає систему, а система примушує людину працювати за її правилами. Я пропоную перевернути піраміду - низ зробити верхом. І це на багато легше і ефективніше, ніж організовувати локальні ініціативи.
Зараз короткий період дизорієнтації маси, це може бути черговим шансом. Але він довго не триватиме, намагання зорієнтувати вже почалися з багатьох сторін.
Ми повинні бути озброєні на той момент коли настане час. Як мінімум кожна людина, повинна хоча б розуміти, що означає словосполучення установчі збори. Що коли стається майдан, не ідуть з компромісами до збанкрутілої Верховної Ради чи президента, проти якого виступили. Бо в системі де влада належить Народу вони - ніхто, а скликають Установчі збори. Поки такий час не настав маємо послідовно, покроково і планомірно іти наміченим шляхом до Установчих зборів через блокчейн систему.
Був на всіх майданах, крім мовного, хоча не брав участі в керівництві, мабуть через внутрішній спротив до такої діяльності. Чим ближче до наших днів - тим вони кривавівші. Третього мабуть не буде, буде щось інше. На "ненасильницький спротив" навряд чи хтось поведеться, мене ця ідея дратувала вже під час попереднього майдану. Я маю на увазі не організацію простішої спільноти "знизу" а інструменту для такої спільноти. Думаю, що такій інструмент не може бути простою реалізацією завершеної моделі, він має вирости із потреб, але основою його може бути найпростіший блокчейн-інструмент із можливістю ієрахічного росту в міру розростання його користувачів. Адже розподілена система набагато стійкіша за жорстко централізованою ієрархією. Інакше - те саме, тільки в профіль. Але якщо йдеться про те, щоб організувати людей - організатор з мене кепський, не вмію і не люблю переконувати аба не дай Боже, примушувати - це не про мене. Люди мають самі хотіти до нестями. Мабуть для більшості воно ще не так. Брати участь мабуть так , але керувати процесом - тут потрібен особливий талант. Я пробував, завлабом, начальником відділу - просто дратує.
Щодо блокчейн системи: Ви своєму телефону довіряти не можете. Не кажучи вже про софт, який на ньому інстальованмй. Блокчейн працює на комп'ютері, який контролюється не Вами. Наївні люди! У Вас немає можливості перевірити достовірність даних, буде то блокчейн чи щось інше.
Іще про об'єкт діяльності: Об'єкт діяльності еліти є принципи і стратегія. А народ може бути об'єктом діяльності виконавчих органів.
Друзі, тема важлива, авторці великий респект будь-що!
Та рівень бачення ситуації недостатній для докладання усвідомлених зусиль.
Ця корова не полетить.
Софт написати можна. Команда отримає свої три лимона. Це, якщо чесно, замала сума для рішення такого класу.
По суті, це і буде результатом проекту.
Корови дійсно не літають, навіть просунуті. Може спробувати літак? Справа не в моделі, а в парадигмі. Можливо ми плутаємо управління процесами і маніпуляцію складовими частинами структури? В нас вже декілька років вибудовувалася паралельна система "управління" через гроші, котру ми помилково називаємо звичайною корупцією. Ця система вже вибудувана і працює, а легальні інституції слугують ширмою. Це ж вже очевидно. Ми ламаємо списи, думаючи як провести в легальні інститути чесних і професійних, але ця легальна система не є запобіжником від перехоплення управління. "Наші" шахраї не заморочуються перезаснуванням, вони нахабно будують своє в тіні існуючого.
А блокчейн - крута річ, ліпше за "Дію" на декілька порядків, Його також теоретично можна зламати, але практично - роки "старанної сумлінної" "праці", сенс втрачається.
Сторінки