Російська православна церква вже давно стала інструментом держави. Вона не стільки христоцентрична, скільки державоцентрична. Коли Петро І зруйнував патріаршество, то до 1917 року був священний синод, яким керував обер-прокурор, тобто чиновник від держави. І всі священники були частиною державної машини.
Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів український релігієзнавець Ігор Козловський, який на власному досвіді відчув духовність "рускава міра", провівши два роки в полоні.
В часи СРСР всі священники, які підіймались по кар’єрі, ставали єпископами, так чи інакше були підзвітні державі. Після розпаду СРСР вони знову стали частиною державного апарату. Більш того, вони виконують функцію ідеологічної частини цього державного апарату. Це означає, що будь-які дії держави вони повинні не лише підтримувати, але й освячувати. Тому, в принципі, для тих, хто знає історію цієї церкви, нічого неочікуваного не було.
Як можна пояснити два полюси у свідомості росіян: фанатичне православ’я і "дави хохлов"?
Понад 90% з них про християнське вчення практично нічого не знає. Знає лише зі слів священника, і розглядає церкву як суму обрядових дій. Тобто є обряд, який треба здійснити й все. Зайшов в церкву, помолився, свічку поставив, а потім вийшов, випив горілки та побився. Це маніакально-депресивні гойдалки, коли благочестя для форми, а звір виходить як природне прагнення.
Путін на стадіоні в Москві (на 23-ій день вторгнення РФ в Україну перед концертом на честь восьмої річниці анексії Криму – примітка моя, О.К.) цитував Євангеліє від Іоанна: "Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх". В чому тут маніпуляція?
Це класичний образ лжепророка, антихриста, коли для донесення ідеї беруться слова, які начебто налаштовують на мирний лад: ми ж добрі, ми ж мирні люди, ідемо з добром. Це заколисує свідомість. Він же не може сказати ми йдемо вбивати та грабувати. Ні. Як же так. Вони ж зі своєю "загадочной русской душой" несуть мир, спасіння для людства.
Незадовго до розпаду СРСР був такий анекдот, коли Рейган радить Горбачову змінити радянський герб на зображення Амура зі стрілами, бо такі ж голі, босі, озброєні й лізуть до всіх зі своєю любов’ю.
Ну якщо ви такі християни й так піклуєтесь про спасіння людини, то побудуйте туалети, щоб вони не крали унітази в інших народів, зробіть дороги. Але ж ні! Бажання захопити, зруйнувати, а не створити щось нове – це і є особливість цієї демонічної держави.
Ігор Козловський каже, що деякі процеси в УПЦ МП війна пришвидшила. Вони були й раніше, але ж сама ситуація і позиція РПЦ на чолі з патріархом Кирилом викликала нові турбулентні процеси в УПЦ МП.
Наприклад, є тенденція, коли люди, навіть священники, разом з парафіями або окремо, полишають УПЦ МП і здійснюють юридичний чи особистісний перехід до ПЦУ. Є тенденція не поминати патріарха Кирила і закликати єпископат до перегляду стосунків. А є лист, який підписали близько 400 священників УПЦ МП з тим, щоб відбувся церковний суд собором предстоятелей давніх східних церков: Константинопольський патріархат, Олександрійський, Антіохійський, Ієрусалимський та Кіпрська церква. Головним гріхом патріарха Кирила підписанти вважають ідеологію "русского мира".
Але всі ці ініціативи ідуть знизу. Щоправда, є випадки, коли і єпископи відмовляються поминати під час богослужіння Кирила.
В непростому становищі знаходиться і влада: що їй робити далі? Адже серед представників УПЦ МП є випадки колаборації з окупантами. Це не масові явища, але вони є. Тут треба чітко йти за законом. Зрозуміло, що треба бути обережними з релігійними поглядами людей, але коли ми говоримо про юридичну особу (парафії, єпархії), то випадки колаборації з’явилися ще у 2014 році, треба було ще тоді розслідувати кожний випадок.
У свій час був прийнятий закон про перейменування УПЦ МП, але вони не виконали його. Тому зараз є підстави для того, щоб вони припинили свою діяльність. Щоправда, в Україні релігійна громада може діяти й без реєстрації.
Частина все ж таки перейде до ПЦУ. Частина буде залишатись в єдності з московським патріархатом, навіть якщо вони будуть вимушені зменшити кількість парафій, вони все одно будуть існувати, це історичний факт. Довгим цей процес буде чи ні, ми не знаємо, але він буде.
Чи російська нація колись зрозуміє правду? Прокинеться?
- Коли ми говоримо слово "нація", то насамперед маємо на увазі створення громадянської політичної нації, де існує вільне і здорове громадянське суспільство. Воно може бути різноманітне, навіть вступати в конфронтації між собою, але об’єднане. В Україні є здорове та зріле громадянське суспільство, яке не просто очікує щось від держави, а бере відповідальність на себе, підставляє плече.
В росії немає політичної нації. Є різні етноси, яким нав’язується інша ідеологія і ті етнічні складові, які є саме у російського етносу. Але ж важко уявити, що є щось спільне між тими, хто мешкає в Чечні та на Чукотці. Це – величезна імперія, яка не може триматися на громадянському суспільстві. Імперія може триматися завдяки тоталітарному режиму з апологетикою війни, мілітаризацією свідомості. І це єдине, що їх тримає. Тому для того, щоб сформувалася російська політична нація, потрібен час, і цей процес буде пов'язаний з розпадом російської імперії. Останньою імперією.
Інтерв'ю подане зі скороченнями
Наші інтереси:
Ще одне міркування про росіян. Розуміти, що від цього народу потрібно триматися якнайдалі, не вірити та не виправдовувати його.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Російської нації сьогодні нема, а росіяни живуть у маніакально-депресивних гойдалках – Ігор Козловський
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Російська православна церква вже давно стала інструментом держави. Вона не стільки христоцентрична, скільки державоцентрична. Коли Петро І зруйнував патріаршество, то до 1917 року був священний синод, яким керував обер-прокурор, тобто чиновник від держави. І всі священники були частиною державної машини.
22042802.jpg
Про це в інтерв'ю "Апострофу" розповів український релігієзнавець Ігор Козловський, який на власному досвіді відчув духовність "рускава міра", провівши два роки в полоні.
В часи СРСР всі священники, які підіймались по кар’єрі, ставали єпископами, так чи інакше були підзвітні державі. Після розпаду СРСР вони знову стали частиною державного апарату. Більш того, вони виконують функцію ідеологічної частини цього державного апарату. Це означає, що будь-які дії держави вони повинні не лише підтримувати, але й освячувати. Тому, в принципі, для тих, хто знає історію цієї церкви, нічого неочікуваного не було.
Як можна пояснити два полюси у свідомості росіян: фанатичне православ’я і "дави хохлов"?
Понад 90% з них про християнське вчення практично нічого не знає. Знає лише зі слів священника, і розглядає церкву як суму обрядових дій. Тобто є обряд, який треба здійснити й все. Зайшов в церкву, помолився, свічку поставив, а потім вийшов, випив горілки та побився. Це маніакально-депресивні гойдалки, коли благочестя для форми, а звір виходить як природне прагнення.
Путін на стадіоні в Москві (на 23-ій день вторгнення РФ в Україну перед концертом на честь восьмої річниці анексії Криму – примітка моя, О.К.) цитував Євангеліє від Іоанна: "Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх". В чому тут маніпуляція?
Це класичний образ лжепророка, антихриста, коли для донесення ідеї беруться слова, які начебто налаштовують на мирний лад: ми ж добрі, ми ж мирні люди, ідемо з добром. Це заколисує свідомість. Він же не може сказати ми йдемо вбивати та грабувати. Ні. Як же так. Вони ж зі своєю "загадочной русской душой" несуть мир, спасіння для людства.
Незадовго до розпаду СРСР був такий анекдот, коли Рейган радить Горбачову змінити радянський герб на зображення Амура зі стрілами, бо такі ж голі, босі, озброєні й лізуть до всіх зі своєю любов’ю.
Ну якщо ви такі християни й так піклуєтесь про спасіння людини, то побудуйте туалети, щоб вони не крали унітази в інших народів, зробіть дороги. Але ж ні! Бажання захопити, зруйнувати, а не створити щось нове – це і є особливість цієї демонічної держави.
Ігор Козловський каже, що деякі процеси в УПЦ МП війна пришвидшила. Вони були й раніше, але ж сама ситуація і позиція РПЦ на чолі з патріархом Кирилом викликала нові турбулентні процеси в УПЦ МП.
Наприклад, є тенденція, коли люди, навіть священники, разом з парафіями або окремо, полишають УПЦ МП і здійснюють юридичний чи особистісний перехід до ПЦУ. Є тенденція не поминати патріарха Кирила і закликати єпископат до перегляду стосунків. А є лист, який підписали близько 400 священників УПЦ МП з тим, щоб відбувся церковний суд собором предстоятелей давніх східних церков: Константинопольський патріархат, Олександрійський, Антіохійський, Ієрусалимський та Кіпрська церква. Головним гріхом патріарха Кирила підписанти вважають ідеологію "русского мира".
Але всі ці ініціативи ідуть знизу. Щоправда, є випадки, коли і єпископи відмовляються поминати під час богослужіння Кирила.
В непростому становищі знаходиться і влада: що їй робити далі? Адже серед представників УПЦ МП є випадки колаборації з окупантами. Це не масові явища, але вони є. Тут треба чітко йти за законом. Зрозуміло, що треба бути обережними з релігійними поглядами людей, але коли ми говоримо про юридичну особу (парафії, єпархії), то випадки колаборації з’явилися ще у 2014 році, треба було ще тоді розслідувати кожний випадок.
У свій час був прийнятий закон про перейменування УПЦ МП, але вони не виконали його. Тому зараз є підстави для того, щоб вони припинили свою діяльність. Щоправда, в Україні релігійна громада може діяти й без реєстрації.
Частина все ж таки перейде до ПЦУ. Частина буде залишатись в єдності з московським патріархатом, навіть якщо вони будуть вимушені зменшити кількість парафій, вони все одно будуть існувати, це історичний факт. Довгим цей процес буде чи ні, ми не знаємо, але він буде.
Чи російська нація колись зрозуміє правду? Прокинеться?
- Коли ми говоримо слово "нація", то насамперед маємо на увазі створення громадянської політичної нації, де існує вільне і здорове громадянське суспільство. Воно може бути різноманітне, навіть вступати в конфронтації між собою, але об’єднане. В Україні є здорове та зріле громадянське суспільство, яке не просто очікує щось від держави, а бере відповідальність на себе, підставляє плече.
В росії немає політичної нації. Є різні етноси, яким нав’язується інша ідеологія і ті етнічні складові, які є саме у російського етносу. Але ж важко уявити, що є щось спільне між тими, хто мешкає в Чечні та на Чукотці. Це – величезна імперія, яка не може триматися на громадянському суспільстві. Імперія може триматися завдяки тоталітарному режиму з апологетикою війни, мілітаризацією свідомості. І це єдине, що їх тримає. Тому для того, щоб сформувалася російська політична нація, потрібен час, і цей процес буде пов'язаний з розпадом російської імперії. Останньою імперією.
Інтерв'ю подане зі скороченнями
Ще одне міркування про росіян. Розуміти, що від цього народу потрібно триматися якнайдалі, не вірити та не виправдовувати його.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь