Перемога прихильників реформ була далеко не переконливою. За даними Вищої виборчої ради Туреччини, "за" проголосували 51,4% тих, хто прийшов на дільниці, проти - 48,6%.
Туреччина і без того була країною розколотою. Однак після агіткампанії, яка відбулася перед референдумом і проходила в умовах надзвичайного стану, розбрати тільки посилилися.
Противники зміни конституції скаржилися на нечесне суперництво і обмеження доступу до ефіру національних ЗМІ. І така непевна перемога чинного президента лише розлютила їх ще більше.
Заяви про серйозні порушення під час підбиття підсумків референдуму, що стосуються близько двох мільйонів голосів, кидають тінь на легітимність результатів і ще більше поляризують і без того розділене суспільство.
На вулицях Стамбула натовп радісних прихильників президента Ердогана скандував його ім'я. Люди сигналили клаксонами своїх автомобілів і прославляли ім'я Всевишнього вигуками "Аллах акбар".
Однак в деяких районах ви могли почути гуркіт каструль і сковорідок. Після масових акцій протесту в 2013 році проти Ердогана і його Партії справедливості і розвитку цей спосіб протесту набув популярності. У районі Бешикташ в Стамбулі, де 83% на референдумі висловилися проти, на вулиці вийшли сотні людей.
Учасники акції вимагали відставки уряду, заявляли про фальсифікації на голосуванні і закликали своїх земляків приєднатися до протестів.
"Я на межі нервового зриву", - зізналася мені дівчина, яка йшла по вулиці і голосно била в каструлю. Поруч пара обговорювала права людини, ситуація з якими, на їхню думку, погіршиться після внесення до конституції запропонованих змін.
Подібні сцени можна було спостерігати в деяких районах й інших великих міст, наприклад, в столиці Анкарі або в розташованому на заході Туреччини Ізмірі.
Ще жодного разу за 14 років правління Партії справедливості розвитку більшість в цих трьох містах не голосувала проти президента Ердогана або його ініціатив.
У цих трьох містах проживає чверть населення Туреччини. Результати голосування тут трактують як сигнал президенту від міського населення: нас не переконали ваші аргументи.
Багато людей в Туреччині переконані, що перемога Реджепа Ердогана може стати для нього пірровою. Політичні втрати від кампанії напередодні референдуму і невпевнена перемога в ньому можуть врешті-решт бути настільки руйнівними, що виявляться рівносильними поразці.
Що чекає Туреччину?
Президент Ердоган пообіцяв, що в країні запанує стабільність, якщо запропоновані зміни до конституції підтримають.
У понеділок, після оголошення результатів референдуму курс турецької ліри по відношенню до долара зріс, однак в разі їх оскарження і перерахунку голосів до стабільності буде далеко.
Тепер питання полягає в тому, чи підштовхне непереконлива перемога пана Ердогана на жорсткішу відповідь всім незгодним, або ж президент піде на поступки своїм опонентам.
Чи поверне він смертну кару, як і обіцяв? Чи спробує налагодити контакти з Європою і винести на новий референдум питання про переговори щодо вступу в Євросоюз?
А, можливо, будуть дострокові вибори?
Можливо, навіть сам президент Ердоган не знає відповідей на ці питання, і багато хто з тих, хто голосував проти нього вчора, шукатимуть відповіді на запитання про майбутнє країни.
Встановити диктатуру стає чимдалі важче. Люди вміють аналізувати, швидко об'єднуються у соцмережах і протистоять владі.
Як і в багатьох місцях світу, в Туреччині зараз точка біфуркації. І від неї дуже залежить, як розвиватимуться події у близькосхідному та чорноморському регіонах, тобто і у нас також. В Туреччині зараз фактично розкол на кемалістів та ісламістів. І цей розкол може вилитись у що завгодно: спроби повстань та переворотів, полювання на "ворогів народу", в'ялотекучі періодичні загострення або повноцінну громадянську війну з подальшим розпадом Туреччини на кілька держав.
Кілька слів за місто Ізмір, про яке згадувалось у цій статті.
Свого часу місто Ізмір було одним з оплотів кемалістів. "Ізмірський марш" - це сама популярна пісня в Туреччині, яку знають абсолютно всі (як у нас "Червону руту"). За останні дні перед референдумом"Ізмірський марш" раптом став політичною піснею. Саме його тепер співають і крутять на магнітофонах прихильники кемалістського, антиісламістського курсу. Саме по цій пісні сьогодні ідентифікують "своїх".
Але є ще один історичний аспект. Мешканці Ефесу і його "столиці" міста Ізмір - це не зовсім турки. Це отуречені греки, які завжди відчували свою окремішність і від пелопонеських греків, і від решти Туреччини. Свого часу саме вони були ударною силою Кемаля Ататюрка у антисултанському повстанні та боротьбі за єдину світську Туреччину. Якщо зараз в Туреччині переможуть ісламісти, то буйний Ізмір може знову повстати, але вже за Незалежність.
Як буде насправді - подивимось. Але нудно точно не буде.
https://www.youtube.com/watch?v=XKdgastMC9M
Творю, отже існую.
Коментарі
Як і в багатьох місцях світу, в Туреччині зараз точка біфуркації. І від неї дуже залежить, як розвиватимуться події у близькосхідному та чорноморському регіонах, тобто і у нас також. В Туреччині зараз фактично розкол на кемалістів та ісламістів. І цей розкол може вилитись у що завгодно: спроби повстань та переворотів, полювання на "ворогів народу", в'ялотекучі періодичні загострення або повноцінну громадянську війну з подальшим розпадом Туреччини на кілька держав.
Кілька слів за місто Ізмір, про яке згадувалось у цій статті.
Свого часу місто Ізмір було одним з оплотів кемалістів. "Ізмірський марш" - це сама популярна пісня в Туреччині, яку знають абсолютно всі (як у нас "Червону руту"). За останні дні перед референдумом"Ізмірський марш" раптом став політичною піснею. Саме його тепер співають і крутять на магнітофонах прихильники кемалістського, антиісламістського курсу. Саме по цій пісні сьогодні ідентифікують "своїх".
Але є ще один історичний аспект. Мешканці Ефесу і його "столиці" міста Ізмір - це не зовсім турки. Це отуречені греки, які завжди відчували свою окремішність і від пелопонеських греків, і від решти Туреччини. Свого часу саме вони були ударною силою Кемаля Ататюрка у антисултанському повстанні та боротьбі за єдину світську Туреччину. Якщо зараз в Туреччині переможуть ісламісти, то буйний Ізмір може знову повстати, але вже за Незалежність.
Як буде насправді - подивимось. Але нудно точно не буде.
https://www.youtube.com/watch?v=XKdgastMC9M
Творю, отже існую.