Аудіоверсія статті: «Праведники» і «грішники» в релігії – це «праві» і «ліві» в політології
Праведники – це ті, які йдуть прямим шляхом до мети, тобто до вищого рівня особистого і соціального розвитку (слово «мета» означає «вище»). Для цього праведники намагаються діяти згідно з задумами Творця Всесвіту та природними законами.
Грішники – це ті, які відхиляються від прямого шляху і блукають манівцями (слово «гріх» означає відхилення від цілі, похибка, помилка).
Помилитися може кожен, проте праведники прагнуть негайно виправити свої помилки, натомість грішники не визнають своїх помилок і вперто йдуть хибним шляхом.
Політика є практичною реалізацією світогляду і релігії (цілеспрямованої частини світогляду). Відтак політологічні терміни є продовженням релігійних термінів.
У політології терміну «праведники» відповідає термін «праві». Правими ідеологіями є різновиди націоналізму – консерватизм, традиціоналізм, республіканізм, національний солідаризм, націонал-соціалізм, фашизм.
Релігійному терміну «грішники» відповідає політологічний термін «ліві», який позначає різновиди етатизму (комунізм, соціалізм, соціал-демократія) і лібералізму (анархізм, лібертаріанство, трансгуманізм). При цьому слово «лівий» вживається в його істинному сенсі – брехливий, збочений, кривий.
Оскільки «правда» – це інформація, яка веде до мети, то праві ідеології ведуть правильним шляхом. Натомість ліві ідеології ведуть на манівці або взагалі у протилежному напрямку від декларованої мети.
Всі ідеології виголошують щастя і добробут, але не всі до них ведуть.
Праві системи виробляють механізми уникнення і виправлення помилок шляхом прозорості, взаємного контролю, структурування народу за допомогою правильно організованих груп – територіальних, ділових, духовних. Ліві системи не зацікавлені у формуванні таких механізмів, тому завжди йдуть у прірву і тягнуть туди інших.
Докладніше:
Впорядковуємо термінологію.
Коментарі
В російській мові є слово "ПРАВительстство".Чи вписується воно в суть теми статті? Бо по суті в основному усі "правительства" є "левительствами"...
Вірю в те, що розумію.
В український мові є слово "правитель" - той, хто веде правим шляхом, виправляє відхилення (гріхи, лівизну).
Слова вказують те, якою має бути влада. Вона має вести до ладу.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Про розділення на праведників і грішників чітко висловився Ісус Хрестос:
"Коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. Коли не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа полагоджувалась за словом двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи громаді; коли ж не схоче слухати громади, хай буде для тебе як ГРІШНИК. Істинно кажу вам: де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них".
У гелленському тексті вживається слово оригіналі ἐθνικὸς (етнікос) – простонароддя, неук, простак, грішник.
Йдеться про те, що джерелом права на землі є правильно організовані громади (демоси) послідовників Ісуса Хреста - боголюдини, спаса (в термінах Міжмор’я - ельфа). Члени цих громад йдуть шляхом права - правильним шляхом, тому є праведниками, в політичних термінах - правими.
Ті, які проявляють впертість у своїх помилках, є грішниками, ліваками. Вони не слухають голосу громади, не сприймають божественного і земного права.
Праведники і грішники не можуть бути в одній громаді.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Окрім праведників і грішників, ще є язичники - люди і гобіти, які не мають правдивих знань, тому живуть хаотично, часто помиляються і легко сходять на манівці (йдуть наліво).
Праведники доброзичливо ставляться до язичників і намагаються долучити їх до знань та спрямувати на правий шлях.
Язичники, які не сприймають знань і вперто йдуть лівим шляхом, є грішниками, ліваками.
Люди і гобіти можуть бути праведниками, язичниками і грішниками.
Праведники належать до арійських демосів або прагнуть їх створити.
Арії і ельфи є праведниками.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Психопати є невиправними грішниками, тому що вони ніколи не визнають своїх помилок. А не визнають тому, що не спроможні розпізнавати добро і зло, адже не є людьми.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
До цього близька думка про те, що справжніми дурниками є ті, хто ніколи не визнає своїх помилок. І, відповідно, ніколи не виправляє їх. А, виправлення своїх помилок - це шлях набуття розумності. Ця думка вперше висловлена Й. Семікиним, та подана в моїй редакції:).Вона - з його жартівливої (а, інакше в Радянському Союзі було просто неможливо) статті "Про критику та самокритику". Ця стаття побачила світ накладом аж 300 екземплярів!:). Попри те, що він, в свій час, був всесвітньо відомим вченим.
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
DURO - твердий, впертий, "дубовий" у сенсі той, що не бажає змінюватися. Змінювати погляди, виправляти помилки. Тому слову вже багатенько років.
Що людям добро, то психопатам зло - і навпаки.
Добро і зло - відносні поняття.
Тож ніякі вони не дурні. Все прекрасно розуміють. Просто людське добро для них є злом.
До речі. Чи люди розуміють - що для них є добром?